Чому діти брешуть своїм батькам, і як з цим боротися?
Як би не хотіли ми бачити своїх дітей правдивими, час від часу їм доводиться констатувати, що діти, втім, як і дорослі, брешуть. Брешуть діти різного віку, але особливо часто вони це роблять в ранньому дитинстві.
Вік від 2 до 4 років:
- Я сьогодні розповів всім дітям в садку, що ми були в Африці.
- Але ти ж там не був ...
- Але коли-небудь ми ж все одно туди поїдемо, правда?
У маленьких дітей від народження дуже розвинена уява. Часом діти з великими труднощами відрізняють дійсне від вигаданого і тому часто фантастичні історії перетворюються на мрію, «матеріалізовану» дитячою свідомістю.
Чотирирічний Міша часто приносив з дитячого садка вподобані ним іграшки, але при цьому він завжди стверджував, що вихователька дозволила йому взяти їх додому. Психолог роз'яснив: Міша настільки хоче мати цю іграшку, що впевнений в тому, що має право взяти її додому.
Що робити?
Нерозумно і шкідливо карати малюків за подібні вчинки, навіть у випадку, якщо вони говорять неправду. Батькам потрібно терпляче пояснювати дітям те, що не завжди те, що вони хочуть отримати - виконується. Довга лекція про чесність і гідність правди швидше за все буде ще незрозумілою свідомості маленької людинки.
Буде сумно, якщо малюк винесе з подібної моралі тільки те, що він - неслухняний. Це може підштовхнути до рішення приховувати надалі вчинки, які представляють для нього небезпеку. Не слід батькам шкодувати часу на пояснення різниці між бажанням і дійсністю і тоді дитина швидко навчиться відрізняти реальність від вигадки.
Вік від 5 до 7 років:
- Яник, ти чому до цих пір не поміняв рибкам воду в акваріумі?
- Тому що вони ще й цю не випили ...
До певного віку діти починають осягати науку про те, що обман може служити можливістю вирішення деяких проблем і уникнення покарання. Обман стає більш обміркованим і правдоподібним. Діти все частіше починають «репетирувати» можливість застосування брехні в ім'я свого захисту.
Батьки мають прагнути припиняти найменші спроби обману. Вік цей - «рішучий», тому що дитина вирішує для себе важливе завдання: чи варто брехати і чи можна брехати? Від того, який вона для себе в цьому віці зробить висновок, і буде залежати надалі її поведінкова філософія.
Розмовляючи з дитиною на тему: «що таке добре і що таке погано», слід пам'ятати, що один з найважливіших і працючих способів навіювання цінності правди і правдивості - це бути самому чесним. Дитина в цьому віці ще не може відрізнити «святу» брехню від «побутової» брехні. Дитина, швидше за все, не зрозуміє мотиви вашої брехні, але вона може скопіювати можливість бути нечесною.
Що робити?
Постарайтеся переконати дитину в тому, що навіть маленька нечесність може серйозно ускладнити та погіршити її життя. Пробуйте для доказу різноманітні приклади з її дитячою життя, які можуть її переконати в цьому. Якщо ви вирішили покарати малюка за якусь провину, то, по-перше, переконайтеся, що знаєте справжню причину проступку, і по-друге, що дитина зрозуміла, за що покарана.
Вік від 8 років і старше:
На уроці історії:
- У 1410 році була битва при Грюнвальді.
- Добре, а в 1437 році?
- А в 1437 році ... було двадцятисемиріччя цієї битви!
Діти в цьому віці починають шукати способи прояву своєї незалежності. Батькам часто здається, що вони як і раніше легко можуть «читати» думки своєї дитини. Насправді ж, їм рідко вдається дізнатися про дитячі «секрети і таємниці», якщо вони самі не хочуть цього. Чим старшою стає дитина, тим більш агресивно вона буде ставитися до спроб вторгнення в своє особисте життя з боку батьків. Спроби «видавлювання» визнання з дитини або «вивудження» інформації, з якою дитина не хоче ділитися, можуть призвести до того, що вона стане обманювати ще більш винахідливо, з простою метою: щоб від неї «відстали».
Діти в цьому віці вже можуть дуже переконливо і правдиво брехати. Вони маскують міміку обличчя і ретельно підбирають інтонацію, щоб зробити свою розповідь якомога більш переконливою.
Діти починають розуміти, що брехню можна використовувати для досягнення своїх цілей. Підлітки-брехуни, як професійні політики, точно знають, чого від них чекають співрозмовники, і не соромляться потурати їх бажанням. Вони не замислюються про наслідки своєї брехні, оскільки переконані, що в разі чого, зможуть врятуватися брехнею знову.
Частою причиною брехні стає батьківська зверхопіка. Підліток може опинитися під сильним психологічним стресом від того, що не в змозі відповідати завищеним батьківським стандартам. Його страх перед покаранням або батьківським невдоволенням і бажання «задовольнити» вимоги батьків може також стати причиною брехні.
Що робити?
Створіть у сім'ї таку обстановку, в якій дитині буде ЦІКАВО, СПОКІЙНО і ЗРУЧНО. Розмовляйте з нею частіше, допомагайте розбиратися в складних ситуаціях, причому намагайтеся, щоб до вирішення обговорюваної ситуації вона прийшла з вашою допомогою, але «самостійно». Для цього потрібно створити умови, щоб дитина довіряла вам, щоб вона була абсолютно впевненою в тому, що ви не зачепите її самолюбства і не примусите пошкодувати про повідані секрети.
Постарайтеся переконати дитину прикладами, але не зі свого, а з її життя, що:
• брехню легко перевірити і вона завжди виявляється;
• навіть у випадку, коли брехня приносить полегшення, це завжди тимчасово;
• брехня - погана основа для справжньої дружби, яка завжди грунтується на довірі;
• оскільки самі брехуни обманюють, то й інші завжди можуть вчинити так само по відношенню до них, а це може принести багато розчарувань і навіть неприємностей.
Інший спосіб заохотити до правдивості - ваша довіра. Дайте дитині можливість відчути себе самостійною і відповідальною за свої вчинки. У розмові намагайтеся уникати неприємних для неї тем, які можуть спонукати її до обману. Дайте дитині зрозуміти, що ідеальних людей не існує, а ви поряд з нею для того, щоб допомогти, а не образити її.
Якщо, наприклад, дитина сказала, що в школі не отримала відмітки (тому що насправді отримала дуже низькі) і що вони будуть виставлені лише наприкінці року, скажіть їй, що за вашою інформацією, інші школярі вже отримали свої оцінки і що , напевно, вчителька пропустила її прізвище у списку, тому потрібно зателефонувати до школи і сказати про це. Тут немає образливих слів, тут немає відкрито вираженої недовіри, що ображає гідність, однак дитина опиниться перед фактом, що в неї немає виходу, краще сказати правду.
Намагайтеся попереджати брехню
Брехня - результат невпевненості в своїх силах і можливостях. Зробіть брехню безглуздою! Виховайте дитину фізично сильною, інтелектуально розвиненою, упевненою в собі людиною. Гарантую, будучи такою, дитина не стане брехати, у неї просто не буде ні якої потреби в обмані!
Дитина проживає одночасно в двох дуже різних за своєю філософією та людськими взаєминами світах: у світі своїх однолітків і в світі дорослих, що для неї дуже непросто. Ось чому діти заслуговують не тільки батьківської любові, уваги та довіри, а й постійного заохочення.
Є багато способів висловити свою повагу до дитини: говоріть з нею ввічливо, терпляче відповідайте на її питання, поважайте її думку, виконуйте розумні прохання, намагайтеся розділяти її симпатії та інтереси, прикрощі і радощі. Таке ставлення з вашого боку викличе відповідне почуття довіри і поваги і допоможе виростити доброзичливих, гнучких і контактних людей. І найважливіше: прагніть частіше бути разом і спілкуватися одне з одним: не як «батько з дитиною», а як найкращі друзі.
За матеріалами mamochka.kz
|
