|
Чому вчить школа?
«Наша школа не вчить самому головному – бути щасливою людиною»
Якщо запитати батьків, що вони хотіли б виховати у своїх дітях, більшість із них назвуть: чесність, розум, доброту, повагу до людей і інші позитивні якості. Всі батьки хочуть, щоб їхні діти успішно вчилися, опанували гарною професією, благополучно жили, мали щасливу родину, не забували своїх батьків... хочуть пишатися своїми дітьми. Примітно, що бажання батьків дуже часто бувають пов'язані з тим, що чого вони самі не змогли домогтися в житті або з тим, що влаштовувало б їх самих...
Одночасно важливо відзначити, що далеко не кожний з батьків має ясне подання про те, як домогтися бажаної мети. Багато батьків (особливо молоді) взагалі не надають цьому процесу велике значення й не квапляться займатися вихованням своїх дітей. Їм здається, що це не таке вуж складна справа, і заспокоюють себе тим, що не глупее інших батьків, що пам'ятають, як їх виховували власні батьки. Тому не дивно, що основна маса батьків просто не усвідомлює того факту, що більшість неприємностей, які трапляються з їхніми дітьми (обман, брутальність, відхід з будинку, паління, уживання наркотиків і багато чого іншого), є наслідком неправильного виховання в родині. У случившемся вони схильні винити самих дітей, школу, суспільство...
У цей час психологи й педагоги сходяться в думці, що виховання дітей є самою складною роботою на світі, пріоритетна роль у якій повинна належати чоловікові. Від того, як ця робота (правильно або неправильно) виконується в родині, залежить дуже багато чого в житті як самих дітей, так і їхніх батьків. Отже, упоратися з роботою з виховання дітей батьки зможуть тільки тоді, коли опанують методикою цієї діяльності. От тільки (як виявляється!) ніде й ніхто їх цьому не вчить
Як же треба виховувати дітей? …
Головна мета полягає в тому, щоб допомогти дитині стати самим собою. А для цього у своєму розвитку йому необхідно послідовно пройти три етапи: саморозвитку (розвиток своїх здатностей), самопізнання (пізнання своїх можливостей і особливостей) і самовизначення (вибір свого життєвого шляху). А це залежить тільки те того, як і якими засобами задовольняються на різних етапах розвитку його актуальні (щирі) потреби. Тому завдання виховання зводиться до підбора засобів (методів, способів) задоволення актуальних потреб дітей
Психологічний аналіз також показує, що діти дошкільного, молодшого шкільного й підліткового віку в силу того, що їхньої потреби в саморозвитку й самопізнанні орієнтовані на поточний час, живуть тільки сьогоденням удень. Це дуже важливий висновок свідчить про те, що батькам (і інш дорослим) не треба завчасно «тягти» дитини в майбутнє. Батьки, які прагнуть «підігнати» своїх дітей під бажану «модель майбутнього», не враховують даної обставини, і це погано позначається на їхніх відносинах з дітьми: у таких родинах діти або замикаються в собі, або починають «кривити душею». Серйозно замислюватися про майбутнє людин починає лише в юнацькому віці. Це пов'язане з актуализирующейся в нього потреби всамоопределении.
У зв'язку з викладеним у батьків може виникнути ряд питань, пов'язаних з навчанням дітей у школі. Зокрема: на що орієнтують учителя в процесі занять своїх учнів; чи враховують вони домінуючі потреби учнів? Питання цілком виправдані, адже школа, поряд з родиною, покликана займатися вихованням дітей
На жаль, аналіз результатів дитячого виховання (як і дослідження валеологов) показує, що традиційна система шкільного утворення суперечить домінуючим потребам дітей, особливо в початкових і середніх класах. Дітям на даних етапах розвитку актуально й цікаво (а виходить, необхідно для природного розвитку) зовсім не те, що їм пропонує (нав'язує!) система виховання. У школі на уроках вони в основному зайняті малоцікавими справами: або намагаються запам'ятати певну інформацію (яка, як виявляється, практично не потрібна їм у повсякденному житті), або змушені виконувати одноманітні вправи (щоб сформувати якесь уміння, що також не актуально для них у цей час). «Виховний ефект» від цього найчастіше буває негативний. Що відбувається? Дитина підбудовується під нав'язують системою правила, у результаті чого переважної в них стає помилкова мотивація: досягти будь-якими засобами позитивних оцінок, «зазубрити», коли необхідно розуміти, імітувати активність на уроках, догодити вчителеві, або, навпаки, «пограти на його нервах». У результаті такого виховання діти перестають бути самі собою. І це негативно позначається на них морально-психічному стані
Зовсім зрозуміло, що описана «шкільна виховна система» не може влаштовувати батьків.
У Санкт-Петербурзі організовано Об'єднання батьків (Школи для батьків і дітей) з метою знаходження родителями навичок природного виховання своїх дітей з обліком їхніх актуальних потреб, а також для обміну досвідом, інформацією, наробітками. При використанні системи Г.К.Зайцева (він же проводить деякі заняття для дітей і батьків).
Виховання дитини в родині відбувається не тільки в процесі якихось організованих родителями занять і заходів. Дитини виховує саме домашнє середовище, у якій він живе. Батьки при чуйному відношенні до потреб дитини, дають дитині те, чого не дає школа |
