Чому сонце буває сумне?
Жили собі чоловік та жінка, які мали сина і дочку.
Дочка була найкрасивіша в світі. Ось одного разу сонце викрало її за жінку.
Після цього брат пішов її шукати туди, де заходить сонце. Сестра побачила і
вибігла до нього та й каже: «Сховайся в льох, бо як прийде сонце, то запече
тебе». Брат швиденько заховався в льох. Коли прийшло сонце, то воно
роздягнулося і повісило свої ризи на льосі та й пішло в хату. Сестра,
побачивши, що сонце повісило ризи, швиденько побігла до брата, який ледве не
вмер від спеки. Тоді сестра відлила його водою і пішли вони в хату. Вони
привіталися з сонцем, посиділи, поговорили, а тоді сонце просить брата, щоб він
пішов за нього на небо, хоч на один день. Брат погодився, надів ризи та й пішов
на небо. Коли виліз, то пішов на ті місця, де сонце снідає, обідає та вечеряє,
побив миски, порозкидав ложки; зловив вітра та мороза, побив їх за те, що
перешкоджали йому в дорозі. Злазячи з неба, поламав драбину; прийшов до хати,
де спало сонце, скинув ризи і разом з сестрою втік. Коли сонце встало і
захотіло швидко вилізти на небо, ніяк не змогло. Поки воно лагодило драбину, то
брат із сестрою вже втекли. Сонце врешті злізло нагору, побачило безладдя на
небі, було цілий день голодне і так розсердилося, що цілий тиждень не
показувалося людям.
| 