Каталог статей

            Про сузір’я Великої Ведмедиці

Колись дуже давно, а де саме – невідомо, трапилась велика посуха така посуха, що не тільки в річках та озерах, а навіть в колодязях повисихала геть чисто вся вода, і люди без води почали хворіти та мерти. В тім краю, де трапилась така посуха, жила одна вдова, в якої була всього – на – всього одна дочка. Захворіла вдова без води, і дочка, щоб не вмерла її мати, взяла глечик та й пішла шукати води. Де вона її шукала, хто її знає, а тільки десь знайшла. Набрала у глечик і понесла  додому. По дорозі натрапила на чоловіка, що вмирав без води: дала йому напитися і цим врятувала його від смерті. Далі натрапила вона на другого, такого ж; потім третього, четвертого і, врешті, на сьомого. Усім давала пити і всіх врятувала від смерті. Води залишилось у неї на самому денці.

     Йшла вона і по дорозі сіла відпочити, а глечик поставила біля себе на землю. Коли в той час де не взявся собака. Хотів, мабуть, теж напитися та й перекинув глечик. Коли перекинувся глечик, то з нього вилетіло сім великих зірок і восьма маленька  та й поставали вони на небо.