День Перемоги

Звучать фанфари. Виходять ведучі.

Корчевська Т.:  65 років відділяє нас від буремних воєнних подій. Для історії це небагато, а для людини – це майже все життя.

Власик Н.: Та люди самі творять історію. А тих, хто поліг у горнилі боїв, хто кров’ю своєю скропив землю, тим,  хто пройшов крізь бої,  лихо,  голод і холод,  хто вижив у тій смертельній війні,  всім - мертвим і живим -  присвячується …

Яківчук І.:
Весна настала, сонце сяє,
Своє проміння посилає,
Трава у полі шовковиста,
Виблискує, немов намисто.

Корчевська Т.:

Уже до рідної землі
Летять у небі журавлі.
Усе немовби сон…
А пам’ятаєте у 41 колись…

Звучить голос Левітана. Ведучі виходять.  З’являється Україна, потім ведучі.

Лящук Ю. (в українському костюмі):
На нас напали серед ночі,
І почали палить, вбивать,
Топтати  наші ниви,
Вогнем і кров’ю поливать
Наш рідний край щасливий.

Корчевська Т.:
1941  рік – найтяжчий. Гіркі шляхи відступу, згарища на місці сіл, чорні руїни там,  де зовсім нещодавно вирувало щасливе життя.

Яківчук І.:
19 41 – рік небаченої людської мужності. Неповторна повість людської стійкості...До останнього патрона , до останнього подиху.

Власик  Н..:
Право відкрити мітинг, приурочений 65-річниці з Дня Перемоги, надається селищному голові – Шепеленку Олександру Васильовичу.

Виступ селищного голови, представлення гостей, виступ закінчується словами: «Мітинг, присвячений Дню Перемоги, оголошую відкритим».

                                                    Звучить Гімн України.

Яківчук І.:

Немає у  нас сім’ї на Україні,
Якої б не торкнулася війна,
Де б не вбивала, крала  чи палила
Фашиста-нелюда загарбницька рука.

Корчевська Т.:

Уже стільки літ минуло,
Як постріли скінчились,
А в пам’яті й сьогодні
Страшні й сумні картини.

Шепеленко О.В.:

До слова запрошується свідок тих страшних подій,  ветеран ВВВ

_____________________________________________________________________________________

Далі  ідуть виступи гостей.

Власик Н.:
Ми правнучата – воїнів – героїв,
Що подвиги вершили кожен день.
Дивились смерті прямо в очі,
Назад не відступали , йшли вперед.

Корчевська Т.:
Щасливі всі , що сонечко сміється,
Що шелестять  навкруг гаї,
Що про війну з книжок лиш дізнаємось
Або із фільмів про страшні бої.

Пісня _______________________________________________________________________

Яківчук І.:

Роки минають. Небагато,
На жаль, лишилося солдатів,
Що вибороли Перемогу
У другій Світовій війні.
То ж поки маємо ще змогу -
Розважим думи їх сумні.

Власик Н.:
Запевнимо, що пам'ятати
Їх подвиг будемо довічно,
І мир у світі зберігати
На честь загиблих героїчно!
І біля Вічного вогню
Ми покладем червоні квіти
І зробим так, щоб наші діти
Завжди вклонялися йому.

Корчевська Т.:

Погляньте в очі ветеранів -
Ті сльози - відблиски війни,
А, може, й нашої вини -
Бо що ж то, люди, за пошана
До тих, хто наше майбуття
Ціною власного життя
В боях пекельних боронив?
9-те Травня… Привітання…
Хто б їх буденне існування
Від негараздів захистив?
Щодня хоч трохи теплоти
Надаймо їм - і я, я ти!

Лящук Ю.:

Тож пам’ятаймо  про тих, що безвісті пропали…

Пам’ятаймо  про тих, що не встали як впали…

Пам’ятаймо  про тих, що згоріли як зорі,-

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре…

Пам’ятаймо  про тих, що за правду повстали…

Пам’ятаймо  про тих, що лягли на заставах…

Пам’ятаймо  про тих, що стрибали під танки...

Корчевська Т.:

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятаймо про них і у праці, і в пісні –

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

Яківчук І.:
Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше нам розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Власик Н.:
Про  подвиги солдатів не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, на жаль, немає мови,
Лиш має біль. І тому я прошу
Солдатів пам’ять вшанувати хвилиною  мовчання.

 Звучить метроном, потім голос Левітана про капітуляцію німців, потім мінус пісні «Журавлі».

Лящук Ю.:

Я прийшла, Перемога,
Як свято із свят.
Я вклоняюсь тобі,
Перемоги солдат.
Я прийшла із опалених літ,
І принесла з собою
Весняний цей цвіт.
Я іду з травнем крізь хвилини,  дні і роки,
Несу нащадкам спогади свої.
Буяють мирно квіти на могилах,
До сонця красного метелики летять,
А ті, кому війна зламала крила,
Священним,  вічним сном в могилах сплять.