Каталог статей

Державна національна програма "Освіта” (Україна XXI століття) (витяг)

Національне виховання в Українській державі має бути спрямоване на формування у молоді і дітей світоглядної свідомості, ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, інших соціально значущих надбань вітчизняної і світової духовної культури.

Національне виховання є органічним компонентом освіти і охоплює всі складові системи освіти.

В основу національного виховання мають бути покладені принципи гуманізму, демократизму, єдності сім’ї і школи, наступності та спадкоємності поколінь.

Головна мета національного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Пріоритетні напрями реформування виховання:

q  формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;

q  забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;

q  формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

q  прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну;

q  виховання духовної культури особистості; створення умов для вільного вибору нею своєї світоглядної позиції;

q  утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей;

q  формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря;

q  забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їх здоров’я;

q  виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

q  формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;

q  забезпечення високої художньо-естетичної освіченості і вихованості особистості;

q  формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;

q  розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації;

q  формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин.

Основні шляхи реформування виховання:

q  реформування змісту виховання, наповнення його культурно-історичними надбаннями українського народу;

q  впровадження нових підходів, виховних систем, форм і методів виховання, які відповідали б потребам розвитку особистості, сприяли розкриттю її талантів, духовно-емоційних, розумових і фізичних здібностей;

q  розроблення теоретико-методологічних аспектів національної системи, виховання з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду;

q  об’єднання зусиль державних і громадських інституцій у вихованні молоді, сприяння діяльності дитячих та юнацьких організацій;

q  розвиток різноманітних дитячих і молодіжних об’єднань за інтересами, позашкільних освітньо-виховних закладів (будинків школярів, станцій юних техніків, натуралістів, мережі дитячо-юнацьких спортивних шкіл, музичних і художніх студій, малих академій народних мистецтв тощо);

q  організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучу батьків;

q  активний обмін надбаннями духовної культури між усіма народами, які населяють Україну, а також з українською діаспорою;

q  широке використання в навчально-виховному процесі високохудожніх творів літератури та мистецтва;

q  докорінні зміни у підготовці і перепідготовці педагогічних кадрів для національного виховання.