Каталог статей

"Дидактичні ігри як складова сучасних освітніх технологій”

План

І. Втуп

1.1       Характеристика сучасної освіти......................................................3

ІІ. Основна частина

2.1       Гра в житті людини..................................................................................4

2.2       Дидактична гра.........................................................................................7

2.2.1    Характерні ознаки дидактичної гри........................................................7

2.2.2    Структура дидактичної гри та учбового процесу на її основі..............8

2.2.3    Види дидактичних ігор............................................................................10

2.3       Характер роботи вчителя.........................................................................10

2.4       Приклади дидактичних ігор....................................................................13

ІІІ. Висновок ....................................................................................................14

І. Вступ

1.1     Характеристика сучасної освіти

Найважливіша риса сучасної освіти – його спрямування на те, щоб готувати учнів не тільки пристововуватись, але й активно освоювати ситуації соціальних змін.

Якщо розуміти процес навчання як процес прирощення досвіду, як індивідуального, так і соціокультурного, то до таких типів навчання відносять "підтримуюче навчання” та "інноваційне навчання”. "Підтримуюче навчання” – процес і результат такої навчальної діяльності, яка направлена на підтримку, відтворення існуючої культури, соціального досвіду, соціальної системи. Такий тип навчання забезпечує наступність соціокультурного досвіду, а саме традиційно притаманний як шкільному, так і вузівському навчанню. "Інноваційне навчання” – процес і результат такої учбової та освітньої діяльності, яка стимулює вносити інноваційні зміни в існуючу культуру, соціальне середовище. Такий тип навчання крім підтримання існуючих традицій стимулює активний відгук на виникаючі як перед окремою людиною, так і перед суспільством проблемні ситуації. Звернення до такого розуміння розширює погляд на значення дидактичних пошуків. Планований учбовий процес, тобто те, чим займається дидактика, охоплює ці типи навчання. Важливо помітити, що перший з них пов’язаний з ретрансляцією, відтворенням соціального досвіду, другий – з творчим пошуком на основі існуючого досвіду і тим самим з його збагаченням.

Важко уявити собі, щоб практика навчання завжди зводилася до організації чистої репродукції, ще більш нереально уявити собі навчання на чисто дослідницькій основі. Скоріше, діло в спрямованості навчання. В сучасній зарубіжній дидактиці все більше росповсюдження отримує орієнтація саме на другий тип навчання; в той самий час в практиці навчальних закладів переважає "підтримуючий” тип навчання. Цей розрив, це несумісництво, за думкою соціологів та педагогів, багато в чому пояснює непідготовленість суспільства до сутички з новими ситуаціями соціального життя, неготовність своєчасно відгукнутися на виникші проблеми – політичні, екологічні, економічні і т.д. Таким чином, інноваційність як характеристика навчання відноситься не тільки до дидактичного його будування, але до соціально значимих результатів.

Далі піде мова про навчання на основі гри.

ІІ. Основна частина

2.2  Гра в житті людини

Слово "гра”, "грати” в українській мові надзвичайно багатозначні. Слово "гра” означає розвагу і вживається в переносному значенні (наприклад, "гра долі”, "гра природи”). Слово "грати” також вживається в значенні розваги (грати в шахи, футбол, грати один з одним тощо). "Грати” – це виконувати якийсь музичний твір на певному інструменті, і роль у п’єсі, виставі. Слово "грати” може передавати відтінок легковажності дій особи ("грати з вогнем”, "грати з людьми”); удаваності ("грати комедію”); дратівливих дій ("грати на нервах”); ризику ("грати з життям”) тощо. Вживають його і для передачі особливої яскравості й краси природи ("сонце грає на воді”, "хвиля грає” та ін.).

У дитячі роки гра є провідним видом діяльності людини, через яку вона пізнає світ.

У грі діти й підлітки "намагаються перевірити свою силу і спритність; реалізують бажання фантазувати, віддкривати таємниці й прагнути до чогось далекого і прекрасного. За вмілого використання гра може стати незамінним помічником педагога” [7, с. 13].

Гра завжди відбувається немовби у двох часових вимірах: теперішньому й майбутньому. З одного боку, вона дарує радість, слугує задоволенню актуальних невідкладних потреб, з другого, – завжди спрямована у майбутнє, оскількі в ній формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, потрібні особистості для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. Скрізь, де є гра, вирує здорове, радісне дитяче життя.

Процес гри полягає в досягненні поставленої мети. У грі дитина навчається долати труднощі, пізнає оточення, шукає вихід з того чи іншого становища. Такі ігри формують дітей-організаторів, які наполегливо ведуть за собою інших.

Переломним моментом для дитини стає перехід з дитячого садочку до школи. Саме в цей період у дитини криза семи років, їй треба перебудуватись на новий провідний вид діяльності – навчання. Проте гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання навколишнього життя.

Такі вчителі-новатори як Є. М. Ільїн, С. М. Лисенкова та В. Ф. Шаталов, організовуючи навчальну й виховну діяльність учнів, обов’язково використовують ігрову позицію.

Ігрова позиція – могутній засіб не тільки виховання дітей, а й саморегуляції діяльності педагога.

Ігри, які проводить В. Ф. Шаталов на уроках, займають дуже мало часу, але вони збуджують інтерес до предмету, активізують учнів, закріплюють уміння самостійно здобувати знання.

Гра може бути включена у будь-який вид людської діяльності. Цю її особливість суспільство завжди використовувало як засіб навчання дітей і дорослих трудових процесів, військової справи, пізнання та ін. Учені зазначають, що гра може стати засобом самооновлення, самовдосконалення, подолання внутрішнього конфлікту, а також стимулювання піднесеного настрою, активної мобілізації людей.

Деякі дослідники вважають гру формою спілкування людей.

Сучасна дидактика звертається до ігрових форм навчання, бо вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, безпосередності, неудаваної цікавості.

Гра – це творчість і водночас праця. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, самостійно мислити, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються: пізнають, запам’ятовують нове, орієнтуються в незвичайних ситуаціях, розвивають уяву, фантазію. Навіть найпасивніші діти включаються в гру з великим бажанням, докладаючи всіх зусиль, щоб не підвести товарищів.

Під час гри діти завжди уважні, зосереджені й дисципліновані. Тому застосування на уроці дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавішим, створює в дітей бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії за допомогою яких розв’язується те чи інше розумове завдання, підтримують і підсилюють інтерес дітей до навчального предмета. Гра – це могутній незамінний важіль розумового розвитку дитини.

Гра – це той засіб, де виховання переходить у самовиховання.

В різних закладах освіти використовують навчальні ігри, які мають низку дидактичних можливостей, які узагальнив М. В. Кларін за досвідом зарубіжних педагогів  [4, с. 120-121]:

·        в ході навчальної гри учні оволодівають досвідом діяльності, схожим з тим, який би вони отримали в дійсності;

·        навчальна гра дозволяє учням самим вирішувати важкі проблеми, а не просто бути споглядальниками;

·        навчальні ігри створюють потенційно більшу можливість перенесення знань та досвіду діяльності з навчальної ситуації в реальну;

·         навчальні ігри забезпечують навчальне середовище, негайно реагуюче на дії учасників;

·        навчальні ігри дапомагають "стискати” час;

·        навчальні ігри психологічно привабливі для учнів;

·        прийняття рішень в ході гри тягне за собою наслідки, на які учням неминуче доводиться зважати;

·        навчальні ігри безпечні для учнів (на відміну від реальних ситуацій);

·        далеко не всі вчителі знайомі з навчальними іграми, тому не всі схильні до того, щоб вводити їх в своє викладання;

·        навчальні ігри іноді потребують більших витрат часу в зрівнянні зі звичайною навчальною діяльністю;

·        деякі навчальні ігри акцентують досвід діяльності, який не є основним, а додатковим, другорядним, по відношенню до навчального матеріалу, який підлягає засвоєнню;

·        матеріали навчальних ігор менш доступні, ніж традиційні навчальні матеріали, вони можуть бути дорогими, що викликає труднощі фінансового характеру;

·        під час проведення ігор можливе значне пожвавлення, висока рухливість учасників, що не завжди подобається викладачам, адміністрації;

·        в деяких іграх кількість учасників обмежена;

·        після проведення навчальних ігор школярі більше обговорюють своє навчання з батьками, друзями, вчителями, починають більше користуватися бібліотекою.

Існує багато навчальних ігор, але детальніше зупинимось на дидактичних іграх.

2.2  Дидактична гра

Дидактична гра – "творча форма навчання, виховання і розвитку студентів, школярів і дошкільників”[7, с. 31]. Дидактичні ігри розвивають спостережливість, увагу, пам'ять, мислення, мову, сенсорну орієнтацію, кмітливість, а тому їх можна використовувати під час викладання будь-якого предмета. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання, справедливо вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагогів і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами безпосередності й неудаваної цікавості. В терміні "дидактична гра” наголошується її педагогічна спрямованість, відображається багатогранність її застосування з урахуванням дидактичної мети заняття і рівня підготовленості студентів та учнів.

Витоки дидактичних ігор ми можемо знайти в народній педагогіці. Ігри та іграшки, які створив народ, завжди допомагали дітям пізнавати світ граючись. Тому ігри пізніше дуже тісно пов'язались з навчанням, постійно удосконалюючись. Оцінюючи дидактичну гру та її роль в системі навчання, А. П. Усова писала: "Дидактичні ігри, ігрові завдання та прийоми дозволяють підвищити сприйнятливість дітей, різноманітити навчальну діяльність дитини, приносять цікавість” [9, с. 170].