Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Вчитель студенту | [ Додати статтю ] |
Дидактичні ігри на уроках математики у сучасній школі
Дидактичні ігри на уроках математики у сучасній школі ЗМІСТ
І. Вступ ІІ. Дидактичні ігри – важливий засіб успішного засвоєння учнями математичних знань, умінь і навичок. 1. Гра – одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, засіб її повноцінного розумового розвитку. 2. Класики педагогіки про значення гри у навчанні і вихованні. 3. Гра – один із шляхів виховання та підтримання інтересу молодших школярів до математичних знань. 4. Роль і місце дидактичних ігор на уроках математики. 5. Завдання вчителя при підготовці і проведення ігор. 6. Вимоги до ігрової діяльності учнів на уроках. 7.Дидактичні принципи організації ігор: доступність, посильність, систематичність. 8.Ігрові ситуації на нестандартних уроках. ІІІ. Значення методу гри в реалізації освітньої, розвиваючої та виховної функції навчально-виховного процесу. ІV. Практичні завдання. V. Висновок. Список використаної літератури І. Вступ Ефективне викладення математики в початкових класах не можливе без пошуків нових шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Учні мають не лише засвоїти визначену програмою систему знань з математики, а й навчитися спостерігати об’єкти, явища, процеси, порівнювати їх, виявляти зв’язок між математичними поняттями, діями, величинами та їх відношеннями, навчитися міркувати, обґрунтовувати свої висновки, користуватися математичною мовою. Засвоєння основ математики в початкових класах вимагає великого розумового напруження, високого ступеня абстрагування й узагальнення, активності думки. Багатьом учням математика здається нелегкою і мало зрозумілою, тому нерідко діти намагаються запам’ятати правила, не розуміючи їх, а це призводить до формалізму, гальмує дальше розуміння нового матеріалу. Здобуті учнями міцні знання перетворюються в переконання тільки тоді, коли вони є результатом свідомої самостійної роботи думки. Отже вчителю важливо застосовувати такі методичні прийоми, які б збуджували думку школярів. Підводили їх до самостійних пошуків, висновків та узагальнень. Сучасна школа має озброїти учнів не лише знаннями, вміннями й навичками, а й методами творчої розумової і практичної діяльності. ІІ. Дидактичні ігри – важливий засіб успішного засвоєння учнями математичних знань, умінь і навичок. 1. Гра – одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, засіб її повноцінного розумового розвитку. Гра – це величезне світле вікно через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Ігри можна поділити на предметні та сюжетні. Предметні призначені для пізнання певних явищ і закономірностей, крім них, які містять зв’язки та стосунки між людьми. Сюжетні ігри характеризуються тим, що охоплюють закономірності людської діяльності й спілкування. Вони поділяються на виробничі й тренінгові. Виробничі ігри, у свою чергу, поділяються на імітаційні, рольові, ділові. Останні є синтезом двох попередніх (імітаційних і рольових), вони найбільш ефективні в навчанні, однак і найбільше складні. Для проведення ділових ігор потрібний певний досвід, який можна набути у навчальних іграх інших видів. Щодо рольових відношень у сюжетних іграх, то їх прийнято ділити на симетричні й асиметричні. При симетричних рольових відношеннях комуні канти (учасники гри) виступають носіями однієї соціальної ролі, наприклад: брат – сестра, учень – учень, вчитель – вчитель. Ситуації такого спілкування спрямовані на розвиток умінь будувати взаємовідносини з носієм ідентичної ролі, обговорювати і вирішувати проблеми в межах загального соціального контексту. Асиметричні відношення спостерігаються тоді, коли учасники спілкування різняться між собою соціальними ознаками. Наприклад, учень – учитель, учень-учень (якщо вони належать до різних вікових груп). Асиметричні відношення впливають і на мовну поведінку відносно до ролі та статусу партнера. Рольові відношення між учасниками гри є основними параметрами, що визначають характер емоції. Залежно від конкретної дидактичної мети нестандартного уроку, його змісту, індивідуальних вікових і психологічних особливостей дітей, сюжетно-рольову гру можна проводити з одним учнем, групою або з цілим класом. 2. Класики педагогіки про значення гри у навчанні і вихованні. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, справедливо вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога та учнів, продуктивної форми їх спілкування з наявними елементами змагання, безпосередності, природного інтересу. Визначальними при цьому є думки класиків педагогіки. А.Макаренко називав гру усвідомленою діяльністю, а радість гри – "радістю творчою”, "радістю перемоги”. В.Сухомлинський писав: " . у грі розкривається перед дітьми світ, творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку. 3. Гра – один із шляхів виховання та підтримання інтересу молодших школярів до математичних знань. Цілком природно, що саме в грі слід шукати приховані можливості для успішного засвоєння учнями математичних ідей, понять, формування необхідних умінь і навичок. Дидактичні ігри дають змогу індивідуалізувати роботу на уроці, давати завдання, посильні кожному учню, максимально розвиваючи їхні здібності. Гра виховує почуття відповідальності, колективізму. Граючись, діти вчитимуться лічити, розв’язувати задачі, конструювати, порівнювати, узагальнювати, класифікувати, робити самостійні висновки, обґрунтовувати їх. Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов’язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам’ятати цей матеріал, тобто він почне готуватися до участі в грі. Гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається. Наприклад, одноманітне розв’язування прикладів стомлює дітей, виникає байдужість до навчання. Проте розв’язування цих самих прикладів у процесі гри "Хто швидше?” стає для дітей вже захоплюючою, цікавою діяльністю через конкретність поставленої мети – в кожного виникає бажання перемогти, не відстати від товаришів, не підвести їх, показати всьому класу, що він вміє, знає. 4. Роль і місце дидактичних ігор на уроках математики. Дидактичні ігри на уроках математики можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмисленого засвоєння, формування обчислювальних, графічних умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору. Систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання. Дидактичні ігри добираються відповідно до програми. В іграх математичного змісту ставляться конкретні завдання. Так, якщо на уроці учні повинні ознайомитися з принципом утворенням будь-якого числа, то й дидактична гра підпорядковується цій меті, сприяючи розв’язуванню поставленого завдання. У дидактичних іграх діти спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз й синтез, абстрагуються від несуттєвих ознак, роблять узагальнення. Багато ігор вимагають уміння висловлювати своє думку в зв’язній і зрозумілій формі, використовуючи математичну термінологію. 5. Завдання вчителя при підготовці і проведенні ігор. Добираючи ігри, продумуючи ігрову ситуацію, необхідно обов’язково поєднувати два елементи – пізнавальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, вчитель повинен чітко спланувати діяльність учнів, спрямовувати її на досягнення поставленої мети. Коли визначено певне завдання. учитель надає йому ігрового задуму, накреслює ігрові дії. Власне ігровий задум, який спонукає учнів до гри, і є основою ігрової ситуації. Через ігровий задум виникає інтерес до гри. А коли з’являється особиста зацікавленість, виникає й активність і творчі думки, і дії, і переживання за себе. Команду чи весь колектив – усе без чого не можлива ігрова діяльність. Готуючись до уроків, учитель має заздалегідь підготувати необхідний дидактичний матеріал, продумати послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, контроль, підведення підсумків і оцінювання. Проводити ігри, створювати ігрові ситуації важливо на кожному уроці. Це особливо стосується 1 класу – перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, притуплюється їхня увага набридає одноманітність. Тому гра повинна ввійти в практику роботи вчителя як один з найефективніших методів організації навчальної діяльності першокласників. Гру можна пропонувати на початку уроку. Ігри, що пропонуються на початку уроку, мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені, їм доцільно запропонувати рухливу гру. Проте слід пам’ятати, що окремі ігри занадто збуджують емоції дітей, надовго відвертають їхню увагу від основної мети уроку. Адже діти в цьому віці не вміють керувати своїми емоціями, переключати увагу, зосереджуватись у потрібні моменти. Тому ігри пов’язані з сильним емоційним збудженням, слід проводити лише в кінці уроку. 6. Вимоги до ігрової діяльності учнів на уроках. Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог: 1. Готовність учнів до участі в грі. (Кожен учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету, її кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі). 2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом. 3. Чітка постановка завдання гри. Пояснення гри – зрозуміле, чітке. 4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти. 5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати. 6. Не можна допускати приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінка за поразку в грі, глузування тощо). Ігри важливо проводити систематично й цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо. 7. Дидактичні принципи організації ігор: доступність, посильність, систематичність. Оскільки гра має проводитись систематично вчитель повинен продумати все до найменших деталей, а саме: 1. Доцільно створити умови для проведення постійних ігор – змагань між учнями, що сидять на різних рядах парт, і для індивідуальних ігор. Для цього проти кожного ряду парт важливо закріпити набірні полотна та полички для розставлення предметів під час гри (щоб їх було видно усім учням класу). 2. Підібрати мінімальну кількість ігрового матеріалу для проведення ігор. 3. Продумати, де зберігати ігровий матеріал. Для індивідуальних ігор, що проводитимуться між учнями кожної парти, мішечки целофанові або ящички учнів з підписаними прізвищами можна зберігати в класі і роздавати потрібний матеріал перед уроком. 4. Ігровий матеріал у ящиках і кульках має бути чітко систематизований і згрупований так, щоб ним було зручно користуватися. Так, дрібні предмети можна зберігати в сірникових коробках з підписами або зображеннями цих предметів на коробках. У конвертах зручно зберігати плоскі геометричні фігури, картинки із зображенням різних предметів тощо. Для зручності конверти слід підписати або зверху наклеїти зображення матеріалу, що міститься в конверті. Іграшки, різноманітні предмети зручно зберігати в невеличких целофанових мішечках. 5. Доцільно розсадити учнів так, що за кожною партою сидів один учень "сильний”, а другий – "слабкий”. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно контролюються "сильнішими”. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів. 6. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Насамперед учні повинні засвоїти правила гри. Загальні правила мають бути єдиним для всіх ігор. Щоб в учнів поступово виробився стереотип. Крім того, зміст гри, її форма повинні бути доступними, посильними для учнів. У грі повинні брати участь всі учні класу. Тому завдання треба добирати короткі, посильні, розраховуючи на відповіді всіх учнів класу. Слід уникати одноманітності завдань, організовуючи їх так, щоб дітям не доводилося довго чекати включення в гру, бо це знижує їхній інтерес. Загальні правила для учнів в процесі ігор можна сформулювати так: 1. Уважно слухай і запам’ятовуй хід гри, необхідні дії, їх послідовність. 2. Пам’ятай – успіх залежить від чіткого усвідомлення кінцевої мети, передбаченого грою результату гри. Не поспішай розпочати гру, не дослухавши до кінця вказівки вчителя. Поспіх часто призводить до грубих помилок, зайвих непотрібних дій. 3. Уважно слухай відповідь товариша, щоб у разі потреби виправити або доповнити його. 4. Додержуй своєї черги, не заважай товаришам, не роби зайвих рухів, дій, будь дисциплінованим. 5. Чесно визнай свою помилку, якщо товариші довели, що ти неправий. 6. Не хитруй, не шукай легкого нечесного шляху для перемоги. Цим ми підводимо товаришів і втрачаємо свій авторитет. Поважають лише чесних, справедливих, принципових. Важливо, щоб не лише вчитель, а й учні слідували за чесністю дій в грі. Ігровий матеріал для змагань між рядами: 1. Набірні полотна. 2. Полички для іграшок. 3. Картинки з цифрами і знаками. 4. Картки із записами прикладів. 5. Трафарети, картки, іграшки та різні предмети, що мають геометричну форму. 6. Три курси тканини для зав’язування очей гравцям, три мішечки. 7. Таблиці. 8. Ігрові ситуації на нестандартних уроках. Одним із шляхів активізації пізнавальної діяльності школярів є використання елементів гри у процесі навчання, зокрема під час проведення нестандартних уроків: урок - казка, урок - аукціон знань, урок - КВК, урок-концерт та інші. Опитування учнів, котрі брали участь у таких заняттях показує, що переважна більшість їх дає їм позитивну оцінку. Щодо вчителів, то можна зустрітися з протилежними поглядами: одні з них вважають такі заняття недоцільними, оскільки вони не дають змоги повною мірою розв’язувати основні освітні завдання, інші, навпаки, схвально ставляться до проведення занять з елементами гри, запевняють, що зростає активізація пізнавальної діяльності учнів, реалізуються принципи гуманізації та гуманітаризації у навчанні математики. На нашу думку, погляди першої групи вчителів визначаються необхідністю з методичними розробками з даного питання і постійною нестачею часу для режисури дидактичних ігор. ІІІ. Значення методу гри в реалізації освітньої, розвиваючої та виховної функції навчально-виховного процесу. Упродовж життя людина грає ту чи іншу соціальну роль, що відведена їй у суспільстві. У дитячі роки грає основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. В грі діти і підлітки перевіряють свою силу і спритність, у них виникає бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. Гра дарує щохвилинну радість, задоволення актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються й закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджувалися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Найсуттєвішими для вчителя будь-якого предмета на наш погляд є такі питання: а) визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на уроці; б) доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу; в) розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуваннями дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів; г) вимоги до змісту ігрових діяльності у світлі ідей розвивального навчання; д) передбачення способі стимулювання учнів, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих. Гра – одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом з працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюються доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має зважати на вік учнів, добираючи ігри, які були б їм цікаві і зрозумілі. Вікторина. Її ще називають грою переможців. У ній змагаються, щоб швидше й повніше відповісти на поставлені запитання. Отже, вікторина – це конкурс, під час якого учні самостійно відповідають на запитання. Процес створення гри містить ряд етапів: а) вибір теми гри; б) визначення теми й завдань гри; в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків). Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог: а) ігри мають відповідати навчальній програмі; б) ігрові завдання мають бути не надто легкими проте й не дуже складними; в) відповідність гри віковим особливостям учнів; г) різноманітність ігор; д) залучення до ігор учнів усього класу. У навчальних іграх немає тих хто програв або виграв, тут виграють всі. Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити знання учня і вміння користуватися ними. Проте існують і обмеження для проведення дидактичних ігор: 1. Не варто організовувати навчальну гру, якщо учні недостатньо знать тему. 2. Недоцільно впроваджувати гру на заліках та іспитах, якщо вони не використовувались у процесі навчання. 3. Не слід застосовувати ігри з тих предметів і програмних тем, де вони не можуть дати позитивного ефекту. Пам’ятаючи ці обмеження, кожен учитель має все ж керуватися настановою В.О. Сухомлинського про те, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку учнів. ІV. Практичні завдання. Урок-гра "Розв’язування прикладі і задач” (1 клас.) Мета. Удосконалювати обчислювальні навички, уміння розв’язувати задачі, приклади; порівнювати числа; розвивати кмітливість, пам’ять, мислення, мовлення; прищеплювати інтерес до математики, любов до природи. Обладнання. Цифри, перфокарти, стоп-тест, таблиця для усного рахунку, задачі-приклади, таблиці-нумерація в межа 20; магнітофон, картки з завданням, картинка "Пожежники”, телеграма, на магнітній дошці картинки дерев, тварин; для нагороди – медалі, цінний подарунок. Хід уроку 1. Організація класу. Діти, у нас буде незвичайний урок. Сьогодні . даруйте, схвильована, бо в клас прийшла телеграма – наказ: "В лісі – ділянка № 45 – пожежа. Гинуть рослини і тварини. Негайно 3-м (трьом) загонам вилетіти на місце пожежі”. Наш клас перетворюється на три загони пожежників. Пожежники – сміливий народ, вони йдуть у вогонь і рятують народне добро. (Показ картинки "Пожежники”). Бажаю кожному з вас показати себе сміливим пожежником. А тепер познайомлюсь з командирами членами журі (учні 5 класу). 2. Знайомство з темою уроку. На уроці будуть приклади в межах 10 і в межах 20; задачі на 1 і 2 дії. Вибирайте собі таке завдання, яке ви виконаєте. Командири в кінці уроку назвуть кращих бійців, які будуть нагороджені. Поки літаки заправляються паливом, ми готуємось теж до польоту. 3. Підготовка до польоту. а) І загону – кругові приклади: 1) 7 + 5 = 12 6) 10 – 2 = 8 7) 8 – 4 = 4 9) 5 + 2 = 7 8) 4 + 1 = 5 3) 9 – 3 = 6 4) 4 + 5 = 9 2) 12 – 3 = 9 5) 11 – 1 = 10 ІІ загону – задача на 2 дії: Юра – 5 риб Тато - ? на 4 риби більше }? Риб 1) 5 + 4 = 9 (р.) – тато 2) 5 + 9 = 14 (р.) – разом. ІІІ загону – робота з стоп-тестом Знайти помилку: 1) 7 + 4 – 6 = 5 3) 13 – 9 + 8 = 12 5) 4 + 9 – 5 = 7 2) 9 + 6 – 7 = 9 4) 5 + 6 – 7 = 4 б) з класом – гра "Хто де живе?”, усна нумерація 10 – 20; утворення чисел. 4. Взаємоперевірка виконання домашнього завдання. Зошити здати – командири відмітять акуратність виконання. 5. Організація польоту до місця пожежі. Діти, літаки готові до польоту, і щоб політ пройшов нормаль, необхідно розв’язати задачі (умови не писати). І варіант В І пакеті – 6 кг крупи В ІІ пакеті - ? на 3 кг б. }? кг 6 + (6 + 3) = 15 (кг) В І банці – 7 л води В ІІ банці - ? на 2 л менше } ? л 7 + (7 – 2) = 12 (л) Легший варіант Гусак – 7 кг Кріль ? на 3 кг менше 7 – 3 = 4 (кг) Курка – 2 кг Качка - ? на 1 кг більше 2 + 1 = 3 (кг) Поки ми летимо, трохи відпочинемо. Фізкультхвилинка (запис на магнітофоні). 6. Висадка десанту. Отже, бійці – пожежники, йдемо на посадку. Через вікна літака – ілюмінатори видно вже ліс, який горить. Щоб боротись з вогнем була успішною, треба розв’язати такі приклади: І варіант 9 – 5 + 4 = 8 ІІ варіант 8 – 3 + 12 = 7 7 + 2 – 3 = 6 6 + 2 – 5 = 3 4 + 3 – 2 = 5 3 + 5 – 1 = 7 9 + 1 – 4 = 6 8 + 2 – 5 = 5 6 + 3 – 2 = 7 8 + 1 – 3 = 6 7 + 3 – 3 = 7 8 – 2 + 2 = 8 Командирам, враховуючи підготовку до польоту, виконання домашнього завдання, розв’язування задач замінити плюси на врятовані дерева, тварини і підготуватись до розбору завдання кожним загоном. Робота з перфокартами: Учитель читає умову прикладів, діти в зошитах через перфокарту обмальовують кружечки. На перфокарті по горизонталі – порядковий номер приклада, а по вертикалі – відповідь. 1) 10 – 4 = 6 2) 8 – 2 = 6 3) 3 + 3 = 6 4) 9 – 4 = 5 5) 7 – 3 = 4 6) 2 + 1 = 2 7) 5 – 3 = 2 8) 9 – 8 = 1 Вчитель обходить клас і говорить журі, кому поставити ще плюси. 7. Розбір операції (підсумок року) Командирам доповісти прохід операції. Командир І загону: - Першим загоном врятовано дерев, тварин. Командир ІІ загону: - Другим загоном врятовано дерев, тварин. Командир ІІІ загону: - Третім загоном врятовано дерев, тварин. Називаються кращі бійці. Пожежна частина 1-Б класу! Слухай наказ! За проявлену сміливість нагородити медалями таких бійців . Загін №1, який визначився під час проведення операцій, нагородити цінними подарунками. Вони оголосити подяку за виконання почесного завдання. Командир частини. Підбери фігури за величиною. Матеріал гри: геометричні фігури (квадрати, прямокутники, круги, трикутники) різних розмірів або інші дрібні предмети, картки із зображеннями предметів тощо. Зміст гри: Вчитель пропонує учням із кожного роду по одному) поділити фігури на 2 або 3 групи за розмірами. Найкраще, коли всі учні можуть брати участь у грі. Знайти помилку. Матеріал гри: картки з прикладами та числами, таблиця, набірне полотно. Зміст гри: Учитель вивішує на дошці таблицю із записами і пропонує знайти помилку. Можна замість таблиці зробити відповідні записи на дошці або виставити картки на набірному полотні. Знаю. Зміст гри: Учитель пропонує дітям, починаючи з першої парти, почати лічбу вголос. Кожен учень по порядку та встановити (попередній сідає), називаючи наступне число. Замість числа 5 п’ятий учень повинен сказати "знаю”, а наступний почати лічбу з одиниці і т.д. до останнього учня класу. Слово "знаю” разом з п’ятим учнем можуть говорити вголос усі учні ласу. Це слово можна говорити замість будь-якого іншого числа (пізніше ділити клас на 3,5, 7, 9 тощо). "Знаю” можна говорити замість всіх парних (непарних) чисел або замість чисел, що містить певну цифру (наприклад 3, 13, 23, 3 .). Багато – мало – один. Матеріал гри: у кожного учня на парті лічильні палички (або будь-який інший матеріал, а саме: олівців, геометричні фігури, картинки із зображенням різної кількості предметів тощо). Зміст гри: Учитель називає слово: "багато”, "мало”, "один”, а учні повинні мовчки показати відповідну кількість предметів. Що гру можна ускладнити. V. Висновок Сучасний шкільний курс математики має великі розвиваючі можливості завдяки своїй цілісності й логічній строгості. Гра, як відомо, є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Ще К.Д. Ушинський писав: "зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності . З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність в їх виконанні”. Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно. Розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина "добудовує” в уяві все, що недоступне їй у навколишній дійсності, в захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює набутий раніше досвід порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію. У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховні функції діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість. Список використаної літератури 1. Морокішко Є.П., Чепелєв В.І. Математичні ігри // Позакласна робота з арифметики. 2. Савченко О.Я. "Урок в початкових класах” (Київ "Освіта” 1993 р.). 3. Микитинська М.І., Мацько Н.Д. Математичні ігри в 1-3 класах. (Київ 1989 р.) 4. Т.Машков А.М. Математична мозаїка” // Початкова школа – 1994 р. № 6 (Київ "Освіта” – с.33. 5. Сухіна Л.А., Герасимчук Н.М., головна Г.А. Математичний ярмарок. // Початкова школа – 1994 - №1- с.16 (Київ "освіта”. 6. Ульяницька Л.С. Ігрові проблемні ситуації // Початкова школа – 1996 . - № 9. – с. 27 (Київ "Освіта”). 7. Кияниця О.М. Урок математики в 1 класі // Початкова школа – 1996.- № 11 – с. 26. (Київ "Освіта”). 8. Якиляшек В. Уроки математики з елементами гри //Початкова школа – 1997. - № 6 – с. 22 (Київ "Педагогічна думка”). 9. Щербань П. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі // Початкова школа – 1997. - № 9 – с.18 (Київ "Педагогічна думка”). | |
| Переглядів: 12812 | Рейтинг: 3.7/6 |
| Всього коментарів: 0 | |