Каталог статей
| Головна » Статті » Увага! Першокласник! » Різні аспекти цього питання | [ Додати статтю ] |
Дидактичні ігри у діяльності учнів
| Рубан Любов Григорівна, вчитель початкових класів Кононівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Драбівського району Черкаської області Дидактичні ігри у діяльності учнів Інтерес до гри як першої діяльності дитини, виявили ще в 30-ті роки хх століття відомі вітчизняні психологи Л. С. Виготський, Д.Б. Ельконін. Виникаючи на межі раннього дитинства та дошкільного віку, рольова гра інтенсивно розвивається та досягає в другій половині дошкільного віку свого найвищого рівня. Вивчення розвитку рольової гри цікаве в подвійному сенсі: по-перше, за такого дослідження глибше розкривається сутність гри; по-друге, розкриття взаємозв’язку окремих структурних компонентів гри в їх розвитку може стати у нагоді педагогу у формуванні цієї найважливішої діяльності дитини. Чому так багато людей незважаючи на вік так люблять ігри? Насамперед, мабуть тому, що гра - це цілісний стан душі. Добре продумана гра з цікавим сюжетом зачіпає цілий психологічний шар і захоплює людину цілковито. У грі людина може прожити гармонійне життя в іншій подобі, ілюзії, ситуації, досягти єдності думок, почуттів і руху, внаслідок чого настає катарсис – очищення душі, або інсайт – творче осяяння. Крім того, гра – це унікальний фантастичний простір, що осягає величезний творчий потенціал: можна будувати свої відносини з іншими, своє майбутнє в безпечній атмосфері чи ситуації, можна сказати собі: «я граю роль» - і дозволити бути самим собою. У грі ми більш схожі на себе, ніж у житті, гарна гра – це психологічний експеримент, який приводить із собою кожен учасник. Результати цього експерименту не завжди передбачувані, більш того – вони майже завжди несподівані, а іноді й болісні, тому, якщо учасник не спроможний прийняти й осмислити новий досвід, гра пропонує йому безпечний відхід, захист: « То був не ти, а нав’язана тобі роль». Гра надає широкі можливості для розвитку і самопізнання, якщо учень готовий до цього. Гра дозволяє осмислити і зрозуміти своє внутрішнє «я», побудувати нові моделі поведінки з оточуючими, навчитися інакше ставитися як до себе, так і до оточуючих близьких людей, до світу навколо себе. Гра розвиває важливі соціальні навики та вміння, здатність до емпатії та до кооперації, вміння вирішувати конфліктні ситуації через співробітництво, вчить бачити ситуацію очима інших та дозволяє одержати досвід, цінний для власного майбутнього життя, та робить її теперішнє життя повним і щасливим. Грі належить велика роль у житті та розвитку молодшого шкільного віку: в ігровій діяльності формується багато позитивних якостей дитини, інтерес і готовність до майбутнього навчання, розвиваються її пізнавальні здібності. У грі формуються всі сторони особистості дитини, відбуваються значні зміни у її психіці,які готують перехід до нової, більш високої стадії розвитку. Цим обумовлені величезні виховні можливості гри, тут усе «начебто», «ненасправді», але в цій умовній обстановці, створеній дитячою уявою, багато реального, справжнього – дії гравців завжди реальні, їх почуття чи переживання справжні та щирі. Наслідування дорослих у грі пов’язане з роботою уяви: дитина не копіює дійсність, вона комбінує різні життєві враження з особистим досвідом. Гра самостійна діяльність, у якій діти вперше починають спілкуватися з однолітками: їх поєднують спільна мета, спільні зусилля для її досягнення, спільні інтереси та переживання. Саме тому гра привчає дітей підкоряти свої думки певній меті, допомагає виховувати цілеспрямованість: у грі всі сторони дитячої особистості формуються в єдності та взаємодії, угрі формується колектив друзів, виховуються творчі почуття, організаторські вміння, у грі складаються взаємини. Однак тільки за умови гарної організації шкільного колективу можна успішно розвивати творчі здібності кожної дитини та її активність. Педагоги активно використовують гру як прийом, що дозволяє їм вирішувати, насамперед навчальні завдання: для підвищення інтересу дітей до ходу уроку та їхньої активності, для переключення уваги. «Дитинство найважливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя. Щоб дитина палко була зацікавлена в навчанні , - наголошував В. О. Сухомлинський, - ми повинні постійно дбати про те, щоб зі вступом до школи думка дитини не була втиснута в рамки класної дошки й сторінки букваря. Іншими словами: щоб дитина охоче вчилася, її інтелектуальне життя ні в якому разі не повинно обмежуватися лише шкільними учнівськими методами». Ці слова - моє педагогічне кредо. А тому навчально-виховний процес у своїй роботі організовую так, щоб гра залишалася присутньою як найбільш освоєна малюками форма діяльності.Тому що першокласники, які приходять до школи дуже відрізняються один від одного рівнем свого розвитку. Одні учні характеризуються високим рівнем активності мислення, інші середнім, а треті слабким, та плюс віковий діапазон розбіжностей: 6 – 7 років. Отже діти починають навчатися з різними вихідними передумовами: 65% ідуть до школи з однаковим рівнем інтелектуального розвитку, тому цей рівень приймається за норму ( тобто рахується відповідно до паспортного віку дитини); 15% процентів дітей перевищують цей рівень навчальної підготовки; 20% його не досягають. Які наслідки розбіжностей? На перший погляд, здається, що єдиною потерпілою стороною в умовах звичайного змішаного класу є погано підготовлені діти. Проте, не менше страждають й інші діти. Ті, хто має низький рівень підготовленості, мимоволі, самим фактом свого перебування в класі, завдають непоправної шкоди психічному розвиткові своїх ровесників. По-перше, постійно відновлюється приклад виконання завдань, спрямованих на розумовий розвиток дитини. Які думки і почуття може породжувати таке ставлення до праці у поки що «благополучних» дітей? Найпростіше було б звести цей вплив до можливості прямої імітації бездіяльності відстаючих. Таке відбувається в більшості випадків дещо пізніше, ближче до закінчення школи. Але тут усе значно складніше та глибше. Дитина звикає до ролі пасивного спостерігача чужої біди, стає байдужою до власної трагедії. По-друге, за таких умов може виникнути підсвідома тенденція до зниження вимогливості до власних зусиль. Поступове усвідомлення своєї переваги створює сприятливу основу для появи зазнайства, пихатості, бундючності. По-третє, від кількох різноманітних занять, що могли помітно підвищити розумовий розвиток поки «успішних» дітей, педагог змушений відмовитися через те, що основначастина його енергії в змішаному класі витрачається на допомогу відстаючим. Цим дітям притаманна « активна» форма неуважності – одна з найтиповіших для першокласників. Діти ще не оволоділи довільною увагою і не вміють спрямовувати й утримувати її вольовим зусиллям. Звідси підвищена здатність до відволікання. Також позначається недостатня психологічна підготовленість, новизна шкільного життя, звикання до нового колективу. А дидактичні ігри активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння та вчинки, а також виконують роль емоційної розрядки. За допомогою гриу класі створюється атмосфера доброзичливості, емоційного піднесення, вільного вибору. Вона викликає позитивні емоції та інтерес до навчання. Для дітей молодшого шкільного віку, а особливо шестиліток, ігрова діяльність має велике значення бо є найбільш доступною формою діяльності.Одна з важливих функцій гри – організаційна. У підготовці до уроків продумую послідовність ігрових дій: ознайомлюю учнів із темою та змістом, розподіляю ролі; розкриваю хід і зміст гри; після закінчення гри підводжу підсумки, визначаю найактивніших гравців. Гру будую за такими принципами: 1. Наочність і доступність. 2. Автономність тем і фрагментів гри. 3. Спрямованість елементів гри на розв’язання поставлених проблем. 4. Раціональне поєднання ігрової діяльності та навчальної мети. Ігрова форма проведення уроку допомагає дітям легко переходити до пізнавальної діяльності, розкриває можливості всебічного розвитку особистості. « Читання і письмо – це два найнеобхідніших школяреві інструменти учіння і водночас два віконечка у навколишній світ. Без учіння швидко і свідомо читати, швидко і напівавтоматично писати дитина залишається ніби напівсліпою» наголошував В. О. Сухомлинський. Навчити дитину читати і писати без гри, майже, неможливо. Щоб виробити достатній рівень темпу читання, а також навички каліграфічного письма потрібна система ігрових форм. Наведу кілька прикладів дидактичних ігор, які використовую у своїй роботі. Гра «Так чи ні» Розвиває логічне мислення. Зіграти хочеться мені З тобою, друже, в «так чи ні». Тобі питання задаю, Готуй же відповідь свою. Відповідай коли мастак, Єдиним словом «Ні» чи «так». Скажи співає сом пісні? (ні) Чи вміє плавати гусак? (так)… А під кінець скажи мені Цікава гра у «так» чи «ні». Запитання можуть бути різні. Гра «Слово у кошику» Для гри потрібен кошик і картки з літерами алфавіту. Більш уживаних літер більше інших менше. Гравці дістають із кошика певну кількість карток і за визначений час складають слово з цих букв. Гра «Пірамідка» На розвиток уміння будувати речення і поширювати їх. На дошці записую слово, потім учні по черзі мають додати своє слово, поширюючи речення і при цьому не порушуючи змісту речення. Сонечко Сонечко світить У небі світить сонечко … Гра « Інтерв’ю» Удосконалює вміння добирати слова на певну букву, відповідати на запитання, розвиває творчу уяву, творче мислення. Ведучий називає букву (яку вивчаємо на уроці), з якої мають починатися відповіді гравців, а потім звертаючись до них ставить запитання: «Хто?», « Який?», «Що робив?», «Куди?», «З ким?», «Коли?», «Чому?», «Що сталося?»… Вивчаємо букву - К. Клубок, кольоровий, котився, коло річки, коли сутеніло… Гра «Знайди літері місце» Розвиває навички письма вивчених літер і слів. Щоб літери не «стрибали» у безладній чехарді, кожну з них потрібно вписувати чітко по лінії - тоді в нас вийде «упорядкована» чехарда. Позначте те місце, де має «приземлитися» наступна літера й акуратно її впишіть. Гра «Розсипані літери» Вчить аналізувати структуру літер, знаходити схожі та відмінні елементи. Із двох мішечків розсипалися та перемішалися друковані й рукописні літери А. підкресли всі друковані літери, а рукописні - обведи кружечком. Гра «Плутанина» Тренує зорову пам'ять Треба відшукати на малюнку помилки, які допустив художник. Гра «Незвичні предмети» Вирівнює пізнавальну активність. Дітям потрібно запам’ятати шість слів: лисиця, телефон, молоток, стілець, метелик, книга, а потім з гнучкого дротику зігнути фігурки названих тварин… З допомогою дидактичних ігор діти вчаться порівнювати та групувати предмети як за зовнішніми ознаками, такі за їхнім призначенням; вирішувати завдання. Та ми вчителі повинні пам’ятати, що особливе місце в житті школярів посідають ті ігри, які створюють самі діти. Це сюжетно - рольові ігри.У цих іграх молодші школярі відтворюють у ролях усе те, що вони бачать навколо себе в житті та діяльності дорослих. За день дитина встигає побувати і спортсменом, і політиком, і суддею, і адвокатом, і артистом, і зоологом, і левом, і зайцем… Так, уподібнюючись іншим людям, тваринам, перевтілюючись в них, дитина освоює складний світ, в якому живе, духовно зростає. Творча гра найбільш повно формує особистість дитини, тому є вагомим засобом виховання. Основний шлях виховання в грі – вплив на її зміст. Тобто на вибір теми, розвиток сюжету, розподіл ролей і на реалізацію ігрових постатей: розігруються ролі тварин, героїв казок, створюючи ігровий образ, дитина не тільки виражає своє всебічне ставлення до обраного героя, але і виявляє особисті якості. Спостерігаючи як дівчатка граються в найпоширенішу гру «Доньки – матері» підсумовую, що сам процес гри змінює внутрішні почуття маленьких героїнь. Вони стають лагіднішими і добрішими, а це дуже важливо для їхнього психічного розвитку. А під час гри « Я вчитель» учень, який виконує роль учителя, самостійно удосконалює свої знання і доводить їх до автоматичної навички. Розуміння навчального матеріалу ефективніше відбувається тоді, коли перекладаю його на казкову мову, створюючи навчальні казки.Так, вивчаючи алфавіт, намагаюся оживити його, щоб учні легко запам’ятовували його. Сьогодні діти в захопленні від мультфільму « Маша і ведмідь», а тому й казку пов’язую з цим мультфільмом. Невгамовна Маша, втомившись за день від своїх пустощів, міцно заснула. А от ведмедеві не спиться, думає він гадає, як цю бешкетницю покарати за її витівки. Довго думав косолапий поки Сонько не підкрався до нього та й не приколихав його. Колисаючи, нашіптував ведмедю на вухо: « Коли дівчинка прокинеться, насвари її за допомогою абетки: АБВГД! ЖЄЗІЕ! ЙКЛМНО!» … А щоб ведмідь не помилився, давайте всі разом насваримо Машу, промовляючи алфавіт з інтонацією докору, спочатку в повільному темпі, а потім скоромовкою. Щоб дітям це приносило задоволення – наступного дня вигадую іншу казочку. В ній розповідається вже про слухняну дівчинку і ведмідь дякує Маші за її допомогу, знову за допомогою абетки, але вже лагідною інтонацією. Пізніше пропоную дітям самим складати казки і використовую їх на уроках.Ці казочки допоможуть дітям легше запам’ятати алфавіт і звуковий аналіз слова. У молодшому шкільному віці діти самі вигадують цікаві сюжети, казки, гра виникає природно, педагогу тільки треба завоювати довіру дітей, щоб контролювати процес їхньої гри, разом з дітьми радіти і засмучуватися, хвилюватися і сміятися. Кожен учитель початкової ланки повинен пам’ятати, що саме завдяки грі вдається залучити пасивних школярів до розумової праці, дати дитині змогу відчути успіх, повірити в себе, в свої сили. Навчання за допомогою гри ефективніше, ніж за допомогою книг. Література
1. Волкова Т. Н. Творчі ігри, завдання і тести для розвитку пам’яті уваги. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2006. 2. Кравцов Г. Г. «Шестилетнийребенок». Психологи ческаяготовность к школе. – М.: Знание, 1987. 3. Серпухова І. Є. Цікава дидактика. – Харків: Веста, 2003. 4. Скворчевська О. В. Ігрові методики роботи з учнями . – Харків: Основа, 2007. 5. Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину. Вибрані тв. в 5- ти т. – Т. 2. – К.: Рад. школа, 1976. 6. Сухомлинський В. О. Вибрані тв. в 5 – ти т. – Т. 5. – К. Рад. шк., 1979. 7. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в 5 – ти т. – Т.2. – К. Рад. шк., 1979. 8. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. Вибрані. тв.. в 5 - ти т. – Т.3. – К. Рад шк. 1976. 9. Фесюкова Л. Б. «От трех до семи». – Харьков: ФОЛИО, 1996. | |
| Переглядів: 3172 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |