Каталог статей
| Головна » Статті » Увага! Першокласник! » Різні аспекти цього питання | [ Додати статтю ] |
Дидактичні ігри у навчальній діяльності шестирічок
| Підпалько Валентина Олександрівна, директор Дирдинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Городищенської районної ради Черкаської області ДИДАКТИЧНІ ІГРИ У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ШЕСТИРІЧОК «Як багато знань з усіх боків стукає у двері початкової школи» … Цей образний вислів К.Д.Ушинського надзвичайно точно передає вплив розвитку науки і техніки на навчально-виховний процес. Ми, педагоги, покликані не лише дати маленьким учням-першокласникам елементарні відомості з основ наук, а й привчити їх здобувати самостійно знання, творчо застосовувати їх у житті. А це можливо, поєднуючи роботу над матеріалом програми з різноманітними добре продуманими іграми, віршами, жартами. Першокласників приваблює все нове, цікаве, а ігри не тільки потребують кмітливості, а й сприяють розвитку уяви, пам’яті, виховують уважність, яка є неодмінним супутником сумлінного навчання. [1, с.11]. Ігрові прийоми навчання дітей-шестирічок вважаються найдоцільнішими для піднесення активності учнів. Але гру для першокласників не можна вважати домінуючим прийомом [2, с.3], учитель повинен знайти оптимальне співвідношення ігрової та навчальної діяльності учнів. Ігри можна застосовувати не лише на уроках основних ( навчання грамоти, математики), а й протягом усього навчального року, адже дидактичні ігри сприяють закріпленню й поглибленню знань, умінь і навичок, отриманих на навчальних заняттях. Цілком природно, що саме в грі слід шукати приховані можливості для успішного засвоєння учнями-шестирічками нових ідей, понять, формування необхідних умінь і навичок. Дидактичні ігри дають змогу індивідуалізувати роту на уроці, давати завдання, посильні кожному учневі, максимально розвивати їхні здібності. Гра виховує почуття відповідальності, бажання бути в колективі. Граючись, шестирічки вчитимуться лічити, розв’язувати задачі, конструювати, порівнювати, узагальнювати, класифікувати, робити висновки самостійно, обґрунтовувати їх. Якщо спочатку учень 1 класу цікавиться лише грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов'язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам’ятати цей матеріал, тобто він почне готуватися до участі в грі. Саме дидактична гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається. Наприклад, одноманітне розв’язування прикладів, вивчення віршів стомлює дітей, виникає байдужість до навчання. Проте подане це саме завдання у процесі гри «Хто швидше?» стає для першокласників вже захоплюючою цікавою діяльністю через конкретність поставленої мети – в кожного виникає бажання перемогти, не відстати від товаришів, не підвести їх, показати всьому класу, що він вміє і знає. Систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання учнів шестирічного віку. Готуючись до уроку, вчитель повинен заздалегідь підготувати необхідний дидактичний матеріал, продумати послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, контроль, підведення підсумків і оцінювання – похвалу. Проводити ігри бажано на кожному уроці в 1 класі, адже саме шестирічки не звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, притуплюється їхня увага, набридає одноманітність. Тому гра має ввійти в практику роботи вчителя з шестирічними учнями як один з найефективніших методів організації начальної діяльності першокласників [3, с.10] Гру можна пропонувати на початку уроку (закріплення знань про попередньо вивчений матеріал, підготовки до сприйняття нового), адже ці ігри, запропоновані на початку уроку, мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені, їм слід запропонувати рухливу гру з навчальним змістом ( встаньте ті, в імені яких є головний звук А, О, )Проте слід пам’ятати, що окремі ігри занадто збуджують дітей, надовго відвертають їхню увагу від основної мети уроку. Адже діти в шестирічному віці ще не вміють керувати своїми емоціями, переключати увагу, зосереджуватись у потрібні моменти. Тому ігри, пов’язані з сильним емоційним збудженням (змагання) слід проводити лише в кінці уроку. Найбільше ефективними для учнів 1 класу є ігри з навчання грамоти, які поділяються на добукварні, букварні та після букварні, також цікаві для шести річок є ігри – з'єднанки, ігри, пов’язані з малюванням відповідей. До уваги пропонуються саме ці ігри, які використовуються з дітьми шестирічного віку у Дирдинській ЗОШ І – ІІ ступенів Городищенської райради Черкаської області. Цікаві творчі ігри добукварного періоду «Допитливий» (Всі відповіді містять звук « Т») У назвах якого посуду є звук «Т» ? ( тарілка, стакан, салатниця) У назвах якого взуття є звук «Т»? ( туфлі, чобітки, тапочки) У назвах яких тварин є звук «Т»? ( тигр, бегемот, кіт ) У назвах яких овочів є звук «Т»? ( капуста, салат, пастернак ) У назвах яких дерев є звук «Т»? ( тополя, тис ) «Скільки слів у реченні» Учитель читає речення, а учні на картках показують, скільки речень у ньому. Виграє той, хто менше за всіх помилиться. «Запам’ятай три слова» Учитель називає три слова, які повинні запам’ятати учні. А потім говорить речення, де зустрічаються ці слова. Діти повинні плеснути на почуте слово. Наприклад, слова можуть бути такими: книги, пролісок, навчання. Відповідно, речення: Книги – морська глибина. Засиніли проліски у ліску. Найважливіша праця школяра – навчання. «Ланцюжок слів» Це гра-змагання. Клас ділиться на дві команди. Вчитель називає декілька слів, що починаються, наприклад, на звук «Л». Діти повинні по черзі продовжити підбирати слова на заданий звук. Перемагає та команда, що придумала останнє слово. Наприклад: шафа, шарф, шкарпетки, шипшина, шуліка, шершень, шакал, швабра, шуба, шулики, шахмати, шашки, шарманка і т.д. «Нагодуй птахів» Діти вибирають слова, у назві яких є два чи три склади, щоб нагодувати синичку чи снігура, на забуваючи при цьому про те, що люблять їсти птахи. Наприклад: сало, крихти, насіння, пшениця, просо, тістечка, шоколад, яблука. Ці слова написані на картках, а на дошці – ілюстрація синички. «Хто в будиночку живе» Матеріал: макет будинка, предметні малюнки із зображенням тварин. Завдання: вибрати тварин, які живуть у будинку з назвою «Ж». Наприклад: жираф, їжак, жук, журавель. Щоб ускладнити гру. Слід виставити будинків декілька з назвами « Р», «Л». Тоді діти вибирають з більшої кількості предметних малюнків ті , у назвах яких є певний звук. «Пісенька звука» Учні повинні визначити на слух який звук найчастіше повторюється в скоромовці чи вірші. Хто знайшов цей звук, повинен протяжно його заспівати. Наприклад: Кінь катає дітлахів, Спить старий сердитий сом. кіт Мурко ковбаску з’їв. Сому сниться сьомий сон.
Квочка каже: «Ко, ко, ко! Сонце пестить поплавок. Кинь ці витівки, Мурко!» Сом сопе на весь ставок. «Споріднені короткі та довгі слова» Вчитель називає слово, учень повинен сказати довше, додавши до нього один чи два звуки. Друга дитина теж придумує довше за друге слово і прицьому назвати всі звуки у ньому. Наприклад: кіт, коти, кішка, котячий. Сніг, сніги, сніжок, сніжка, сніжний, сніговий, сніговик, Снігуронька. «Так чи ні?» Вчитель говорить слова: Зіграти хочеться мені з тобою в гру «Чи так чи ні?» тобі питання задаю – готуй же відповідь свою! У липні цвітуть липи. ( У цьому реченні 5 слів?) Холодна сніжинка лягла на долоню. ( Це речення складається з 3 слів?) У слові «черепаха» три склади? У слові «день» один склад? У слові «вітер» голосні І, Е? У слові «чарівник» приголосні Ч,Ш, Ж, Р? «Кожна людинка трішки тваринка» Учні по черзі біля дошки за допомогою міміки та жестів зображують різних тварин, інші учні відгадують, піднімають картку – ілюстрацію із зображенням певної тварини, а також картку, на якій позначено кількість складів цього слова (складові моделі) «Цікаві казочки» Вчитель розповідає учням казку такого типу: За горами, за лісами жили собі, були собі котик та собачка. У котика в імені чувся звук [Ж] ( Жан), а у собачки – два звуки [Б] (Барбос). Жили вони дружно, часто ходили в гості до тваринки, у назві якої чулися голосні звуки [І, А] (білка). Недалеко біля них змостив гніздо птах, назва якого починається звуком [Д], а закінчується звуком [Л] (дятел). Чудовими весняними вечорами вони всі гуртом любили слухати співи ще одного птаха, у назві якого є аж три голосних звуки [О] (соловейко). Але найбільше їм подобалися цікаві розповіді гості лісу – чорно-білої пташки, в назві якої є аж 40 [А]. Може, вони і зараз там живуть, і хліб жують, та нас в гості всі чекають. Цікаві творчі ігри букварного періоду «Букви – сестрички» Привіталась на шосе буква «І» та буква «Зе». Де ж вони? Ну й дивина: з двох з’явилася одна! Їй дали ім’я нове: стала літерою «Ве» Я узяв нитки червоні і зв’язав дві букви «Ка». Вмить з’явилась на долоні буква, схожа на Жука. «І» без «Ї» не ступить кроку, поміж ними чвар нема. «І» до «Ї» моргає оком, «Ї» у відповідь – двома. Цілий день я букву «Н» доганяв, як кішка мишку. Наштовхнулася на пень і зламала ліву ніжку. Ну, тепер не утече від погоні буква «Че» З букви «ел» для цирку змайстрували гірку, Щоб катались звіріі жили у мирі. Прибігає тут осел і з’єднав дві букви «ЕЛ». Вийшла гойдалка, гамак. І буква «ЕМ», чи не так? - Як зробити букву « Ю», здогадавсь, Іванку? - Букви «І» та «О» приб’ю на коротку планку! Букві «Ща» сказала «Ша»: - Ти стрибаєш, як лоша. Я на тебе дуже схожа, Хоч стрибати так не можу. - А відгадка тут проста: я з хвостом, ти – без хвоста! «Чарівник» Діти стають у коло, у кожного на голові шапочка зі вставленою буквою. У центрі кола – «чарівник» з «чарівною» паличкою. Діти йдуть по колу, співаючи пісеньку: «Ми літери відомі, ми кожному знайомі. Але про кожну літеру ви знаєте не все. Ми літери незвичні, ще й трохи симпатичні бо кожна з нас чи віршика, чи казочку несе» В цей час «Чарівник» доторкається до певних літер, вони виходять у центр кола, а учні повинні хором прочитати утворене слово. «Кубик – склад» Учні стоять в колі, вчитель – у центрі. У руках вчителя – кубики зі складами. Діти йдуть по колу, примовляючи: « Я школярка, ти школярик, разом ми вчимо букварик, вчитель кине кубик нам, щоб читали по складам.» В цей час вчитель комусь із дітей кидає кубика, на якому написані склади. Дитина повинна швидко їх прочитати. «Риболовля» Для цієї гри треба коробку – «акваріум» і силуети рибок, на яких прикріплені картки – слова типу «Калина», « Лелека», « Чобіток». Учень – рибалка з вудочкою, на кінці якої прикріплений магніт, ловить рибку. Впіймав – прочитав слово. Так по черзі всі діти намагаються бути вправними рибалками і швидко ловити рибку і читати слова чи, навіть, речення. «Слово, до мене!» Учні – літери, в яких на голові картки – шапочки, розбігаються по кімнаті, граються. Учитель дає команду: « Слово ЛІС – до мене!» Учні – літери шикуються, інші діти читають, чи правильно вишикувались літери у слові «ЛІС». «Дід Буквоїд» На дошці записані слова, речення, вірші чи загадки, в яких пропущена одна або декілька літер. Дітям даю завдання, що дід – Буквоїд поїв букви, які йому сподобались. Хто допоможе їх віднайти. Учень, який швидко прочитав і віднайшов зниклу букву, викликається до дошки і друкує цю літеру у даному слові ЛІТЕРАТУРА 1. Бібік Н.М., Коваль Н.С., Кочина Л.П. Навчання в 1 класі. К.:1991.- С.11 2. Лісневич Т. Задачі-вірші на уроках математики у молодших класах. – Т.: «Мандрівець», 2000.- С.3 3. Микитинська М.І., Мацько Н.Д. Ігри в початковій школі.К.: 1980. - С.10. Джерело: http://oipopp.ed-sp.net/ | |
| Переглядів: 6331 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |