Каталог статей

...Дитину потрібно покарати

У Швеції, найбільш передовій в питаннях дитячого виховання країні Європи, реєструється найбільше число дитячих неврозів і підліткових самогубств. Психологи відкрили разючу залежність: повна відсутність покарань не знижує, а збільшує тривожність у дітей. Те ж саме відбу­вається й у результаті використання надмірно суворих покарань, особ­ливо тілесних. Як же можна карати дитину, щоб не зашкодити її психіці й у той же час досягти бажаного результату?

Ти сердишся — виходить, ти не правий.

Підсвідомо ми упевнені, що фізичне покарання — це крайній захід, що не стільки виховує, скільки підкреслює нашу власну безпомічність. Рідко коли ще в житті випадає відчувати таке гостре почуття провини і каяття, як після покарання маляти — велика сильна доросла людина б'є маленького і слабкого, замість того, щоб знайти якість інші засоби пере­конання.

Навчитися над собою панувати

Страх покарання може зробити дітей тривожними і неуспішними в житті, тому поширена думка, що їх узагалі не можна карати. Прихиль­ники такого виховання радять батькам бути терплячими, не перешко­джати бажанням і капризам дитини. Маля потрібно відволікати і переводити його вчинки в «мирне» русло. Але їхні опоненти зазнача­ють, що для подібного виховання потрібно мати залізні нерви, або, як мінімум, двох няньок, що терпляче зносять дитячі вередування. Крім того, діти, які виросли в атмосфері вседозволеності, у дорослому віці почуваються цілком незахищеними. Адже рано чи пізно суспільство починає вимагати суворіше. Маленькі тирани рідко бувають щасливі в дорослому житті.

«Страшна помста» за угодою

Головне правило — жодні методі педагогічного впливу не повинні принижувати особистість людини. Тому, чим раніше батьки зможуть відмовитися від будь-яких тілесних покарань, тим краще. Хоча діти 2-4 років досить спокійно переносять батьківські ляпанці, сприймаючи їх приблизно так само, як левеня стусани потужної лапи мами-левиці. А от для підлітка будь-яке фізичне покарання — приниження. Можли­во, найефективнішим підходом до проблеми є покарання «за домовле­ністю» — дитина заздалегідь знає, що її чекає у випадку запізнення без поважних причин, невиконання обов'язків або порушення своїх обіця­нок. Такий раціональний підхід дає маленькій людині можливість не сприймати покарання як батьківську помсту, а діставати з нього важ­ливі уроки.