Каталог статей

Кому  що

Світ красою хизував.

Синім небо видавав.

Сонцем ясним процвітав.

Тепло і світло дарував.

Життя – буття стимулював.

А я поле своє дискував.

Трактором, який бурчав.

Довкілля тишу дратував.

Увагу певно привертав.

Фазан на поле завітав.

Мене приємно здивував.

Бо я такого не чекав.

І настрій цим мені підняв.

Та щастя трішечки додав.

На думи різні спонукав.

Хто йому красу цю дав.

Де чи як її дістав.

Невже це так спроектував.

Він її не заробляв.

Не  трудивсь, не досягав.

Науки різні не вивчав.

Дипломи в ВУЗах не захищав.

За що світ його так одягав.

Щоб він по ньому щиголяв.

І в задоволення гуляв.

Самицю свою залишав.

Та безтурботно скрізь гасав.

Хтось золотим його прозвав.

Із дурі певно нарікав.

Бо не було цьому підстав.

Цей півень, хто б що не казав.

Яку б оцінку не давав.

Привабливий комусь для страв.

Хтось на красу його начхав.

Та майже всіх повибивав.

Бо можливість таку мав.

Ніхто за це не дорікав.

Ніхто за совість не згадав.

Хтось за красу колись казав.

Спасіння нею прорікав.

Брехню таку порозпускав.

І терпить світ це без підстав.