Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти і науки
Запорізької обласної державної адміністрації
Державний навчальний заклад
«Запорізький професійний ліцей залізничного транспорту»
Сценарій позакласного заходу з краєзнавства
«Дніпрогес – візитна картка Запоріжжя»
Розробили: Коротаєва Ірина Володимирівна,
викладач історії ДНЗ "Запорізький ПЛЗТ", Колодка Ольга Олександрівна, викладач української мови ДНЗ "Запорізький ПЛЗТ"
Запоріжжя
2019
Мета:
Поглибити та розширити знання учнів до теми «Індустріалізація» і пов’язати вивчення теми з краєзнавчим матеріалом.
Систематизувати знання (хронологічний порядок подання матеріалу.
Розвивати мовлення учнів
Використати помічників (дослідники, статисти)
Викликати зацікавленість учнів до теми і до історії рідного краю
Місце і роль теми в навчальному курсі
В курсі «Історія України» є тема «Форсована індустріалізація». Дніпрогес згадується як одна з будівель.
Зв’язок з попереднім матеріалом
Була проведена екскурсія в музеї.
Форма. Захід-екскурс.
Оптимальний набір прийомів і методів
Робота з фотодокументами, текстами, кінодокументами
Систематизація фото, кінодокументів, змісту текстів
Бесіда, лекція, доповіді учнів
Художнє оформлення кабінету
Робота з тест технологіями в програмі Kahoot
Очікувані результати
Розширити знання учнів щодо будівництва Дніпрогесу
Учні отримують досвід роботи з фото, кіно документами
Учні отримують бажання знати більше і поділитися враженнями
Учні розуміють значимість теми пов’язоною з історією рідного краю, а люди, які будували здійснили подвиг – заслуговують щоб їх пам’ятали
Вступне слово учителя
Ми не можемо уявити Париж без Ейфелевої вежі, Лондон без резиденції британських монархів Букенгемського палацу, а Запоріжжя без Дніпрогесу. Наше заняття-екскурс присвячене подіям з історії нашої країни і нашого міста періоду індустріалізації. Сьогодні ми будемо говорити про зведення одного з найпотужніших гідро гігантів нашого міста, яке стало поштовхом до промислової розбудови краю, області й всього півдня України.
Мова піде про прекрасний витвір і шедевр архітектурного мистецтва – Дніпровську гідроелектростанцію. Саме тут, біля Дніпровських порогів, було суджено долею і волею людською розпочати будову, рівних якій на ті часи не знала жодна країна. 8 листопада 1927 року було закладену Дніпровську гідроелектростанцію потужністю 650 кіловат найбільшу на той час в Європі. А поряд зі станцією планувалось зведення комплексу гігантських промислових підприємств, які працюватимуть на дешевій електроенергії.
1. Ідея побудови греблі.
Учитель: Хтозна, чи довго ще залишався б дореволюційний Олександрівськ пересіченим степовим містечком. Мабуть ні, бо розташувався саме на перехресті важливих шляхів. Цивілізація стала наступати на місто з 1873 року, коли Катеринінська залізниця поєднала Олександрівськ з Донбасом, який на той час бурхливо розвивався. Місто стояло на Дніпрі, мало Олександрівську пристань, але судноплавству заважав непокірний норов ріки, яка мала тут багато порогів. Особливо небезпечними були дев,ять із них: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситецький, Вовніговський, Будилівський, Лишній, Вільний. На відтинку Дніпра довжиною 65 км перепад води становив 30,8 метрів. Це було нездоланною перешкодою для судноплавства.
Гребля – один з найдавніших винаходів людства. Озера, водосховища, захисні дамби, зрошувальні канали – фундамент, на якому зростали всі величні давні цивілізації.
Люди ще здавна замислювались як приборкати норовливий Дніпро, щоб здобути вихід до Чорного моря та забезпечити водою посушливі степові землі.
Було завдання пошукати в Інтернеті факти про спроби здолати Дніпрові пороги:
1698 – англійський інженер Джон Піррі вивчив пороги і доповів що «за 12 років можу побудувати 50 шлюзів силами 30000 тисяч робітників»;
1785 – в обхід Ненаситься прокладено малопридатний для суден канал.
1794-1810 за проектом Франсуа де Волана передбачалось спорудження біля кожного порога шлюзу і каналу.
1825 – проект шлюзування порогів М.Шишова.
1884-1886 розчищення каналу на Старо-Кайдацькому порозі.
1890 – проект інженера Сулковського з розчищення каналів до глибини 1.77м
1893- проект багатокамерних шлюзів інженера Лелявського і інженера Лісовського, який уперше пропонує використовувати енергію води, як рушійну силу механізмів.
90 – ті рр 19 століття бельгійський інженер Гюстав Дефосс запропонував будівництво великого каналу з низкою шлюзів.
1905 - проект інженерів Графтіо і Максимова – побудова на порогах електростанцій.
1912 – проект Шаппюї та Гольє – використання енергії Дніпрових порогів
1917 – утворюється Управління робіт зі шлюзуванням порожистої частини Дніпра.
2. Підготовка до будівництва
Учитель: На початку 20-х років ХХ століття Олександрівськ завмер на порозі великих змін.
Питання до учнів. Що вам відомо з історії про період 1917 – 1921 рр?
( Період революції, закінчення світової війни,постійний пере поділ влади громадянська війна, встановлення радянської влади).
Учитель: Після революції, громадянської війни зупинилась більшість заводів, мости зруйновані, відсутній транспортний зв,язок, голод, кількість жителів скоротилась. І саме в цих умовах 1921 Олександрівськ було перейменовано у Запоріжжя. Радянське керівництво, розробляючи економічну програму побудови соціалістичного суспільства висунуло ідею швидкої електрифікації країни. Саме Електрика бачилась знаряддям індустріалізації.
Питання до учнів. Що таке індустріалізація?
(процес створення крупного машинного виробництва, насамперед важкої промисловості, на меті якого перехід від аграрного суспільства до індустріального)
Учитель: Запоріжжя стає однією із найперших і головних ланок плану електрифікації країни. 1 червня 1921 року була створена проектна організація Дніпровське державне будівництво – «Дніпробуд». Проектні роботи очолив відомий гідротехнік професор Іван Гаврилович Александров. П’ять років Александров зі своїми однодумцями працював над проектом Дніпровської ГЕС.
Почалась дуже клопітка робота. Треба було:
Переглянути всю попередню проектну документацію, яка знаходилась у київському та петроградському архівах.
Дослідити геологічні та гідрологічні данні
Обґрунтувати технічні проекти гідроспоруд
Встановити масштаби індустріального комплексу.
Дослідники про підготовчу роботу
Дослідник 1 У 1924 році безпосередньо приступили до розробки проекту Дніпровської гідроелектростанції.
У 1926 після палких дебатів затвердили остаточний дев’ятий проект гідроелектростанції. Автором архітектурного проекту був Віктор Веснін.
7 лютого 1927 року призначено персональний склад правління Дніпровського будівництва, управління головного інженера і голови технічної ради:
Квірінг Є.І. - голова правління
Александров І.Г –заступник, автор проекту, голова технічної ради
Вінтер О.В. – начальник будівництва
Веденєєв Б.Є. – головний інженер
РоттерП.П – інженер – будівельник
Дослідник 2 Вітчизняні інженери не нехтували допомогою іноземних спеціалістів. Консультації надавала німецька фірма «Сіменс-Баууніон» і Хью Куппер - ерівник американської будівельної фірмі «Х.Куппер і К», які мали досвід спорудження аналогічних електростанцій на Місісіпі і Неагарі.
Дослідник 3 Дніпровську греблю і весь комплекс споруджень було вирішено збудувати між Вовчим Гирлом(200 метровий створ Дніпра) та островом Хортиця, між берегами - по лінії Скелі Кохання на правому березі, через вузькі скелясті острови Великий та Малий і до Скелі Дурної на лівому. Острови дали можливість перегородити русло Дніпра на три протоки.
Дослідник 4 За проектом гребля мала довжину 760 метрів, висоту 62 метри у вигляді дуги радіусом 600 метрів (це давало можливість збільшити злив води під час паводків)
Рівень води у Дніпрі піднімався майже на 40 метрів, що відчувалося на 110 км уверх за течією, затопленню підлягали понад 16 тисяч гектарів землі, більше 20 поселень поглиналися водою назавжди. Bідеоматеріали
3.Будівництво гідровузла
Учитель: Перші будівельники прибули на Дніпробуд у березні 1927 року.Стартом робіт стало 15 березня 1927 року. Вибухи біля селища Кічкас сповістили - «Дніпробуд» розпочато. 8 листопада 1927 року відбулась урочиста закладка Дніпровської електростанції. Перед будівельниками стояла низка завдань:
Виконати великий об’єм підготовчих робіт;
Здійснити основні роботи на греблі і першій черзі гідроелектростанції;
Побудувати мости через Дніпро;
Побудувати шлюз;
Забезпечити спорудження ліній електропередач до споживачів.
На перших порах треба було вирішувати різні виробничі проблеми: відсутність підготовлених машиністів і механіків, не було відповідної ремонтної бази, напруженість викликала плинність кадрів, яка іноді становила 90%, бракувало досвіду інженерам і техперсоналу. На початку будівництва взагалі не було обліку робочих кадрів. Брали усіх, хто бажав працювати.
Дослідник 5 В музеї нам розповідали, що першими робітниками стали селяни з найближчих сіл, так звані «грабарі».
Саме вони розпочали епопею земляних робіт з викопки котловану під майбутню греблю. Працювали без техніки, вручну, використовуючи широкі лопати-грабарки, тачки і кайла.
Із спогадів бетунувальниці Дніпробуду З.В. Богдашивої
«…Главным механизмом в то время были грабари – так назывались приехавшие на стройку крестьяне с возами и лошадьми, производившие земляные работы… Трудно было с жильем. Все помещения в поселке Кичкас были переселены. Прибывших селили в палатках. На Днепрогэсе преобладал ручной труд. Камень разбивали и грузили вручную. Землю вывозили грабари. Камень для строительства брали тут же, на месте, взрывая скалы.»
Учитель: (доповнення, бесіда)
Ситуація змінилась: влітку 1927 року з Америки прибули перші парові крани, екскаватори, думпкари, а з Німеччини, Швеції і Чехословаччини обладнання для лісопильних, каменедробильних і бетонних заводів . Дніпробудівці оволоділи імпортними механізмами. Саме тут кувалися кадри для майбутньої великої гідроенергетики.
Учитель: Незважаючи на всі труднощі, розмах будівництва на Дніпрі вражав. Що нам відомо за статистикою?
Статист 1 У квітні 1927 року – працювало на Дніпробуді працювало вже 500 чоловік. У грудні 1927 – 13 тисяч. А у 1929 – 35 тисяч. І на прикінці будівництва навесні 1932 року працювало 93 тисячі працівників.
Учитель: Як стримували води Дніпра при будівництві?
Дослідник 6 ДніпроГЕС будувався за схемою зрубових перемичок. Для цього на обох берегах Дніпра на місці спорудження майбутньої греблі побудували котловани за допомогою зрубів, що стримували напір води, а з котлованів воду відкачали. Після спорудження правої і лівої частини греблі зруби розібрали й відгородили центральну частину, а течію Дніпра спрямували через ліву частину греблі.
1. Як виглядало будівництво?
Перші кубометри бетону укладені у тіло греблі 20 липня 1929 року, й поступово вона набувала вигляду гребінки з бичками-зубцями.
1930 рік був названий роком Великого бетону. В тіло греблі, в її середній проліт треба було вкласти 515 тисяч тон бетону.
2. Скільки тривала робоча зміна?
Щоб забезпечити безперервний цикл, роботи велися у три зміни. Робочих рук, вкрай бракувало. Було прийняте рішення - щоденно працювати понад нормово 4 години. Люди працювали по 16 годин на добу.
Учитель: (доповнення) В котлован танцювати на бетоні ішли будівельники із запорізьких заводів, військові, селяни, студенти. Американські інженери, які були свідками будівництва, стоячи на краю котловану, дивувалися цьому небаченому ентузіазму народу, і якось зійшовши у котлован і наслідуючи загальний порив, самі відпрацювали традиційні 4 години.
Дослідник 7 Із спогадів бетонувальниці Марії Греченко:
« В конце 20-х строители могли только мечтать о бетономешалках. Главным инструментом были ноги. Бадью открывали вручную и месили бетон в резиновых сапогах, брезентовые брюки надевали. И такая пляска продолжалась день и ночь».
Статист 1 Загалом будівельники Дніпрогесу вибрали і перемістили 8 млн. кубометрів м,якого і скельного ґрунту, уклали 1 млн. 180 тис. кубометрів бетону. На Дніпрогесі встановлені найбільші у світі турбіни – по 65 тис кВт.
Статист 2 Ось ще один з прикладів перевиконання плану під час будівництва. Монтаж кожної турбіни за кордоном проводився за 90 днів. Дніпробудівці першу турбіну змонтували за 34 дні , другу – за 28 днів, третю – за 26 днів, четверту – 29 днів, а на п’яту витратили 23 дні.
Учитель: Навесні 1932 року будівництво греблі доходило до кінця. І ось монтаж турбін, останній ківш бетону, перший промисловий струм і урочистий момент пуску Дніпровської ГЕС. 16 квітня 1932 року відбувся урочистий пробний пуск першої турбіни, а 10 жовтня 1932 року відбувся пуск всієї Дніпровської гідростанції.
Після мітингу і пуску
Коли потемніло, 200 потужних прожекторів освітили будову, лінії електропередачі й небо над містом. На скелі Крісло Катерини перед греблею 45 хвилин продовжувався святковий феєрверк.
Так завершився день народження Дніпрогесу, який став символом індустрії і яскравим прикладом будівлі віку.
Пройшло ще трохи часу, вгамувались мітинги, гуркіт механізмів змінився рівномірним тихим шумом турбін . Коли все було завершено, на станції , яку зводили десятки тисяч людей, залишилось 155 чоловік персоналу разом з робочими, інженерами, кур’єрами, прибиральницями.
Питання до учнів. Що отримало місто після будівництва?
(Під осінь 1932 року Запорізький промисловий вузол займав територію 40 кв. км. Енергію Дніпрогесу отримали не тільки промислові гіганти міста, але і інші індустріальні центри: Дніпропетровськ у 1932 році, Кривий Ріг, Нікополь, Дніпродзержинськ – у 1935 році, Донбас – у 1940 році.)
З відкриттям 1 травня 1933 року Дніпровського шлюзу річка вперше стала судноплавною від її верхів’їв до Чорного моря.
Заключне слово. Дніпрогес розділив історію нашого міста на «до» і «після». Саме станція, споруджена під талановитим керівництвом Олександра Вінтера, перетворила Запоріжжя в той крупний промисловий, культурний і адміністративний центр України, яким ми його сьогодні бачимо.
Сьогодні Дніпрогес працює в системі Дніпровського каскаду ГЕС.
Завдання.
Подумати над питанням: Що отримав Запорізький край після будівництва Дніпрогесу?
Робота зі стендом «Приборкана стихія». Учні в 2 колонки записують негативні і позитивні моменти наслідків будівництва. Підсумки.
Підсумок заняття.
|
