Каталог статей

До дня аварії на Чорнобильській АЕС

Виховна година

Сцена прикрашена словами "Засвітилася зоря Полинова...”

На чорному постаменті горить свічка.

Черговий випуск телепередачі "Світ навколо нас”

(Звучить фонограма дзвонів коло колів)

Голос за кадром:

Ти відомий сьогодні кожному

Не ім’ям своїм, а бідою.

Тою вулицею порожньою

Понад прип’ятською водою...

Чорнобиль! Зелений пагорбе!

У якому ти жив сторіччі?

Запеклись перестиглі ягоди,

Наче кров на твоїм обличчі

(Звучить музична фонограма)

Ведуча :Чергову передачу "Світ навколо нас” ми присвячуємо 16 річниці з дня аварії на ЧАЕС .Згадаємо історичні сторінки трагедії, зустрінемося з одним із героїв сьогодення-учасником ліквідації наслідків аварії, прислухаємося до інформації, яку надасть нам завідуючий кабінетом ”Охорони природи ”- Залуженко Валентина Іллівна.

Відкриваємо першу сторінку: ”Засвітилася зоря Полинова...”

(Звучить дзвін)

(Виходить юнак з Біблією)

Читає : І засурмив третій ангел і велика зоря спала з неба, палаючи як смолоскип .І спала вона на третину річок і на водні джерела. А ймення тій зорі-Полин .І стала третина води, як полин .І багато людей повмирало, бо згірка вода.

Одкровення святого Івана Богослова.

І дівчина: Зойкнула земля чарівним криком

Сину, збережи і захисти.

Вийшла мати із іконним ликом:

Йди синочку, хто ж коли не ти?

Спалахнуло небо, впала крижнем:

Сину, вбережи і захисти

2-а дівчина :Вийшла жінка з немовлям ніжним :

Йди ,коханий.

Хто ж коли не ти?

І уже ні сина, ані мужа.

Лиш розверсті зоряні поля...

Та пліч-о-пліч стали біль і мужність.

Дух і воля. Небо і земля.

Юнак: Тієї квітневої ночі 1986 року на українській землі, в самобутньому поліському краї з його спокійною, не яскравою, але зворушливою красою засвітилася зоря Полинова!

Дівчина: Нещадний вогонь ядерного вибуху обпік ту землю назавжди. полетів той попіл по всій Україні, Білорусії, торкнувся Росії і полетів пересторогою по всій Землі.

Дівчина: Вже стала історією та ніч, осяяна спалахами, коли потоки води стікали із поломів 4 блока АЕС. А внизу - під’їжджали машини "швидкої допомоги”. Люди - брудні, замучені, обпечені. Їх садили в машини з червоним хрестом. І машини швидко від’їжджали від станції.

(виходять 3 студентів у білих халатах)

Ведуча: Найближче до місця події знаходилась медична частина №126. Ось хроніка ночі, що провели лікарі цієї частини з 25 на 26 квітня.

Юнак: Анатолій Винокур - водій "швидкої”: "Ми з фельдшером Сачком виїхали на АЕС разом з пожежниками за першим сигналом тривоги. Нам відразу ж принесли обгорілу людину. Це був оператор Олександр Шменюк.

Потім я ще шість раз їздив на станцію. Машину перевіряли дозиметром. Стрілка приладу показувала великий рівень радіації…Але не їздити до потерпілих було неможливо. Зранку я повернувся додому. А вдень знову вийшов на роботу.”

Юнак: Володимир Печериця - заступник головного лікаря медсанчастини: "Час зупинився: перед очима лише безперервний потік хворих. Всі палати терапевтичного відділу стали палатами інтенсивної терапії. І раптом удар: помер хворий. Знали, що його поразка несумісна з життям ,але… Як боляче, яке почуття безпорадності… Але залишались десятки інших хворих, за життя яких потрібно було продовжувати боротися”

Дівчина: Лілія Булявічене - операційна медсестра: "Мене підняли телефонним дзвінком. Я зрозуміла, якась складна ситуація. Коли приїхала, в реанімації вже лежав Сашко Шемелюк, але я його не впізнала, хоч ми сусіди з ним…”

Ведуча: Перші дні зачепили радіаційним крилом і медиків із прип’яті. І кожний із них намагався не думати про те, що скоро перетвориться із лікаря в пацієнта.

Дівчина: В операційної сестри Лілії Булявічене так і зали шилась лежати в тумбочці її квартири в Прип’яті туристична путівка по Середній Азі. На травень…

Юнак: Лікар Олександр Якимчук, який 28 квітня завіз пацієнта в поліську лікарню, несподівано для себе був госпіталізований…

Юнак:

Ніхто не знає, що таке Чорнобиль.

Одні вважають назвою рослини,

А інші-ще й недугою дитини,

Що вже хворіє в маминій утробі.

Дівчина

Ті стверджують, що це очей недуга,

А ті - що це не перша вже й не друга

Спроба націю сховати в гробі.

Ведуча: Найперший удар стихії прийняла на себе воєнізована пожежна частина атомної станції. Пожежники боролися з усіх сил. Вони добре розуміли на що йшли, опинившись в самому пеклі смертельної радіації. І по геройське відбили натиск вогняної стихії, не дали статися ще гіршому поширенню пожежі на сусідні блоки.

Дівчина: Ми знаємо, сила переборе силу -

Надію тулимо до скронь…

Та як утішить матір сина,

Чий син пішов у цей вогонь.

Юнак: Метелику чорний, зупинись

І ти, хоч на півдорозі!

А то ніколи так легко ввись

Піднятись не будеш в змозі.

І ви не летіть ніколи туди,

Метелики кольорові,

Там чекає смерть з вогню та води,

З ненависті та любові.

Ведуча: Слідуюча сторінка передачі - "Статистика свідчить” Пройшло 12 чорних років, відколи поля і луки, ліси й озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко заражені невидимою хворобою. Дичавіє земля, хоча квітнуть і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде по лісу за цілющими дарами.

(виступ студента з інформацією про хворих - "чорнобильців” по Бобринецькому району)

Ведуча: Сьогодні у нас в гостях один із героїв сьогодення, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Висоцький Іван Григорович

Ведуча: Наступна сторінка нашої передачі - "Гамма-сапієнфон Петренко” Аварія на ЧАЕС викликала не лише біль в серцях та співпереживання тим, кого сягнуло нещастя. На атомне зарево в Чорнобилі Київ та Україна відповіли зорепадом гострослів’я. Особливо цінували гостре слово тих, хто працював у Зоні. Як і на війні, сміх тут був дуже потрібен. З’явилися багато частівок, коломийок відвертих, з приперченим слівцем, все впряму.

Юнак: Народилось багато анекдотів. Гумор на будь-який смак: від народних приказок в стилі Тарапуньки і Штепселя ("Українці горда нація, їм до лампи радіація”)- до "чорного гумору” із серії "фізики шуткують”.

Юнак: Не чекаючи, поки своє слово скажуть літератори, першим відреагував народ. Сміхом він відповів на стрес, на тривогу, навіть, на паніку. Мабуть, першим з’явився анекдот про душі двох померлих.

- Ти звідки? - питає один.

- Із Чорнобиля.

-А від чого помер?

- Від радіації. А ти звідки?

-З Києва.

-А ти від чого помер?

- Від інформації.

І: Гострослови розповідали про рекламний заклик в ті дні в усіх туристичних агентствах: "Посетите Киев! Вы будете поражены…”

ІІ: Вокзальна атмосфера давки і нервозності породила таку об’яву диктора на київському вокзалі Москви :”Увага! На перший шлях прибуває швидкий поїзд Київ-Москва. Радіація вагонів з голови поїзда”.

І: Ну, а як було впізнати серед приїжджих в інше місто києвлянина? "Лисий чолов’яга з київським тортом в руках” ,- язвили одні. "Киевлянин тепер не лише "гомо-сапіенс”, а й "гама-сапіенс”, -добавляли інші.

ІІ:. Хто винен в чорнобильській аварії?, - риторично запитував філософ. І відповідав:- Кий! Навіщо заснувавав Київ так близько від реактора?

І: Вже на початку травня розповідали, що ніби відбувся фестиваль "Київська весна”. Перша премія була присуджена за пісню "Не вій вітре з України” ,друга - А.Пугачовій за пісню Улетай, тучка, улетай” , третя - В.Леонтьеву за пісню "…И все бегут, бегут, бегут…”

ІІ: Яка річка найширша? - задумувалися песимісти і знаходили відповідь:

- Прип’ять. Не всякий птах долетить до середини…

І: Пропонували звертатися до киевлян так: "Ваше сіятельство! Ваше світительство! " І до кожного прізвища добавляли префікс "Фон”: фон Петренко, фон Іваненко.

ІІ: Що таке радіоняня? - запитували в ті дні. І відповідали :- Це няня , яка приїхала з Чорнобиля.

І: І, нарешті , ще один анекдот з "чорної, серії , так сказати, генетичний. ХХІ століття. Дід з онуком . що народився після аварії.

"Що тут було , онучок ? – питає дід , показуючи на пагорби.

- Київ Правильно , мій розумненький . –І дід погладжує його другу голову …

Київська.

- Правильно , онучок , - І гладить його по голові. – А тут що було ? – показує на висохло русло.

- Дніпро .

весна 1986 року в цьому анекдоті.

Ведуча : Перегорнемо останню сторінку передачі з поетичною назвою "Живи , Земле".

Юнак: Невиправна втрата – радіаційна забрудненість землі. Реально вона сягає 4-5% території країни . Жодна катастрофа чи стихійне лихо не мали такого згубного впливу на екологію, життя і здоров’я мільйонів людей, як ця чорнобильська катастрофа. Територія 32 районів, 6-ти областей України площею майже 5 млн. га лісу забруднена радіонуклідами.

Дівчина: Жадання людства зупинити

Безодні атомної смерчі.

Ми ж сівачі, ми ж сонця діти,

Спроможні зупинити смерть.

Юнак: Спинити вибухи, ракети -

Роззброїти віки і дні,

Щоб сонце мирної планети

У кожнім сходило вікні.

Дівчина: Щоб наша дума і дорога

Єднали глибину і вись, -

Чорнобильський полин волає:

Людство, зупинись!

Ведуча: У нас в гостях: Заїка Миколаї Іванович – державний інспектор екологічної служби району

Ведуча: Проходять роки після аварії а ЧАЕС. А біль не вщухає., тривога не полишає нас, вона щоденно стукає у двері вибухами захворювань, спустошеними землями, непогамованим людським нещастям. Передача "Світ навколо нас " проходить в дні, коли 22 квітня відзначається День захисту Землі.

І: Рятуймо чисте повітря, рятуймо воду

В морях, океанах, малих річках,

Рятуймо рідкісних птахів - не всі ще породи,

А ті, що зникають в полях, у лісах і лугах.

ІІ: Рятуймо злаки. А потім рятуймо квіти,

Рятуймо світанки - від кіптяви, гару і димів,

Рятуймо тишу, щоб в тиші мовчати й радіти,

Рятуймо вулицю від голосних двигунів.

ІІІ: Рятуймо землю. А потім рятуймо небо,

Рятуймо мрії, кохання солодкий мотив,

Рятуймо ніжність… Від кого рятуймо? Від себе.

Поки ще не пізно і можна хоч щось зберегти!

Ведуча: Земле наша мила! Знайди в собі сили, прости ти нас, усі наші гріхи.

Зцілися, Земле! І живи для всіх прийдешніх поколінь.

Звучить мелодія

Бадиця С.Л. - керівник художньої самодіяльності технікуму

http://region.in.ua/