«Додаткові джерела» дитячої
агресивності
Продовжуючи тему
дитячого сприйняття агресивності, необхідно згадати масове розповсюдження відео
- і ТВ-програм із сюжетами жахів та насилля, глядачами яких часто стають
дошкільники. Переживання, які виникають навіть при пасивному спостеріганні
насильства та агресії на. екрані і в реальному житлі, тільки посилюють
збудження агресивних тенденцій, а не викликають ефекту катарсису. Ця думка
ґрунтується на тому, що особливо діти мають високу здатність до наслідування.
Численні спостереження спеціалістів стверджують, що глядачі з високим рівнем
агресивності більше цікавляться відео-насильствами, а мало агресивні поверхово
переглядають такі фільми, не зосереджуючись на сценах насильства у відповідь.
Крім того, діти, яких часто карають у сім'ї,
взагалі більше дивляться телепередачі й улюбленими називають ті програми, у
яких переважають стрілянина, погоні, бійки, кров, монстри, вампіри, а
улюбленими героями обирають телеперсонажів, у яких основні риси в поведінці —
ворожість і агресивність.
Агресивний досвід засвоюється дитиною та
урізноманітнюється через безпосередню участь у ситуаціях прояву агресії та
пасивне спостереження за нею. У роботі з цією категорією дітей тактику
психолого-педагогічного впливу потрібно вибудовувати залежно від походження
агресивної поведінки. В одному випадку необхідно ігнорувати агресивну тенденцію
і зовсім не фіксувати на ній уваги; у другому — включати агресивні дії в
контекст гри, надаючи їм соціально прийнятного змісту; у третьому — не сприймати
агресії та встановити заборону на подібні дії; в четвертому — активно
включатися в ігрові ситуації до «розтягування» та розгортання агресивних дій і
досягати емоційно позитивного вирішення.
Дорослим важливо у будь-якій справі знайти для
дитини особистісно значущу мету і спрямувати зусилля на підвищення самооцінки
та зміцнення впевненості в собі. Будуючи стосунки на основі переконання,
доброзичливого тону спілкування, надаючи можливості малюку реалізувати
організаторські здібності та енергетичний потенціал, необхідно спокійно і
твердо стояти на своїх виховних позиціях. Оскільки дитяча агресивність часто
пов'язана з непередбачуваними емоційними реакціями і руйнівними наслідками,
засвоєння адекватних соціально прийнятних способів попередження агресії стає
першочерговою необхідністю.
У практиці повсякденного спілкування з дитиною
спостережливий дорослий може передбачити розвиток агресивних подій, помітивши
передвісники дитячого гніву. У когось із них стискаються кулачки, хтось
прикушує нижню губу, інший червоніє або дуже напружує ноги. Помітивши подібні
зміни у стадії зародження гніву, дорослим легко переключити дитячу увагу на
інший вид діяльності або предмет. Уже на другій стадії спалаху гніву втіха чи
покарання корисними не будуть. Після розгортання агресивної реакції дитина не в
змозі почути та адекватно сприйняти настанови або зауваження дорослих. Тільки
після згасання гніву (третя стадія) необхідно в спокійній атмосфері
проаналізувати ситуацію, вияснити причини такої реакції і можливості самої дитини
щодо попередження конфлікту.
http://school1.ipsys.net/
| 