Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Загальношкільні заходи | [ Додати статтю ] |
Є ТАКА КРАЇНА УКРАЇНА
| Є ТАКА КРАЇНА УКРАЇНА (сценарій урочистого вечора) Дударєва Л.В., заступник директора з навчально- виховної роботи Ужгородського професійного ліцею Читець: Тобі, найкращая перлино Моїх розбуджених надій, Тобі, що звешся Україна, І в цей життєвий буревій, Тобі, що постаті козачі Для нас змальовуєш щодня, Я шлю привіт й бажаю вдачі У сяйві радісного дня. (Цибульский Б. "Моїй Україні") Ведуча: Добрий вечір, дорогі друзі, шановні наші гості. Ми раді вітати вас у цьому залі! Щастя Вам і здоров’я! Добра і миру! Ведуча: Розпочинаємо наш вечір, присвячений Дню Незалежності України. Нехай це свято доторкнеться ваших сердець, а почуття віллється у ваші душі! З святом Вас! Читець: читає вірш Бердника 0. "Золоті Ворота" Ведуча: Збулося довічне прагнення нашого народу. Збулося те, за що страждали і гинули, боролися і вболівали, для чого жили і працювали мільйони синів і дочок України - упродовж років, десятиліть, століть. Те, що було провідною зорею для геніїв її духу, - і що було їхнім непозбутнім болем і тяжкою мукою... Ведуча: Воскресний день настав! 24 серпня І991 року проголошено Днем державної незалежності. Слава Україні! Слава! Героям її - слава! Читець: Вже скільки закривавлених століть Тебе, Вкраїно, імені лишали Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить: 3’єднався колір синій і жовтавий. Гей, недругам усім наперекір – Внесіте прапор вільної Держави! Ганьбив наш прапор зловорожий гнів, Його полотна в попелі лежали... Але він знов, як день новий, розцвів. Внесіте прапор вільної Держави! Повірмо в те, що нас вже не здолати, І долучаймось до добра і слави. Хай будуть з нами Правда і Господь – Внесіте прапор вільної Держави! (Крищенко В. "Прапор України) (До зали урочисто вноситься державний прапор України. Виконується гімн "Ще не вмерла Україна".) Ведуча: До незалежності Україна йшла довгим, тяжким і жертовним шляхом, дорого за неї заплатила. За нею - і трагічні, і героїчні сторінки історії нашого народу. Ведуча: В підвалині української державності - і століття боротьби наших предків, і символізована насамперед в іменах Шевченка і Франка титанічна робота великих просвітителів народного духу, і сама душа українського народу. Читець: Благослови і вознеси Болючу правду України, Що йде від чистої роси, Що йде від чистої сльози – Не тільки смуток і руїни. І незнищенність України, Народе рідний, вознеси! (Кочугур Д. "Благослови і вознеси...") Ведуча: У цей урочистий святковий день згадаймо Великого Кобзаря - Невмирущого пророка України, людину, яка не тільки мріяла про нашу незалежність, а й усе своє життя поклала на вівтар цієї мети, яка засвідчила перед усім світом могутність українського народу, могутність нашої нації, її духовне коріння, її славу. /Виходить викладач, в руці тримає розкритий "Кобзар". Стиха звучить бандура/. Читець: (Шевченко Т. "І мертвим, і живим..."). Ведуча: Найбільшим заповітом Т.Г.Шевченка нам на нашій окраденій землі, яку можуть порятувати добро зиждущі, є одна з його молитов: „Роботящим умам, Роботящим рукам Перелоги орать, Думать, сіять, не ждать, І посіяне жать Роботящим рукам”. Пам’ятаймо про це! (Звучить стрілецька пісня "За Україну". Сл. М.Вороного, муз. запис. І.Кузьмюка). Ведуча: Не судилося Україні вибороти незалежність в 1917 році, коли впали мури російської темниці і, здавалося, невольниця Воля усміхнеться всім народом. Держава проіснувала недовго. Вистояти не було сили. В боротьбі за волю славні сини України віддали найдорожче - життя... Та народ пам’ятає своїх лицарів і слава про них не вмре, не поляже. (Виконуються пісні "Повіяв вітер степовий", "Гей ви, стрільці січовії"). Ведуча: Терези історії переважили в сторону зла. Наша Україна випила повну чашу концтабірного соціалізму. За 70 років існування УРСР через концтабори, в’язниці і заслання пройшли мільйони українських громадян. На розправу катам було віддано цвіт української інтелігенції. Голод спустошив міста і села України. Читець: Чає минущий в якому живем, Час рокований і проклятущий Уявлявся батькам як Едем, Як омріяний рай грядущий. Нам затято ламали хребти, Катували, гноїли в темниці, А ми бачили шлях до мети. Нам крізь грати світили зірниці. Того часу, в якому живем, За який так боролись запекло, - Невідпорно ми йшли в Едем, А потрапили просто в пекло. Вибирались віками з пітьми. Задивлялись в ясні небозводи. Ось і маємо: діти тюрми, Ми не стали дітьми свободи, Мов прокляття над нами висить Голос плоті, ротів ненасить, Т.Шевченко сказав, як сьогодні: "За шмат гнилої ковбаси І Україну продаси..." Голос плоті веде до безодні! Час жаданий, сподіваний час, Ніби сонце, залив подвір’я, - Віру лицарів вибили з нас, А вживили жебрацьке безвір’я, Смертю встелений шлях до мети Подолати змогли не найдужчі, - То біда, як ламають хребти, А страшніш, як ламають душі. Час минущий і проклятущий Перемеле, як в жорнах, нас, Переборе зневіру і скруху, І Вкраїни грядущий чає В нас відродить нескореність духу. Ведуча: Справа волі завжди пекла серця українського народу. Недарма на нашому гербі - тризубі читаємо слово „воля". Скільки їх - борців за незалежність! Не перерахувати, бо це займе не один день. І не час ділити лаври переможців - це вробить історія... Ведуча: Послухайте, будь ласка, українську пісно, бо пісня - це пам’ять людська, вона завжди жила в народі, щоб сьогодні, у час національного відродження, зазвучати на повний голос, попри всі перепони - страх, голод, переслідування і репресії. Та й не могло бути інакше, бо вона вийшла з глибин душі і серця й співзвучна з нашим прагненням до волі і незалежності. (Виконується Українська народна пісня: "Зажурились галичанки" ( сл. і мел. Р.Купчинського). Ведуча: Поки що скалічена, вичерпана Україна - мов зруйнована хата після війни. Без дверей. Кожен може увійти. Забрати, що хоче. І хто ж захистить її душу, її майбутнє?... Боляче? Боляче. Боляче за нашу прекрасну Україну, цей розкішний вінок з рути і барвінку, країну смутку і краси. За її мужній народ, що віками боровся за своє щастя. Україна може вижити і повинна вижити і, насамперед, завдяки її культурі. Бо це - єдиний посланець душі України, її людська і творча суть. Час минає, а все, що талановито закарбовано у слові, залишається з нами і залишиться після нас. Утверджуймо Україну Духу, Україну Розуму, Україну Серця – навіки, до нескінченності, - на Радість Світам! Читець: читає вірш Миколайчука В. "Серпень І991-го" Ведуча: І якщо у ваших душах є хоч краплина віри, щедрості й милосердя, утримайте й примножте їх, згляньтесь над собою і кожним, віддайте більше, ніж берете, пожалійте; перш ніж відвернутися. Нехай у нашій великій оселі збудеться воля творящого, світиться ім’я і пам’ять живущого, повернеться слава переможця, кріпиться сила і воля недужого. Свята Україна, прокинувшись, кличе вас на радісне Свято Єднання. Ведуча: Поети, Кобзарі, хлібороби, муляри, мандрівники, шукачі небувалого, захисники Правди і Добра, замріяні дівчата, розстріляні й замучені за Правду, збожеволені від горя Матері, які не дочекалися синів з кривавих походів. Козацькі Душі всіх віків, - до нас на поміч! Ведуча: Уже підвалини Храму! Помолимося ж чистими вустами Матері й Батькові всього Сущого: Боже, поможи! Пора настала! Сила незалежної, святої України - за вами! Читець: читає вірш Богачука 0. "Шануймося та будьмо" (Виконується пісня: "На щастя, на долю". Сл. М.Ткача, муз. М. Мозгового або "Хай щастить", Сл. В.Крищенка, муз. І.Поклада). Читець: читає уривок із вірша Бердника І. "Благословенні будьте небеса” Ведуча: Нехай наші символи - святий Гімн, Золотий Тризуб, наш Прапор синьо-жовтий освітлюють наше життя, гріють душі й серця, єднають і зміцнюють сили всіх українців. Зі святом вас! Слава Україні! (Велично звучить "Молитва за Україну" („Боже Великий; єдиний, нам Україну храни”) муз. М.Лисенка). | |
| Переглядів: 1260 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |