Формування каліграфічних навичок першокласників
1. Організаційні і гігієнічні умови навчання письма
Письмо – комплексний вид навчальної діяльності. Воно складається з цілої низки структурних компонентів, багатьох правил і умінь, оволодіння якими – складний, тривалий і нелегкий процес не тільки для шестирічних, а й взагалі для учнів початкових класів. Дитина, навчаючись писати, по суті повинна оволодіти трьома основними групами навичок, а саме:
а) технічними – правильно користуватися письмовим знаряддям, координувати рухи руки, дотримуватися гігієнічних правил;
б) графічними – правильно зображувати окремі букви, склади, слова, писати букви з необхідним нахилом, розміщувати їх рівномірно в слові і в рядку, правильно з’єднувати, дотримуватися визначеної віддалі між словами;
в) орфографічними – правильно визначати звуковий і буквений склад слів, коментувати їх написання, самостійно добирати слова.
Для здоров’я дитини важливі звичка правильної посадки і раціонального прийому письма. Правильне положення корпуса тіла, рук, голови – полегшує процес письма. Зразковою посадкою вважається така, за якої дитина сидить рівно, не спираючись грудьми на парту. Голову нахиляє вперед, щоб видно було написане. Відстань від зошита до очей – приблизно на висоту передпліччя і розгорнутої долоні. Плечі на одному рівні. Руки мають лежати на парті так, щоб лікті тільки трохи виступали за її межі. Тоді дитина, спираючись на парту м’якими м’язами внутрішнього боку передпліччя, забезпечує можливість коливальних рухів усієї руки під час письма і цим сприяє легкому пересуванню руки уздовж рядка.
Для письма рекомендується як кулькова ручка, так і авторучка. При цьому треба брати до уваги те, що способи письма авторучкою і кульковою ручкою дещо різні. Для правильного і легкого письма потрібна тримати ручку першими фалангами трьох пальців (великого, вказівного, середнього) на відстані 2-2,5 см від кульки (кінця пера). Авторучка з меншим кутом до паперу, кулькова ручка – з більшим, залежно від розміру кульки у стержні. Зручною ручкою буде та, у якої є гумова накладка. Найкраще, якщо вона має трикутну форму, де для кожної фаланги є своя грань. Пальці, при цьому не находять один на одного і не сповзають вниз. Основна опора має бути на мізинний палець, що сприятиме пізніше розвитку швидкості письма за меншої втоми.
Зошит має бути розташований похило так, що нижній його край утворив з краєм парти кут приблизно 25°, відкритий праворуч. У процесі письма домагатися, щоб похилі лінії сітки зошита і основні елементи букв (ті, що створені рухом пальців зверху вниз) були розташовані під прямим кутом до нижнього краю парти (направлені на груди учня). Під час письма лінія очей і лінія плечей мають бути паралельними до лінії нижнього краю парти.
З метою вироблення самоконтролю учнів за правильним положенням зошита рекомендується посередині парти провести лінію під кутом нахилу зошита. В міру заповнення сторінки зошит весь час пересувається вгору лівою рукою по парті так, щоб початок робочого рядка знаходився напроти її грудей.
Дотримання правильної постави під час письма можливе лише за тієї умови, якщо висота парти відповідає зростові учня, на що вчитель повинен звернути особливу увагу, розсаджуючи учнів у класі. Крім зросту дитини, треба враховувати також її зір, визначаючи відстань від парти, за якою сидить учень, до дошки. Розташування в класі парт має бути здійснено також з урахуванням відповідних гігієнічних вимог: парти в класі можуть бути розташовані не більш як у три ряди; відстань від першої парти до дошки не повинна бути меншою ніж 2 м, а від останньої – не більшою як 8 м; світло має падати на дошку зліва стосовно учнів; поверхня дошки має бути вкрита зеленою або світло-коричневою матовою фарбою; при необхідності біля дошки повинні бути встановлені додаткові світильники, від яких світло рівномірно відбивалося б на поверхню дошки, не створюючи на ній відблисків. Для організації письма учнів на дошці треба встановити в класі підставку по всій ширині дошки так, щоб учень міг дістати хоча б до її середини. Письмо на дошці крейдою відіграє значну роль у зміцненні м’язів пальців, тому його слід запроваджувати не тільки на уроці (з метою вироблення координації рухів руки відповідно до конфігурації нової літери), а й у позаурочний час, заохочуючи учнів до письма, малювання на дошці.
На уроках письма необхідно дотримуватись режиму, який би чергував дитячу працю з відпочинком. Крім 3-4 хвилинної динамічної паузи в середині уроку, необхідно здійснювати дві додаткові фізкультхвилинки в межах кожної половини уроку. Після кожних 5хв письма вчитель змінює вид роботи, даючи можливість відпочити м’язам рук й очам.
2. Визначення ведучої руки першокласника.
Перед навчанням дитини письму необхідно визначити ведучу руку. Якщо учитель спеціально не поцікавиться, то буде вважати перенавченого лівшу праворуким, доки у нього не виникне труднощів у навчанні. Крім цього є діти-амбідекстори, які однаково добре володіють і правою, і лівою рукою. Було б помилкою через страх “перевчити” таку дитину, примусити її писати правою рукою (все-таки вона буде жити в “праворукому світі”). Існує навіть спеціальний термін “графічне функціональне панування” однієї руки над іншою, коли дитина малює і пише одною рукою краще, ніж іншою, а є побутове “функціональне панування”, яке визначає, якою рукою дитина тримає ложку, ножиці, якою рукою складає кубики тощо.
Існує декілька способів визначення ведучої руки: один з них —опитування, другий — експериментальне тестування в діяльності при виконанні побутових і графічних дій.
При виконанні тестування учитель повинен сісти навпроти дитини, предмети потрібно діставати по мірі їх використання, щоб не відволікати увагу дитини. Для виконання завдання класти їх перед дитиною строго на середину столу на однаковій відстані від правої і лівої руки. Атмосфера повинна бути спокійною, позитивною, не слід звертати увагу дитини на те, що ви визначаєте її ведучу руку. Можна розпочати тестування словами: “Давай попрацюємо разом: я буду давати тобі завдання, ти старайся добре їх виконувати”. Для чистоти тестування слід зробити до 10 завдань. Під час роботи дитини вчитель спостерігає, якою рукою виконує задане дитина і якість виконання.
1. Малювання. Покладіть перед дитиною аркуш паперу і олівець, запропонуйте їй намалювати те, що вона хоче (чи може). Не підганяйте дитину. Після того як вона закінчить, попросіть її намалювати те саме іншою рукою. Якщо дитина відмовиться, заспокойте її: “Я знаю, що важко намалювати такий же малюнок правою (лівою) рукою, але ти постарайся”, підбадьорте, що вона все робить правильно. В цьому завданні враховується не тільки якою рукою дитина працює, але й при роботі, якою рукою краща якість виконання малюка.
2. Відкривання невеличкої коробочки, наприклад, сірникової. Дитині пропонується декілька коробок (можна зафарбувати їх в різні кольори чи обклеїти папером).
Завдання: “Знайди сірник в одній з коробок”.
Ведучою буде вважатися та рука, яка здійснює активні рухи: закриває, відкриває, витягує сірник.
3. Будова криниці з сірників. Ведуча — та рука, якою більш активно здійснюється діяльність.
4. Гра з м’ячем. Потрібен тенісний м’яч, який можна кидати і ловити однією рукою. М’яч кладеться на стіл прямо перед дитиною, і ви просите дитину як можна точніше кинути його в раніше намічену ціль декілька разів. Ведуча — та рука, якою дитина кидає м’яч.
5. Вирізання ножицями по контуру малюнка на будь-якій листівці (вирізати квітку, машину, Чебурашку тощо). Ведуча — та рука, якою дитина тримає ножиці. Але буває так, що дитина погано тримає ножиці: вона просто тримає їх і більш активно працює (повертає листівку) іншою рукою. В цьому випадку спробуйте попросити її взяти ножиці в другу руку і оцініть, якою рукою завдання виконується краще.
6. Нанизування бісеру, бусинок чи ґудзиків на голку з ниткою. Ведучою вважається та рука. Яка виконує активні рухи не зважаючи на те, в якій руці голка. Активні рухи може здійснювати як рука з голкою, так і рука, яка тримає і нанизує бісер чи ґудзик на голку.
7. Виконання кругових рухів при відкриванні чи закриванні кришок на баночках. Пропонують 2-3 баночки з кришками, які закручуються. Ведучою є та рука, яка здійснює активні рухи (крутить кришку чи баночку).
8. Розв’язування вузлів. Наперед потрібно неміцно зав’язати декілька вузлів (на невеликій відстані) з шнура середньої товщини. Ведуча —та рука, яка розв’язує вузли.
9. Побудова з кубиків будинка, машинки. В цьому завданні визначити ведучу руку важче, ніж в попередніх, оскільки цей вид роботи діти виконують обома руками. Тому нехай дитина не поспішає, а ви поспостерігайте, якою рукою частіше вона бере, складає, поправляє кубики.
Якщо ви помітили, що дитина втомилася, потрібно дати їй можливість відпочити, встати, розім’ятися. При виконанні завдання не слід концентрувати увагу на тому, якою рукою дитина це робить. Отримані результати в ході тестування потрібно занести у таблицю.
№Завдання Права рука Ліва рука Обидві руки
1 Малювання
2 Відкривання невеличкої коробочки
3 Будова криниці з сірників
4 Гра з м’ячем
5 Вирізання ножицями по контуру
6 Нанизування бісеру, бусинок чи ґудзиків
7 Виконання кругових рухів
8 Розв’язування вузлів
9 Побудова з кубиків
10 Сімейна ліворукість
Ставимо плюс (+) в графу “Права рука”, якщо ведучою була права рука. В тому випадку, коли дитина однаково вправно діяла і правою і лівою рукою, потрібно поставити плюс в графу “Обидві руки”.
При наявності сімейної ліворукості знак плюс заноситься в графу “Ліва рука”, при відсутності — в графу “Права рука”.
Ліворукою буде вважатися та дитина, у якої в графі “Ліва рука” більше плюсів. Якщо дитина однаково добре володіє однаково правою і лівою рукою, то вибір руки для письма буде визначатись не тільки тим, якою рукою вона малює і пише, але й тим, яка якість малюнка і правою, і лівою рукою.
3. Особливості навчання ліворуких дітей
Вченими підкреслюються такі психофізіологічні особливості ліворуких людей:
- погана зорово-рухова координація. Це може виражатися в поганому почерку, у труднощах при змальовуванні різних графічних зображень;
- різні мовні порушення. Найбільш часто виявляються в помилках при звуковому аналізі. І. Макар’єв у своїй книзі „Якщо ваша дитина лівша” наводить дані про те, що заїкається кожна третя ліворука дитина;
- особливості просторового сприйняття. Це перекручування форм і пропорцій фігур, дзеркальність рухів (письма), погана зорова пам’ять;
- складності концентрації і переключення уваги;
Ліворукі люди характеризуються певними емоційно-психологічними особливостями, такими як підвищена емоційна чутливість, вразливість, швидка стомлюваність, як наслідок цього – обмежена працездатність, високий рівень креативності, яскраво виражені здібності до оригінальної художньої творчості, дратливість і уразливість, схильність до різних страхів (боязкість), знижений емоційний фон (перевага поганого настрою), конформність (схильність до пасивного сприйняття дійсності), совісність, підвищений рівень тривожності.
У процесі насильницького переучування відзначаються серйозні зміни в стані дитини: вона стає запальною, примхливою, дратівливою, неспокійно спить, у неї знижується апетит. Пізніше з’являються ще більш серйозні порушення: частий головний біль, постійна млявість; фактично діти можуть активно працювати тільки на перших двох уроках, потім їхня увага послабляється, з’являється рухове розгальмування, стомлення. Процес переучування ліворукої дитини може скінчитися дуже сумно: у дитини розвиваються невротичні розлади (нервові тики, енурез, заїкуватість). Як свідчить медична статистика, кожна третя дитина із заїкуватістю — це переучений шульга. Саме переучування, а не ліворукість як така є сильним специфічним фактором виникнення неврозів.
У ліворуких дітей більш частіше, ніж у праворуких, проявляються труднощі навчання письму, зокрема, дзеркальне письмо, виражене порушенням почерку, неправильне накреслення букв (оптичні помилки), частіше всього у них повільніша швидкість і погане з’єднання письма (можливо, це результат відсутності адекватної методики). Тому особливої уваги потребує формування в ліворуких дітей технічної навички письма. Так, у класі ці діти мають сидіти ближче до вікна, щоб від руки на зошит падала світліша тінь. Якщо за партою сидять двоє дітей, то лікоть руки, якою пише лівша, має розташовуватися з краю стола, а не в середині. Так учні не будуть заважати писати одне одному. За наявності кількох ліворуких дітей у класі бажано саджати їх парами.
За партою ліворукі діти сидять так само, як і праворукі, тобто рівно, не торкаючись її грудьми, тримаючи голову прямо. Руки також розташовуються однаково з правшами: лікті трохи звисають з парти, тільки ліва рука вільно рухається в рядку, а права притримує зошит.
Школярі, що пишуть лівою рукою, тримають ручку, як і праворукі, трьома пальцями. Однак для зручного контролювання процесу письма в рядку зошита кисть руки учні можуть класти на сторінку двома способами.
Існують кілька способів письма лівою рукою.
Перший спосіб є дзеркальним відбиттям «праворукого» положення, їм найчастіше користуються діти, не навчені більш зручного й правильного прийому письма. Таке положення руки серйозно ускладнює процес навчання, тому що не всі зразки в зошитах (прописах) розташовуються ліворуч.
Починаючи списувати запропонований текст, дитина не має можливості орієнтуватися на зразок, а тому спостерігається зменшення або збільшення розмірів літер у рядку й неправильне їх написання.
Другий спосіб. Кисть із ручкою розташовується під рядком, у якому учень пише. Опорою при цьому слугують нігтьова фаланга мізинного пальця й основа долоні. Це найзручніше положення руки. Ручка при цьому положенні тримається на відстані 2,5–3 см від кульки (кінця пера), тоді як у праворуких дітей ця відстань становить 2–2,5 см (на ширину пальця).
Зошит при цьому кладеться похило праворуч. Його правий нижній кут спрямований на середину грудей. Під час письма дитина спрямовує основні елементи літер вертикально до нижнього краю парти. Тому зображення букв буде похилим дещо вліво. Це природний нахил для такого способу письма.
При написанні третім способом кисть із ручкою знаходиться над рядком і розгортається тильним боком долоні вгору-праворуч, щоб краще було видно написане. Опора кисті припадає переважно на перші–другі фаланги (з нігтьового боку) мізинного й підмізинного пальців. Кінець ручки без кульки не дивиться в ліве плече, а повертається в бік верхньої частини зошита.
Зошит при цьому розташовується під кутом, близьким до праворукого письма, тобто похило ліворуч. Нахил самого письма відбувається праворуч. За цього способу учень бачить зразок і те, що пише.
Формування правильної графічної навички у ліворуких дітей відбувається з урахуванням наступних правил:
Перед кожним завданням провести детальний інструктаж виконання роботи. Під час пояснення використовувати тільки знайомі слова. Пояснивши, показати зразок виконання завдання.
Переконатися, що дитина зрозуміла інструкції.
Дотримуватися послідовності завдань, не поспішати, не пропускати етапи.
Не переходити до подальших завдань, якщо незасвоєні попередні.
Не забувати, що у шестирічних дітей провідним видом діяльності є гра.
Тривалість виконання графічних завдань має бути не більше 3-5 хвилин.
Паралельно необхідно вчити дітей уважно розглядати малюнки, сприймати і визначати схожість і відмінність; малювати схеми і схематично фіксувати послідовність подій, головних персонажів художнього твору; розташовувати фігурі на площині; копіювати (змальовувати спочатку найпростіші, а потім і складніші малюнки). Особливу увагу необхідну приділити вирізуванню різних фігур, ліпленню, роботі з мозаїкою, дрібними деталями конструктора тощо.
Підготовка ліворукої дитини до засвоєння графічної навички письма відбувається поетапно.
На першому, другому і третьому етапах підготовки до навчання письма основне – це навчити дитину правильно сидіти, правильно тримати ручку і правильно розташувати аркуш зошита (паперу) на столі. Певний період часу рекомендується дитині просто помалювати, при цьому необхідно зафіксувати її увагу саме на тому, як вона сидить, як тримає ручку, як лежить аркуш паперу (зошита).
Після того, як ліворука дитина навчилася правильно сидіти під час письма, правильно розташовувати зошит на столі та тримати ручку, її вчать ставити крапки, з яких починається рух, потім писати стрілки, які вказують куди рухається рука. Найголовніше – зафіксувати увагу на правильному напрямі руху (за стрілкою). Основна вимога, яка ставиться до ліворукої дитини, - лінії повинні бути рівними.
На цьому етапі закріплюється розуміння того, де на аркуші паперу «верх», «низ», «праворуч», «ліворуч», «збоку», що означає «вести руку в право (за напрямом стрілки), вліво, вгору, вниз».При цьому педагог має пам’ятати, що для ліворукої дитини орієнтування у просторі і, зокрема, на аркуші паперу – це значна проблема, і тому її необхідно цього вчити, терпляче пояснюючи, і показуючи «що є що».
У процесі виконання будь-яких графічних завдань дитину необхідно привчити розслаблятися після кожного руху (розтискати, розслаблювати пальці, кисть. Глибоко і рівно вдихнути – видихнути і тільки потім робити наступний рух).
На четвертому етапі у дитини формують уміння бачити паралельність ліній, малювати і писати їх паралельними. Розуміння учнем того, як можна написати паралельні лінії, є дуже важливим при зображенні графем під час навчання грамоти. Саме паралель усіх штрихів додає письму чіткості, акуратності, робить його легким для сприйняття і читання. Найголовніше – необхідно до написання букв навчити дитину писати паралельні вертикалі, похилі і горизонтальні лінії. Учневі пояснюють, що всі вертикальні і похилі штрихи пишуться з гори вниз, горизонтальні – зліва направо й обов’язково показують, як потрібно писати ці елементи.
На п’ятому етапі відпрацьовують письмо верхніх і нижніх, правих і лівих на півовалів, з напрямами рухів праворуч і ліворуч. Під час зображення роцессквар слід звернути увагу на положення руки та на правильність опори кисті. Кисть руки, що пише, має спиратися тільки на мізинець.
Шостий етап передбачає формування уміння писати овали і кола. У процесі малювання овалів і кіл основну увагу звертають на їх відмінність і здатність дитини подумки вписати овал у прямокутник, а коло в квадрат.
На цьому етапі є ефективним і доступним для дітей такі графічні завдання як «розкрити спіраль» (рухи від середини) і «закрити спіраль»(рухи в середину).
Під час виконання цих завдань потрібно попросити учня тримати ручку вільно (без опори на мізинець). Такі завдання дають змогу відчути нові варіанти вільних рухів руки у процесі маніпуляцій олівцем або ручкою (положення руки при цьому не повинно змінюватися).
Завдання сьомого етапу спрямовані на формування в учня уміння вільно пересувати руку в рядку, що є дуже важливим у процесі навчання письма. Графічні елементи мають бути крупними. Основне завдання цього етапу полягає в тому, щоб навчити дитину пересувати руку зліва направо за лінією письма. З цією метою можна використовувати такі графічні вправи, як «хвилі», «хмари», «дороги», «лабіринти». Спочатку діти малюють прямі та хвилясті лінії в широкому рядку, поступово рядки звужуються. Під час виконання графічних вправ обов’язково позначають стрілочкою початок і напрям малювання лінії.
Восьмий етап вже безпосередньо наближає дитину до письма. Написання букв пов’язане з достатньо жорсткими обмеженнями висоти і ширини кожного графічного елемента. На цьому етапі вводяться обмежувальні лінії, дітей учать писати графічні елементи на розлінованих аркушах. Значна частина часу відводиться на роз’яснення, що таке рядок, як розташовуються елементи, де середина рядка, де верхня лінія, що обмежує рядок, де нижня, де додаткові лінії.
Дев’ятий етап передбачає підготовку ліворукої дитини до курсивного письма. Дитину вчать писати друковані букви, співвідносити їх зі звуком, розуміти, що буква – це умовний знак, який позначає звук. Ефективними на цьому етапі є завдання на «до конструювання» та «конструювання» букв, які дозволяють удосконалювати зорове сприйняття, зорово-моторні координації.
Під час опрацювання ліворукою дитиною кожного графічного елемента необхідно дотримуватися певної послідовності дій.
- Пояснити, як пишеться графічний елемент (буква): з якої крапки починається рух, куди він спрямований, як здійснюється траєкторія, де рух припиняється. У поясненні не має бути жодного незрозумілого або незнайомого слова.
- Показати зразок виконання руху, написання графічного елемента.
- Виконання руху під диктовку в уповільненому темпі. Під час роботи не відволікати увагу учня, а після її закінчення детально розібрати, чи все зроблено правильно.
- Після пояснення і показу попросити дитину продиктувати дорослому, що і як потрібно робити, при цьому дорослий сам має виконати завдання.
- Повторення інструкції. Учень може сам виконати дію або ця дія виконується дорослим «під контролем» та за інструкцією дитини.
- Самостійне виконання дії дитиною. Рухи виконуються під контролем дорослого, але за умови самостійного оцінювання дитиною правильності написання.
Під час виконання завдань важливо постійно підкріплювати правильне виконання кожного елемента похвалою і, навпаки, не акцентувати увагу на неправильному написанню. У цьому випадку у дитини буде більше стимулів для досягнення результатів. Педагог повинен завжди пам’ятати: дитина має право на помилку, і при цьому вона має бути впевнена , що за неї не карають, а її можна виправити.
4. Методи навчання каліграфічного письма учнів
Навчання першокласників мови розпочинається з навчання грамоти, мета якого — виробити у дітей навички читання й письма, розвинути усне та писемне мовлення школярів в єдності з розвитком їхнього мовлення.
Навчання каліграфічного письма в початковій школі проводиться за такими методами: лінійним, тактовим, аналітико-синтетичним або генетичним, копіювальним.
Лінійний метод
Лінійний метод полягає у письмі в зошитах з густою сіткою. У даний час використовується рідко і як додатковий – один-два рядочки у деяких прописах.
Тактовий метод
Або ритмічний широко застосовується під час навчання дітей каліграфічного письма, тобто писати під протяжний звук І: раз І, два І
К. Д. Ушинський писав: “Такт для руки, яка пише, означає те саме, що й для танцюючої ноги. Точний розмір у русі— ось і вся таємниця гарного і швидкого письма. Подивіться на руку доброго писаря і вам спаде на думку вправна нога, що танцює на паркеті: в обох руках основа одна й та сама — такт” [28; 412] .
Застосування ритмічного методу зосереджує увагу учнів, пожвавлює роботу і зрівнює темп письма дітей усього класу. Письмо під такт допомагає учням установити постійний ритм пальців, необхідний для написання цілого ряду літер. Він запобігає також рвучким і поспішним рухам руки, що буває причиною неохайного і брудного письма.
Тактовий метод має позитивне значення, хоч відіграє тільки допоміжну роль.
Аналітико — синтетичний метод
За цим методом проходить навчання письма в цілому, а вивчення написання букв — у тій послідовності, яка подається в букварі для навчання читання. Це тому, що навчання читання і письма відбувається паралельно.
Генетичний метод
Навчання письма за цим методом розпочинається тоді, коли учні вже закінчили читати і писати за букварем і зможуть вільно розпізнавати як друковану, так і рукописну букву, і продовжується протягом усього періоду навчання учнів каліграфічного письма у 1 – 4 класах.
При генетичному методі навчання письма діти, вивчаючи будь-яку нову букву, мають справу з деякими відомими їм з попередніх уроків елементами, що ввійшли до складу нових букв.
Генетичний метод має такі особливості:
1) написанню букв передує попереднє вивчення назви і форми елементів;
2) написання букв проходить не за алфавітним порядком, а за порядком наростання труднощів у написанні;
3) навчання будується на основі генезису, тобто утворення кожної наступної букви шляхом попереднього засвоєння основного елемента і додавання нового.
Копіювальний метод За цим методом навчання каліграфії майже не проводиться. Вчитель злегка олівцем писав учням у зошитах ті чи інші букви в певному порядку, а учні механічно наводили їх чорнилами.
Формування рухових навичок писання у дітей шестирічного віку лише розпочинається, тому часткове запровадження копіювального методу в процесі навчання каліграфічного письма сприяє виробленню ритмічних рухів кисті руки дитини.
Застосування того чи іншого методу навчання каліграфії в різних класах ще не вичерпує всіх питань у навчанні правильного каліграфічного письма. Особисті навички в письмі вчителя, наочний показ ним правильного написання літер, слів та речень, зацікавленість дітей заняттям, повсякденний і систематичний контроль учителя за виконанням учнями всіх правил каліграфічного письма – основні фактори у виробленні учнями навичок правильно писати.
За короткий час першокласники мають навчитися правильно:
- Зображувати рукописні рядкові і великі букви українського алфавіту;
- Детально аналізувати графічний образ друкованої писаної букви, порівнювати і зіставляти структурні компоненти рукописних великих і малих букв;
- Чітко орієнтуватися на сторінці і рядку зошита (рівномірно розташовувати букви, слова на рядку);
- Проводити звуковий, складовий, звуко-буквенний аналіз слів;
- Зображувати буквами склади, слова, використовуючи при цьому елементарні знання про верхнє, середнє і нижнє поєднання;
- Писати під диктовку букви, склади, слова, словосполучення, невеликі речення;
- Списувати з друкованого і писаного тексту;
- Користуватися правильними прийомами або способами письма.
5. Вимоги до написання букви
Під час написання букв у букварний і роцесскварний період особлива увага має приділятися аналізу структури кожної букви, її складових елементів самими дітьми, оскільки зоровий образ визначає послідовність її накреслення. Перед тим, як написати букву, дитина має подумати, як вона буде її зображувати, в якій послідовності виконувати той чи інший рух руки, пальців. Через те, крім «аналітичного» образу кожної нової букви в колі, учні мають обов’язково «обвести» кожний елемент букви «в повітрі», коментуючи «мовчки», в якому порядку вони її «пишуть», спробувати свої сили у зображенні букви на дошці крейдою чи вологим пензликом.
Якість написання букв багато в чому залежить від того, як дитина орієнтуватиметься у завданні, наскільки вона вміло аналізує структуру, форму букви та зразка, знаходить у зошиті ті місця, де лінія букви різко змінює свій напрямок.
Порядок письма букви.
Можна орієнтовно помітити такий порядок письма букв.
Повторення засвоєних раніше букв з метою закріплення графічних навичок.
Зосередження уваги дітей на методі нової роботи.
Показ нової букви в цілому (друкованої і писаної, встановлення в їх графічному зображенні спільного і різного).
Членування на елементи. Зображення кожного елемента і пояснення способу і порядку накреслення елемента.
Вправляння у «написанні» (обведені в повітрі)
кожного елемента букви.
Показ учителям способів поєднання цих елементів букви.
Повторний показ письма букви учителем з детальним коментарем і при уважному спостереженні та запам’ятовуванні порядку зображення учнями.
Тренування в обведені цілого образу букви дітьми (в повітрі, на дошці крейдою чи вологим пензликом). Пояснення дітьми письма букви в цілому.
Письмо букви, буквосполучень, складів.
Письмо слів і словосполучень.
Детальний аналіз написаного учнем і педагогом.
Підсумок виконаного.
З перших уроків букварного періоду передбачається формування у дітей шести років уміння списувати спочатку з дошки, пізніше з підручника писаного і друкованого текстів. Процесс навчання списувати проходить поступово: спочатку букви, потім склади, слова. Особливу увагу звертає вчитель на списування по складах.
Коли в учнів виробиться уміння списувати писаний текст, учитель включає вправи на списування друкованого тексту.
У післябукварному періоді рекомендується списування двоскладових і трискладових слів писаного і друкованого текстів без попереднього їх поділу на склади.
|
