Каталог статей
| Головна » Статті » Увага! Першокласник! » Різні аспекти цього питання | [ Додати статтю ] |
Гра як засіб навчання шестирічок
| Мукомела Лариса Антонівна, учитель початкових класів Сорокотязької загальноосвітньої школи I—III ступенів Жашківського району Черкаської області ГРА ЯК ЗАСІБ НАВЧАННЯ ШЕСТИРІЧОК Одним з головних завдань, поставлених Державними стандартами початкової освіти, є збудити і виявити самостійні і творчі здібності дитини, сформувати її особистість. Для реалізації цих завдань сучасна початкова школа повинна знайти гнучкі форми організації навчання, шляхи вдосконалення методики проведення уроку. Враховуючи вік учнів, їхній фізичний та розумовий розвиток, готовність дітей до певних видів праці, об’єктивні можливості змісту навчальних предметів, вчитель має використовувати, раціонально поєднувати індивідуальні і фронтальні види роботи, впроваджувати групові форми виконання завдань, інтерактивні технології. Саме шляхом використання інтерактивних технологій у дітей формується позитивна мотивація до навчального співробітництва. Кожен з нас розуміє, що цей процес складний і має чимало труднощів. Тут необхідно враховувати вікові та індивідуальні особливості розвитку психіки, індивідуальні риси кожного учня, психологічний клімат класу, а також сімейні умови. Але найважливішим компонентом навчання, на мій погляд, є збудження інтересу до засвоєння знань. І щоб з’явився цей інтерес, потрібно, насамперед, забезпечити наступність змісту дошкільної та початкової освіти та адаптувати дитину до школи. Від благополуччя адаптаційного періоду під час вступу до школи значною мірою залежить успішність подальшої соціальної діяльності дитини. Вступивши до школи, дитина стає школярем далеко не відразу. Це становлення, входження в шкільне життя, відбувається впродовж початкової школи, і поєднання рис дошкільного дитинства з особливостями школяра характеризує весь період молодшого шкільного віку. З приходом до школи змінюється провідна діяльність шестирічного школяра. Всі види діяльності (гра, посильна праця, творчість) підпорядковуються навчанню. І потрібно, щоб у першому класі цей перехід від ігрової до навчальної діяльності був поступовим. [5,с.3] Основна мета адаптаційного періоду – діагностика мовної підготовки дітей, розвиток усного мовлення, знайомство зі школою, учнівськими правилами, плануванням своєї діяльності, тощо. Завдання адаптаційного періоду – забезпечити такий перехід від ігрової діяльності до навчальної, щоб він пройшов без втрати здоров’я дітей та з високою мотивацією і стимулом до навчання. У цей час треба допомогти дитині розкритися через таку діяльність, яка їй близька, а це спілкування, гра, казка, вірш, лічилка, скоромовка, загадка. Дуже важливо на ранніх стадіях навчання запалювати в кожному учневі інтерес до навчання. Інтерес цей треба постійно підтримувати. Давно відмічено, що у людини залишається в пам'яті, а відповідно і в навиках, значно більше, коли він бере участь в процесі з цікавістю, а не спостерігає з боку. Таким видом діяльності, безсумнівно, є гра. Існує безліч теорій походження і розвитку гри, у тому числі і в педагогічному аспекті. Багато учених пов'язували виникнення гри з релігією, з мистецтвом, з трудовою діяльністю і так далі. Кожна епоха по-новому використовувала можливості гри. Але безперечно те, що гра – потреба зростаючої дитини, свобода саморозкриття, головна сфера спілкування дітей.[2,с.8] Чому гра так подобається дітям? Тому, що гра дарує радість і захоплення, що сам процес гри сповнений несподіванок, а результат – таємниця. Але крім суб’єктивного сприйняття, є, безумовно, глибший вплив гри на людину, на основні сфери її життєдіяльності: фізичну, емоційно-вольову, інтелектуальну та духовну (цілісно-смислову).[1,с.21] Дитина починає гратися у ранньому віці, коли ще не може виконати найпростішого трудового процесу. Гра для неї — супутник життя. Дитина, граючи, живе і, живучи, грає. Гра стимулює краще запам'ятовування і розуміння матеріалу, що вивчається, а також гра сприяє підвищенню мотивації і дозволяє навчати комплексно використовувати органи чуття при сприйнятті інформації, а також самостійно і неодноразово відтворювати її в нових ситуаціях. В.О.Сухомлинський називав гру величезним світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається живильний потік уявлень, понять про навколишній світ. Найперша цінність гри у тому, що в ній дитина легко засвоює те, на що в інших умовах довелося б докласти значних зусиль. [7,с.214] Звичайно, гра не має бути самоціллю, не повинна проводитися тільки заради розваги дітей. Вона обов'язково має бути дидактичною, тобто підпорядкованою тим конкретним учбово-виховним задачам, які вирішуються на уроці, в структуру якого вона включається. Через це гру наперед планують, продумують її місце в структурі уроку, визначають форму її проведення, готують матеріал, необхідний для проведення гри. Ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, вбачає в них можливості ефективної взаємодії учителя та учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються. Дидактична гра на уроці – засіб навчання і виховання. Сам термін «дидактична гра» підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування. А тому найсуттєвішим для вчителя, є такі питання: визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на уроці; доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу; розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів; вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвивального навчання; передбачення способів стимулювання учнів, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих. При плануванні ігрових моментів на уроці потрібно враховувати те, що у шестирічок формування уявлень про навколишній світ спирається здебільшого на тактильні відчуття і рухи, водночас широко використовується зір, слух, дотик, смак. Не можна відкидати того, що у дітей не однаково функціонують півкулі головного мозку. А від того, який аналізатор домінуючий в одержанні інформації, залежить ефективність її сприймання (аудіали, візуали, кінестетики). Встановлено, що небагато учнів є «чистими» аудіалами, візуалами чи кінестетиками. У відповідних дослідженнях зазначається, що в кожній випадково вибраній групі з 30 учнів приблизно 22 чоловіки здатні ефективно навчатись, якщо вчитель забезпечує поєднання візуальної, слухової та кінестичної діяльності. Однак 8 учнів – це ті, хто віддає перевагу тільки одному із способів й інколи можуть демонструвати повну нездатність до засвоєння матеріалу, якщо їхні індивідуальні потреби не будуть враховані. [6,с.206]. Організовуючи навчальний процес, важливо спиратися на психологічні особливості дітей відповідного віку. Не можна забувати і про швидку втомлюваність учнів у цей період. Вчителю доцільно використовувати ті засоби навчання, які допомагають зняти напругу, розвантажують психіку й нервову систему, усувають надмірне навантаження дитини. Доцільно використовувати такі здоров’язберігаючі технології, як арт-терапія, ігро-терапія, евритмія, театралізація, рухова діяльність, скорочення часу сидіння за партою, введення в стуктуру уроку навчальних пісень, ігор, кінестетичної, імітаційної, театральної та рухової діяльності за темою уроку.[6,с.238] Впровадження у навчальний процес цих здоров’язберігаючих технологій дозволяє учителю використовувати терапевтичну дію гри, щоб допомогти дитині перебороти психологічні комплекси і соціальні проблеми, сприяти емоційному розвитку. Досягається мета тоді, коли дитина грається вільно, з радістю та отримує насолоду від гри. Адже саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно. Розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина "добудовує” в уяві все, що недоступне їй у навколишній дійсності, в захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює набутий раніше досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію. У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Використання ігор на уроках допомагає формувати у учнів певні навички, розвиває мовні уміння, навчає умінню спілкуватися. Перший клас — це той рубіж, де переоцінюються стереотипи поведінки. Дитина стає школярем і поступово це усвідомлює. Щоб допомогти їй без зайвих ускладнень увійти в шкільне життя, потрібні максимум уваги до кожної дитини, такт, терплячість, чітка система у відносинах між дитиною і вчителем. Потрібно, щоб у спілкуванні школярів один з одним та з учителем переважала радість. Отже, для навчання першокласників потрібна удосконалена методика, яка була б досить гнучкою для шестирічок, придатна для роботи з дітьми з будь-яким типом пізнавальної діяльності, різної підготовки до школи, навіть з особливими освітніми потребами. Це повинна бути технологія ефективна, доступна і учням, і вчителям, і батькам. Такою технологією може стати гра. Це повинен усвідомити кожен педагог. Адже будь-яка освітня реформа матиме успіх тоді, коли кожен окремий учитель бачитиме себе реформатором власного досвіду. Список використаної літератури
1. Артемова Л. В. Вчися граючись. – К.: Томіріс. – 1990. – 170 с. 2. Використання гри для активізації навчально-виховного процесу: Посіб. для студ. пед. вузу та викладачів / Уклад.: Мішкурова В. Ф.; ПащенкоМ. І. – К.: Наук. світ, 2001. – 270 с. 3. Державний стандарт початкової загальної освіти. // Початкова школа.—2011. №7 — с.1 - 18. 4. Нечаєва Л. І. Дидактичні матеріали для розвитку комунікативних умінь молодших школярів. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. – 79 с. 5. Перші кроки дитини в школі. Посібник. / Уклад.: Корнійчук І.В., Ільїна К.Д., Петренко Н.І.—Черкаси: 2009.—250 с. 6. Химинець В.В., Кірик М.Ю. Інновації в початковій школі.—Тернопіль, 2009.—308с. 7. Щербакова К.Й., Григоренко Г.І. У сім’ї росте дитина.—К.: Освіта, 1995.—240с. Джерело: http://oipopp.ed-sp.net/ | |
| Переглядів: 2569 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |