Каталог статей
| Головна » Статті » Увага! Першокласник! » Різні аспекти цього питання | [ Додати статтю ] |
Грайте з нами, грайте, як ми, грайте краще за нас
| Величко Світлана Михайлівна, Кропивнянська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів Золотоніської районної ради Грайте з нами, грайте, як ми, грайте краще за нас Ми, граючись, - навчаємось, Навчаючись, - ми граємось. Ну і звичайно, ми завжди В іграх розвиваємось. Роль ігор, як навчального прийому в початкових класах, безумовно, зростає. Дитина починає грати у ранньому віці, коли ще не може виконати найпростішого трудового процесу. Гра для неї – супутник життя: «Дитина, граючи, живе, і, живучи грає». У процесі ігор у дітей розвивається самостійність мислення, творчі задатки, такі життєво необхідні психічні якості як кмітливість і винахідливість. Видатні вітчизняні методисти і передові педагоги ще в дореволюційні часи відстоювали потребу ігор у школах з навчальною метою. Ще ширше і глибше розроблене це питання у педагогічній практиці сьогодні. Ігри використовувані не як самоціль, - важливий засіб навчання і виховання дітей. Діти можуть здобувати знання не лише з книги, а й у грі, бо гра для них – навчання, гра для них – праця, гра для них – серйозна форма виховання. Вказуючи на те, що «гра має велике значення в житті людини», А.С.Макаренко радив проводити гру не заради гри, а щоб у процесі її в дітей виховувались і розвивались необхідні риси особистості. Дітям слід давати такі ігри, в яких вони активно проявляють свої зусилля, серйозність у виконанні правил гри, привчаючись до колективної дисципліни. «Уява розвивається тільки в дитячому колективі, що неодмінно грається. І я як педагог повинен з ним трошки гратися. Якщо я буду тільки привчати, вимагати, наполягати, я буду сторонньою силою, може корисною,але не близькою. Я повинен неодмінно трохи гратись, я цього вимагаю від усіх своїх колег». Дитячі ігри сприяють не тільки всебічному розвитку, а й підвищують інтерес до знань. Спонукання дітей до знань, виховання інтересу до шкільних предметів. «Дитина до десятилітнього віку потребує забав, і ці потреби її біологічно законні. Вона хоче грати, вона грає всім і пізнає навколишній світ, насамперед і найлегше в грі, грою. Вона грає і словом, в слові. Саме на грі дитина вчиться тонкощів рідної мови, засвоює музику її і те, що філологи називають «духом мови». Різноманітні ігри та цікаві вправи дають можливість у захоплюючій формі розвивати, збагачувати мову учнів, поглиблювати знання, закріплювати вивчений на уроках матеріал. Звертаючись до вчителів початкових класів, В.О.Сухомлинський писав: «Ваше найважливіше завдання – закласти міцний фундамент знань. Настільки міцний, щоб учителям, які працюватимуть після вас, взагалі не треба було думати про фундамент». «Ще раз підкреслимо, - говорив В.О.Сухомлинський,- дуже велике значення має ігровий матеріал у процесі навчання». Сучасне суспільство змінюється досить швидко, важко прогнозувати навіть найближче майбутнє. Тому не можливо передбачити, які знання можуть знадобиться дитині в її позашкільному житті, а які – ні. Останнім часом проблема мотивації навчальної діяльності стала особливо актуальною, оскільки до школи прийшли шестилітки. У дітей шестирічного віку мотивація до навчання – зовнішня. Пізнавальна мотивація тільки починає формуватися. І хоча більшість дітей позитивно ставиться до школи, домінують мотиви, що лежать поза самою навчальною діяльністю. Пізнавальні мотиви в них ситуативні й украй нестійкі. Перед учителем постає завдання постійного збереження й збільшення інтересу кожної дитини до школи і навчання взагалі. Здебільшого діти не готові до спілкування, і тільки гра може стимулювати їх діяти спільно. Відомий педагог Ш. О. Амонашвілі зазначив, що шестилітні діти хочуть йти до школи і хочуть вчитись. «Однак, - пише він, - чи не схильний я до тієї думки, що шестилітні діти, якщо вони прийшли до школи і якщо виявляють інтерес до пізнавальних завдань,вже забувають про все інше і з відповідальністю беруться за навчання? Яким би я став наївним педагогом, далеким від реального життя дітей! Вся складність моєї роботи з ними в тому і полягає, що за будь – якого рівня знань вони залишаються дітьми, для яких гра – зміст життя». Для першокласників дії дорослого, спрямовані на його виховання й навчання, цілком зрозумілі. Але коли вчитель починає на уроках гратись, більшість дітей ставляться до цього насторожено: «Чи справді з нами граються, чи тільки прикидаються?». Тому вчитель повинен вміти гратися по – справжньому, вміти піднятися до рівня дитини,зрозуміти й прийняти її позицію. І це важливе вміння дорослої людини стати на один рівень з дитиною щедро винагороджується – живою активністю сприйняття, щирою любов’ю до вчителя. Пізніше потім легше непомітно перейти від чистої гри до навчальної діяльності, зберігаючи, між тим, її ігровий характер. На мою думку та думку вчителів початкової школи, основною проблемою в першому класі залишається факт: діти, приходячи з дитячого садка, не вміють гратися. Незважаючи на досить серйозну діагностику під час вступу до школи, ніхто всерйоз не ставить запитання: «А чи вміє дитина гратися?».Проте сформованість ігрової діяльності виявляється основою і для формування спочатку навчальної, а згодом і трудової діяльності. Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з новим для неї видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не тільки відпочинку, а й творчого пізнання життя,потужним мотивом навчання. Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей.Відомо, що ті діти, з яких на уроці й «слова не витягнеш», в іграх активні.
Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники розведуть руками. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно міркувати. Захоплюючись грою, діти не зважають,що вчаться, до активної діяльності залучаються навіть пасивніші. Залежно від віку дитини ігрова мотивація повинна змінюватись. Так, у першому класі вчитель може використовувати іграшки, які стають персонажами уроків. Іграшки можуть бути різними, але краще, якщо це будуть «дитинчата», а не «дорослі» звірі. Вони мають бути досить великими, симпатичними, найкраще – надягатися на руку. Гра тільки здається легкою. Насправді вона вимагає від дитини максимуму енергії, розуму, витримки, самостійності. Ігри на уроці використовуються, аби утримувати нестійку увагу дітей, додавати нові знання, заохочувати дітей мислити. Для створення навчальної мотивації можна використати різні ігри: дидактичні, рольові, вікторини, кросворди. Дидактична гра – це практична групова вправа з пошуку оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, які відтворюють реальні обставини. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. На уроках закріплення вивченого матеріалу або його повторення варто попрацювати в динамічних парах. Попередньо вчитель готує картки з 2 – 3 практичними завданнями з теми, що вивчається. Одержавши картку, двоє учнів перше завдання виконують разом. Один пояснює, як потрібно виконувати завдання, а інший слухає, запитує або висловлює свою думку. Друге й третє завдання діти виконують разом, коментуючи помилки. Слід зазначити, що гра - це, як правило, переживання, тому найбільш активізується під час гри емоційна сфера. Наприклад, на уроці навчання грамоти можна вивчати не просто якусь букву, а запросити дітей на День народження цієї букви. А кожній групі варто дати особливе завдання: - запросити гостей - казкових персонажів, до складу імен яких входить дана буква й звук, що вона позначає; - принести подарунки: квіти, книги, у назвах яких є цей звук; - запросити дітей, в імені яких є цей звук; - назвати звірів, птахів, комах, у назвах яких є цей звук. Таким чином, діти в цікавій формізнайомляться з новим звуком, буквою. Щоб ігрова діяльність була ефективною й давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог: готовність учнів до участі в грі; забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом; зрозуміла для учнів постановка завдань гри; обов’язково має підтримуватисьі стверджуватись гідність кожної дитини; групи утворюються з урахуванням рівня знань і розумового розвитку учнів; чітка організація гри і спрямування її на мету. Надзвичайно важливу роль в ігровій ситуації відіграють правила. Якщо вони заздалегідь не продумані, чітко не сформовані, то це утруднює пояснення ходу гри, осмислення учнями її змісту й може викликати втому і байдужість дітей. Власний досвід свідчить про те, що які б інноваційні технології ми не впроваджували в практику, досягти успіху можна лише зацікавивши учня на уроці, коли, розвиваючи свої здібності, він задовольняє свої потреби. І тут мені допомагає гра. Оскільки першокласники постійно відчувають потребу у грі, ігровому спілкуванні, гра для них – це перша можливість виявити себе, як особистості. Проблема наступності неодноразово обговорювалась на різних рівнях – серед учених, працівників освіти, батьків. Мені здається, якщо проаналізувати стан сучасного підходу до організації якомога комфортнішого, гуманнішого переходу дошкільників до початкової освіти, то проводиться велика робота і працівниками дошкільних закладів, і їх колегами вчителями. Ігри в період адаптації першокласників допоможуть пережити цей процес без складнощів. Тож я пропоную вам помандрувати зі мною на планету Гри. Тема. Знайомство. Мета – створити умови, що допоможуть учителю краще зрозуміти й відчути своїх учнів, а кожному учню безболісно адаптуватися до нової ситуації ( тобто пристосувати «школу до дитини, а не тільки дитину до школи» ) . Гра 1. «Чарівний м’яч». Діти сідають на подушечки розкладені по колу, і передають м’ячик один одному, називаючи своє ім’я. Отримуючи м’яч від сусіда, кожен спочатку називає ім’я попередніх сусідів, а потім – своє. Гра 2. « Клубочок». Вчитель тримає в руках клубочок ниток, намотує нитку на палець, ставить будь – яке запитання, яке його цікавить, учаснику гри, той ловить клубочок, намотує нитку на палець, відповідає на запитання наступному гравцеві. У кінці клубочок знову повертається до вчителя. Усі бачать нитки, які зв’язують учасників в одне ціле, дізнаються багато нового. Гра 3. « Дружба починається з посмішки». Усі беруться за руки, стають у коло, дивляться сусідові в очі й кажуть такі слова : Ми візьмемося за руки, Веселіше стане нам, Бо у класі всі ми - друзі, Посмішки даруєм вам. Гра 4. « Компліменти» Учитель і діти стоять у колі, взявшись за руки. Учитель. Як багато вас тут, друзів… Білочубих , карооких, Синьооких і чорнявих, І високих , і низеньких, І кругленьких, і худеньких. Всіх вас рада привітати І найкращого бажати… Учитель і діти передають по колу яскравий м’яч (або будь – яку іграшку) й говорять одне одному «приємні» слова - компліменти: «Оленко, ти сьогодні така весела!», «Назаре, у тебе дуже гарна футболка». І т. д. Тема. Мої відчуття. Мета: створювати мотивацію пізнавати себе через емоції. Гра 1. «Етюди емоцій». Дітям пропонується: • насупитися, як сердита людина, осіння хмара; • посміхнутися, як кіт на сонці, як саме сонечко, • позлитись, як два барани на мосту; • злякатись, як дитина, що загубилась в лісі; • втомитись, як тато після роботи; • погарчати. Як гарчить собака, як пантера; • побуркотіти, як сварлива бабця, невдоволений дідусь. Гра 2. «Море хвилюється». Ведучий вимовляє фразу «Море хвилюється раз, море хвилюється два, море хвилюється три: фігура радості (гніву, страху тощо ) на місці замри». У ролі ведучого мають побувати всі учні. Гра 3. «Зазирни у дзеркало». Кожен з учнів, дивлячись у маленьке дзеркало, говорить собі лагідні, привітні, добрі слова. Тема. Труднощі першокласника. Мета: дати змогу учням висловити свої труднощі, учителю – зрозуміти, які труднощі є у дітей. Гра 1. «Тупотіть ті, хто…» Учитель звертається до дітей зі словами : «Тупотіть ті, хто полюбляє співати», «…залюбки ходить до школи», «… у кого не завжди виходить спокійно сидіти на уроці», тощо. Гра 2. «Труднощі першокласника у малюнку». Аркуш паперу поділяється на чотири частини, діти виконують чотири маленькі малюночки своїх труднощів. Гра 3. «Незакінчене речення». Діти, отримуючи від ведучого м’яч, закінчують речення. Радість – це коли… Печаль – це коли… Жаль – це коли… Сором –це коли… Злість – це коли… Щастя – це коли… Розвиваючі ігри в першому класі Читання і письмо Використання ігор на уроках читання сприяє позитивному ставленню до навчання,дружніх взаємин між дітьми, формувати у дітей справедливо ставитись до своїх і до чужих успіхів. Гра «Склади слово». Складання найбільшої кількості слів зі складами: Ра, ма, мі, де, ві, че, ли, лк, во, се, та, ра, ня, ка. Гра «Утвори нові слова». Завдання:утвори нові слова із літер слова народилося. Гра « Анаграми» (читання слів - анаграм : чакак, тямасу, качка, матуся і т.д.) Гра «Книжковий хробачок». До нас завітав книжковий хробачок він дуже любить поїдати букви.І ось у словах він поїв деякі букви. Слова засумували, тому що не знають чи зможуть їх прочитати діти. В *К*НЦ* Г*Л*БИ ПТ*Х* Г*Р*БЦІ С*НЦ* Д*Т*ЧКИ Гра «Початок кінець». А –а, б –а, бд –а, в –к, в – я, в –о, в –ця, д –щ, м –к, К – в, к –щ, л- я, д –я. Гра «Плутанина». Вчитель читає дітям казку, але в ній вжито імена героїв з інших казок. Діти мають вгадати казку та її героїв, а також вказати, з яких казок інші герої. Гра «З’єднай звуки». Діти заплющують очі і слухають окремі звуки, які називає вчитель. Потім уголос промовляють злиття цих звуків. Гра «Хто більше ?» Пропоную дітям пригадати слова, в яких другий звук голосний – вода, цукор або приголосний – стіл, олень. Гра «Ланцюжок». Показую учням ланцюжок, звертаю увагу на те, як одне кільце з’єднане з іншим. Пропоную зробити ланцюжок із слів так,щоб вони з’єдналися однаковими буквами або складами. НІЖ –ЖАБА – АБРИКОС –СОНЯ – ЯЛИНА – АКУЛА і т.д. Гра «Впіймай звук». Пропоную дітям плескати в долоні, почувши в слові звук [ ш], [п] і т.д. Гра «Веселі рими». Вчитель пропонує учням придумати, знайти співзвучні слова (рими) Листок, колобок, молоток,пеньок; коса, роса, оса, краса… Гра « Луна» . 1.Учитетель читає голосно. Учні те саме читають тихіше. 2. Перша пара учнів читає голосно, друга пара трохи тихіше, третя пара ще тихіше тощо. Гра «Зайчик». Учень читає текст «перестрибуючи» через одне слово. Клас слідкує. «Мисливець»(хтось із учнів) називає пропущені слова. Гра «Хлопчики – дівчатка». Робота в групах. Читають хлопчики. Читають дівчатка. Читають чорняві дівчатка. Читають біляві хлоп’ятка і т. д. Гра « Акула». Учитель навмисно не дочитує слова в реченні, ніби їх проковтнула «акула». Учні відшукують і читають речення правильно. Гра «Прочитай і поміркуй». 1. Ось салат, сік, сад, суп сухар, сміття, сир. - Що тут можна їсти, а що – ні? - Що тут найсмачніше? 2.Ось продукти: капуста, ананас, салат, сіль, іриски,редиска,квас, сік, сом, судак, ковбаса, сметана. - Що з них можна їсти сирим, а що треба варити? - Що росте на городі? - У яких словах звук [ с ]всередині? 3. Ось слова: заєць, боєць, китаєць, молодець, палець. - До яких слів ставимо питання «хто?» , а до яких - «що ?». Математика Гра «Світлофор». У гру «Світлофор» можна грати майже на всіх уроках. Суть гри полягає в тому, що на дошку чіпляються три круги – червоний, жовтий, зелений. Поруч з ними пишуться числа, літери, або слова – залежно від навчального предмету Наприклад: (червоний) – 2, 5, 8, 10. (жовтий) – 4,1,7, (зелений) – 6, 3, 9. На парті кожен учень має комплект вогників світлофора – кружечків меншого розміру. Учитель називає приклад: 8 +2. За командою «Приготувались!» діти мовчки рахують, знаходять це число на дошці та на якому вогні світлофора воно стоїть. За командою: «Увімкніть!», учні показують потрібний вогник. Учитель бачить відповіді всього класу, і якщо у всіх горить жовтий, говорить: «Молодці! Правильно!Вимкнути!». Якщо в когось червоне або зелене світло вчитель просить, чому був обраний саме цей колір. Так, у грі, відшліфовуються знання дітей з будь – якої теми навчального матеріалу. З перших днів 1-го класу з дітьми проводяться графічні диктанти, які виробляють просторову орієнтацію. 1. Постав ось тут крапочку – ніс - і будь дуже уважним! Одна клітинка вниз,1 праворуч, 2 вниз, 1 праворуч, 1 вниз, 1праворуч, 1 вниз, 1 ліворуч, 1 вниз, 2 праворуч, 1 праворуч, 3 вгору, 1 ліворуч, 1 вниз, 2 ліворуч, 3 вгору, 1 ліворуч, 1 вниз, 1 ліворуч. - Що вийшло? Так, курка. - А зараз порахуйте, скільки клітинок пройшов наш олівець, щоб намалювати цю курку? Веселі задачі 1. Бабуся спекла 8 Колобків. Скільки колобків залишилось в бабусі і дідуся, якщо Зайчик, Вовчик, Ведмедик у Лисичка візьмуть собі по Колобку? 2. 2.За один день Лисичка – сестричка тричі обдурила Вовчика, двічі бабусю, один раз бідного Зайчика. Скільки всього за один день довелося схитрувати Лисичці? 3. Солом’яний бичок заробив у Вовка і Лисички 2 кролів, 8 гусей, 4 качки. Скільки птиці заробив бичок для дідуся і бабусі? 4. Дідова дочка за день переробила 15 справ , а бабина на 14 менше. Скільки справ зробила бабина дочка? І т. д. Гра «Цифроїди». Дана гра допоможе учням засвоїти нумерацію чисел у межах 10. Був дід Цифроїд, Замість печива до чаю. Що їсть цифри на обід Встав, яких не вистачає! 1 * 4* 6 * 8 * Гра «Засели будиночок» , « Вагончики» - на закріплення знань складу чисел у межах 10. Також дітям дуже подобається розв’язувати задачі – вірші. Чотири книжки є у мене І на п’ять більше - у Семена. Загадаю вам урок: Скільки разом в нас книжок? Гра «Влучний кидок». Прикріплюю таблицю із виразами. Завдання учнів – обчислити вирази, знайти на таблиці відповіді до них і допомогти звіряткам закинути м’ячик у потрібну корзинку. Гра – найприродніша і найпривабливіша діяльність дитини. Без гри – жити нудно та нецікаво. Саме тому використання ігор допомагає мені досягти мети уроку шляхом зацікавлення учнів,будувати навчально–виховний процес так, щоб навчання давало радість, успіх, задоволення,а ще спрямовувало на майбутнє,сприяло зміцненню здоров’я кожної дитини. Скрізь, де є гра, панує здорове,радісне дитяче життя. А здоров’я дитини – запорука її успішності. Список використаних джерел: 1. Початкова школа. 6’96 «Роль гри у навчанні і вихованні молодших школярів» С. 40 -45. 2. Початкова школа. 9’97 «Дидактичні ігри». С. 49,50. 3. Початкова освіта. 1’07 «Цікавинки навчання». С. 24 -26. 4. Вчимось легко й радісно. В. Бутрім . 1’07. С. 3 – 5. 5. Амонашвілі Ш. О. «Здравствуйте, дети!» - М: Просвещение, 1983, - С. 44, 45. 6. Макаренко А.С. Гра//Твори:в 7т. – К., 1954 – Т 4. – С.367,368. 7.Цікава дидактика. Сіркович В.С. «Вправи та ігрові завдання для удосконалення навичок читання». С. 61-63. 8. Початкова школа. «Через комунікацію до пізнання». К. «Плеяда». С. 15-18. 9. Початкове навчання та виховання. 22’08. «Інтерактивні ігрові технології, як засіб розвитку особистості». С. 2 -7. Джерело: http://oipopp.ed-sp.net/ | |
| Переглядів: 2756 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |