Каталог статей

Грицько Бойко

ВЕСЕЛИНКИ та ВІРШІ

Для старшого дошкільного і молодшого шкільного віку

за виданням: "Веселинки, вірші, скоромовки" - КИЇВ "ВЕСЕЛКА” 1995

Шкільні веселинки

МАРИНКА ТА ГАЛИНКА

Сьогодні Маринка

Уроків не знала.

Домашнє завдання

В Галинки списала.

Зі школи додому

Вернулись дівчатка,

І тут повторилось

Усе в них спочатку.

Удома Маринка

Отак міркувала:

— Сьогодні в Галинки

Уроки списала.

Чого ж я завдання

Робити спішу?

І завтра в Галинки

Уроки спишу!

Галинка ж удома

Отак міркувала:

— Сьогодні Маринка

У мене списала.

Чого ж я завдання

Робити спішу?

Його у Маринки

Я завтра спишу!

А ранком у школі

Зустрілися двоє.

Спочатку дівчатка

Зраділи обоє.

Та стала Маринка

Галинку питати:

— Чи можна іще раз

У тебе списати?

Галинка у сльози:

— От бачиш, яка ти,-

Я думала в тебе

Сьогодні списати!..

До столу учителька

Їх запросила

І порівну двійку

На двох розділила.

ДЕ БУКВАРИК?

— Де твій букварик?

— В портфелі новому.

- Ну, а портфель де?

— У столику дома...

— Взяв би із столу.

— Так стіл же замкнувся.

— То відімкнув би.

— Ключа я позбувся.

— Де ж це той ключ?

— У портфелі новому.

— Ну, а портфель де?

— У столику вдома.

ПРОМАХНУВСЯ

От діла, так діла! —

Знов рогатка підвела

Нашого Матвійка.

На уроці в мух вціляв,

А якраз в журнал попав:

З поведінки — двійка.

ВИСТУПАЙЧЕНКО

Виступайченко Панас

Завжди виступає.

А для чого? В котрий раз?

Сам того не знає.

А рука його, рука—

Мов крило у вітряка.

А язик — ой леле! —

Лопотить та меле!

Захлинається, кричить

І веде до того,

Як в порожнє перелить

Воду із пустого.

Може, є і серед вас

Виступайченко Панас?

Ви йому, братове,

Не давайте слова!

"ВСЕ РОБИМ СВОЇМИ РУКАМИ”

Прохає бабусю Ганнуся:

— Погладь мені галстук, бабусю!

— Сама ж ти що маєш робити?

— А я буду вірша учити.

— Ну вчи. Коли вивчиш як слід,

На столик поставиш обід.

— Хай мама обід приготує:

На збір піонерський спішу я.

— Яка ж у вас буде програма?

— "Все робим своїми руками”!

— І що ж ти покажеш на зборі?

— Я буду співати у хорі

І вірш прочитаю з програми:

"Все робим своїми руками”!

КОНСУЛЬТАНТ

Весною біля школи

Усім знайшлося діло:

Гуртом ямки копали

І деревця садили.

Один Мишко тинявся

І потирав долоні,—

Він був за консультанта

У нашому загоні.

До кожного підходив,

Повчав нас без упину:

— На дно насипте гною,

А зверху — вогку глину!

Та корінь засипайте

Мерщій, Катюшо й Людо,—

Бо яблунька засохне

І яблук тут не буде.

— Авжеж, не буде яблук,—

Промовила Катюша,—

Бо це, як хочеш знати,

Не яблунька, а груша!

ПРО ЩОДЕННИК

Вова в класі, коло дошки.

Завдання не знав нітрошки.

Невеселий, як ніколи,

Повертався він із школи.

"Треба двійку приховати,

Щоб не знали мама й тато.

А як виправлю на п'ять —

Можна буде й показать”.

У сараї, там, де дрова,

Заховав щоденник Вова.

Заховав і в двір побіг

До однолітків своїх...

А назавтра вчитель знову

Викликав до дошки Вову.

Ну, а Вова коло дошки

Завдання не зна нітрошки!..

І вчорашнього не знає,

Ще й щоденника не має...

Ще й до школи мама Вови

Розхвильована прийшла,

Бо в сараї, там, де дрова,

Двійку Вовину знайшла!

ДВА МИКОЛИ

В нашій школі два Миколи,

Два любителі футбола.

Правду скажем: добре грають!

Та уроки забувають.

І тому в обох Микол

У журналі "кол” та "кол”.

І сьогодні два Миколи

Невеселі вийшли з школи.

Стали хлопці міркувать:

— Як одержати нам п'ять?

І сказав один Микола:

— Може, кинуть грать в футбола?

А Микола до Миколи:

— Що? В футбола? Та ніколи!

Я придумав, ти послухай,—

Другу він шепнув на вухо,—

І в футбола будем грати,

І уроки готувати

Ми по черзі, як брати:

Я сьогодні — завтра ти.

Вчитель схоче запитать —

Хоч один з нас буде знать!

Підбадьорений Микола

До півдня ганя в футбола,

За уроки — ні-ні-ні! —

Вчить сьогодні не мені!

А назавтра знов-таки

У Микол все навпаки.

Другий вже тепер Микола

До півдня ганя в футбола,

За уроки — ні-ні-ні! —

Вчить сьогодні не мені!

Та Миколам, як на зло,

Знов-таки не повезло:

Вчитель з них того питав,

Хто в футбола все ганяв.

Ось чому в обох Микол

У журналі "кол” та "кол”!

Хлопчик Ох

Познайомтесь: хлопчик Ох,

Охає за десятьох!

Ранок стеле світлу путь,

Школярі до школи йдуть.

Тільки Ох прилип до ліжка:

— Ох! Полежу ще хоч трішки

Для Максима, Юри, Клави —

Для усіх урок цікавий.

Ох зіває в кулачок:

— Ох! Як довго йде урок!..

Ось указку Ох тримає —

Хлопець Африку шукає:

— Ох! Куди це з карти зник

Всім відомий материк?..

Ох рішати став задачу

І над нею ледь не плаче:

— Ох! Задача нелегка,

Краще я спишу в дружка...

Ох заглянув у шпаргалку,

Та шпаргалку-виручалку

В нього вчитель відібрав...

— Ох! Навіщо підглядав?!

Мати страву варить сину,

До обіду півгодини.

Ох за нею ходить вслід:

— Ох! Коли вже той обід?

Триста кроків до кіно,

Пішки був би там давно,

Та сидить Ох і чекає:

— Ох! Трамвая щось немає.

Мчить на санках із гори

Цілий поїзд дітвори.

Тільки Оха там нема:

— Ох! Мороз мене пройма!

Одягли ми ковзани,

І у всіх біжать вони.

Ох, мов козлик на льоду:

— Ох! Тримайте! Уп-паду!

Ми комедію дивились,

Ми сміялись — аж втомились.

Тільки Ох один бубнів:

— Ох! Я спати захотів...

Дощ весняний сіє з неба,

Обійти калюжу треба.

Ох спинивсь і дожида:

— Ох! Хай висохне вода!..

Треба Оху м'яч підняти

Там, де гуси й гусенята.

Ох спинився і гука:

— Ох! Боюся гусака!

І Андрійко, і Микола

Кличуть Оха грать в футбола.

Ох із місця анітрішки:

— Ох! Болять у мене ніжки...

Ми колгоспу помагаєм,

Колоски в степу збираєм.

Тільки Ох не йде у поле:

— Ох! У мене в боці коле!..

У вікно влетіла муха

Й сіла Охові на вухо.

Ох руки не підійма:

— Ох! Нехай злетить сама!..

Сонце гріє гаряче,

Сонце гріє, аж пече.

Тільки Оху це байдуже:

— Ох! Вода холодна дуже...

На рибалці ми удвох,

Вудку взяв і хлопчик Ох,

Та заснув там: люлі-люлі!..

Ловись, рибко... із каструлі!..

Коло річки Ох бродив,

Черевики забруднив.

— Ох! Це ж треба мити їх?

Краще я піду в брудних...

Коло вогнища хлоп'ята.

Дрова Ох пішов шукати.

Як пішов, то й не прийшов -

Ані Оха, ані дров!

Може, він прийшов у клас?

Може, Ох той серед вас?