Каталог статей

Гурток «Чорнобривці»

Завдання кожного вчителя – творити добро, виховувати любов, довіру учнів. Якщо учитель поставив перед собою таку мету – успіх не за горами. Хай, спочатку він невеликий, бо це довга кропітка робота, але за наполегливої, системної праці, він переросте у велику хвилю приємних емоцій, радості, усмішок, блиску в маленьких довірливих очах.

Лиш тільки в таких умовах діти цікавляться, проявляють інтерес, виникає допитливість. А вже наше завдання – розкрити здібності учня, знайти ту доріжку до дитячого серця.

         Творчу дитину можна помітити лише тоді, коли учитель працює з нею. Бо хоч би який талант був у дитини – найперше його потрібно помітити. Знайти оту стежинку і вже потім розвинути обдарованість дитини.

         Одна з таких стежинок – гуртки.

         …Ось почався новий навчальний рік. Формуємо списки дітей, але не поспішаємо – спочатку помічаємо простим олівчиком. Чому? Та це ж просто. На перше заняття прийшло чимало учнів. Та чи всі вони прийдуть на наступний раз? Звичайно ні. Дехто з них відвідає майже всі гуртки, які є в школі. І не тому, що їм щось не подобається. Насправді вони шукають щось своє, те, що можуть тільки вони. Те, від чого заблищать у них очі, те, що захопить їх повністю. А отой дзвіночок, що так його чекають щоб відпустив на перерву, буде зовсім небажаним, і видаватиметься, що він подзвонив набагато раніше, ніж їм хотілося б. Оце вже й буде маленьким успіхом.

         Мій гурток «Чорнобривці» покликаний прийти на зустріч таким дітям. Починали з азів: закладки простої форми прикрашали нехитрі геометричні візерунки. Та здивування дитяче прийшло незабаром, коли прості закладки оживали. На одних були кумедні гусениці, які ворушили маленькими лапками, на інших – метелики, в яких тріпотіли крильця. Ось готові подаруночки однокласникам, які записались на інші гуртки. Вдалося – зацікавилися. Переходимо до складнішого. Це одна з головних умов: від простого - до складнішого, від маленького – до більшого.

         Про розвиток творчих здібностей треба дбати щоденно. Бо творча діяльність стимулює подальший розвиток, породжує бажання вдосконалювати свої навички. Така праця розвиває уяву, фантазію дитини. А разом з тим і розвивається зв’язне мовлення дитини (що на сьогодні дуже важливо). Цьому сприяє обігрування вже виготовлених виробів, виставки дитячих робіт. А ще ж дитина і в дома похвалиться, що її робота на виставці, та розповість батькам як виготовлялась конкретно його робота. Що легенько було, а над чим довелось посидіти.

         А поки майструємо чи обдумуємо наступні дії в роботі то згадаємо загадки, скоромовки, віршики. Так тренується пам’ять, розвивається мислення, мова. А буває слово за словом – ще й віршик складеться.

         Терпіння, наполегливість, необхідність доводити роботу до кінця виховую на заняттях мого гуртка. Бо художня праця – це дійсно кропітке заняття.

         Майструючи звичайного кораблика чи пілотку – найпростіші елементи техніки оригамі – діти відкривають в собі нові здібності. А коли того кораблика пустили в звичайну калюжу після дощу, то кожен з них відчув себе капітаном свого корабля. Ось тут фантазія учнів проявиться напевно. Тому що потрібно придумати назву корабля, вибрати маршрут, запланувати зупинки…

         А наділи паперові пілотки на голівки – викликали заздрощі решти учнів. Аякже – «командири».

Мій гурток дає можливість моїм другокласникам відчути себе не такими вже й маленькими та безпомічними, а дітьми, які можуть творити, проявити себе в такій роботі. Спочатку вони з задоволенням розглядали готові вироби інших учнів. Потроху приходило уміння і до них, і вони навчилися виготовляти красиві речі.

         Природа щедро ділиться своїми дарами. Це і плоди, і шишки і листочки, і сухі квіти. Використовуємо насіння різних рослин, мох. В умілих рученятах вони перетворюються на кумедних звірят, прикраси для ялинки, подарунки, сувеніри та ін..

         Разом з тим ми пам’ятаємо, що до природи потрібно відноситися бережно. Тому беремо тільки те, що впало на землю, не ламаємо гілок, не зриваємо квітів.

         Ось, наприклад, для «Їжачкового сімейства» ми використали насіння соняшнику. Щоб отримати такого симпатичного їжачка, підготовлюємо тулуб із пластиліну. З одного кінця витягаємо і прищипуємо пальчиками вузьку мордочку. Потім починаємо встромляти насіння соняшнику гострими кінчиками в пластилін близько одне до одного. Для носика і очей вибираємо найменші насінини.

А щоб зробити з готових їжачків композицію знадобилась коробка від цукерок. Дно вистелили мохом, який заготовили і висушили заздалегідь. Вставили пеньочки, «посадили дерева» - засушені листочки. Біля пеньочків – гриби (теж засушені). Кожен учень посадив свого їжачка на мох. Ось вам і «Їжачкове сімейство». Обігруючи цю композицію пригадали загадки:

Лиш торкнись до колючок –

Він згортається в клубок.                      

         Не вгадаєте ніяк? Підказать?

         Та це ж … (їжак).

         В теплий дощик народився,

         Парасолькою накрився.

         Може б з лісу пострибав,

         Якби другу ногу мав. (Гриб).

         Ця робота захопила дітей і надихнула на нову. А наступною роботою була «Лісова розмова». Для цього потрібні були ялинові шишки та маленькі мушлі, трішки пластиліну, мох.

З великої шишки  змайстрували сову. А щоб шишка стояла, замість ніг,  пластиліном приліпили довгенькі мушлі. Замість крил - пір’їни. А на голові замість шляпи – засушена шляпка гриба. Для їжачка знадобилась шишка меншого розміру. Голівку, руки виліпили з пластиліну. На одну руку наділи кошичок – шапочку від жолудя. Цю композицію розмістили в такій же коробці від цукерок, тільки меншого розміру. Дно вистелили мохом. Тут знову пригодилися гриби, листочки. А про що ж сова розмовляє з їжачком?

Отут воля дитячої фантазії. А заодно потренуємося складати діалог.

         І тут теж використали загадки.

         Гостроносий і малий,

         Сірий, тихий і незлий.

         Вдень ховається. Вночі

         Йде шукать собі харчі.

         Весь з тоненьких голочок.

         Як він зветься? (Їжачок).

         Не стулить і на мить очей,

         В ночі полює на мишей,

         Зате удень відпочива.

         Ні, це не кішка, а … (сова).

         Дзьоб крючком, круглі очі.

         Та й не спить вона вночі

-         У – у – у! – кричить вона.

Відгадали? Це … (сова).

Шкарлупки від яєць перетворили в смішних півників та курочок. Для цього використали видуті, висушені шкарлупки яєць. Для гребінців, дзьобиків і крилець використали різнокольоровий папір. Це була прикраса на ялинку.

           Для композиції «Прийшла баба Зима, привела з собою діда з бородою»

Потрібен був тільки білий папір. Для «діда» згортаємо прямокутник в циліндр і склеюємо. Накриваємо шапочкою з конуса. Приклеюємо кучеряву бороду та волосся, голубі очі, ніс – і «дід» готовий. А для «баби» - за основу беремо конус. Хустинку з трикутника, руки – маленькі конуси – теж приклеюємо. Домальовуємо чи приклеюємо очі – і «баба» готова. Їх можна виготовити різнокольорові, або розфарбувати. Оце й буде творчість.

А як захоплює виготовлення вітальних листівок. Ото вже політ фантазії, змагання розумничків. Найкраще листівку робити з зігнутого навпіл аркуша кольорового картону. Найлегший варіант – для найменших – наклеїти вирізані квіти чи малюнок кошеняти з обкладинки з мальованого альбому. Але це для початку. Далі, хто, що придумає. Тут творча дитина має повно ідей і задумів. Тут вам і форма корзиночки, і форма сердечка, і квітки. А вже прикрашати листівку, то заняття улюблене. Бо це ще ж і дарунок буде до свята мамі чи татові.

Найважче було робити витинанку. Починали: вчилися складати папір певну кількість разів. А потім кілька надрізів ножицями і отримали орнамент, який повторюється – знову зацікавила. А що ще можна зробити? Та ті ж самі сніжинки. Ото навирізали! На цілу гірлянду вистачило, якою прикрасили клас.

         А вироби з пап’є-маше. Уявіть собі яблуко зроблене своїми руками. Скільки треба нарвати дрібненьких шматочків паперу, скільки разів вмочити в клей, скільки чекати, щоб висохло. Потім бережно розрізали навпіл, витягли яблуко і склеїли дві половинки так, щоб вийшло ціле яблуко. А скоро був день урожаю, діти готувалися до виставки овочів і фруктів. Це надихнуло на нову роботу. Створили цілий натюрморт з пап’є-маше. Яблука вже були готові, виготовили ще моркву та гарбуза. На що ж викласти? Зробили ще й тарілку. Діти самі вигадали орнамент на неї і розфарбували. Задоволені були всі, бо тут є часточка кожного. Кожна дитина приклала своїх зусиль, щоб створити таке чудо.

Наступною роботою стала «картина» «Мімоза». Для цього знову потрібна була коробка від цукерок, декілька звичайних паперових серветок жовтого кольору, жмаканий папір зеленого кольору та вправність маленьких пальчиків. Спочатку нарізали «ялинкою» шматочки зеленого паперу, потім скрутили їх в тоненькі прутики. Наклеїли на коробку. А з жовтих серветок скачали кульки. Потім ці кульки жовтими роз сипанками наклеїли на зелені гілочки. Краса! Ото фантазія працює.

 Але, щоб це було так, дітям треба було трохи допомогти. Їм потрібен співрозмовник, слухач для оцінки і схвалення вигаданих дітьми дивовижних виробів. У спілкуванні з ними важливо уникати шаблонів. Сприяти розвитку уяви, мислення, добираючи завдання, ігри загадки, неймовірні історії, спонукати їх до творчих ідей.

В такій роботі допомагають екскурсії в природу. Спостереження – могутній фактор розвитку дитини, осмислення і запам’ятовування. А спостережливий учень не може бути невстигаючим. Розвиток мислення і пам’яті тісно пов’язаний із розвитком органів чуття і сприймання.                      В. О. Сухомлинський вчив бачити в звичайному – незвичайне. Так і ми: самі найпростіші речі  перетворюємо на прекрасні витвори завдяки творчості обдарованих дітей.  Творча дитина має особливі здібності, вона самостійно має здатність висувати нестандартні ідеї, уникає шаблонів, традиційних схем. Може розв’язувати проблемні ситуації. Такі діти легко і продуктивно працюють, здатні швидко переключатись, думки їхні оригінальні, швидко знаходять вирішення різних проблем. Творчість їх має неабияке значення. Такі діти з головою заглиблюються в те, що їх цікавить. Під час творчої роботи дитина стає винахідником. Така дитина енергійна, самостійна і дотепна. У неї розвинена пам’ять.

Але хочеться сказати, що кожна дитина здібна. А завдання учителя -  створити умови, щоб діти ці здібності розвивали. Розвиток в художньо-естетичному напрямку проявиться через образотворче мистецтво, художню працю, поезію, театральне мистецтво. Для цього й створюються гуртки, студії, театри, конкурси. Вони покликані створити атмосферу для розвитку індивідуального потенціалу особистості, забезпечити умови для самореалізації.

         Багата уява дитини – результат належного розумового розвитку, досить широкого обсягу сформованих уявлень про світ, а водночас вона є засобом подальшого пізнання навколишнього, джерелом активного мислення, творчого розвитку. Підсумком такої роботи є виставки. Діти люблять виставки. В них вони бачать свій результат, який знову і знову їх спонукатиме до нових творчих ідей.

Тіток В.І., Хижнянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Жашківської районної ради

http://oipopp.ed-sp.net/