Каталог статей

Гурток як один із засобів проведення дозвілля

Робота дитини в гуртку, якого спрямування він не був би, має велике виховне значення. В гуртках задовольняються дитячі потреби в спілкуванні, в набутті цікавих навичок творчої роботи. Дитина проявляє себе зовсім з іншого, раніш невідомого, боку. Щоб гуртківцям було цікаво, вчитель повинен докласти максимум зусиль, іноді забути про те, що він учитель, стати дітям другом, порадником, цікавим співрозмовником, людиною, якій можна довіряти. Гурток – це один з засобів проведення дозвілля. Чим більше дітей буде залучено до праці в гуртках, тим спокійнішими будуть батьки, тим задоволенішими будуть вчителі, вихователі. Не кожна сім’я може навчити доньку шити, вишивати, плести бісером, в’язати крючком чи шпицями, сина – авіа моделюванню, туризму, грі в шахи та шахи. Після уроків учень стає "дитиною” у якої є свої інтереси. І ці інтереси повинні знайти джерело, яке б жило, надихало, розвивало її. Ось таким життєдайним джерелом для моїх вихованців став туристичний гурток.

     Рідний край, рідна земля, рідна природа – скільки цікавого, непізнаного заховалося у цих словах. От учні 2-Б класу і вирішили розгадувати загадки навколишнього світу. Вже другий рік "Маленький мандрівник” – так назвали  свій гурток діти, крокує стежинами рідного міста. Побудували гуртківці у парку  Слави, та парку відпочинку, неодноразово ходили на міський стадіон, відвідали колишній аеродром, купалися вставку, загорали на його березі. Кожен похід має виховне значення. Діти вчаться розуміти, берегти, любити природу. Вчаться поважати людей, цінити працю. В парку Слави гуртківці схилили голови перед меморіалом з викарбуваними іменами героїв.

   Зібрані їхніми руками лікарські трави, виліковують від простудних захворювань швидше ніж лікарські засоби. Бо зібрані вони з любов’ю.

справжніми мандрівниками.

   Поки що вони маленькі, але плани на майбутнє великі. Вивчивши своє місто, вони помандрують далі. Є бажання побувати у цікавих селах району, розкинути намет на березі Гірського Тікича. Велику допомогу гуртківцям надають батьки.  Споряджають у мандрівку, а іноді і самі ідуть у похід. Такі дні серед природи та з найріднішими людьми, стають щасливими і надихають до нових дій.

   Незвичайною подією у 2Б класі завершив свою ходу старий рік. 28грудня учні та батьки здійснили екскурсію до міста Києва. Скільки хвилювань та хвилювань було у "Маленьких мандрівників”. Адже деякі учні ще зовсім не були у столиці.

        Тільки-но автобус виїхав у Київ, як діти поприпадали до вікон. Їх минало місто своїми передноворічними вогнями. Кожне деревце, кущик вигравали усіма  кольорами веселки, нагадували, що ось-ось на поріг стане Новий 2010рік.

       Дітей цікавило все, що потрапляло в їх поле зору. Багатоповерхові будинки, бігборди, нескінченний потік авто і Діди Морози, що безтурботно ходили  бульварами та площами. Скільки ж було радості, коли всі побачили куполи Київської Лаври та Андріївського собору. В автобусі запала тиша, коли тихенько проїжджав біля головної ялинки України, змонтованої аж з 80маленьких ялиночок.

    Першим етапом  екскурсії був Екологічний центр дітей та юнацтва України. Гостинно нас зустріла екскурсовод, яка показала зал-тераріум з дивовижними рибками, зміями, жабами. Далі двері відкрилися в зал зі звірятами та птахами. Діти побачили великого папугу ару, мавпочку, хом’ячків, різних жучків-павучків. Кроною-шатром дітей накрила пальма, яка росте під скляним куполом 60років. Діти почули легенду про грошове дерево. Коронним залом екологічного центру є музей хліба. Такої краси діти не бачили ніколи. Від весільного короваю до калачика, яким віншують новонародженого, тут є зразки хліба з усіх куточків нашої України. В глибокій пошані діти стояли, слухаючи про хлібчик - брусочок з блокадного Ленінграду. Хліб, який випечено з 80% макухи та 20% житніх висівок.

     Далі шлях  від Центрального Палацу дитячої та юнацької творчості – на ялинку. Переступивши поріг, діти розгубилися від того блиску і краси. Але це була лише мить, бо далі їх підхопив вир святкових розваг та веселощів. Діти брали участь у змаганнях, гралися навколо ялинки, танцювали разом з організаторами свята, повторюючи їхні рухи

А коли вийшов Дід Мороз, діти повірили в чудо. Це був справжній Дід Мороз. Лагідний, добрий, привітний. Він володів якимось магнетизмом, бо притягував до себе і дорослих, і малих. Радості не було меж, коли він вирішив сфотографуватися на пам’ять. На цьому свято не закінчилося, далі дітей чекала  Новорічна ялинка. Вразила і дітей, і дорослих постановка, режисура, костюми і особливо маленькі артисти, такі самі дітки, як наші. Учні вперше побачили спец ефекти, які були використані у виставі. Ну справжнісінька тобі новорічна казка!

       Довго діти аплодували, не шкодуючи долонь, та із зали виходили останніми, так не хотілося повертатися до дому. По закінченню вистави кожна дитина отримала новорічну сумочку – подарунок  від Діда Мороза з фірми "Рошен”.

       Я впевнена, що з моїх вихованців виростуть справжні люди, які примножуватимуть багатства природи, які цінують кожну мить життя.

Савчук Т. О., Жашківська спеціалізована школи І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням окремих предметів