Каталог статей

Чудо для царя Соломона

Одного разу цар Соломон, будучи ще юнаком, сидів, глибоко задумавшись, під пальмами в саду батька. До нього підійшов Нафан, його вчитель, і спитав:

— Про що ти так задумався?

Юнак підняв голову і відповів:

— Мені хотілося б побачити чудо, Нафане!

Учитель Нафан посміхнувся і сказав:

— Коли я був таким як ти, я бажав того самого.

— І що ж, здійснилося твоє бажання? — поспішно запитав юнак.

— Одного разу я побачив, як гранатова кісточка впала в ямку, земля одразу ж дала тріщину — і з маленького зерняти з’явилося два листочки. Але не встиг я розглянути їх, як вони склалися й утворили круглий стовбур, який на моїх очах ставав усе товстішим і вищим. Поки я дивився, на стовбурі з’явилися гілки. Вони покрилися зеленим листям, так що я опинився в прохолодній тіні і відчув приємний аромат. Дерево зацвіло. Я підняв голову і побачив, що між листям уже з’явилися плоди.

Тут Нафан замовк. Соломон же поспішно спитав:

— Я теж хотів би побачити таке чудо!

Нафан сказав:

— Ти можеш побачити все те, що я тобі розказав, у саду твого батька. Чи не те саме відбувається навесні з кожним деревом?

— Так, — погодився Соломон, — але це здійснюється якось само по собі і протягом досить довгого часу.

Учитель Нафан відповів йому:

— Хіба тому, що воно здійснюється непомітно, воно втрачає принаду? Я думаю, що від цього воно стає ще більш Божественним. Придивися до природи — і ти швидше пізнаєш Творця.

І. Горбунов-Посадов