Каталог статей

Формування готовності учнів до проектно – впроваджувальної діяльності

(реферат)

Зміст                                                                                                   Стор.
І.Вступ………………………………………………………………1
ІІ.Метод проектів – ефективна технологія навчання…………2
2.1.Теоретико – методологічне обгрунтування проблеми..2-8
2.2Актуальність методу проектів………………………….9-10
2.3.Проектна технологія з точки зору вчителя………….10-11
2.4 Проектна технологія з точки зору учня………………….11
2.5. Практична значущість власного бачення впровадження проектної діяльності…………………………………………...11-13
ІІІ.Висновок………………………………………………………..13
ІV.Список використаної літератури …………………………...14
V. Додатки………………………………………………………….15

І. Вступ

Наш час ставить нові вимоги до людини – її життєвої компетентності, розвитку потенційних можливостей в світі, який постійно змінюється і розвивається. Від людини сьогодні потребується в першу чергу – творча активність – феномен, який не властивий жодній машині, адже пов'язаний не тільки з запам’ятовуванням та розумінням, але й породженням нового. З іншого боку саме механізми творчості продовжують залишатися викликом науці. В той же час педагогічна практика – це сьогоднішня реальність: діти ростуть, розвиваються, ідуть до школи і батьки сподіваються на такі освітні послуги, які б відповідали не просто сьогоднішньому дню, але й були спрямовані в майбутнє їх дітей. Тому пошук оптимальних шляхів і способів розвитку творчої активності учнів в сучасних освітніх умовах є надзвичайно актуальною проблемою.
В умовах розбудови незалежної демократичної держави все більшого значення набуває інтерактивна методика навчання учнів. Водночас духовне відродження суспільства вимагає конкретних змін у діяльності загальноосвітніх шкіл, які викликані необхідністю формування суспільно активної , творчої особистості, що на відміну від людини – вихованця, здатна самостійно мислити, генерувати нові ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Реалії сьогодення свідчать, що така особистість, реалізуючи свій потенціал, зможе досягти успіхів у навчанні й праці. У цьому контексті стає очевидним, що цінність знань, здобутих учнями у стінах школи, полягає не так у теоретичному їх засвоєнні, як у формуванні навичок їх практичного застосування.
Отже, навчальний процес слід будувати так, щоб сприяти свідомій співучасті особистості, яка освоює предмет, у відтворенні його по змісту.

ІІ. Метод проектів – ефективна технологія навчання

Історично метод проектів з’явився в середині минулого століття, коли в пошуках нових форм організації навчальних занять деякі школи звернулись до досвіду ВНЗ. Близька до проектних технологій навчання система організації занять у школі, при якій здійснюється поєднання занять у великих аудиторіях, у малих групах та індивідуально, одержала назву «план Трампа». Ця система була розроблена професором педагогіки зі США Ллойдом Трампом у 60-х роках XX століття і років тридцять тому користувалась популярністю у школах Америки. У 80-х роках план Трампа був модернізований у лекційно-семінарську систему навчання, що дотепер використовується деякими педагогами (особливо при викладанні гуманітарних і природничо-наукових дисциплін).
На початку XX ст. у м. Далтон (США) педагог Елен Паркхерст запропонувала лабораторний план організації занять: учителі видавали письмове завдання кожному учню, уроки скасовувались. Учні працювали над матеріалом індивідуально та здавали вчителю звіт про виконану роботу. Лабораторний план організації занять став відомий в усьому світі під назвою «дальтон-плану». І хоча у своєму первісному варіанті він проіснував недовго (оскільки учням було не під силу самостійне освоєння навчального матеріалу), дальтон-план уважають родоначальником проектного навчання.

2.1.Теоретико – методологічне обґрунтування проблеми

Проектне навчання іноді розглядають як альтернативу класно-урочної системи навчання. Однак деякі науковці вважають, що його варто використовувати як доповнення до інших видів навчання. У сучасній школі можна виділити чотири основні напрями, при яких ефективно застосовувати методи проектів:
1) проект як метод навчання на уроці;
2) проектні технології дистанційного навчання;
3) для формування дослідницьких навичок школярів у позаурочній роботі;
4) як метод організації дослідницької діяльності вчителів.
Проектне навчання має безліч варіантів:
1) за тривалістю роботи над задачею (від одного уроку до півріччя або року (курсові проекти));
2) за формами організації (індивідуальна або групова робота);
3) за формами представлення результатів роботи (письмовий або усний звіт, презентація, захист).
Учені-педагоги, які займаються проблемами проектних технологій навчання, відзначають, що у процесі роботи над проектом відбуваються залучення учнів у реальну діяльність предметної галузі, з якої виникла сама задача; розвиток навичок самостійної роботи у процесі виконання проекту; розвиток ініціативи та творчості.
Етапи реалізації методу проектів
Хотілося б звернути увагу на те, що проектні технології навчання відтворюють процеси дослідницької діяльності, оскільки містять цикл і мають на меті процеси руху від незнання до знання (на відміну від традиційних лінійних технологій навчання).
Проекти можуть бути однопредметні чи міжпредметні. Іноді тема проекту виходить за межі шкільної програми. Міжпредметні проекти можуть виступати в ролі інтегруючих факторів, що переборюють традиційну предметну роз’єднаність шкільної освіти.
Основні характеристики проекту
Види діяльності, які роблять їх проектами, мають між собою низку загальних ознак, які й відрізняють проекти від інших видів діяльності:
• спрямованість на досягнення конкретних цілей;
• координоване виконання взаємозалежних дій;
• обмеженість у часі реалізації з визначеним початком і кінцем;
• неповторність та унікальність.
Проекти спрямовані на одержання визначених результатів — на досягнення цілей. Саме ці цілі є рушійною силою проекту, й усі зусилля з його планування та реалізації розпочинаються для того, щоб ці цілі були досягнуті. Проект зазвичай припускає цілий комплекс взаємопов’язаних цілей. Той факт, що проекти орієнтовані на досягнення мети, має величезний внутрішній зміст для управління ними. Насамперед передбачається, що важливою рисою управління проектами є точне визначення й формулювання цілей, починаючи з вищого рівня, а потім поступово опускаючись до найбільш деталізованих цілей та задач. Ураховуючи вищезазначене, проект можна розглядати як переслідування ретельно вибраних цілей.
Скоординоване виконання взаємозалежних дій
Проекти складні вже по самій своїй суті. Вони містять у собі виконання численних взаємозалежних дій. В окремих випадках ці взаємозв’язки досить очевидні, в інших випадках вони мають більш тонку природу. Деякі проміжні завдання не можуть бути реалізовані, доки не будуть завершені інші завдання; деякі завдання можуть здійснюватись тільки паралельно, і так далі. Якщо порушується синхронізація виконання різних завдань, весь проект може бути поставлений під погрозу. Стає очевидним, що проект — це система, тобто єдине ціле, що складається із взаємозалежних частин, причому система є динамічною і, отже, це вимагає особливих підходів до управління.
Обмежена довжина в часі
Проекти виконуються впродовж визначеного відрізка часу. У них є чітко виражені початок і кінець. Проект закінчується, коли досягнуті його основні цілі. Значна частина зусиль при роботі з проектом спрямована саме на забезпечення того, щоби проект був завершений у визначений час. Проект є однократною, нециклічною діяльністю. Проект як система діяльності існує рівно стільки часу, скільки потрібно для одержання кінцевого результату.
Унікальність
Проекти — це заходи, які певною мірою неповторні й однократні. Разом із тим ступінь унікальності може сильно відрізняти один проект від іншого.
Сучасна концепція методу проектів ґрунтується на досвіді педагогіки американського прагматизму (Дьюи Дж., Кильпатрик Б.), російської трудової школи (Блонский П., Макаренко О.), німецької реформаторської школи (Огго В., Гаудик Г., Литц Г., Петерсон П., Кершенштайнер М., Карсен Ф., Хаазе О., Рейхвейн А.). Проектний метод із самого початку носив інтегративний характер. Педагоги різних країн, що розробляють даний метод, прагнуть перебороти дистанцію між школою й життям, теорією й практикою. Тому застосування проектного методу було предметом реформування педагогіки в різних країнах.
У Росії метод проектів одержав широке поширення після видання в 1925 році брошури В. Кильпатрик "Метод проектів: застосування цільової настанови в педагогічному процесі". В основі даної системи лежать ідеї Дьюи, Лая, Торндайка та інших американських учених. Головні з них такі:
 із більшим захопленням виконується дитиною тільки та діяльність, що обрана їм самостійно;
 діяльність учнів будується не в руслі навчального предмета;
 необхідна опора на захоплення дітей, що виникають у даний момент;
 справжнє навчання ніколи не буває однобічним, важливою є додаткова інформація та інші ідеї.
Основне гасло - "Усе з життя, усе для життя". Тому проектний метод припускає використання навколишнього життя як лабораторії, де безпосередньо проходить процес пізнання. Метод проектів у Росії у той час був визнаний єдиним засобом перетворення школи й навчання школярів у дидактичних концепціях (Шульгін В., Крупеніна М., Ігнат'єв Б.). Як єдиний засіб цей метод не давав можливості учням опановувати систему знань в області конкретних навчальних курсів і тому був вилучений із практики школи. Разом із тим, різко знизилася увага до основної філософської ідеї освіти - спрямованості на дитину. Такий підхід був однобічним і суперечив основним вимогам реалізації методу проекту на практиці.
Наприкінці XX - початку XXI століття в центрі уваги закордонних і вітчизняних дослідників і практиків перебуває особистісно зорієнтоване навчання, у рамках якого поряд із Дальтон-технологією широко застосовувалася технологія проектного навчання. Система навчання, за якою учні здобувають знання й навички в ході здійснення проектів, одержала назву методу проектів. Іноді використовується термін проектно зорієнтоване навчання, що означає введення в навчально-виховний процес елементів роботи з методу проектів.
Вихідні теоретичні позиції проектного навчання:
- освітній процес будується не на логіці навчального предмету;
- на логіці діяльності, що має особистісний зміст для учня і підвищує його мотивацію в навчанні;
- індивідуальний темп роботи над проектом забезпечує вихід кожного учня на свій рівень розвитку;
- комплексний підхід до розробки навчальних проектів сприяє збалансованому розвитку основних фізіологічних і психічних функцій учня;
- глибоке, усвідомлене засвоєння базових знань забезпечується за рахунок універсального використання в різних ситуаціях;
- гуманістичний зміст проектного навчання полягає у розвитку творчих здібностей учнів (Шамоват І., 1998).
Проектне навчання - це самостійна діяльність учнів на основі особистісного вибору щодо пізнавальних або практичних завдань у нестандартних ситуаціях. Таке навчання може бути віднесене до педагогічних технологій, тому що припускає цільову спрямованість кожного проекту, конкретні наукові ідеї, на які воно опирається, застосування алгоритму і чіткої послідовності дій учителя й учня, вимірні критерії оцінки отриманого результату.
У проектному навчанні проявляється раціональне сполучення теоретичних знань і практичних дій при вирішенні конкретної проблеми, використовується сукупність проблемних, дослідницьких, практичних методів роботи, за своєю сутністю завжди творчих.
Проектне навчання реалізується при наявності таких умов:
- актуальність значимої для учнів проблеми, потребуючої інтегрованого знання й самостійного пошуку шляхів її рішення (наприклад, вивчення проблеми історії й культури та взаємовідносин національних спільнот, що проживають у шкільному мікрорайоні);
- передбачувані результати проектної діяльності мають практичну, теоретичну, пізнавальну значимість для всіх і для кожного учасника проекту (наприклад, складання демографічної карти мікрорайону, проведення інтерв'ю, серії репортажів, випуск газет, організація фестивалю тощо);
- самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів з планування, реалізації та оцінювання проекту;
- розподіл ролей і відповідальності всіх учасників проекту, індивідуальне або колективне планування роботи;
- змістовна частина проекту чітко структурована, алгоритмічна, бажано із вказівкою поетапних результатів (наприклад, етап підбору літератури з теми проекту завершується складанням тематичної картотеки, а етап збору фактичних даних - розробкою таблиць, схем, графіків тощо);
- робота над проектом припускає використання дослідницьких методів, аналіз даних і встановлення причинно-наслідкових зв'язків, висування гіпотез і нових проблем дослідження, проведення спостережень, експериментів тощо);
- опис напрямків, методів і процедур дослідження, оформлення результатів, формулювання висновків, рекомендацій, захист-презентація роботи також проводяться в системі й відповідно до рекомендацій і прийнятих стандартів для написання, оформлення й захисту творчих робіт;
- у проекті можуть брати участь як учні одного віку (класу), так і учні декількох класів або паралелей, де передбачається різновікове, інтелектуальне спілкування й співробітництво;
- заохочується активне використання різноманітних методів роботи з інформацією ("круглі столи", "мозкові штурми", використання ресурсів Інтернету тощо);
- у процесі роботи над проектом учні можуть одержати необхідну консультацію, педагогічну, психологічну й інформаційну підтримку з боку вчителів та інших фахівців.
Розрізняють такі типи проектів :
Дослідницькі проекти потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, зокрема експериментальних методів обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження й мають відповідну структуру: визначення теми дослідження, аргументація її актуальності, визначення предмета й об’єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, висунення гіпотез розв’язання проблеми та визначення шляхів її розв’язання.
Творчі проекти не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись остаточному результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результати та форму їх подання — рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібні сценарій фільму, програма свята, макет журналу, альбому, газети.
Ігрові проекти. Учасники беруть собі певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості. Учасники імітують їхні соціальні та ділові стосунки, які ускладнюють вигаданими ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже високий, але домінуючим видом діяльності все-таки є гра.
Інформаційні проекти спрямовані на збирання інформації про який-небудь об’єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз та узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості систематичної корекції під час роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність; методи отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, зокрема й електронні, інтерв’ю, анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); презентація (публікація, зокрема в електронній мережі, обговорення в телеконференції). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.
Практико-орієнтовані проекти. Результат діяльності учасників чітко визначено із самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є хороша організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень і презентація одержаних результатів і можливих засобів їх упровадження у практику.
За характером контактів проекти поділяються на внутрішні та міжнародні. Внутрішніми називають проекти, організовані або всередині однієї школи, або між школами, класами всередині регіону, країни. У міжнародних проектах беруть участь представники різних країн, для їх реалізації можна застосовувати засоби інформаційних технологій. У цьому році наша кафедра почала працювати над міжнародними проектами.
За кількістю учасників проекти поділяються на особистісні, парні та групові.
За тривалістю проведення проекти розрізняють короткодіючі (кілька уроків із програми одного предмета), середньої тривалості (від тижня до місяця), довготривалі (кілька місяців).
На практиці нам частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів.
Дуже важливо організувати зовнішню оцінку виконання проекту, що дозволяє підвищити ефективність його виконання, усунути труднощі, вносити вчасну корекцію. В ігрових проектах, що мають характер змагання, можна використовувати бальну систему. Важко оцінювати проміжні результати у творчих проектах. Але здійснювати моніторинг все одно необхідно, щоб допомогти, коли це потрібно.
Таким чином, проектування може стати засобом соціального й інтелектуально-творчого саморозвитку всіх суб'єктів освіти (учнів, учителів, батьків), а в більш вузькому розумінні - засобом розвитку проектних здібностей.
Дуже важливо організувати зовнішню оцінку виконання проекту, що дозволяє підвищити ефективність його виконання, усунути труднощі, вносити вчасну корекцію. В ігрових проектах, що мають характер змагання, можна використовувати бальну систему. Важко оцінювати проміжні результати у творчих проектах. Але здійснювати моніторинг все одно необхідно, щоб допомогти, коли це потрібно.
Таким чином, проектування може стати засобом соціального й інтелектуально-творчого саморозвитку всіх суб'єктів освіти (учнів, учителів, батьків), а в більш вузькому розумінні - засобом розвитку проектних здібностей.

2.2.Актуальність метода проектів

Метод проектів – це освітня технологія, яка націлена на придбання учнями знань у тісному зв’язку з реальною життєвою практикою, формування в них специфічних вмінь та навичок завдяки системній організації проблемно-орієнтованого навчального пошуку.
Проектна технологія передбачає системне і послідовне моделювання вирішення проблемних ситуацій, які потребують від учасників навчального процесу пошукових зусиль, спрямованих на дослідження і розробку оптимальних шляхів створення проектів, їх неодмінний захист і аналіз підсумків.
Метод проектів дозволяє формувати особистісні якості, які розвиваються лише в діяльності і не можуть бути засвоєні вербально. В ході роботи над проектом діти набувають досвід індивідуальної самостійної діяльності. Метод проектів:
- стимулює учнів до розв’язання проблем, які мають на увазі володіння деякою сумою знань;
- розвиває критичне мислення;
- учні набувають навички роботи з інформацією (відбирають потрібну інформацію, аналізують її, систематизують);

- вчаться вирішувати пізнавальні, творчі завдання в співробітництві, при цьому виконують різні соціальні ролі.

Метод проектів припускає розв’язування деякої проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого, інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей. Результатом виконання проектів повинні бути, що називається, «відчутними», тобто, якщо це теоретична проблема, то конкретне її розв’язання, якщо практична, - готовий продукт проекту.
Метод проектів можна використовувати як у звичайному класі у вигляді самостійної індивідуальної або групової роботи учнів на протязі різного за тривалістю часу, так і з використанням сучасних засобів інформаційних технології, зокрема комп’ютерних телекомунікації.

2.3. Проектна технологія з точки зору вчителя

Проектно-дослідницька технологія дає змогу вирішувати ряд дуже важливих виховних завдань:
- висувати теми проектів;
- визначати свою позицію;
- виробляти самостійний погляд на вирішення проблеми;
- розуміти роль і значення групової роботи.
Спільне визначення проблематики самостійної навчальної діяльності вихованців та розробка оптимальних шляхів вирішення підвищує їх пізнавальну активність.
Проектна діяльність відкриває в учнях лідерів, які уміють організовувати роботу в своїх групах, азартних людей, які вміють доводити свою точку зору.
Розвивається вміння співпрацювати, відчути себе членом команди, брати відповідальність на себе, аналізувати результати діяльності. Це відповідає соціальному запиту сучасності, коли надається перевага комунікативній компетентності (навчитися жити разом).
У системі суб’єктних відносин при використанні проектної технології змінюється роль викладача. Викладач стає одним з членів проектно-дослідницького колективу і може брати на себе різноманітні соціальні ролі в малій групі – джерела ідей, інформації, порадника, рефері тощо. Він так само, як і інші члени проектної групи, вступає до системи відносин, взаємодії, співпраці, несе відповідальність за навчально-проектну діяльність.
Разом з тим, педагогічна функція викладача ускладнюється порівняно з авторитарною парадигмою, оскільки саме викладач повинен створити в навчальній групі умови для розвитку і реалізації автономії учня та розумного балансу творчої волі, організаційної дисципліни й відповідальності в ході виконання проекту, досягнення остаточного результату, а також його оцінки.

2.4.Проектна технологія з точки зору учня.
Учні спільно з учителям:
- складають загальний план засвоєння матеріалу;
- визначають основні та додаткові інформаційні джерела;
- визначають типи робочих уроків, розробляють індивідуальний проект.
Це дає змогу учням :
- розширити зміст освіти для себе;
- змінити відношення до предмету;
- навчитися визначати проблеми, находити їх рішення;
- морально, інтелектуально, творчо, організаційно зрости відносно самих себе.
Для учнів труднощі виникають:
- в постановці цілей і задач;
- в аргументації вибору;
- в порівнянні отриманих результатів з необхідними;
- в об’єктивній оцінці своєї діяльності.
Але учень може самостійно визначити причини невдачі та свої резерви на майбутнє, за рахунок яких робота була в цілому успішна.
Якщо ви намагаєтесь гуманізувати навчання, визнаєте, що особистість кожного нашого учня самоцінна і у кожного є свій особистий досвід та сприйняття навколишнього світу, то треба спробувати зайнятися проектною діяльністю.

2.5.Практична значущість власного бачення впровадження проектної діяльності.

Сьогодні, коли обсяг інформації зріс до неможливості осягнення її людиною, я вважаю, що дидактична функція вчителя полягає не в передачі знань, а у формуванні навичок здобувати їх. У своїй практиці я моделю реальні життєві ситуації, пропоную проблеми для спільного розв’язання, використовую рольові ігри, різноманітні вправи інтерактивного навчання. Одним із таких методів, які відповідають вимогам повноцінного розвиваючого середовища, є метод проектів.
Причиною свого інтересу до методу проектів щодо розвитку творчої активності школярів вбачаю в наступному:
По-перше – метод проектів видається мені оптимальним, тобто таким, що дозволяє достатньо ефективно реалізувати завдання розвитку творчої активності школярів і при цьому є «енергозберігаючим» для учасників навчально – виховного процесу ( учням та вчителю працювати цікаво, тому переважає мотивація безпосередня, увага і пам'ять – мимовільні; батьки бачать реальні результати навчання дітей і отримують задоволення від освітніх послуг).
По-друге – обдаровані, талановиті діти потребують особливих моделей взаємодії з оточуючим світом, в яких би було враховано саме ті особливості пізнавальних потреб, мислення, які має людина.
Метод учнівських проектів видається нам не просто новомодною забаганкою, але є одним із дієвих методів цілеспрямованого розвитку життєвої компетентності учнів з ряду наступних причин:
• В учнів з’являється можливість використати свої знання, вміння та навички при вирішенні справжніх «дорослих» проблем.
• Висока ефективність роботи за рахунок в першу чергу того, що це навчання на життєвих моделях.
• Перенесення засвоєного у нову навчальну ситуацію а також те, що засвоєні в процесі розробки проекту знання стають засобом оволодіння новими знаннями, а не самоціллю .
• Співпраця між собою, з вчителем, з іншими людьми у процесі спільного вирішення завдань та пошуку виходів із проблемних ситуацій.
• Бачити перспективно явища, об’єкти оточуючого світу та наслідки власного впливу на них.
• Можна легко пристосувати цілі та завдання проекту до можливостей дітей.
• Дає можливість одночасно перевірити знання учнів з кількох тем, розділів з теоретичної та практичної сторін, і навіть з кількох предметів без натиску, примусу, страху.
Система роботи вчителя є, перш за все, інструментом, застосування якого має смисл тільки в рамках вирішення важливих психолого-педагогічних проблем розвитку дитини на уроках та в позаурочній роботі. У цілому процес навчання за проектною системою потребує продуманої організації. Має смисл все - і емоції дітей, коли вони працюють над проектами, і переживання, і те якого роду запитання вони задають…Все це – прояви творчої активності школярів. Тому на уроках і поза ними варто стимулювати в першу чергу запитання дітей, відповіді на запитання вчителя займають вторинну позицію. Потрібно помічати «розумні помилки», по можливості їх оцінити – саме вони часто є показником прояву творчості, просто відповідними засобами розв’язання навчальної задачі учень ще не володіє. Також потрібно пояснити сутність того, що робиться батькам, адже вони можуть сприйняти роботу дітей над проектами як непотрібну, маловартісну для результатів навчання, що призведе до непорозумінь та зниження ефективності роботи.
Метод проектів - цікавий тим, що, з одного боку, дозволяє створити умови для розвитку інтелектуальних здібностей обдарованих дітей, а з іншого - проект дає можливість брати участь у цікавій і результативній роботі всім дітям. Крім того, типологія проектів дозволяє дітям вибрати собі найбільш комфортний характер діяльності. Є діти, яких ми називаємо «я сам». Їм цікаво все робити самим від початку й до кінця, тому для них найкращим варіантом стають індивідуальні проекти. Інші віддають перевагу роботі у групах. На практиці спостерігається, як ідеї окремих індивідуальних проектів трансформувались у групову проектну діяльність.
Основний акцент робиться на творчий розвиток особистості. Хотілося б звернути увагу на те, що проектні технології навчання відтворюють процеси дослідницької діяльності, оскільки містять цикл і мають на меті процеси руху від незнання до знання ( на відміну від традиційних лінійних технологій навчання).
Учень не тільки має засвоїти необхідні знання й уміння, а й навчитися шукати і знаходити об’єкти їх практичного застосування. Саме таке навчання підносить інтелект дитини, зміцнює її віру у власні здібності, стимулює її активність, творчість, гідність і самосвідомість. Вчитель виступає як організатор, старший, більш досвідчений товариш, що знає і розуміє потреби, інтереси та можливості кожної дитини. Здійснення проектного навчання звичайно займає кілька уроків, іноді чверть або півріччя. Проекти сприяють розвиткові особистості кожної дитини, активно заохочують її критично мислити і працювати у напрямку формування власного світобачення.
«Навчання (за визначенням Флемінга Фанча) – це безперервний процес використання свого розуму для набуття нових знань та умінь… Там, де ми хочемо, щоб навчання було творчим процесом, потрібно по максимуму замінити пояснення сприйняттям, фіксованість – рухомістю, домисли – досвідом».
На мою думку з метою досягнення позитивних результатів у запровадженні методу проектів кожен педагогічний колектив має пройти через багаторівневу систему підготовки педагогічних працівників та власного бачення співпраці. З цією метою мною було проведено моніторинг опитування вчителів початкових класів, учнів та їх батьків що до впровадження проектної діяльності . (Додаток№1,2)
Ось уже більше століття суспільство закріплює за школою дві основні функції: розвивальну (становлення особистості) та соціальну або адаптивну (введення дитини з допомогою навчання у розгалужену структуру соціальних ролей). Наша школа, виконуючи перше завдання, забезпечує непоганий рівень освіти, хоча і ціною навантажень всіх учасників освітнього процесу, а ось адаптивна задача вирішується неефективно. Цьому є і об'єктивні причини: зараз система освіти разом із суспільством переживає зміну системи цінностей і стилю життя всіх соціальних груп. Відсутнє не тільки соціальне замовлення на відповідний тип освіти, але й найбільш загальне уявлення про напрям його розвитку. Проте освітній процес, на відміну від виробничого, неможливо зупинити. А тому школа, навіть в умовах кризи, працює, перебудовується на ходу, не зупиняючи пошук нових форм організації навчальної діяльності, освітніх моделей .
Я впевнена в тому що, якщо учень у школі не навчився сам нічого творити, то і в житті він завжди буде лише наслідувати, копіювати…

ІІІ. Висновок

Завдання педагога – відкрити вихованцям багатоманіття корисних для їх розвитку видів діяльності та спонукати до корисних справ, стимулюючи від шкідливих.
Описані вище етапи діяльності тільки в їх єдності є передумовою всестороннього розвитку особистості. Навіть якщо конкретні види діяльності мають особливе значення для розвитку певних якостей особистості, важливо постійно мати на увазі їхній тісний взаємозв’язок, всю систему діяльностей.
Метод проектів допомагає маленьким школярам набувати ключових компетентностей, без яких їм не обійтись в житті, незалежно від обраної у майбутньому професії. Велика роль відводиться вчителям. Зріс обсяг їх консультацій та діалогів з учнями. Авторитет учителя базується на вмінні стимулювати ті види розумової активності дітей, у яких вони самі особисто зацікавлені заради успіху у практичній діяльності. У ході роботи над проектом вчителі підказують лише загальний напрямок і головні орієнтири маршруту пошуків. Вони стають ініціаторами цікавих починань, винахідливості і творчої фантазії. Наш досвід роботи над проектами показав, що виступати вчителеві в такій ролі значно важче, ніж «викладати» заздалегідь розфасовані порції знань за підручниками, задачниками та ін..

ІV. Література

Мариновська О.Я.Школа векторного проект – дизайну. –Івано – Франківськ,2008. -104с.
Онопрієнко О., Кондратюк О.Метод проектів у початковій школі.- К.: Шк.. світ,2007 – С.4 – 39.
Онопрієнко О. Управління проектною діяльністю молодших школярів.//Початкова школа. 2005. -№4. – С.14-16.
Онопрієнко О.,Кондратюк О.Проекти в початковій школі.- К.:Шк.. світ,2008 – С.4 – 43.
Підласий І. Як підготувати ефективний урок:Кн.. для вчителів. – К.: Рад.школа,1989.- 204с.
Романовська М. Метод проектів у виховному процесі:Метод.посіб. – Х.:Ранок,2007. -160с.
Телячук В.П., Лесіна О.В. Інноваційні технології в початкові школі. – Х.:Вид. група «Основа»,2007. -233с.

Додаток 1

Моніторингове опитування
вчителів початкових класів

1.Чи згідні ви до впровадження проектних технологій в навчально - виховний процес?
2.Чи маєте ви особисту цікавість до такої роботи?
3.Чи маєте ви достатньо знань із проектних технологій?

Моніторингове опитування батьків

1.Чи вважаєте Ви за потрібне впровадження інноваційних технологій у початковій освіті?
2.Чи згідні Ви допомагати вчителю у впровадженні проектних технологій під час навчання в початковій школі?

Моніторингове опитування учнів

1. Чи цікавить мене робота в галузі проектної діяльності?
2. Чи вже я маю знання з цієї теми?
3. Чи зможу я впоратися з поставленими вимогами?
4. Чи згоден я витратити певну суму на збір інформації (платні послуги бібліотеки, ксерокс, принтер, фотоапарат тощо), виготовлення проектного продукту, презентацію?
5. Чи відомо мені, в яку установу і до кого звернутися за потрібною інформацією?