Каталог статей

Ігрові технології

У вітчизняній педагогіці і психології проблему ігрової діяльності розробляли К.Д. Ушинський, П.П. Блонський, С.Л. Рубінштейн, Д. Б. Ельконін, у закордонній - 3. Фрейд, Ж. Піаже та інші.

У їхніх працях досліджена і обґрунтована роль гри в онтогенезі особистості, у розвитку основних психічних функцій, у самоврядуванні і саморегулювання особистості, нарешті, в процесах соціалізації - у засвоєнні і використанні людиною суспільного досвіду.

Мотивація ігрової діяльності забезпечується її добровільністю, можливостями вибору і елементами змагальності, задоволення потреб, самоствердження, самореалізації.

У структуру гри як процесу входять:

• ролі, взяті на себе граючими;

• ігрові дії як засобу реалізації цих ролей;

• ігрове вживання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними;

• реальні відносини між граючими;

• сюжет (зміст) - область дійсності, умовно відтворена в грі.

Гра - це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, в якому складається й удосконалюється самоврядування поведінкою.

Більшість ігор відрізняє такі риси (С.А. Шмаков):

• вільна розвиваюча діяльність, що вживається лише за бажанням дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності, а не лише від результату (процедурне задоволення);

• творчий, значною мірою імпровізаційний, активний характер цієї діяльності («поле творчості»);

• емоційна піднесеність діяльності, суперництво, змагальність, конкуренція («емоційне напруження»);

• наявність прямих або непрямих правил, що відображають зміст гри, логічну та тимчасову послідовність її розвитку.

На думку С.А. Шмакова, як феномен педагогічної культури гра виконує такі важливі функції:

• Функція соціалізації. Гра - є сильний засіб включення дитини в систему суспільних відносин, засвоєння нею багатств культури.

• Функція міжнаціональної комунікації. Гра дозволяє дитині засвоювати загальнолюдські цінності, культуру представників різних національностей, оскільки «ігри національні і в той же час інтернаціональні, міжнаціональні, загальнолюдські».

• Функція самореалізації дитини у грі як «полігоні людської практики». Гра дозволяє, з одного боку, побудувати і перевірити проект зняття конкретних життєвих труднощів у практиці дитини, з іншого - виявити недоліки досвіду. • Комунікативна функція гри яскраво ілюструє той факт, що гра - діяльність комунікативна, що дозволяє дитині ввійти в реальний контекст складних людських комунікацій.

• Діагностична функція гри надає можливість педагогові діагностувати різні прояви дитини (інтелектуальні, творчі, емоційні та ін..) У той же час гра - «поле самовираження», в якому дитина перевіряє свої сили, можливості у вільних діях, самовиражаються і самостверджуються себе.

• Терапевтична функція гри полягає у використанні гри як засобу подолання різних труднощів, що виникають у дитини в поведінці, спілкуванні, навчанні.

• Функція корекції - є внесення позитивних змін, доповнень до структури особистісних показників дитини. У грі цей процес відбувається природно, м'яко.

• Розважальна функція гри, мабуть, одна з основних її функцій.

Педагогічні ігри - досить велика група методів і прийомів організації педагогічного процесу. Основна відмінність педагогічної гри від гри взагалі полягає в тому, що вона володіє суттєвою ознакою - чітко поставленою метою навчання і відповідним їй педагогічним результатом, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальної спрямованістю.

Педагогічні ігри досить різноманітні за:

• дидактичними цілями;

• організаційній структурі;

• віковим можливостям їх використання;

• специфіці змісту.

Найчастіше класифікація педагогічних ігор зустрічається за:

* застосуванням галузі діяльності: інтелектуальні, психологічні, фізкультурні, соціально-педагогічні та інші;

* за ігровою методикою: сюжетні, рольові, організаційно-діяльні ігри (ОДІ), ділові, імітаційні, психодраматичні та ін..

Гра як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим використовувалася з найдавніших часів. Широке застосування гра знаходить у народній педагогіці, у дошкільних і позашкільних установах. У навчальному процесі школи до недавнього часу використання гри було дуже обмежене.

У сучасній школі, що робить ставку на активізацію та інтенсифікацію навчального процесу, ігрова діяльність використовується в наступних випадках:

• як самодіяльні технології для освоєння поняття, теми і навіть розділу навчального предмета;

• в якості елементів (іноді дуже істотних) більш великої технології;

• в якості уроку (Заняття) або його частини (введення, пояснення, закріплення, вправи, контролю);

• в якості технологій позакласної роботи (колективні творчі справи).

На відміну від ігор взагалі педагогічна гра має суттєвою ознакою - наявністю чітко поставленої мети навчання і відповідного їй педагогічного результату, які можуть бути обґрунтовані, виділені в ясному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальної спрямованістю. Визначення місця і ролі ігрової технології в навчальному процесі, поєднання елементів гри та навчання багато в чому залежать від розуміння учителем функцій і класифікації педагогічних ігор.

Для молодшого шкільного віку характерні яскравість і безпосередність сприйняття, легкість входження в образи. Діти легко втягуються в будь-яку діяльність, особливо ігрову. Вони самостійно організовуються в групову гру, продовжують ігри з предметами і з'являються не імітаційні ігри. Результативність дидактичних ігор залежить, по-перше, від систематичного їх використання, по-друге, від цілеспрямованості програми ігор у поєднанні із звичайними дидактичними вправами.

У підлітковому віці спостерігається загострення потреби у створенні свого власного світу, в прагненні до дорослості, бурхливий розвиток уяви, фантазії, поява стихійних групових ігор. Особливостями гри в старшому шкільному віці є націленість на самоствердження у суспільстві, прагнення до розіграшу, орієнтація на мовну діяльність.

Ділова гра використовується для вирішення комплексних завдань. Засвоєння нового, закріплення матеріалу, розвиток творчих здібностей, формування загально навчальних умінь дає можливість учням зрозуміти і вивчити навчальний матеріал з різних позицій.

У навчальному процесі застосовуються різні модифікації ділових ігор: імітаційні, операційні, рольові ігри, діловий театр, психо- і соціограма.

Література

1. Бойков А. А. Коллективно-творческое дело как личностно ориентированная воспитательная технология, 2005 (http://www.yandex.ru/)

2. Ермолаева Т.И., Логинова Л.Г. Педагогические технологии в сфере дополнительного образования. – Самара, 1998. – 36с.

3. Селевко Г.К. Социально-воспитательные технологии. М.:НИИ школьных технологий, 2005. – 176 с. (С.122-137).

http://aida.ucoz.ru/