Метод проектів в контексті сучасної освіти
На порозі XXI століття закономірно постає питання про нову школу, яка створила б умови для повноцінного фізичного, психічного, соціального та духовного розвитку дитини і плекала людину, здатну будувати демократичну державу.
Сучасна школа повинна допомогти учням відчувати себе впевненими на ринку праці, вміти адаптуватися до соціальних змін і криз у суспільстві, бути психологічно стійкими, розвивати здатність до самоорганізації. Це вимагає пошуку нових форм організації навчально-виховного процесу, які дозволили б:
* забезпечити високий інструментальний рівень знань випускників, уміння самостійно набувати і застосовувати їх на практиці;
* розвивати кожного учня як творчу особистість, здатну до практичної роботи;
* залучати кожного учня до активної пізнавальної діяльності;
* формувати навички пізнавальної і дослідницької діяльності, розвивати критичне мислення;
* формувати в учнів цілісну картину світу;
* спілкуватися з однолітками не тільки своєї школи, міста, але й інших міст і навіть країн;
* грамотно працювати з інформацією і т. д.
На превеликий жаль, навчально-виховний процес у сучасній загальноосвітній школі спрямований здебільшого на формування інтелекту як такого, що становить визначену суму знань. Це не сприяє саморозвитку особистості, особистісному становленню індивіда. Навчально-виховний процес здійснюється без конкретного адресата, не враховуються зміни, що відбуваються у розвитку сучасного школяра. Сьогодні всім відомий є факт, що учень нашої країни є більш освіченим, ніж його американський одноліток, але практично не готовий до життя у мінливому світі.
Ось уже більше століття суспільство закріплює за школою дві основні функції: розвивальну (становлення особистості) та соціальну або адаптивну (введення дитини з допомогою навчання у розгалужену структуру соціальних ролей). Наша школа, виконуючи перше завдання, забезпечує непоганий рівень освіти, хоча і ціною навантажень всіх учасників освітнього процесу, а ось адаптивна задача вирішується неефективно. Цьому є і об'єктивні причини: зараз система освіти разом із суспільством переживає зміну системи цінностей і стилю життя всіх соціальних груп. Відсутнє не тільки соціальне замовлення на відповідний тип освіти, але й найбільш загальне уявлення про напрям його розвитку. Проте освітній процес, на відміну від виробничого, неможливо зупинити. А тому школа, навіть в умовах кризи, працює, перебудовується на ходу, не зупиняючи пошук нових форм організації навчальної діяльності, освітніх моделей і т. п.
Перевірені практикою технології західної методичної науки використовуються нашою школою, переробляються і оформляються у вигляді нових технологій. Так, все більше вчителів у школах України цікавляться і використовують проектну діяльність учнів.
Ідея включення проектної діяльності в освітній процес була запропонована американським педагогом і філософом Джоном Дьюї більше століття тому. Вперше у вітчизняній педагогіці актуальність цієї проблеми вивчав О. Макаренко, який в результаті своєї новаторської педагогічної діяльності дійшов висновку про проектування особистості як суб'єкта педагогічної праці. Таку думку не раз висловлював В. Сухомлинський, багатогранну педагогічну спадщину якого проймає ідея проектування людини. Визначення суті проектування як педагогічного явища є досить складним, бо надзвичайно складними і багатоцінними є система проектування і сам педагогічний процес. Саме слово "проект" у перекладі з латинської мови означає "кинутий уперед, задум, план" тощо.
Проектування в загальному його розумінні — це науково обґрунтована побудова системи параметрів майбутнього об'єкта чи якісно нового стану існуючого проекту прототипу передбачуваного або можливого об'єкта стану чи процесу. Проектування — особливий тип інтелектуальної діяльності, відмінною особливістю якої є перспективна орієнтація, практично спрямоване дослідження.
Німецький педагог А. Флітнер характеризує проектну діяльність як навчальний процес, в якому обов'язково беруть участь розум, серце і руки ("Lernen mit Kopf, Herz und Hand"), тобто осмислення самостійно добутої інформації здійснюється через призму особистого відношення до неї і оцінку результатів в кінцевому продукті.
Великою перевагою проектної діяльності є вміння, які набувають учні, а саме:
* планувати свою роботу, попередньо прораховуючи можливі результати;
* використовувати багато джерел інформації;
* самостійно збирати і накопичувати матеріал;
* аналізувати, співставляти факти, аргументувати свою думку;
* приймати рішення;
* установлювати соціальні контакти (розподіляти обов'язки, взаємодіяти один з одним);
* створювати "кінцевий продукт" — матеріальний носій проектної діяльності (доповідь, реферат, фільм, календар, журнал, проспект, сценарій);
* підготувати цикл занять з тем, які зацікавили б учнів середніх класів;
* представляти створене перед аудиторією;
* оцінювати себе та інших.
Метод проектів — педагогічна технологія, зорієнтована не на інтеграцію фактичних знань, а на їх застосування і набуття нових (часто шляхом самоосвіти). Активне включення учнів у зміст тих або інших проектів дає можливість засвоїти нові способи людської діяльності в соціокультурному середовищі.
У контексті вивчення іноземної мови, проект — це діяльність учнів, під час якої розвиваються різні аспекти володіння мовою, тобто, аудіювання, читання, писемне мовлення, діалогічне та монологічне мовлення інтегровано. Окрім цього, тут діє один із принципів комунікативного методу у вивченні іноземної мови — головна увага приділяється не формі, а суті. А це означає, що діяльність учнів у більшій мірі концентрується на темі роботи, аніж на досягненні певних мовленнєвих цілей. Надзвичайно важливою є роль, яку учні відіграють у виборі теми роботи, методів її виконання, складанні розкладу роботи та у створенні «кінцевого продукту». Оскільки перед учнями не ставиться завдання про досягнення певних мовленнєвих цілей, і, тому, що учні зосереджують свої зусилля та увагу на досягненні поставленої мети, проектна робота надає їм можливість багаторазово використовувати уже набуті ними знання мови в майже природному контексті. Проект може виконуватись за короткий термін, або бути продовженим і виконуватись годину або дві протягом кількох тижнів.
Метод проектної роботи не може замінити собою інші методи нав¬чання іноземної мови. Але він має багато плюсів, адже може бути використаний у роботі з учнями, які мають різні рівні мовної підготовки, різний вік та різні здібності. Існує багато проектів, які можуть виконуватись учнями з початковим рівнем володіння іноземною мовою.
Проекти поділяють на чотири основні категорії:
* Інформаційні та пошукові проекти;
* Проект-опитування; організаційні та концертні проекти; виробничі проекти.
Спонукаючи учнів вийти за межі класу, метод проектів допомагає подолати відстань між вивченням мови та її використанням. Він також є цінним для поглиблення комунікативних умінь, набутих дітьми на уроці. Учні стають відповідальними за своє навчання, тому самі, при потреби, звертаються до вчителя по допомогу. Говорячи про мету та сутність проектної роботи, слід згадати про мотивацію учнів у вивченні іноземної мови. Адже дуже часто існує невідповідність між тим, що діти вивчають і чого вони насправді потребують. Саме цю проблему може вирішити проектна робота. Сучасні підходи до викладання та вивчення мови підкреслюють, що співробітництво між учнями має мотиваційну природу. Такі підходи розвивають особистість. Чим сильніше діти захоплюються роботою, тим імовірніше, що вони отримають кінцевий результат, тим більшу користь матимуть від її виконання. В цьому й полягає сенс проектної роботи. Адже зроблене належить їм. Вони самі вирішують, що будуть робити, яким чином будуть це виконувати і їм самим вирішувати, якою мовою спілкуватися. Вибір мовних структур залежить від природи самого проекту. Однак роботу над проектом слід спланувати, обговорити, а в кінці оцінити. Саме в цьому вчитель може надати учням необхідну допомогу. Учні нарешті отримують можливість використати набуті мовленнєві вміння у новій, реальній та нестандартній ситуації.
Як тільки учні приступають до виконання проекту, вони захоплюються ним та починають відчувати відповідальність за усі важливі рішення, особливо за ті, що стосуються вибору теми, методів вирішення проблеми та того, яким має бути кінцевий продукт. Захоплення проектною роботою є дуже важливою її складовою. Надто часто учні, які навчаються іноземної мови за підручниками, погано володіють розмовними навичками, тому що звикли виконувати контрольовані вчителем вправи та не пов'язані із реальним життям завдання. Головним у виконанні проектної роботи є особиста зацікавленість учнів. Вона примушує їх більш творчо використовувати мову, а також поглиблювати свої знання про навколишній світ. Таку мету у вивченні мови можна назвати скоріше автентичною, аніж лінгвістичною.
Найбільш успішною робота над проектом буде тоді, коли учні будуть більше співпрацювати одне з одним, а втручання вчителя в процес потрібно звести до мінімуму. Спільний кінцевий продукт, отриманий в результаті спільної праці, має набагато більшу вагу, аніж високі оцінки за нього або похвала вчителя. В разі, якщо кінцевий продукт буде відсутній, вся робота над проектом не буде завершена і діяльність учнів не матиме сенсу.
Прикладами кінцевих продуктів можуть бути:
• Альбом із творами та ілюстраціями;
• письмовий звіт;
• стіннівка;
• тематичний концерт, підготовлений учнями;
• радіо або відеопрограма;
• класний куточок; WеЬ-сайт; відеофільм; виставка;
• журнал; костюм;
• мультимедійна презентація;
• публікація;
• серія ілюстрацій;
• словник англійського молодіжного сленгу.
Проектна робота надає учням можливість спілкуватись у реальній життєвій ситуації, що вимагає від них застосовувати та адаптувати вивчений мовний матеріал. Зацікавленість вибором теми та процесом роботи над проектом підвищує їх мотивацію та інтерес до вивчення мови.
Проектна робота стимулює учнів із різними здібностями до співпраці над метою, що є однаково важливою для всіх учасників. Ті з них, хто має порівняно низький рівень володіння іноземною мовою, можуть застосувати інші свої таланти та здібності.
Робота над проектом — практика особистісно орієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. У свідомості учня це має такий вигляд: "Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати".
Для педагога — це прагнення знайти розумний баланс між ака¬демічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.
Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують впродовж визначеного відрізка часу.
Технологія проектування передбачає розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого — інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості.
Результати виконання проектів повинні бути "відчутні": якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична — конкретний результат, готовий до впровадження.
Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.
Таким чином, суть проектної технології — стимулювати інтерес учнів до певних проблем, що передбачають володіння визначеною сумою знань, та через проектну діяльність, яка передбачає розв'язання однієї або цілої низки проблем, показати практичне застосування надбаних знань. Від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагматичними, дотримуючи відповідний їх баланс на кожному етапі навчання.
Сьогодні метод проектів вважається одним із перспективних видів навчання, тому що він створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію для отримання знань, сприяє розвитку їхніх інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду вирішення реальних проблем з огляду на майбутнє самостійне життя, які проектують у навчанні.
КУКЛА О.В., методист кабінету іноземних мов РОІППО
http://navigator.rv.ua/
|
