Каталог статей

Проектна технологія (3, 3-20.4,3-27.2,31-61. - це особистісно орієнтована модель процесу трудового навчання, в основі якої лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, унікальності та самобутності кожного школяра, його творчого мислення, пізнавальної самостійності, наполегливості, творчості, спрямованості на кінцевий результат, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, що дозволяє кожному учневі будувати власну освітню траєкторію.

Сутність проектної технології- у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів ( змісту, методів,прийомів тощо),що адаптує навчально-виховний процес до структурних і організаційних вимог навчального проектування.

Проектно-технологічна діяльність є обґрунтованою і спланованою діяльністю, яка передбачає розроблення конструкції, технології виготовлення і реалізацію об'єкта проектування та спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь. Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчаться самостійно приймати рішення, з'ясовувати свої проблеми в знаннях і знаходити шляхи виправлення такого стану. У результаті цієї діяльності створюється проект (продукт чи послуга), що розглядається нами як самостійно розроблений і виготовлений учнем об'єкт технологічної діяльності, від ідеї до втілення, володіє суб'єктивною чи об'єктивною новизною і має особистісну чи соціальну значимість, в результаті чого на кожному етапі створення виробу творча активна діяльність школярів вимагає від них використання набутих знань, умінь і навичок.

Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учня, в основі якого лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів: організаційно-підготовчого, конструкторського, технологічного, заключного.

Модель проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання пропонує С.Ящук( 5,15)

Методи, що застосовуються учителем у процесі навчання дітей проектуваню, умовно можна поділити на традиційні та нетрадиційні. До традииційних відносяться:вербальні методи; демонстрація; спостереження; метод вправ; метод самостійної роботи. До нетрадиційних -метод творчих проектів; метод фантазування; мморфологічний аналіз; метод мозкової атаки; метод фокальних об'єктів; метод алгоритмів; метод зразків; метод створення ідеального об'єкту; основи тееорії розв'язування винахідницьких задач; конкурси творчих проектів та інші.

На різних етапах проектно-технологічної діяльності застосовуються і різні методи навчання, зокрема :

-на організаційно-підготовчому: вербальні методи (розповіді, пояснення), інформаційної підтримки, метод фантазування, пошуку, демонстрації зразків раніше виконаних проектів, метод аналогій, мозкової атаки, метод ідеального та фокальних об'єктів тощо;

-на технологічному етапі : метод вправ (відпрацьовуються дії і прийоми виконання окремих операцій), метод інформаційної підтримки шляхом демонстрації автоматизованих схем, креслень, технологічних операцій, прогресивних технологій;

- на заключному етапі: метод інформаційної підтримки, демонстрації, проведення конкурсів творчих проектів.

Співробітництво. (партнерська технологія) вчителя та учнів в умовах здійснення проектно-технологічного підходу допомагає сформувати у школярів необхідні вміння і навички в тому або іншому виді діяльності, необхідну активну практику для кожного учня групи.

Спрямування сучасної освіти на профільне навчання робить знання і застосування методу проектів надзвичайно, актуальним, адже метод проектів максимально наближує до реальних потреб життя, сприяє формуванню необхідних компетентностей та професійному самовизначенню учнів.

У процесі виконання проектів можуть бути застосовані різні види технологійюбробки конструкторських матеріалів, елетротехніки, інформаційних технологій, графічних і дизайнерських робіт, технології ремонтно-оздоблювальних робітдехнології сільського господарства і міського озеленнення, домашньої економіки, підприємництва, народних ремесел тощо.

В Україні групою.науковців ( О.М.Кобернік, В.К.Сидоренко, А.І.Терещук, В.В. Бербець та ін.)у чисельних статтях , посібниках розглядаються питання теорії іпрактики проектного навчання у загальноосвітній школі (6,14).

Учасниками СДГ „ Проектування як метод пізнання в освітній галузі ,. Технологія", творчими учителями області та слухачами курсового підвищення кваліфікації учителів трудового навчання під керівництвом методиста трудового навчання ПОІППО та комп'ютерного супроводження методиста Іщенко Л.М. створено в інституті банк даних творчих проектів(технічні та обслуговуючі види праці) з різних видів діяльності в комп'ютерному варіанті, який постійно поповнюється і вчителі області мають доступ для користування.

Модульні технології (2,71-78

Це педагогічна технологія забезпечує учневі розвиток його мотиваційної сфери, інтелекту, самостійності, колективізму, схильностей, уміння здійснювати самостійне управління навчально-пізнавальною діяльністю.

Нова парадигма полягає в тому, що учень має вчитися сам. а вчитель - здійснювати мотиваційне керівництво його учінням. Тобто мотивувати, організовувати, координувати, консультувати, контролювати.

Найповніше основи модульного начання розроблені П. Цяви-чене й викладені в монографії «Теория й практика модульного обучения» (Каунас, 1989).

Модульне навчання виникло як альтернатива традиційному. Саме воно інтегрує в собі все те прогресивне, що накопичено в педагогічній теорії та практиці. Так, з програмованого навчання запозичено ідею активності учня в процесі його чітких дій у певній логіці, постійне підкріплення своїх дій на основі самоконтролю, індивідуа­лізований темп навчально-пізнавальної діяльності. З теорії поетапного формування розумових дій використано саму її суть — орієнтовну основу діяльності. .

Кібернетичний підхід збагатив модульне навчання ідеєю гнучкого управлінню діяльністю учнів з переходом на самоврядування. З психології використано й рефлексивний підхід. Накопичені узагальнення теорії та практики диференціації, оптимізації навчання, проблемності — все це інтегровано в основах модульного навчання, в принципах і правилах його побудови, відборі методів і форм здійснення процесу навчання.

Суть модульного навчання полягає в тому, що учень цілком самостійно (або з певною дозою допомоги) досягає конкретної мети навчально-пізнавальної діяльності в процесі роботи з модулем. Модуль — це цільовий функціональний вузол, у якому об'єднано навчальний зміст і технологію оволодіння ним у систем}" високого рівня цілісності.

Саме   модулі   дають   змогу   перевести   навчання   на   суб'єкт-суб'єктну   основу.

Стосунки  стають  більш паритетними.  Вчитель     керує  навчально-пізнавальною діяльністю учнів через модулі й безпосередньо, але це більш м'яке, а головне — цілеспрямоване  управління,яке  дає  вчителю  змогу  індивідуалізувати  роботу  з окремими   учнями.   Тут   не   існує   проблеми   індивідуального   консультування, дозованої індивідуальної допомоги.

Інтерактивні технології ( 3,20-31.2,5-20

За інтерактивного трудового навчання навчально-трудовий процес організовується таким чином,що практично всі учні задіяні у навчальній і трудовій діяльності, мають можливість діяти залежно від наявних знань.

Суть інтерактивних технологій полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається.Це спів-навчання( колективне,кооперативне, начання у співпраці), в якому і вчитель, і учень є суб'єтами навчання.Інноваційні технології навчання в одному випадку ставлять учня в позицію режесера,в другому- в позицію учителя, в третьому- консультанта, в четвертому- творця або художника, в п'ятому- організатора діяльності дітей або однокласників, в шостому- в позицію учня, в сьомому- організатора взаємо-навчання.

Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів. Найбільше відповідають    особистісно зорієнтованоному підходу до навчання. В процесі застосування інтерактивних технологій, як правило, модедюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішеня, застосовуються рольові ігри.

ІТ-це різновид  активних методів  навчання(  „велике  коло",  „акваріум",  „займи позицію", „мозковий штурм", групові та парні форми навчально-трудової діяльності учнів).

Інформаційно-комунікаційні технології

Розробка і впровадження у виробництво та навчальний процес сучасного обладнання,широке застосування комп'ютерної техніки та нових інформаційних технологій зумовили розробку нової парадигми організації навчального процесу.Іде процес використання програмних засобів і систем навчання для підтримки традиційниих методів навчання. Тому розробляючи нові технології навчання в сучасних суспільних умовах, не можна ігнорувати зростаючого значення і формаційної функції суспільства.

Загалом   існує   чимало   різновидностей   програмних   засобів,   які   за   своїм методичним         призначенням         можуть         поділятися         на    •навчаючі,тренажерні,котролюючі,інформаційно-пошукові,імітаційні, моделюючі, демонстраційні, начально-ігрові, дозвіллєві.

Комп'ютер враховує широкий діапазон індивідуальних особливостей учнів.Віь дає змогу кожному учневі навчатися в зручному для нього темпі при виборі певно навчальної взаємодії, враховуючи не тільки правильність відповідей на одне або декілька завдань,часові втрати, характер помилок, а й тип і міру достатньої допомоги.Комп'ютер стає посередником між учителем і учнем,він організовує процес навчання відповідно до фізіологічної.психологічної, інтелектуальної індивідуальності. Навчання, що здійснюється на основі найсучасніших інформаційних і комунікаційних технологій, в перспективі має відігравай винятково важливу роль у розвитку культури учіння протягом усього життя.