Каталог статей

Проектування як метод особистісно орієнтованого навчання

Сьогодні такі методи навчання в співпраці, як метод проектів, навчання в малих групах, надзвичайно «модні». Опублікована велика кількість психолого-педагогічних наукових праць, де учені доводять переваги цих методів, закликають учителів активно їх використовувати, обговорюють методику проведення уроків, добору завдань, оцінювання учнів. Але в практиці шкільного навчання все не так радісно. Спробуємо розібратися, в чому тут справа.

Фахівці нашої лабораторії провели анкетування серед учителів області, аби з’ясувати, що заважає працювати за системою особистісно орієнтованого навчання.

Найчастіше згадувалися такі причини:

·        Відсутність необхідних теоретичних знань;

·        Відсутність часу;

·        Відсутність психологічної готовності до інноваційної діяльності;

·        Відсутність стимулювання;

Але вчитель – професія творча. Він не боїться нового, як ніхто інший зацікавлений у розвитку індивідуальності дітей. Останнє десятиріччя доводить це. Болісні пошуки й експерименти з модернізації освіти, розвиток її варіативності визначилися насамперед появою нових програм і навчальних посібників, предметів і дисциплін. Учителям початкових класів часто доводиться освоювати нові навчальні посібники, навчальні предмети («Основи здоров’я», «Валеологія» «Я і Україна», «Етика»тощо).

Наш досвід показав, що 92% респондентів розуміють переваги особистісно орієнтованого підходу в навчанні перед традиційним; 73% мають уявлення про методику групового навчання, пробували його застосувати. Проте використовують методи особистісно орієнтованого навчання лише 7% вчителів.

Індивідуальні уточнювальні бесіди  з учителями початкових класів, практичні роботи, що проводяться фахівцями лабораторії в ході семінару « Методи особистісно орієнтованого навчання в початковій школі» дали нам змогу виявити труднощі, що виникають під час підготовки уроків за методом співпраці:

·        Розподіл школярів по групах;

·        Підбір завдань в розробка методики їх використання;

·        Інтеграція роботи в групах у звичайний урок;

·        Розподіл обов’язків учнів під час роботи в групах;

·        Оцінювання робіт.

Усе це, на думку вчителів, збільшує час, необхідний для підготовки до уроків, і зменшує кількість завдань, які діти виконують за певний час. Але однією з головних проблем виявилася дисципліна на уроці. Діти не слухають один одного, шумлять, перебивають.

Усе це пояснюється тільки одним: учні не вміють співпрацювати в групі, у них не розвинені навички соціальної взаємодії, а вчителі не володіють методикою виховання соціальних умінь школярів. Це зводить нанівець саму ідею методів навчання в співпраці, оскільки їх головна перевага перед традиційним полягає саме у величезних можливостях цих методів у соціальному розвитку школярів.

Люди не з’являються на світ з природженим умінням співпрацювати один з одним. Багато учнів не тільки початкової, а й середньої школи не мають ані найменшого уявлення навіть про такі важливі соціальні вміння, як уміння правильно оцінювати відчуття інших людей або обговорювати з ними спільну роботу.

Для успішного навчання в співпраці школярів необхідно навчити певних соціальних умінь.

1.     Уміння, що є елементарними правилами поведінки в групі. Так, учнів слід навчити без крику і шуму входити в приміщення, розмовляти тихо, не підвищуючи голосу, не перебивати товариша. Крім того, це і дотримання норм ввічливості: дивитися на того, з ким розмовляєш, звертатися до нього на ім’я, не розмахувати руками. Деякі вчителі складають пам’ятку школяреві для роботи в групі, визначаючи основні правила поведінки.

2.     Уміння, необхідні для активної роботи всіх членів групи над завданням і для підтримки між ними плідних робочих стосунків: уміння ділитися своїми ідеями і думками, уміння ставити запитання, підбадьорювати товаришів.

3.     Уміння мотивованого ставлення до знань: переказувати і робити висновки, навчити товариша того, що знаєш сам.

4.     Уміння, що визначають творчий підхід до справи. Ці вміння дають змогу учням прагнути до більш глибокого розуміння і творчого осмислення матеріалу, що вивчається, стимулюють розумову активність школярів, допитливість та ініціативність. Для цього потрібно розвивати вміння критикувати ідеї, а не людей, уміння визначати, чим погляди товаришів відрізняються від власних.

Для учнів початкової школи важливо, щоб учитель розкрив зміст умінь зрозумілою і доступною дітям цього віку мовою.

Практика показує, що усвідомлення педагогом того, від чого, у результаті, залежить успіх групової роботи дітей, допомагає йому методично більш грамотно готуватися до таких уроків і використовувати виховний потенціал методів навчання в співпраці. Це особливо важливо за умови використання в навчальному процесі методу проектів.

Метод проектів у навчальній діяльності з дітьми почав використовувати Джон Дьюї на початку ХХ століття. У 20-ті роки минулого століття цей метод активно застосовували і в радянській школі, але в 30-ті роки школа повністю перейшла на традиційне навчання і був зроблений висновок про те, що метод проектів не дає глибоких знань з предметів.

 Останнім часом, у зв’язку зі встановленням парадигми особистісно орієнтованого навчання, метод проектів переживає друге народження як ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють формуванню особистості – суб’єкта діяльності і соціальних стосунків.

Використання методів дає змогу реалізувати особистісно діяльнісний і особистісно орієнтований підходи в освіті учнів. Ці підходи базуються на використанні знань і вмінь, отриманих в процесі навчання. Це забезпечує позитивну мотивацію і диференціацію  в навчанні, активізує творчу діяльність учнів під час виконання проекту.

На уроці читання (2-й клас) під час вивчення теми «Російська народна творчість» учителька попросила дітей пригадати, які вони знають лічилки. Учень продекламував:

              Вышел месяц из тумана,

              Вынул ножик из кармана.

              - Буду резать, буду бить…

              С кем останешься дружить?

Учителька зазначила, що лічилочка зла, і запропонувала дітям зробити її доброю. Учні, об’єднавшись у групи, почали складати: «Місяць вийняв килимок, цукерочку, персик; Він їх роздав, подарував, віддав». У результаті вийшло кілька лічилок. Тоді вчителька запропонувала дітям запитати вдома батьків, бабусь, дідусів, які вони знають лічилки, записати їх – тоді можна буде створити свою книжку-лічилку і подарувати її учням першого класу.

Так зародився проект створення книжки.

Цікаві приклади проектної роботи учнів у класі і наводяться в збірці «Через комунікацію до пізнання».

Створення проекту «Мій город»(робота в групах), урок математики, 2-й клас

- Уявіть собі, що ваша сім’я купила приватний будинок і вам потрібно спроектувати город для вирощування овочів. Визначте, яку форму матиме ваш город, накресліть його, знайдіть периметр.

Учні креслять спроектовану фігуру, знаходять її периметр, презентують свою роботу.

Урок праці, 2-й клас

Кожній групі дано два аркуші паперу, клей, ножиці. З їх допомогою слід створити щось таке, що було б максимально високим і стійким. Презентувати роботу.

Учителі під час роботи учнів на  проектом підтримують дітей, відповідають на запитання, діляться досвідом, ідеями.

Таким чином школярі, виконуючи проект, не тільки набувають необхідних знань, умінь і навичок, а й бачать практичне застосування у реальному житті.

http://kts-osvita.org.ua/