Каталог статей

Як можна взяти участь у прийнятті державних рішень?

Сьогодні в усьому світі говорять про важливий феномен об’єднання груп людей і окремих осіб з метою спільного і самостійного розв’язання проблем розвитку суспільства, в якому вони живуть. Різні люди об’єднуються, щоб захистити демократію і права людини, боротися за гідний рівень життя і чисте довкілля. Такий рух ставить у центр постать громадянина, котрий намагається активно впливати на життя у межах своєї громади, регіону, держави.

Що таке пряма і представницька демократія в Україні?

В історії відомі різні шляхи здійснення прямої (безпосередньої) демократії. Найдавніший – це народні збори, де кожен міг висловлювати свою думку. Для ухвалення рішень під час народних зборів різні народи використовували багатоманітні способи голосування. У Давній Греції та Римі громадяни голосували піднятими руками або кидали у величезний глек чорні й білі боби. У Великому Новгороді голосували вигуками. Звідси походить саме поняття голосувати – подавати голос – вигукувати. Перемагав на виборах той кандидат, за якого голосніше кричали. У Запорізькій Січі, голосуючи, козаки кидали шапки на купи за і проти.

У житті нам часто доводиться приймати рішення. Часом вони прості, часом надто складні. Ухвалювати рішення завжди найскладніше, коли воно торкається суспільної справи. Суспільно важливі рішення стосуються долі багатьох людей із різноманітними інтересами. Ухваленням таких рішень найчастіше займається держава, застосовуючи владу. Важливим при цьому є, якою мірою таке рішення відображає волю народу.

В Україні за Конституцією громадяни є єдиним джерелом влади, вони безпосередньо можуть розв’язувати важливі питання власного життя, своєї держави. Спосіб здійснення влади самим народом, його пряме (без посередників) волевиявлення щодо питань державного й суспільного життя є прямою демократією.

Утім народ не можна уявити чимось однорідним і цілеспрямованим, адже він складається з багатьох різних за світоглядом, переконаннями, інтересами людей. До того ж, для ухвалення важливих рішень у сфері політичного й економічного життя, творення законів, розв’язання судових справ потрібні спеціальні знання, освіта, досвід роботи.

Розв’язання таких питань доцільніше доручити людям компетентним, котрі знають, як це зробити найкраще. Інакше кажучи, народ має створити представницьке правління, коли громадяни здійснюють державну владу або місцеве самоврядування шляхом делегування (передання) власних повноважень своїм представникам (депутатам), які обираються до представницьких органів (парламенту, органів місцевого самоврядування). Так із прямої демократії виростає демократія представницька.

Представницька демократія є засобом реалізації волі народу через обраних ним представників до органів влади або окремих посадових осіб, які безпосередньо здійснюють владу (наприклад, президент).

Пряма і представницька демократії у нашій країні не відірвані одна від одної. Елементи прямої демократії містяться у представницькій. Своєрідним містком між ними є вибори, під час яких громадяни безпосередньо висловлюють свою волю і водночас передають свої повноваження обраним до органів влади представникам від народу. Представницька демократія може діяти і в зворотному напрямі, впливаючи на пряму. Це відбувається, коли, скажімо, Верховна Рада або Президент України виступають ініціаторами проведення виборів чи референдуму. В такому разі органи влади справляють організаційний вплив на процеси прямої демократії.

Що таке референдум?

У сучасному демократичному суспільстві популярним шляхом здійснення прямої демократії є референдум (від лат. Referendum – те, що має бути повідомлене) – ухвалення законів або розв’язання важливих питань державного і місцевого значення шляхом всенародного голосування.

Загалом у ХХ столітті загальнонаціональні референдуми проводилися дуже часто. В деяких країнах, наприклад у Швейцарії, відбувається кілька референдумів на рік. Питання про відділення провінції Квебек від Канади не дістало розв’язання, бо на референдумі його схвалили тільки 49 відсотків виборців. У 2000 році австралійці референдумом визначали, чи бути Австралії республікою, і вирішили залишитися підданими Британської корони.

В Україні, наприклад, акт Незалежності України, проголошений Верховною Радою, був підтверджений Всеукраїнським референдумом 1991 року. Згідно із законодавством України, можливе проведення всеукраїнського й місцевого референдумів і референдуму Автономної Республіки Крим. Кожен з таких референдумів може розв’язувати тільки питання свого рівня. З ініціативою проведення референдумів можуть виступати і органи державної влади, і громадяни.

 Місцеві ініціативи та громадські слухання

Суттєвим чинником впливу на вирішення місцевих проблем є активність громадян та їх участь у місцевому самоврядуванні. Згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», громадянам надається право і можливість впливати на місцеву владу шляхом:

• ініціювання розгляду у обласній, районній, міській, сільській раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.

Місцева ініціатива підлягає обов’язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю осіб, які її ініціювали.

• проведення громадських слухань – зустрічей з депутатами обласної, районної, міської, сільської ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени місцевої громади можуть порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення.

Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

Участь громадян у підготовці проектів державних рішень

Відповідно до світових демократичних стандартів громадяни та їх об’єднання можуть брати участь у підготовці органами виконавчої влади проектів державних рішень. З цією метою органи виконавчої влади проводять консультації з громадськістю з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, проектів державних і регіональних програм економічного, соціального і культурного розвитку, нормативно-правових актів щодо прав, свобод і законних інтересів громадян, звітів про витрачання бюджетних коштів. Консультації можуть проводитися у формі зустрічей з громадянами, громадських слухань, «круглих столів», письмових консультацій та через мережу Інтернет.

Об’єднання громадян (громадські, благодійні організації, політичні партії та ін.) також можуть ініціювати проведення органом виконавчої влади консультацій з громадськістю. Якщо така пропозиція надійде від трьох об’єднань – проведення консультацій має бути обов’язковим.

Крім того, при органах виконавчої влади діють громадські ради, які надають поради та консультації органам виконавчої влади щодо підготовки та організації виконання державних рішень. На сьогодні при органах виконавчої влади діє 74 громадські ради, до складу яких входять представники громадських організацій, професійних спілок, інших об’єднань громадян, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації.

http://children.kmu.gov.ua/