Кожний з нас неодмінно застерігає свою дитину, щоб та трималась подалі від незнайомих людей, та чи розтлумачуємо ми дітям, що стоїть за цими словами? Напевно, ні. Тож на що звернути увагу і як навчити дитину бути обережною?

Діти часто оцінюють людей за їх зовнішнім виглядом. Той, хто виглядає красиво, сприймається ними як «гарний», неохайна ж людина здається «поганою». Проведіть невеликий експеримент: попросіть дитину уявити собі когось непривабливого, брудного, розпатланого, і нехай малюк розповість вам про те, що він думає про цю людину, а потім попросіть, щоб дитина уявила собі людину симпатичну, добре одягнену, причесану, і поспостерігайте, як зміниться сприйняття цього незнайомця в очах вашого малюка.

Після цього поясніть дитині, що брудна людина може бути бездомною і просто не має можливості виглядати інакше. Вона може бути доброю й навіть шляхетною людиною, яка за певних причин опинилась у біді, але її зовнішність лякає нас і змушує триматись подалі від неї. Тим часом люди, які по-справжньому небезпечні, часто привітні й доброзичливі, а їх вік не має жодного значення – це може бути товариський підліток або літній чоловік із зовнішністю доброго і щирого дідуся.

Ваша дитина повинна знати, що таких людей можна зустріти скрізь: на вулиці, у парку чи в торговому центрі. Тому важливо, щоб дитина завжди намагалась перебувати в товаристві інших людей. Адже людина з поганими намірами не захоче мати свідків. Батьківська мудрість полягає в тому, щоб обговорити з дітьми те, як діють такі «підозрілі» люди, розповісти їм про «підводні камені», що приховують у різній поведінці незнайомці. Завдяки цьому (у разі небезпеки) дитина зможе розпізнати проблему і швидко відреагувати.

Як ми можемо навчити наших дітей бути пильними?

Правила, дотримання яких допоможе дитині уникнути небезпеки:

• завжди перебувай у компанії інших дітей, не ходи один, якщо це можливо;
• дотримуйся безпечної дистанції з незнайомими людьми – не менше ніж на відстань витягнутої руки – це дасть час на реакцію;
• не бери в незнайомців цукерки, подарунки, гроші і т. п.;
• будь обережним, якщо хтось просить тебе про допомогу і вмовляє підійти до машини. Не підходь;
• не вір, якщо хтось каже, що знає твоїх батьків;
• ніколи не повідомляй своє ім'я та прізвище, адресу, номер телефону або будь-яку інформацію про себе тому, кого ти не знаєш;
• якщо ти знаходишся вдома один, не відкривай двері нікому, кого не знаєш;
• по телефону не розповідай незнайомим людям про те, що ти вдома один. Скажи, що мама й тато зараз зайняті, зателефонують пізніше.

Про що ще варто знати батькам?

• не підписуйте речі дитини, тому що це дозволяє покликати її, звертаючись до неї на ім’я та прізвище, що відразу ж викликає довіру;
• семирічна дитина все-таки ще занадто мала, щоб самостійно ходити на дитячий майданчик;
• просіть дитину, щоб вона завжди йшла додому по одній і тій самій дорозі й не скорочувала шлях;
• налаштуйте в її телефоні швидкий набір номера 102 і покажіть, що необхідно натиснути для виклику;
• придумайте секретний пароль. Ним може бути будь-яке слово або фраза, відома тільки вам і вашій дитині. Якщо раптом хтось до неї звернеться і скаже, що прийшов нібито на ваше прохання, дитина повинна буде попросити цю людину сказати їй пароль.

У спілкуванні з підозрілими людьми навчіть дитину правила «трьох кроків»

Розкажіть і поясніть дитині, що кожний з нас має таку дуже важливу властивість, як інстинкт, а тому, якщо він відчує, що щось не так, то повинен довіритися своєму внутрішньому відчуттю. Правило «трьох кроків» передбачає наступне. Якщо хтось зупинить дитину, вона повинна:

• 1. Сказати «ні» або, якщо знадобиться, почати кричати.
• 2. Швидко піти або втекти від цієї людини.
• 3. Попросити про допомогу інших дорослих.

Це просте, але дуже важливе правило безпеки, яке не дозволяє втягнути дитину в небезпечну розмову. Постарайтесь відпрацювати різні ситуації, у кожній з яких дитина буде проробляти ці «три кроки». Повторюйте стільки разів, скільки буде потрібно для вироблення потрібної звички. Пам'ятайте: дитині важко протистояти дорослій людині. Тому вона повинна знати, що відповідати дорослому «ні» абсолютно нормально й дозволено!

Місія батьків полягає в тому, щоби зміцнити в дітях упевненість у собі і виховати самостійність. Діти мають право знати те, що може загрожувати їх безпеці, а також те, що робити в небезпечній ситуації, яка вже виникла. Спілкування тут відіграє величезну роль. Розмовляйте з ними про це!