Каталог статей

Як Ви оцінюєте педагогічну майстерність сучасного українського вчителя?

Опитування журналу "Відкритий урок: розробки, технології, досвід"

Н. Пінка, учитель Сокальської школи №6, Львівська обл.: "Бажаємо ми того чи ні, але школа як єдине джерело знань утратила свою монополію, а вчитель перестав бути істиною в останній інстанції. Поза стінами школи дитина одержує все більше й більше інформації. Сучасний український учитель мусить активно та цілеспрямовано допомагати дитині її осмислити. Педагогічна майстерність притаманна тому вчителю, який не те що вміє на вчи ти, це той учитель, який ставить за мету зробити кожного учня щасливим, щоденно бачить радість, задоволення, розуміння в очах кожного учня. У творчого вчителя кожна його дитина - творець.

Бачу педагогічну майстерність учителя ще в тому, як він уміє переносити труднощі, заздрість колег, чи вміє відкинути від себе "нажиту" дорослість, щоб не відштовхнути учнів, пам'ятає своє дитинство, юність і серцем розуміє своїх учнів, а вони розуміють його. Педагогічну майстерність не можна уявити без любові до дітей, любові світлої, яка проникає в дитячі серця, осяяні розумом.

Називаю майстром того вчителя, який уміє виховати себе під впливом учнів, бути потрібним їм завжди, навіть тоді, коли вони стають дорослими, коли звертаються за порадами. Споконвічний обов'язок учителя - працювати відповідно до потреб країни. А для країни головне, не ким буде дитина, а якою буде: інтелігентною, людяною, чуйною, освіченою, думаючою, працьовитою.

На свої вчительські плечі вчитель приймає всі розлади у країні, й неможливо змінити світ навколо, якщо не змінити свій світ - світ своєї відповідальності".

М. Щєлко, учитель математики Київської гімназії №39: "Педагогічна майстерність. Майстерність у своїй справі. Гадаю, що майстерність - це вміння точно та правильно виконувати певну роботу. За висловом «педагогічна майстерність" криються величезний життєвий, педагогічний досвід учителя, його творчість, абсолютне знання предмета, володіння прийомами викладання, уміння зацікавити, навчити учнів.

Не помилюсь, якщо скажу, що педагогічна майстерність має й навчальну, й виховну, й розвивальну функції. Майстерність педагога розкриває можливості учнів, їх здібності, підсилює впевненість в оволодінні предметом, дає міцні знання, змогу спілкуватися, спонукає дітей до пізнання чогось нового, зароджує бажання вчитись, залучає до участі в олімпіадах, предметних тижнях, виступах на лекціях, КВК тощо.

Я впевнена, що саме педагогічна майстерність дає можливості зацікавити, зародити любов у дітей до певної діяльності. І саме вона має спонукати кожного вчителя до особистісного зростання, яке мусить бути і метою, і результатом педагогічного процесу".

О. Бубнов, учень 11-А класу Київської школи №255: "Сучасний учитель, яким він повинен бути - досить істотне й важливе поняття для учнів. Повірте, навчання - нелегкий процес, і хто як не вчитель може полегшити його нам: кожний учень вимагає уваги й допомоги. Усупереч усьому треба знаходити ті якості й таланти, які може реалізувати будь-яка дитина, показати, так би мовити, себе з хорошої сторони. Але не всі звертають на це увагу, не всім це потрібно. На жаль, як що дитина взялася за розум, її все одно сприймають як людину, яка має багато негативних рис. А якщо ти змінився? Учителі вважають, що їхній предмет єдиний у школі, унаслідок чого навантаження зростає щодня, учні сидять ночами, щоб вивчити все, утрачаючи власне здоров'я".

Н. Стасюк, директор Київської школи № 327: "Директор школи сьогодення як ніхто відчуває: час приніс зміни не тільки в економіку, політику, суспільство, а й в освіту. Звичайно, школа змінюється, але мета залишається - виховання майбутнього покоління. Так і педагогічну майстерність сучасного українського вчителя треба оцінювати з огляду на найважливіше за питання: а чи спроможний він виховати людину, гідну майбутнього?

Сьогодні як ніколи хибною є думка, що вчителю достатньо класно знати свій предмет і сумлінно ставитись до праці. Учитель-майстер своєї справи цілком розуміє, що викладання не є автоматичним вкладанням навчального матеріалу в голову учня. Над задача вчителя - уміння побудувати таку спільну навчальну діяльність, щоб учень мав непереборне бажання побачити, почути, відчути, а потім захотіти вчитись, урешті-решт, приходи ти на урок для спілкування з учителем. На якому б етапі професійного становлення не був учитель, він ні коли не може вважати свою майстерність остаточно завершеною. Постійне осмислення, переосмислення власного досвіду - ось запорука вивищення майстерності вчителя. Майстерність теж ремесло, але з відзнакою досконалості".

О. Шейніна, багатодітна мати з Харкова: "У мене, як і в кожного з батьків, є уявлення, яким би я хотіла бачити сучасного вчителя, з яким моя дитина зіштовхується у школі, навчається й одержує виховання. Я хотіла б, щоб моя дитина одержувала досвід доброти та справедливості. Щоб учитель не принижував себе відвертою недоброзичливістю до учнів. А особливо - щоб це не відбивалось на оцінюванні знань і навіть просто старань учня. Адже відомо, що успішність можна виховати в дитині тільки безумовною вірою в її сили.

Мені хотілося б, щоб учитель у першу чергу заохочував бажання до освоєння знань і дбайливо ста вився до цього бажання, то му що будь-яка не обережна оцінка ранить учня.

Що ж стосується традиційного розуміння професіоналізму вчителя, то це в першу чергу його здатність самостійно підготувати дітей до здачі незалежного тестування, тобто вміння вкласти в учнів систему знань і навичок, пред'являти ці знання в певний спосіб і навчити не нервувати, не лякатись іспитів. Так чи інакше - професійний учитель обдаровує дитину впевненістю в собі й розумному оцінюванні власних сил у даному предметі".

Стаття журналу "Відкритий урок: розробки, технології, досвід"

По матеріалам: Освіта.ua
Дата публікації: 26.10.2009

http://osvita.ua/