Давайте подивимося правді в очі: не дивлячись на те, що батьки часто жаліються на своїх дітей, вони полюбляють бути необхідними для них. Тому абсолютно природно, що зростаюча незалежність дитини буде для батьків серйозним і непростим випробуванням.

Однак сприяння розвитку в дитини навичок незалежного мислення є дуже важливим батьківським завданням. Ви можете підтримати цей процес, пропонуючи дітям «уявити» різноманітні ідеї або способи того, як щось зробити. Це дозволить їм попрямувати в царство творчого мислення і прийняти на себе «ризики», не боячись чимось відрізнятись від інших дітей чи бути «неправильними».

Якщо ви думаєте, що для дітей саме школа є найкращим місцем, де вони зможуть навчитись бути незалежними мислителями, подумайте ще раз. Нинішня система «навчання для тестів», яку використовує більшість шкіл, зазвичай зовсім не мотивує дітей розкрити свій творчий потенціал в умовах класу і шкільного навчального процесу. Незалежне мислення, на жаль, потроху уходить в історію.

Із цієї причини допомога при заповненні цього пробілу лежить безпосередньо на батьках. Ви можете вивчити способи розвитку індивідуальних стилів навчання й навички самостійного, незалежного мислення дитини вдома. Існує багато забавних способів, за допомогою яких зробити це реально. Ось ті прості поради, які пропонують експерти.

Розмовляти

Перш за все заохочуйте свою дитину розмовляти з використанням описових висловлювань. Наприклад, можна вибрати якісь фізичні вправи, які вона регулярно виконує, такі як біг, стрибки, сальто або «колесо», та попросити дитину пояснити вам, що вона відчуває під час виконання цих вправ. Також ви можете вибрати певний колір і попросити дитину описати, які думки та асоціації спадають їй на думку, коли вона бачить цей колір. Або попросіть дитину описати, яким вона уявляє собі ідеальне місце для відпочинку, порозмовляйте про те, якими, на її погляд, могли би бути її іграшки, або нехай дитина розповість вам, що їй більше за все подобається в її друзях.

Слухати

Далі перейдіть з дитиною до вміння слухати та навчіть її звертати увагу на те, що кажуть інші, перш ніж поділитися своїми думками із цього приводу. Важливо надавати дітям якомога більше найрізноманітніших ідей і підходів до сприйняття життя та перебування в ньому. Наприклад, для маленької дитини буде чудово послухати та взяти участь у відкритій дискусії сім’ї, під час якої висловлюється багато різних точок зору і думка кожного члена сім’ї вітається та поважається.

Думати

Звісно, іноді так і хочеться підстрибнути і показати нашим дітям, як зробити все «вірно», але ж це не допоможе їм навчитись робити щось чи думати самостійно. Заохочуйте дітей пробувати самим вирішувати свої власні проблеми, не робіть це замість них. І коли у них вийде, обов’язково відмітьте те, що вони роблять, кажучи: «Ти думаєш саме так?». Це допоможе їх осмислити для себе цінність процесу мислення.

Писати

Для маленьких дітей практика письма не повинна бути просто написанням слів на папері, хоча вона може бути такою. Якщо ваша дитина вже достатньо доросла, краще запропонуйте дитині описати її власні, нею придумані казки за традицією древнього словесного мистецтва. Тобто замість того, щоби прочитати казку перед сном, разом придумайте її (або якусь захоплюючу історію), по черзі розповідаючи подальші кілька речень. Також ви можете вибрати три випадкових слова й запропонувати дитині написати маленьке оповідання чи придумати вірш про ці слова. І пам’ятайте: вірші не обов’язково повинні бути римованими.

Уявляти

Ще одна ідея складається в тому, щоби під час прочитання книги чи перегляду фільму зробити невелику паузу і спитати дитину, як би вона хотіла зробити або сказати у випадку, якби зараз вона увійшла в цю сцену в якості персонажу. Цей цікавий спосіб неодмінно примусить дитину думати самостійно, і ви зможете обговорити можливі результати того чи іншого рішення. Таке теоретичне моделювання різних ситуацій слугує свого роду генеральною репетицією реального життя. Коли діти програють в уяві різні ситуації з героями, духовно зближуючись із книгою чи фільмом, скоріше за все, їх варіант розвитку подій буде виходити зі співчуття й не буде сліпим слідуванням натовпу. У результаті в реальному житті та реальних ситуаціях діти будуть поводитись так само свідомо.