Як виховувати дитину без батька
Відсутність батька, як відомо, позначається на вихованні дитини не сприятливим чином. Проте компенсувати, хоч би частково, відсутність батька все ж таки можна. І про це - стаття.
Цю роль може взяти на себе хто-небудь з родичів, що регулярно бувають у будинку самотньої матері і її дитини, або з її товаришів по службі. Утім, у самотньої матері може з'явитися друг, у якому вона хотіла б бачити свого чоловіка. Звичайно, що до появи в будинку такого одного постійного друга по-різному поставиться син дошкільного віку і той же син, що узяв на себе роль «голови сім'ї». Не слід дивуватися, якщо в першому випадку буде простіше (не завжди, але частіше) у дитини з новим чоловіком матері встановляться цілком дружні нормальні контакти, а в другому випадку можуть виникнути різного роду ускладнення і конфлікти. Вважаємо, тут все ясно і без додаткових роз'яснень: хлопчик, що просто подорослішав, бачить у новому чоловіці суперника, якого він інстинктивно відкидає. (Конфлікти між сином і названим батьком приймають іноді такий загрозливий характер — і тому є немало прикладів в житті, — що у дитини може відбутися нервовий зрив).
Положення із самого початку може виправити і направити в потрібне русло матір, якщо вона тактовно дасть зрозуміти синові, що він як і раніше займає в її житті головне місце, що вона сподівається на його допомогу і вірить йому, але що їй важко доводиться одній, до того ж вона любить свого друга, як з часом полюбить його сина абсолютно стороння дівчина і він відповість їй взаємністю. Повинні відмітити, що, як підтверджують наші спостереження, при такій поведінці самотньої матери конфлікти, як правило, швидко гаснуть, і тоді новий союз, навіть якщо у матери декілька дітей, має непогані шанси на успіх.
Та є і деякі «підводні камені», на які натикається більшість жінок. Річ у тому, що ми часто переносимо свої особисті нелади на відношення до дитини, і чим неладів більше, чим вони складніші, тим більшу загрозу представляють вони для виховання. Тут-то і виникає основа відомих по романах колізій, коли матір виховує дочку так, щоб вона «помстилася» за всі її розчарування, а сина так, щоб і він підготував жінкам ту ж долю, яка випала на її частку. Правда, в житті з такими «жорстокими» відхиленнями доводиться зустрічатися не часто, але певні тенденції до цього не рідкість. Не дуже-то легко буває поводитися так, щоб дитина, яка усім своїм видом нагадує мамі про її невдачу, не відчула наслідків цього на своєму вихованні. Невдачі озлоблюють, а численні труднощі, з якими стикається самотня мати, не сприяють появі стабільного гарного настрою. От чому у самотньої матері, нехай навіть вона і не усвідомлює цього, досить часто складається неприязне, а трапляється, і відверте вороже відношення до дитини, хоча зовні це і маскується під гаряче прагнення виростити з дитини гідну людину.
Часто зустрічаємося ми і з іншими крайнощами у вихованні. Одна мати, наприклад, вважає, що дитина — це все або, правильніше сказати, єдине, що у неї залишилося на світі після розчарування, що осягнуло її. Вона ретельно зберігає цей скарб для себе, забуваючи про те, що дитина — самостійна особа зі своїми особливими, відмінними бажаннями і інтересами; вона прив'язана до неї всім серцем, стає хворобливо ревнивою, оберігаючи її від усіх «поганих» впливів, і врешті-решт, якщо чого і добивається від своєї дитини, так це або тупої байдужості до всього і до всіх, включаючи сюди і власну матір, або відкритого вибуху незадоволеності, також направленої в першу чергу проти власної матері. Інша мати, що опинилася в схожій ситуації, прагне перетворити дитину швидше в інструмент, ніж у мету своїх устремлінь. Така мати діє з прямолінійністю тарану, бажаючи, щоб її дитина за всяку ціну добилася в житті того, чого не вдалося добитися їй, і тому її дитина повинна бути найкрасивішою, найпривабливішою і розумнішою, користуватися неймовірним успіхом у оточуючих, усі повинні мало не увиватися навколо неї — тільки це винагородить матір за всі її муки.
Ми знову нагадуємо нашим читачам про те, що мова йде лише про можливу небезпеку таких ускладнень, а ніяк не про те, що ці ускладнення зустрічаються в житті часто-густо. Проте не слід і нехтувати можливістю виникнення в неповній сім'ї як тих ускладнень, про які ми тільки що розповіли, так і інших, нітрохи не менш драматичних. Дитина, що виховується в повній сім'ї, може недоотримати позитивні емоційні імпульси від одного члена сім'ї; їх йому з лишком надасть інший член сім'ї. Ця ж дитина може зустріти недостатнє розуміння своїх потреб з боку одного члена сім'ї; тим повніше і краще за нього зрозуміє інший. Нарешті, дитина, що виховується в повній сім'ї, може не знайти приклад для наслідування в одному членові сім'ї; таким прикладом стане для неї інший член. Дитина, що виховується в неповній сім'ї, бачить поряд з собою постійно одну і ту ж особу — свою матір, — позбавлена можливості вибору. Тим більша відповідальність лягає на плечі самотньої матері, тим цінніше виявляється допомога, що отримується нею від оточуючих, незалежно від того, чи йде мова про родичів або громадські організації. Кажучи про допомогу, ми, звичайно, маємо на увазі не стільки матеріальну, скільки — і головним чином — психологічну допомогу, у якій дедалі більше матиме потребу як самотня мати, так і її дитина.
Але повернемося ще на одну хвилину до питання, яке ми недостатньо повно розкрили. Дитина, що виховується однією матір’ю, як правило, дорослішає швидше, ніж дитина, що росте в повній сім'ї. Після всього, що ми вже розповіли про виховання дитину, зрозуміти, чому таке відбувається з дитиною саме з неповної сім'ї, думаємо, неважко. Зрозуміло, мова йде про швидке дорослішання тільки тих дітей, чиї психологічні, духовні потреби знайшли повне задоволення. Дитина, розвитку якої приділяли достатньо часу, зустрівшись з новими для нею труднощами (при знайомстві з людиною протилежної статі, наприклад, або при появі в будинку стороннього чоловіка), не розгубиться перед ними, а спробує самостійно їх подолати. Якщо дитина емоційно розвинена, якщо в неї встановилися добрі стосунки з матір’ю, є надія, що дійсно подолає проблеми в спілкуванні, знайде в собі сили зрозуміти маму. Може бути, що така молода людина виявиться згодом більш ініціативною і цілеспрямованою, упевненішою в собі і в своїх вчинках, ніж його одноліток з повної сім'ї, що виріс в благополучних умовах і не знав ні матеріальних, ні емоційних обмежень. (Втім те ж можна сказати і щодо дитини з повної сім'ї; де батьки не тільки виконували будь-який каприз свого сина або дочки, але й учили їх самостійно долати труднощі).
Зрозуміло, ми далекі від думки вважати нормальним положення, при якому число самотніх матерей не тільки не скорочується, але й має тенденцію до помітного збільшення. Та все ж, якщо таке явище має місце в житті, немає підстав вважати самотніх матерей людьми глибоко нещасними, а їх дітей — приреченими на довічну духовну нужду. Труднощі у вихованні (а труднощі виникають при будь-якому вихованні, будь то в повній або неповній сім'ї, просто труднощі при цьому бувають різні і по-різному вони долаються) можуть бути зведені, як це виявляється з наших міркувань, до мінімуму, і дитина, що виросла в неповній сім'ї, ні в чому не поступатиметься дитині, що виросла в повній сім'ї. Просто треба усвідомлювати чого це коштуватиме самотній мамі. І, нажаль, не всі справляються з такими великими навантаженнями.
На закінчення портал mama-tato.com.ua бажає всім нашим читачам виростити здорових, гармонійно розвинених, сильних людей, які отримають від життя максимум задоволення і принесуть людям, що їх оточують, усьому суспільству в цілому максимум користі.
http://www.mama-tato.com.ua/
|
