Каталог статей

                                                                        Як здоров’я, школярику?

За останні роки, як показують демографічні дослідження та офіційна статистика, збільшився показник захворюваності дітей. Статистичні дані свідчать про зростання захворювань серед дітей України на 20%, поширеність хвороб у 2,87 раза, збільшився контингент дітей-інвалідів. Нині найбільш поширеними є хвороби ендокринної системи (збільшення в 3,5 раза), хвороби крові та кровоносної системи (в 2,8 раза), хвороби системи кровообігу (в 1,8 раза), хвороби сечостатевої системи (в 1 раз). На 77,6% збільшилися вроджені вади розвитку дітей, на 43,4% - недуги нервової системи.

Проблемами здоров’я дітей займалися й продовжують займатися багато вчених. Вони розглядають здоров’язбереження у навчально-виховному процесі з різних напрямків: валеологічного (І. Зайцев, І. Брехман, М. Гриньова), психологічного (І. Бех, О. Хухлаєва та ін.) й педагогічного (В. Сухомлинський, Д. Бєлухін, О. Омельченко).

За результатами обстежень вчені відмічають, що у період навчання з 1-го по 9-й класи кількість здорових дітей зменшується в 4 рази, а дітей із вадами зору збільшується з 3-х до 50%, кількість нервово-психічних порушень збільшується з 15-ти до 40-ка відсотків.

Крім цього протягом навчання у школі збільшується кількість учнів, які мають кілька діагнозів: школярі 7-8 років мають в середньому 2 діагнози хвороб, 10-11 років – 3 діагнози, 16-17 років – 3-4 діагнози, а 20 відсотків старшокласників мають 5 і більше функціональних порушень та хронічних захворювань.

На погіршення стану здоров’я підростаючого покоління впливає не тільки екологічна катастрофа, напруження соціального становища, а як відмічає учений О.Мельник, і сучасний стан навчання (ускладнення навчальних програм, інтенсифікація навчального процесу тощо).

На думку М. Безруких «вплив школи, умов навчання, навчальні навантаження так значущі саме тому, що вони діють безпосередньо, тривало, систематично й комплексно. Окрім цього роки навчання для кожної дитини – період інтенсивного розвитку, формування організму, період, коли будь-які несприятливі фактори здійснюють найбільший вплив».

За дев’ятирічний період навчання в школі до 65% збільшується кількість дітей з порушеннями опорно-рухового апарату (сколіоз, складні форми плоскостопості, остеохондроз).

До трійки найпоширеніших порушень здоров’я, що найбільше докучають школярам, входить викривлення постави (звичного положення тіла в спокої та русі). На поставу дитини можуть впливати різні чинники: перенесені хвороби та патологічні стани, вади вродженого характеру. Однак у більшості випадків причиною викривлення дитячого хребта є не що інше як неправильне розташування тіла під час сидіння. Адже не секрет, що у наш час суцільної комп’ютеризації дитина «не вилазить» із комп’ютера чи телевізора або з-за парти протягом 5-8 годин.

Великої шкоди шийним м’язам і хребту дитини може також заподіяти занадто важкий або неправильно підібраний шкільний ранець. Вітчизняні спеціалісти віддають перевагу саме ранцю перед портфелем і сумкою (ці шкільні аксесуари мають лише одну лямку чи ручку, що веде до викривлення хребта) та рюкзаком, у якого хоч і 2 лямки, проте він має м’яку спинку.

Експерти Канади, Австрії та США рекомендують батькам молодших школярів так підбирати ранець, щоб його вміст не перевищував 10% від ваги дитини.

Такої ж думки й українські фахівці. Завідуюча лабораторії гігієни навчальної діяльності дітей Інституту гігієни та медичної екології ім. Марзєєва НАНУ Світлана Гозак рекомендує: якщо першокласник важить 25 кг, ранець разом із вмістом не мусить перевищувати 2,5 кг (тобто 10%). Така вага є найбезпечніша для опорно-рухового апарату школяра, його серцево-судинної системи. Але, якщо ранець важчий, тоді зростає навантаження й на хребет, і на суглоби, і на судини учня.

Що ж стосується самого ранця, то відповідно до санітарних норм і правил, зазначає С. Гозак, його вага не повинна перевищувати 1,2 кг. Зараз є ранці по 500-700 грамів і навіть по 300 грамів, що виготовлені із міцних, щільних і легких матеріалів.

Загальновідомо, що здоров’я є однією з головних цінностей у житті людини. Проте у напруженому ритмі нашого буття ми чи не встигаємо, чи забуваємо, а то й лінуємось стежити за станом здоров’я. А дарма. Бо, як відмічав у своїх працях В. Грибан, здоров’я як повітря – його не відчуваєш, доки воно є, але про нього не потрібно забувати, за нього слід боротися.

То ж дбайте про здоров’я своїх дітей і не забувайте про своє.