Каталог статей
| Головна » Статті » Літній оздоровчий табір (пришкільний та ін.) » Барви сонячного літа | [ Додати статтю ] |
Казка про Колобка, який нікого не боявся
| Казка про Колобка, який нікого не боявся (рольова казка) Дійові особи: Автор, Дід, Баба, Колобок, Заєць, Вовк, Ведмідь, Лисичка Автор. Дожились уже до того Дід і баба наші — Ні з чого борщу зварити, А тим більше — каші. День проходить, два проходить, А в животі зводить, І охлялий дід до баби З проханням підходить. Дід. Все, бабусю, більш не можу! Всидіть на печі! Ти хоча б малесенького Колобка спечи!
Баба. Діду! З чого ж його пекти? Борошна ж немає! Дід. А ти в засік подивися, Може, й назмітаєш. Автор. Послухала баба діда І пішла у хижку. Там, і справді, назмітала Борошенця трішки. Замісила вона тісто, Затопила пічку. Спікся гарний Колобочок, Хоч і невеличкий. Колобочка положили, Щоб він охолонув, А дідусь зрадів і швидко Побіг мить долоні. А Колобок лежав, лежав Та й говорить тихо: Колобок. Як залишусь, то враз з'їдять, Буде мені лихо. А як кудись покочуся, То, дасть Бог, врятуюсь, Може, когось і зустріну, З кимось поспілкуюсь. Автор. Так подумав він, подумав — І з вікна скотився... Не знайшла пропажі баба, А дід розлютився. А Колобок покотився Лісом, полем, гаєм, І сам собі тихесенько Пісеньку співає. Колобок. Я Колобок-Колобок, В мене печений бочок, І рум'яні щічки, І веселе личко. Я кочусь, куди захочу, Знайти добрих друзів хочу, Ворогів я не злякаюсь — Утечу або сховаюсь. Я — чудовий мандрівник, Я від діда й баби втік. Ображать мене не треба, Бо втечу я і від тебе. Автор. Розкрив рота Колобочок, Щоб доспівать пісню, Аж назустріч йому Зайчик Вискочив із лісу. Заєць. Ага! — кричить. — Упіймався! Перепічка клята! Сам тобою посмакую, Ще й дам зайченятам! Автор. Та Колобок не злякався, Хитро посміхнувся І до Зайчика з такими Словами звернувся: Колобок. Не їж мене, довговухий, Краще пісеньку послухай! Може, щось і зрозумієш, Та нічого вже не вдієш. Колобочкова пісня Я Колобок-Колобок, В мене печений бочок, І рум'яні щічки, І веселе личко! Не тобі, Зайчисько, Зі мною змагаться, Бо я розумніший Разів, мабуть, в двадцять. Можеш нахваляться Скільки тобі треба, Все одно, вухатий, Утечу від тебе! Автор. Поки Зайчик слухав, Розвісивши вуха, Наш Колобок — скік Вбік, і хутко зник. Втік! Знову котиться він далі, Свою пісеньку співає, А назустріч — Вовчик-братик, Зараз Колобка ухватить! Але ні, стоїть Вовчина, Радісно очима блима, А потім як засміється: Вовк. Притрушу тебе я перцем, Петрушкою й часником — Проковтну одним ковтком! На сніданок буде З тебе смачна піцца! Автор. І простяга лапу, Щоб мерщій вчепиться... Думаєте, що злякався Наш Колобок Вовка? Ви б на нього подивились, Ото було б ловко! Бо спочатку Колобочок Наш розреготався, А вже потім — Вовку пісню Проспівати взявся. Колобочкова пісня Я Колобок-Колобок, В мене печений бочок, І рум'яні щічки, І веселе личко. Не тобі, Вовчиську, Зі мною змагаться, Бо я — розумніший Разів, мабуть, в двадцять. Можеш насміхатись Скільки тобі треба, Все одно, зубатий, Утечу від тебе! Автор. І поки Вовчисько слухав, Розкривши пащеку, Колобок наш славнозвісний Був уже далеко. Коли це йому назустріч Ведмідь чимчикує. Колобок вбік не звертає, Назустріч прямує. Дуже Ведмідь здивувався: Ведмідь. Оце так дожився! Підсмажений бублик Під ніс підкотився. Та я ж не пробачу Зухвалість такую! Тебе, як цукерку, Умить проковтну я! Автор. Колобок од сміху пирснув І заспівав свою пісню. Колобочкова пісня Я Колобок-Колобок, В мене печений бочок, І рум'яні щічки, І веселе личко. Не тобі, Ведмедю, З мене насміхаться, Бо я розумніший Разів, мабуть, в двадцять. Голові ведмежій Не завадить знати, Що тобі нізащо Мене не спіймати! Автор. І з тим покотився Він далі, лісочком, І зустрів Лисичку Під крутим горбочком. Лисичка. Здрастуй, мій хороший! — Сказала Лисиця. — Друзів обминати, Хлопче, не годиться. Ти такий розумний! І такий гарненький! Дивлюсь я на тебе І мліє серденько! Дуже апетитний! Ніде правди діти! Хочеться нестримно Шматок відкусити! Колобок. Лісова красуне! — Мовив Колобок. До кінця пройшов я Славний цей лісок! І мене, між іншим, Хотів з'їсти кожен, Кого зустрічав я На своїй дорозі. Ти не вийняток, Лисиця. Ну, мені пора котиться! Автор. І хотів наш Колобочок На горбок піднятись, Як почала та Лисичка Вголос дивуватись: Лисичка. Боже ж мій! — вона сказала, — Восьме чудо світу! Де в наш час здобути можна Отаку освіту! Дуже вже незвичну! Енциклопедичну! Що там той професор! Геній ти у нас! Вибач, що у тебе Забираю час. Слова твої мудрі — Слухала б довіку! Послав же Бог зустріч З таким чоловіком! Автор. Колобок спинився, Не котиться далі: Слухати приємно Компліменти вдалі. Слухає він, слуха, Кива головою. Мріє: «Однодумця Все-таки знайшов я!» Думає: «Зустрів я Товариша й друга!» Лестощі маскують Лисячу наругу. Підкотивсь мудрець наш Близько до Лисички. А вона ж — так щиро Заглядає в личко. Колобок на носа До Лисички вскочив, Він поспілкуватись З нею ближче хоче. Зрозуміла Лиска, Що вдалося діло, Роззявила рота — І вмить його з'їла. До цієї казки Три кінці писались. Один перед вами, А ще два — зостались. Хочете дізнатись Про ті два кінці? То читайте далі В книжечці оцій. ДРУГИЙ КІНЕЦЬ Та враз похопився: «Хитрюща Лисиця! Певно, вона хоче Мною поживиться?!» І чкурнув мудрець наш — Курява знялася. Витівка Лисичці В цей раз не вдалася. Колобок котився Все далі і далі. Та так утомився, Що вже не співає. Спинивсь відпочити І поміркувати, Бо вирішив справжнім Мандрівником стати. Закортіло всюди Йому побувати. Взяв він карту світу, Став маршрут складати. Дума: «Скористаюсь Чудовим моментом І скрізь побуваю, На всіх континентах». Заснув Колобочок, Бо зморила втома. Скрізь було цікаво, Та найкраще — вдома. ТРЕТЯ КІНЦІВКА Автор. Спершу Колобочок Повірив Лисиці, А потім подумав: Колобок. Хоче поживиться! Співа дифирамби, Слюні розпустила... Хоче похвалитись — Колобочка з'їла! Але ж я — професорі Розуму палата! Я себе зумію Скривдити не дати. 1 знайду я вихід, Як живим зостаться. Ну, не поминайте Мене лихом, братці. Автор. Колобок розгін взяв І чкурнув щодуху. Видно, й на лисицю Буває проруха. А Колобок — скік-скок — Більш не хоче у лісок. Хоче він пригод незвичних. Здогадалися? Космічних! Почав щодня тренуватись, Зібрався летіти, Мріє в космічнім безмежжі Друзів він зустріти. Колобок скафандр замовив, Складає маршрута, Мріє він завзятим Космонавтом бути! Колобок. Обійшов же я Лисицю І прийшов до тями! Не страшні мені тепер вже Інопланетяни! Автор. Кличе Колобочка Місяць, Манить і чарує... «Ну що ж, — каже Колобочок, — Туди й помандрую!» У великому секреті Спорудив ракету. Купив роботів новеньких, Комп'ютер, дискету. Приготувавсь до польоту І завтра рушає. А про це нехай розкаже Той, хто більше знає. КІНЕЦЬ | |
| Переглядів: 5797 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |