РІПКА
1-й учень
Увага! Увага! Хлопчики й дівчатка,
До казки в гості вас запрошуєм, малята!
Ми маєм сповістити новину,
Що, як і ви, в далеку давнину,
Всі діти полюбляють казочки,
І слухають їх завжди залюбки.
Запрошуєм усіх дітей,
Запрошуєм усіх гостей
На зустріч з казкою
В чудовий день оцей!
Автор 1
Вам історію одну зараз ми розкажемо.
Всіх героїв, дії всі вам ось тут покажемо.
Автор 2
Якщо з римою у нас не все буде складно,
Не біда, ви кожен раз, посміхнетесь славно.
Автор 3
Ця історія сучасна, на давнішню схожа.
Хтось з героїв в ній нещасний, добре, що не кожен.
Автор 4
Дід Омелько й баба Мотря мали добру вдачу:
Тому років, може за три, збудували дачу.
Автор 5
Огородину розбили, груша є і вишня.
Гарних квітів насаджали, та й фазенда вийшла.
(співають пісню на мотив «Посіяла буряки»)
І
В того гарний урожай завжди достигає,
Хто щоранку з краю в край поле оглядає.
Ой ля, ой ля-ля завжди достигає,
Хто щоранку з краю в край поле оглядає.
ІІ
Вийдеш вранці на грядки, серце аж сміється:
Перець, морква, буряки, ще й ріпка озветься.
Ой ля, ой ля-ля серце аж сміється:
Перець, морква, буряки, ще й ріпка озветься.
ІІІ
Не до сміху лиш чомусь, нашому старому,
Виросла у нього ріпка, наче та корова.
Ой ля, ой ля-ля нашому старому,
Виросла у нього ріпка, наче та корова.
ІY
Зараз ми розкажемо вам повчальну казку.
А ви всі уваж ненько слухайте будь ласка.
Ой ля, ой ля-ля вам повчальну казку.
А ви всі уваж ненько слухайте будь ласка.
Автор 1.
Вийшов якось дід на ганок у трусах спортивних,
Тай почав лічити гави – був він трохи дивний.
Ґава всілася на грядку, товста, як куріпка.
Впало дідові на згадку глянуть як там ріпка.
Ґава.
Що, дідусю, довго спав на дивані євро?
Вже й забув, що тут саджав ріпку цю, напевно?
Що ти зираєш, старий? При мерщій до хати.
Бабу Мотрю зви скоріш, час вже ріпку рвати.
Дід.
Ба…
Автор 2.
Зашморгав здива носом, щелепа відвисла,
Ріпку наче хто насосом накачав навмисно.
Дід.
От так диво! Гей, старенька! Піди ж подивися,
Яка видалась гарненька, хоч Богу молися.
Баба.
Не кричи як з перепарки, поки не глуха ще,
Додивитись треба «Няньку», сам тягни, ледащо!
Автор 3.
Сам Омелько нахилився, смикнув раз, і три, і п’ять…
Сів, в потилиці порився. Допомоги став чекать.
Дід.
Швидше, хай би тобі грець. Годі вже байдикувать.
Бачиш, хитрий горобець вже на ріпку блима.
Буде ріпці цій кінець.
Швидше, хай би тобі грець! Яка ж ти лінива!
Автор 1.
Відірвавшись десь в обід від кінокартини,
Бачить Мотря, тягне дід ріпку за чуприну.
Автор 2.
Заревівши як мотор, піднапрягши спину,
Пнеться бідний, як трактор, й так цілу годину.
Баба.
Що, Геракле мій, ніяк? Поможу, небого.
Як вхоплю тебе ось так – наша перемога!
Автор 3.
Хоч бери тобі та й вмри – ані ворухнеться.
Вже години з півтори баба з дідом пнеться.
Надірвали старі руки, тяжкі їм такі труди.
Дід.
Треба кликати онуку.
Баба.
Гей, Ізольдо, йди сюди!
Автор 1.
І онука вередлива, вся така крута – крута.
Хоч мала, а вже криклива, з гонором відповіда.
Онука.
Як же ви мене дістали з вашими городами!
Що, вже фермерами стали, та й рабів володарі?
Я ось відео дивлюся, в мене інша аура,
На Жан Клода я молюся, я вам не Ізаура!
Баба.
Виручи, дитино, нас, бо ще грижу матиму
Ми в долярах на цей раз за труди заплатимо.
Автор 2.
Миттю вискочила з хати, мало не спіткнулась.
Онука.
Буду вам допомагати.
Автор 3.
Й мило посміхнулась. Один в одного вчепились,
Знову штурм почався. Смик, та й разом повалились.
Дід як розкричався. Ні, не витягнуть прокляту.
Дід.
Послухай, Ізольдо, збігаймо мерщій до хати й притягни Арнольда.
(виходить собака Арнольд і співає)
Ну що ж ви за люди, чого вам ще треба?
То гавкай на кішку, а то на щеня.
Та вирвати ріпку для мене проблема,
Бо справа городня зовсім не моя.
Автор 1.
Притягла вона бульдога, слон, а не собака.
Добра є тепер підмога, почалась атака.
Тягне ріпку дід за чуба, червоніють вуха,
Діда баба ззаду скуба, а її онука.
Автор 2.
А бульдог - Арнольд Шварценегер в баскетбольній майці,
Чорний весь, неначе негр, джинси рве хазяйці.
Пнеться баба, дід, онука, Арнольд рветься з шкіри.
Чути страшні, дивні звуки аж кішці в квартирі.
Кішка.
Мяу!
Автор 3.
Вигляда з вікна
Кішка.
Ви мене збудили. Мов іде якась війна, шуму наробили.
(співає пісню)
Чого ти репетуєш, так голосно ґвалтуєш,
Невже нема роботи у тебе цілий день.
Чого мене гукаєш, невже ти сам не знаєш
Що зараз в мене саме тихий час.
Арнольд.
Гей, з вікна скоріше злазь! Причаїлась нишком.
Мала б совість ти хоч раз, помогла б хоч трішки!
Кішка.
Хоч вставати неохота, та робота не проста
Що ж, насмикаюсь досхочу я за куцого хвоста.
Автор 1.
Один в одного вчепились, дружная сімейка.
Знову очі округлились в бідного Омелька.
Автор 2.
Баба, внучка, кішка, дог тремтять від натуги.
Як їм важко, бачить Бог, так і ми всі навкруги.
Автор 3.
Ну ніяк не йдуть діла, ріпка все на місці.
Вся родина знемогла, та й шукають мишку.
Мишка.
Ти чого тут опинився? Що тут за нещастя?
Навіть сиру не наїлась, хай би тобі трясця!
(співає пісню)
Ніхто мене не любить, ніхто не приголубить,
Коти і мишоловки лиш ловлять тут і там.
Та як треба підмогу, завжди на допомогу
Всі звуть маленьку мишку, без неї щось ніяк.
Гоп – гоп –гоп – чіна – гоп, а я маленька,
Гоп – гоп –гоп – чіна – гоп, завжди спритненька,
Гоп – гоп –гоп – чіна – гоп, а я завжди спритненька,
Гоп – гоп –гоп – чіна – гоп, а я співаю,
Гоп – гоп –гоп – чіна – гоп, допомагаю,
Гоп – гоп –гоп – чіна – гоп, завжди допомагаю.
Мишка.
Пригадали давню казку та й мене призвали?
Що ж, врятую від поразки й ріпку вирву з вами.
Автор 1.
І коли разом, вшістьох ріпку ту дістали
Разом викрикнули
Всі. Ох!!!
Автор 2.
Їм погано стало.
Половину ріпки з’їло товстенне червисько.
Як на троні зручно сіло і вклонилось низько!
Червисько.
От тягли, то вже тягли. Що ж, окей, перемогли.
Так дурить то вже занадто, я один, а вас багато.
Вийшло все не дуже гарно й не зовсім приємно
Доглядали ви погано ріпку всі напевно?
Автор 3.
Ця сімейка розім’ялась з ріпкою надворі
Ну а ми всі насміялись з сюжету доволі.
(всі разом співають пісню)
І
От і розказали вам ми повчальну казку
З неї висновки свої ви зробіть будь ласка.
Ой ля, ой ля-ля, ми повчальну казку
З неї висновки свої ви зробіть будь ласка.
ІІ
Від роботи не втечеш – у народі кажуть:
«Що посієш, те й пожнеш» - це всі добре знають.
Ой ля, ой ля-ля, у народі кажуть:
«Що посієш, те й пожнеш» - це всі добре знають.
|
