Хліб - усьому голова
Виховний захід
Мета: поглибити знання учнів про хліб, фольклор, народні звичаї та обрядовість, пов'язані з хлібом. Розвивати кругозір дітей, збагачувати словниковий запас, мовлення дітей. Викликати інтерес учнів до історії свого народу. Виховувати дбайливе ставлення до хліба і повагу до хліборобів.
Обладнання: звукозапис пісні «Ой зелене жито зелене» ,загадка, прислів'я, українські рушники, макет хліба, печі, набір плакатів.
Звучить українська пісня «Ой зелене жито зелене».
Ведуча: Доброго дня, друзі! Сьогодні ми звернемось до давніх традицій нашого народу. А от про що саме поведемо розмову, відгадайте самі.
Виріс у полі на добрій землі,
Місце найкраще знайшов на столі!
Учні: Хліб!
Ведуча: Так, про хліб. Ось він гарний, запашний, лежить на вишитому рушнику. Чому саме на рушнику?
Учень: Тому що рушник - один із наших національних оберегів, символ України. Хліб-сіль на рушнику - то висока ознака гостинності народу.
Ведуча: Так. Недаремно про хліб існує чимало прислів'їв.
Учень: Хліб житній- батько рідний, гречана каша-мати наша.
Учень: На чорній землі білий хліб родить.
Учениця: Без хліба нема обіду.
Ведуча: Раніше в Україні господині щодня пекли житній хліб. Їжею й окрасою був хліб на різних святах і обрядах. На яких святах частували гостей хлібом?
Учні: Обряд - народне весілля. Обрядовим є хліб у новорічні свята, на Різдво, на Великдень.
Ведуча: З давніх - давен хліб у великій пошані в нашого народу. Словники української мови подають багато значень цього слова; які ви знаєте значення слова хліб.
Учень: Хліб- один з продуктів харчування, випечений з борошна.
Учениця: Хліб- поле, засіяне зерновими рослинами.
Учень: Хліб насущний - це щоденні, звичайні харчі.
Ведуча: Правильно, хліб - найголовніше багатство. Не може бути родина багатою, якщо в хаті немає хліба. Тому не дивно що в нашій мові чимало добрих слів, якими називають хліб: святий, насущний, золотавий, щедрий, пишний. І це свідчить про велику шану, яку віддали хлібові.
Тож давайте прослідкуємо шлях хліба вид ниви до столу.
Віршована розповідь «Шлях хліба від ниви до столу» з демонстрацією плакатів.
Учень: Він виріс із зерниночки
З тоненької билиночки,
Пустила вона вусики
І стала половіть.
Учень: Ішли дощі все літечко
Крізь неба синє ситечко
Зерно до зерна тулиться
І починає зріть.
Учениця: На сонечку пишається
І соком наливається.
І під вітрами буйними
Шумить, шумить воно.
Учень: У пшеничній зернині більше, як сто казок,-
У пшеничній зернині схований колосок.
Учень: А з тих колосків - решето зерен,
А з решета зерен - зерен мішки.
А далі, а далі світ ясен і зелен
Вінком обів'ють золоті колоски.
А хліб наш, і хлібом осіяна пісня,
І місто, й веселка нового моста,
І все те, що є і що буде опісля,
В зернині було і з зернини зроста.
Учень: У давнину зерно мололи на борошно за допомогою ручних жорен, які складалися з двох круглих каменів. Пізніше, щоб обертати жорна, використовували силу води і вітру. Так виникли вітрові та водяні млини. Робітників, що працювали на млині, називали мирошниками.
Ведуча: Наші пращури знали ціну хлібові. Вчили дітей, навіть у іграх, виявляти шану до хліба.
Народна гра «Підемо до баби по сіль»
Гурт дітей
-Чим хата багата?
-Хлібом і родиною!
-Звідки сходить сонце?
-З хати!
-А хліб?
-З пікної діжі!
-А чи є сіль у домі?
-Нема!
-Підемо до баби по сіль?
-Підемо!
-А не боїтеся її псів?
-Ні!
-Зараз перевірю!
В центрі гурту стає ведучий , який плескає в долоні перед очима кожного із дітей. Хто не кліпнув, той вирушає до баби по сіль.
Ведуча: Пікна діжа дуже важлива у господарстві, бо в ній учиняли тісто. За цим дерев'яним посудом господиня доглядала як за дитиною. Випікання хліба-то справжнє дійство.
Ось як описав його етнограф Володимир Скуратівський
Сценка: «Хліб святий пектиму»
Мати: Синку, принеси дровець, хліб пектиму!
( Підмітає долівку)
Син: Як гарно! Так причепурили ви хату, наче перед святом.
Мати: Так і є ж свято - хліб святий пектиму. Бог, на поміч виходить!
(Мати ставить на стіл миску борошна)
-Зараз просіємо борошно в діжу, молочка додамо, дріждів, солі та добре вимішаємо. А тепер накриємо чистеньким рушником, закутаємо, щоб
не захолов хлібчик і добре зійшов.
(Кладе тісто у піч)
Мати витягає хліб, звертається до гостей.
-Пахучий, теплий хліб, зі шкоринкою золотавою .Це від вогню позолота в нього.
Син: І лежить на столі хліб теплий, пахучий, руками роботящими подарований. Лежить ясний, як сонечко, і ніби промовляє.
Всі учні: Любіть хліб, шануйте, їжте та здоровими будьте!
|
