Хореографічна казка
"Художник і його чарівні фарби"
Евеліна Петрівна Чередніченко, вчитель хореографії ЗОШ №11, м.Умань, Черкаська область
Епіграф
Без рухів не можливо танцювати,
Без нот не можна музики заграти.
А у художника своя є мова –
Це мова фарб, це гама кольорова.
Автор.
Жив на світі художник талановитий,
Фарб і пензлів він був повелитель.
Жив він в ті чудові часи,
Коли фарби могли розмовляти усі,
Один одного всі розуміли,
Світ на краще змінити хотіли!
1. (Танець художника і фарб)
Автор.
Якось фарби всі разом зібрались,
І художнику дружно зізнались.
Біла фарба.
«Подивися, які ми красиві,
Намалюй нами ти свою мрію!»
Художник.
«Як же так? – здивувався художник,
Малювати я вами не зможу,
Адже ви мої друзі помрете -
Будуть з вас натюрморти й портрети.»
Зелена фарба.
«Ти, наш майстре, зовсім не правий,
Мужнім будь не заради забави.»
Синя фарба.
«Ми замовкнем на вік, як умієм, –
Щоб збулась врешті решт твоя мрія.»
Сіра фарба.
«Я не хочу назавжди зникати.
Та й до того ж весь вік свій мовчати!»
Червона фарба.
«Вам відкрию одну таємницю,
Все нарешті може змінитись:
Вічно буде жити та,
Якою художник зобразить життя!»
Автор.
Розпочалось все з жовтої фарби,
На почин, так би мовити як би,
Сяйво падало майстру в віконце –
На картині з’явилося сонце!
2.(Танець жовтої фарби)
Блакитна фарба.
«Жовта фарба – яскрава, гаряча,
Може, з нею я буду на вдачу.»
Автор.
Сів до справи художник натхненно,
Намалював із блакитної небо!
3.(Танець синьої фарби)
Коричнева фарба.
«Ти нас майстерністю своєю вразив.»
Чорна фарба.
« І ми теж хотіли б бути разом!»
4.(Танець коричневої і чорної фарб)
Художник.
«Добре! - радісно мовив художник,-
Право вибору в нас має кожний,
Так обидві змішаю вас я –
Вийде з вас родюча земля!»
Зелена фарба.
«Як же я?» Обізвались зелена,
«Адже чекаю тут не даремно,
Нехай же зеленіє все навкруги,
Будуть дерева, гаї і лани.»
5.(Танець зеленої фарби)
Художник.
«Що ж робити з цією перлиною?»
Автор.
І створив майстер сіру людину.
І з’явився маленький, як стрічка,
Ось такий собі чоловічок.
Став художника він допікати,
Сіра фарба.
«Я не хочу тут нудьгувати,
Терміново малюй мені друга,
Щоб не був я для тебе наруга.»
Автор.
Тут художнику сумно раптом стало.
Художник.
«Хіба ж моєї дружби тобі замало?
Я натхненно тебе малював,
Ось якою людиною став!»
Сірий чоловічок 1.
«Так, я, майстре, тебе поважаю,
Але друга мати, на картині бажаю!»
Автор.
І зробив тут художник мазок,
Проковтнув лиш повітря ковток
І з’явився такий собі друг –
Сірому майже близнюк!
Здивувався малий озирнувся,
До художника він усміхнувся.
Сірий чоловічок 2.
«Що тут коїться, що за пригода
І якого я племені роду?»
Сірий чоловічок 1.
«Не такого друга я собі уявляв,
Кого це ти мені намалював?
Але є й позитивний момент,
На картині ти лиш фрагмент!»
Сірий чоловічок 2.
«Ой, як чудово і як красиво!»
Автор.
Чоловічок промовив сірий.
Сірий чоловічок 2.
«Все навколо кольорове і гарне,
Тільки ми з тобою безбарвні!
Сірий чоловічок 1.
«Давай виправимо це негайно,
Вигляд буде в нас надзвичайний!»
Автор.
Раптом обізвалася червона фарба.
Червона фарба.
«Не смійте псувати все нахаби!
Терміново ти щось намалюй,
І картину від неслухів врятуй!»
Автор.
Щоб не було цієї примари,
Зобразив наш художник хмари.
На всі боки летіли вони,
Усипали навколо лани,
І луги, і траву, і дерева.
Різнобарв’ям засяяло небо!
6.(Танець білої фарби)
Сірий чоловічок 1.
«Ну і ну - оце так перлина!
В тебе вийшла прекрасна картина!»
Червона фарба.
«Так то так, картина чудова!»
Автор.
Тут промовила фарба червона.
Червона фарба.
«Хоч і дійсно з’явилась перлина,
Але відчувається щось негативне.
Подивися на наших героїв –
Зовсім сірі вони і убогі,
Терміново їм дай позитиву,
Зіпсують вони нашу картину!»
Автор.
Найрозумніша фарба червона
Тут сказала наступну промову:
Червона фарба.
«Запали друже в собі митця –
Намалюй їм червоні серця!»
7.(Танець червоної фарби із сірими чоловічками)
Автор.
І художник на картині скраєчку
Обом сірим додав по сердечку.
Чоловічок один закричав
Сірий чоловічок 2.
«Яке радісне це відчуття!
В грудях б’є дивне тепло,
Хочу лише, творити добро!»
8.(Танець загальний)
Сірий чоловічок 2.
«Ти пробач нас художник, будь ласка,
Негативу знімаємо маску.»
«І велике спасибі тобі,
Що живемо ми на землі!»
Художник.
«Пробачаю вас!» - мовив художник,-
«Ви знайти мене тут завжди зможете.
І заплющивши очі маестро,
З задоволенням сів в своє крісло».
|
