Каталог статей

Командні ігри

У хлопців порядок суворий

Гравці в шерензі. За сигналом учителя вони розходяться по майданчику (залу) і наспівують:

У дітей порядок строгий,

Знають всі свої місця.

Ну, співайте веселіше:

Тра-та-та, тра-та-та!

Сигнал учителя. Гравці швидко шикуються в шеренгу в зазначеному місці. Місця шикування в процесі гри змінюються. Шикуватися можна не тільки в шеренгу, але й у колону. Гру можна проводити під музику.

Совушка

Виділяється «совушка». «Гніздо» «совушки» збоку від майданчика. Гравці на майданчику. «Совушка» у «гнізді».

По сигналом учителя «День наступає — всі оживають» діти вільно ходять, бігають, зображують метеликів, пташок, жуків. За сигналом «Ніч наступає — все завмирає» гравці «завмирають», зупиняються в тій позі, у котрій їх застав сигнал. «Совушка» виходить «полювати», тих, які заворушилися, веде у своє «гніздо». «День наступає — усі оживають». «Совушка» іде в «гніздо», гравці знову «оживають». Той, хто виконує роль «совушки» змінюється через 2—3 гри.

Гру можна проводити під музику: «День...» — музика грає голосно, «Ніч...» — музика грає тихо.

Ми — веселі хлопці

Всі гравці на одній стороні майданчика (залу). Один — той, хто водить, знаходиться в центрі майданчика. Діти дружно вимовляють:

Ми веселі дітлахи, Любим бігати та гратись. Ну ж бо, спробуй наздогнати!

Після цього діти перебігають на іншу сторону майданчика, той, хто водить намагається впіймати їх. Упійманий допомагає тому, хто водить при чергових перебіжках, затримуючи гравців. Варіанти:

1) упіймані активно допомагають тому, хто  водить;        _}

2) упійманий починає водити, а той, хто водив, стає його  помічником;

3) упійманий починає водити, а той, хто водив, приєднується до гравців.

Доганячки

Гравці вільно розташовуються на майданчику (у залі). Один із гравців буде водити. За сигналом він починає доганяти гравців і намагається до кого-небудь торкнутися. Упійманий починає водити. Він зупиняється, піднімає руку вгору і голосно говорить: «Я — доганячка!», після чого починає доганяти.

Варіанти:

1) при великій кількості учасників водитимуть декілька гравців (2—3);

2) гравця, який присів, не можна ловити («Доганячка з присіданням»);

3) гравець, рятуючись від того, хто водить, бере кого-небудь за руку — тоді до нього торкатися не можна («Доганячка — дай руку»);

4) гравці стрибають на одній нозі («Доганячка зі стрибками на одній нозі»).

Спритні діти

Гравці утворюють коло, взявшись за руки. У центрі кола той, хто водить. За сигналом вчителя діти вимовляють слова:

Ми веселі діти, Любим гратися й радіти, Раз, два, три, чотири, п'ять! Ну ж бо, спробуй нас догнать!

Після слова «лови» діти біжать до меж майданчика, той, хто водить ловить. Пійманий починає водити. Варіанти:

1) діти не тільки біжать до межі, а розбігаються по майданчику;

2) упійманий допомагає ловити інших гравців;

3) упіймані підраховуються;

4) упіймані стають на один крок назад;

5) гравцям під час вимови слів рухаються по колу вправо або вліво.

Два Морози

На одній стороні майданчика (залу) стають усі гравці, крім тих двох, які водять («Морозів»), «Морози» стоять на середині майданчика, лицем до гравців і промовляють:

Ми два брати, два Морози, Я Мороз —- червоний ніс (говорить один), Я Мороз — синій ніс (говорить інший), Хто з вас відважиться, Та й у путь-доріженьку відправиться? Діти дружно відповідають:

Не боїмося ми погроз,

І не страшний для нас мороз —

і перебігають на іншу сторону майданчика (залу). «Морози» в цей час намагаються піймати тих, які перебігають.

«Морози» змінюються через 2—3 перебіжки. Варіанти:

1) упіймані підраховуються;

2) упіймані «заморожуються» (стоять на тому місці, де їх заплямували «Морози»);

3) «заморожених» можна «відморожувати» (торкатися рукою під час чергових перебіжок);

4) «заморожені», не сходячи з місця, «заморожують» тих, які близько пробігають (торкаються рукою).

Вовк — у рові

По середині майданчика (залу) проводяться дві поздовжні паралельні лінії на відстані 50 — 70 см одна від одної — «рів». В рові засів «вовк». Всі інші гравці — «кози», вони знаходяться на одній із сторін майданчика (залу). За сигналом учителя «кози» перебігають на іншу сторону майданчика та перестрибують через «рів». «Вовки», не вибігаючи з «рову», ловлять «кіз».

Упіймані «кози» підраховуються. «Вовки» змінюються після 2—3 перебіжок.

Варіанти:

1) у рові може бути 2 — 3 «вовки»;

2) «кози» за сигналом учителя перестрибують через «рів» туди й назад, до нового сигналу;

3) упіймані «кози» залишаються в «рові».

Передача м'ячів

Всі гравці діляться на дві групи-шеренги, де стоять один до одного лицем на відстані 6 — 10 м. У перших гравців кожної шеренги по м'ячеві.

За сигналом учителя м'яч передається з рук у руки до кінця шеренги. Останній у шерензі, отримавши м'яч, ударяє ним об підлогу та передає м'яч у зворотному напрямку. Перші гравці, отримавши м'ячі, піднімають їх догори. Виграє команда, у якої м'яч першим був піднятий догори.

Шеренги міняються місцями та м'ячами.

Варіанти:

1) команди стоять не шеренгами, а півколами;

2)  перші гравці, отримавши м'яч, не піднімають його догори, а передають

3) гравці можуть не стояти, а сидіти;

4) м'яч передається тільки з одного кінця в інший, і там останній гравець піднімає його догори;

5) передача м'ячів продовжується 2 — 3 разу підряд, і тільки тоді м'яч піднімається догори або передається вчителю.

Горобчики-стрибунці

На землі позначене коло. У центрі кола — «ворона». За лінією кола — «горобці». Вони застрибують у коло, стрибають по колу, вистрибують із нього. «Ворона» намагається впіймати «горобчика», коли той знаходиться в колі. Упійма­ний починає водити.

Варіанти:

1) «горобці» не стрибають по колу, а тільки встрибують і вистрибують;

2) упіймані залишаються в центрі кола, а коли їх буде 4 — 5, вибирається нова «ворона».

М'яч сусідові

Гравці стають у коло на відстані одного кроку один від одного. За колом стає той, хто водить. Гравці передають м'яч то вправо, то вліво, але обов'язково сусідові, тобто гравцеві, який стоїть поруч. Той, хто водить, намагається доторкнутися до м'яча. Той гравець, у якого він торкнеться до м'яча, починає водити:

Варіанти:

1) тих, які водять, двоє і м'ячів два;

2) гравці утворюють не одне, а два-три кола.

Естафета «Хто швидше»

Гравці діляться на дві команди, що стоять у колонах по одному. Перед колонами позначена лінія, а на відстані 15—20 м лежать великі набивні м'ячі. У кожного першого гравця в колоні по малому набивному м'ячеві. За сигналом учителя перші біжать до великих м'ячів, оббігають їх справа (зліва), повертаються до колони та передають м'яч другим, а самі стають у кінець колони. Так продовжується доти, поки не прибіжать останні. Виграє команда, що передала м'яч учителю першою.

Варіанти:

1) кількість колон — три-чотири;

2) замість м'яча використовують паличку;

3) гравець оббігає не тільки м'яч, а й колону.

Музичні змійки

Граючі діляться та шикуються в три колони по одному. Кожна колона — «змійка» — має свою мелодію: марш, вальс, польку (можуть бути й інші мелодії). Кожна мелодія перед грою повторюється один-два рази, щоб «змійки» запам'ятали свої мелодії. За сигналом учителя виконується одна з мелодій. «Змійка», до якої відноситься ця мелодія, починає рухатися під музику, у різних напрямках, повторюючи ті рухи, що виконує гравець, який іде попереду. Несподіване припинення музики зупиняє рух «змійки», вона залишається в тому місці й у тому порядку, у якому її застала остання музична фраза.

Те саме відбувається з іншими «змійками». Гра може повторюватися. За сигналом учителя «змійки» швидко шикуються на своїх початкових місцях. Виграє команда, що вишикувалася першою.

Варіанти:

1) «змійка» рухається не довільним, а визначеним способом;

2) «змійка» за другим сигналом шикується в колону за зростом;

3) «змійка» шикується не в колону, а в шеренгу за зростом.

Зміна місць

На майданчику в довільному порядку позначені невеликі кола на відстаю 3—5 м (залежно від можливостей) один від одного. Кілець стільки, скільки гравців, крім одного — того, який водитиме.

Кожний із гравців стоїть у колі, а той, хто водить, ходить серед них. За сигналом учителя всі міняються колами, той, хто водить, намагається встигнути зайняти чиєсь коло. Той, хто лишився без кола, починає водити.

Варіанти:

1) гравці міняються колами без сигналу вчителя;

2) усі кола розташовані по колу, і мінятися можна тільки з сусідом;

3) кола розташовані по колу, але мінятися з сусідом не можна;

4) кола розташовані з обох протилежних сторін, і міняється одна сторона з іншою;

5) кола розташовані з обох сторін, у кожного кола кожної сторони є свій номер. За сигналом міняються однакові номери;

6) те ж, що й у 5-му, але змінюються різні номери, наприклад «п'ятий і восьмий»;

7) усі гравці діляться на 3—4 групи, кожна група утворює коло, а в кожному колі номери. За сигналом міняються однакові номери.

Шишки, жолуді, горіхи

Гравці стають трійками, утворюють кола, взявшись за руки. Кожний із трьох має назву: «шишка», «жолудь», «горіх». Один із гравців буде водити, він назви не має та знаходиться поза колами. Вчитель вимовляє: «горіхи» (або «жолуді» або «шишки»), і всі гравці, які мають ці назви, міняються місцями, а той, хто водить, намагається зайняти чиєсь місце. Якщо йому це вдається, то він стає «горіхом» (або «жолудем» або «шишкою»), а той, хто залишився без місця, буде водити.

Варіанти:

1) назви вимовляє не вчитель, а той, хто водить;

2) гравці стоять не в колах, а в колонах;

3) граючі стоять у шеренгах.