Конфлікт і взаємодія
Взаємодію з учнями вчитель організує через розв'язання педагогічних ситуацій. У педагогічній ситуації вчитель вступає в контакт з учнем із приводу його конкретного вчинку, дії. Протягом навчального дня вчитель включається в широкий діапазон взаємин з учнями з різних приводів
Поняття конфлікту
При розв'язанні педагогічних ситуацій дії вчителів часто визначаються їхньою особистою образою на учнів. У вчителя тоді з'являється прагнення вийти переможцем у протиборстві з учнем, не опікуючись тим, як учень вийде із ситуації, що засвоїть зі спілкування з учителем, як зміниться його ставлення до себе та дорослих.
Учневі важко щодня виконувати правила поведінки у школі та вимоги вчителів на уроках і перервах, тому природні незначні порушення загального порядку: можливі сварки, образи, зміна настрою тощо.
Правильно реагуючи на поведінку учнів, учитель бере ситуацію під власний контроль і відновлює порядок. Поспішність в оцінках учинку часто призводить до помилок. Викликає обурення в учня несправедливість із боку вчителя, і тоді педагогічна ситуація переходить у конфлікт.
Конфлікт (від лат. conflictus - зіткнення) - це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, точок зору, поглядів тощо.
Конфлікт у педагогічній діяльності часто виявляється як прагнення вчителя затвердити свою позицію та як протест учня проти несправедливого покарання, неправильної оцінки його діяльності, учинку.
Конфлікти надовго руйнують систему взаємин між учителем та учнями, викликають у вчителя стан глибокого стресу, незадоволеність своєю роботою; такий стан підсилюється свідомістю того, що успіх у педагогічній роботі залежить від поведінки учнів, з'являється стан залежності вчителя від «милості» учнів.
В. Сухомлинський так пише про конфлікти у школі: «Конфлікт між педагогом і дитиною, між учителем і батьками, педагогом і колективом - велика біда школи. Найчастіше конфлікт виникає тоді, коли вчитель думає про дитину несправедливо. Думайте про дитину справедливо - і конфліктів не буде. Уміння уникнути конфлікту - одна зі складових частин педагогічної мудрості вчителя. Попереджаючи конфлікт, педагог не тільки зберігає, а і створює виховну силу колективу».
Але не можна думати, що конфлікти взагалі мають тільки негативний вплив на особистість і діяльність. Уся справа в тому, ким, коли й наскільки ефективно він розв'язується. Відхід від конфлікту, що розв'язується, погрожує переходу його всередину, у той час як прагнення його розв'язати спричиняє можливість конструювання нових відносин на іншій основі.
Види педагогічних ситуацій і конфліктів
У процесі педагогічної діяльності можна виділити два основних типи ситуацій, що вимагають розв'язання:
1) типова - це часто повторювана при тих самих обставинах ситуація. Вона має подібні джерела та причини.
Наприклад, запізнення та пропуски занять учнями, невиконання домашніх завдань і т. д.
2) нетипова - ситуація, нехарактерна для даного учня чи групи.
Наприклад, здійснення правопорушення, випадки злодійства у класі чи в гуртожитку, відхід учня зі школи.
Такі ситуації вимагають виявлення причин та їх обґрунтованого аналізу для організації роботи із запобігання подібних випадків.
Серед потенційно конфліктогенних педагогічних ситуацій можна виділити такі:
ситуації (чи конфлікти) діяльності, що виникають із приводу невиконання учнем навчальних завдань, успішності, позаурочної діяльності;
ситуації (конфлікти) поведінки, що виникають із приводу порушення учнем правил поведінки;
ситуації (конфлікти) відносин, що виникають у сфері емоційно-особистісних відносин учнів і вчителів, у сфері їхнього спілкування у процесі педагогічної діяльності.
Особливості педагогічних конфліктів
Професійна відповідальність учителя за педагогічно коректне розв'язання ситуації: адже навчальний заклад, у якому навчається дитина, - модель суспільства, де учні засвоюють соціальні норми та відносини між людьми.
Учасники конфліктів мають різний соціальний статус (учитель - учень), чим і визначається їхня різна поведінка в конфлікті.
Різниця віку та життєвого досвіду учасників розводить їхні позиції в конфлікті, породжує різний ступінь відповідальності за помилки при їх розв'язанні.
Різне розуміння подій та їх причин учасниками (конфлікт «очима вчителя» й «очима учня» бачиться по-різному), тому вчителю не завжди легко зрозуміти глибину переживань учня, а учню - упоратися зі своїми емоціями, підкорити їх розуму.
Присутність інших учнів при конфлікті робить їх зі свідків учасниками, а конфлікт набуває виховного сенсу і для них.
Про це завжди доводиться пам'ятати вчителю:
Професійна позиція вчителя в конфлікті зобов'язує його взяти на себе ініціативу в його розв'язанні та на перше місце зуміти поставити інтереси учня, в якого формується особистість.
Усяка помилка вчителя при розв'язанні конфлікту породжує нові ситуації та конфлікти, в які включаються інші учні.
Конфлікт у педагогічній діяльності легше попередити, ніж успішно розв'язати.
Причини конфліктів
При всій розмаїтості конфліктів можна виділити їх основні причини:
В останні роки учні сильно змінились, тоді як деякі вчителі бачать їх такими, якими були учні десять-п'ятнадцять років тому, тому стосунки з учнями складаються напружені.
Відсутність взаєморозуміння між педагогами й учнями, викликана насамперед незнанням вікових психологічних особливостей вихованців. Так, підвищена критичність, притаманна підлітковому віку, найчастіше сприймається вчителями як негативне ставлення до особистості.
Консерватизм і стереотипність у виборі виховних методів і засобів.
Учителем, як правило, оцінюється не окремий учинок учня, а його особистість. Така оцінка часто визначає ставлення до учня інших учителів.
Оцінка учня нерідко будується на суб'єктивному сприйнятті його вчинку та малої поінформованості про його мотиви, особливості особистості, умови життя в родині.
Учителю складно провести аналіз виниклої ситуації, він квапиться суворо покарати учня.
Немаловажне значення має характер відносин, що склались між учителем та окремими учнями; особистісні якості та нестандартна поведінка цих учнів є причиною постійних конфліктів з ними.
Особистісні якості вчителя (дратівливість, брутальність, бажання помститись, самовдоволеність, безпорадність); настрій учителя під час взаємодії з учнями; життєве неблагополуччя вчителя.
Загальна атмосфера й організація роботи в педагогічному колективі.
Стиль взаємодії педагога в конфлікті з учнями
Як вирішити проблему протиріч у взаєминах педагога з учнями?
Професійна позиція, зорієнтована на потенціал дитини, на її подальший розвиток, мусить бути тактично пророблена, а тонкий психологічний дотик до особистості дитини - згідно з тим, що він відбувається зараз (вік, стан, досвід, знання, інтелект, здібності, рівень вихованості й інше), - виправданим. Багато чого залежить від вибору стилю поведінки, що відповідає конфліктній ситуації. Адже деякі стилі можуть бути найбільш ефективними для розв'язання конфліктів визначеного типу.
К. У. Томасом і Р. Х. Кілменном були розроблені основні найбільш сприятливі стратегії поведінки в конфліктній ситуації. Вони вказують, що існують п'ять основних стилів поведінки при конфлікті: пристосування, компроміс, співробітництво, ігнорування, суперництво чи конкуренція. Стиль поведінки в конкретному конфлікті, указують вони, визначається тією мірою, в якій ви хочете задовольнити власні інтереси, діючи при цьому пасивно чи активно, й інтереси іншої сторони, діючи спільно чи індивідуально.
Наводимо рекомендації з найбільш доцільного використання того чи іншого стилю в залежності від конкретної ситуації та характеру особистості людини.
Стиль конкуренції, суперництва може використовувати педагог, який має сильну волю, достатній авторитет, владу, не дуже зацікавлений у співробітництві з учнем і прагне в першу чергу задовольнити власні інтереси. Його можна використовувати, якщо:
результат конфлікту дуже важливий для вас, і ви робите велику ставку на своє рішення виниклої проблеми;
маєте достатню владу й авторитет, і очевидно, що запропоноване вами рішення - найкраще;
відчуваєте, що у вас не існує іншого вибору і вам є що втрачати;
мусите прийняти непопулярне рішення й у вас достатньо повноважень для здійснення цього кроку.
Відтак варто мати на увазі, що цей стиль, окрім почуття відчуженості, нічого більше не зможе викликати.
Стиль співробітництва можна використовувати, якщо, відстоюючи власні інтереси, ви змушені брати до уваги потреби та бажання іншої сторони. Цей стиль найбільш важкий, тому що він вимагає більш тривалої роботи. Мета його застосування - розробка довгострокового взаємовигідного рішення. Такий стиль вимагає вміння пояснювати свої бажання, вислуховувати один одного, стримувати свої емоції. Відсутність одного з цих факторів робить цей стиль неефективним.
Для розв'язання конфлікту цей стиль можна використовувати в таких ситуаціях:
необхідно знайти спільне рішення, якщо кожний із підходів до проблеми важливий і не допускає компромісних рішень;
у вас тривалі, міцні та взаємозалежні відносини з іншою стороною;
основною метою є набуття спільного досвіду роботи;
сторони здатні вислухати один одного та викласти сутність своїх інтересів.
Стиль компромісу. Сутність його полягає в тому, що сторони прагнуть врегулювати розбіжності при взаємних поступках. У цьому плані він трохи нагадує стиль співробітництва, однак здійснюється на більш поверхневому рівні, тому що сторони в чомусь поступаються один одному. Цей стиль найбільш ефективний, якщо обидві сторони хочуть того самого, але знають, що одночасно це не можна здійснити. При використанні цього стилю акцент робиться не на рішенні, що задовольняє інтереси обох сторін, а на варіанті, який можна описати словами: «Ми не можемо цілком виконати свої бажання, отже, необхідно дійти рішення, з яким кожний із нас міг би погодитись».
Такий підхід до розв'язання конфлікту можна використовувати в таких ситуаціях:
обидві сторони мають однаково переконливі аргументи;
задоволення вашого бажання має для вас не занадто велике значення;
вас може влаштувати тимчасове рішення, тому що немає часу для вироблення іншого або ж інші підходи до рішення проблеми виявились неефективними.
Стиль відхилення реалізується зазвичай, коли проблема не настільки важлива для вас, ви не відстоюєте свої права, не співпрацюєте ні з ким для вироблення рішення та не хочете витрачати час і сили на її рішення.
Стиль відхилення можна рекомендувати до застосування в таких ситуаціях:
джерело розбіжностей несуттєве для вас у порівнянні з іншими більш важливими задачами, а тому ви вважаєте, що не варто витрачати на нього сили;
знаєте, що не можете або навіть не хочете вирішити питання на свою користь;
у вас мало влади для рішення проблеми в бажаний для вас спосіб;
хочете виграти час, щоб вивчити ситуацію й одержати додаткову інформацію, перш ніж прийняти яке-небудь рішення;
намагатись вирішити проблему негайно небезпечно, тому що розкриття та відкрите обговорення конфлікту можуть тільки погіршити ситуацію;
у вас був важкий день, а рішення цієї проблеми може принести додаткові неприємності.
Не слід думати, що цей стиль є втечею від проблеми чи ухиленням від відповідальності.
У дійсності відхід чи відстрочка може бути цілком виправданою реакцією на конфліктну ситуацію, тому що за цей час вона може розв'язатися сама собою або ви зможете зайнятись нею пізніше, коли будете мати достатню інформацію та бажання розв'язати її.
Стиль пристосування означає, що ви дієте разом з іншою стороною, але при цьому не намагаєтесь відстоювати власні інтереси з метою згладжування ситуації та відновлення нормальної робочої атмосфери. Томас і Кілменн уважають, що цей стиль найбільш ефективний, коли результат справи надзвичайно важливий для іншої сторони та не дуже істотний для вас або коли ви жертвуєте власними інтересами на користь іншої сторони.
Стиль пристосування може бути застосований у таких найбільш характерних ситуаціях:
найважливіша задача - відновлення спокою та стабільності, а не розв'язання конфлікту;
предмет розбіжності неважливий для вас або вас не особливо хвилює те, що сталось;
уважаєте, що краще зберегти добрі стосунки з іншими людьми, ніж відстоювати власну точку зору;
усвідомлюєте, що правда на вашому боці;
відчуваєте, що у вас недостатньо влади чи шансів перемогти.
Треба пам'ятати, що жоден із розглянутих стилів розв'язання конфлікту не може бути виокремлений як найкращий. Треба навчитись ефективно використовувати кожний із них і свідомо робити той чи інший вибір, з огляду на конкретні обставини.
Психологічний аналіз конфліктів
Основною ланкою при розв'язанні педагогічних ситуацій є проведення її психологічного аналізу.
У цьому випадку вчитель може розкрити причини ситуації, не допустити її переходу у тривалий конфлікт, тобто якоюсь мірою навчитись володіти ситуацією, використовуючи її пізнавальні та виховні функції.
Проведення аналізу знизить кількість помилок, які допускає вчитель, негайно застосовуючи заходи впливу на учня в ході виниклої ситуації. Основною метою психологічного аналізу ситуації є створення достатньої інформаційної основи для прийняття психологічно обґрунтованого рішення виниклої ситуації, тому що кваплива реакція вчителя, як правило, викликає імпульсивну відповідь учня, призводить до обміну «словесними ударами», а ситуація стає конфліктною.
Психологічний аналіз дає можливість побачити позитивне в учинках «поганого» учня та «капость» у поведінці зразкового й тим самим правильно розв'язати ситуацію.
Грамотно проведений психологічний аналіз допоможе вчителю знайти не тільки варіанти розв'язання, а й можливі шляхи попередження чи погашення конфлікту.
Адже попередити конфлікт, розв'язати його на рівні педагогічної ситуації - це найбільш оптимальний, «безкровний» для обох сторін варіант виходу із ситуації.
Учитель при цьому визначає момент можливого переходу ситуації в конфлікт, знижує непрямими прийомами напруженість і бере ситуацію під контроль.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Тест «Стратегія поведінки в конфлікті»
За допомогою методики можна виявити найкращі форми соціальної поведінки педагога в ситуації конфлікту з учнями, батьками, з колегами чи адміністрацією, а також ставлення до спільної діяльності.
Інструкція. Вам пропонується 15 тверджень. Кожен пункт оцініть у такий спосіб:
зовсім не згодний - 1 бал;
не згодний - 2 бали;
скоріше згодний - 3 бали;
згодний - 4 бали;
цілком згодний - 5 балів.
1. Я людина принципова й ніколи не змінюю своєї позиції.
2. Мені складно відстоювати свою позицію, навіть якщо я точно знаю, що правий.
3. Витрачаю багато часу на пошуки загальних точок дотику.
4. Для мене важливіше зберегти добрі стосунки, навіть якщо доводиться жертвувати своїми інтересами.
5. Я відкликаюсь на пропозиції інших, але сам не схильний виявляти ініціативу.
6. З будь-якого конфлікту я виходжу переможцем.
7. Я уникаю напружених ситуацій, хоча справа від цього може постраждати.
8. Переглядаю свою точку зору, відчувши в ході обговорення свою неправоту.
9. Багато часу я приділяю проблемам інших і часто забуваю про себе.
10. Я легко погоджуюсь поступитись, якщо й іншій робить так само.
11. Продовжую суперечка доти, поки співрозмовник не змушений буде прийняти мою точку зору.
12. Я домагаюсь ефективних результатів, коли працюю під керівництвом більш досвідченого партнера.
13. Із задоволенням виявляю ініціативу у примиренні сторін.
14. Якщо це зробить іншого щасливим, даю йому можливість настояти на своєму.
15. Часто я погоджуюсь на першу ж умову, що веде до врегулювання проблеми у відносинах.
Обробка результатів. Поруч із цифрами, що позначають номер твердження, поставте відповідний бал і підрахуйте їх суму.
Стратегія поведінки в конфліктній ситуації вважається вираженою, якщо сума балів перевищує 10.
Тест «Наскільки ви конфліктні?»
Інструкція. Вам пропонується відповісти на сім запитань. Кожне запитання має три варіанти відповідей. Виберіть те, котре більше всього вам підходить.
1. Уявіть, що у громадському транспорті починається суперечка на підвищених тонах. Ви:
уникаєте втручання;
можете встати на сторону потерпілого чи того, хто правий;
завжди втручаєтесь і відстоюєте свою точку зору.
2. На зборах (нараді тощо) чи критикуєте ви керівництво за допущені помилки:
ні;
так, але в залежності від вашого особистого ставлення до нього;
завжди критикуєте за помилки не тільки начальство, а й тих, хто його захищає.
3. Чи любите ви сперечатися зі своїми колегами, друзями:
тільки якщо вони не вразливі, і ці суперечки не псують ваших стосунків;
так, але тільки із принципових, важливих питань;
ви сперечаєтеся зі всіма і з будь-якого приводу.
4. Удома на обід подали недосолене блюдо. Ваші дії:
не помічаєте таку дрібницю;
мовчки візьмете сільничку;
не утримаєтесь від зауваження і, можливо, демонстративно відмовитесь від їжі.
5. На вулиці, у транспорті вам наступили на ногу. Ваша реакція:
збурено подивитесь на кривдника;
сухо зробите зауваження;
висловитесь, не соромлячись у вираженнях.
6. Хтось із близьких купив річ, що вам не сподобалась. Ви:
промовчите;
обмежитесь коротким тактовним коментарем;
улаштуєте скандал через порожню витрату грошей.
7. Не повезло в лотереї. Як ви сприймаєте це:
постараєтесь бути байдужим, але в душі дасте собі слово ніколи в ній більше не брати участь;
не приховаєте досаду, але поставитесь до того, що сталось, із гумором, пообіцяєте взяти реванш;
квиток без виграшу надовго зіпсує настрій.
Обробка результатів. Кожну відповідь «а» оцініть у 4 бали, «б» - 2 бали, «в» - 0 балів. Підрахуйте суму.
Інтерпретація результатів
Якщо ви набрали:
Від 20 до 28 балів - ви тактовні, не любите конфліктів, уникаєте критичних ситуацій. Коли ж вам доводиться вступати в суперечку, то ви враховуєте, як це відіб'ється на вашому становищі чи приятельських стосунках. Ви прагнете бути приємним для оточуючих.
Від 10 до 18 балів - про вас кажуть, що ви - конфліктна особа, але насправді ви конфліктуєте лише тоді, коли немає іншого виходу і всі засоби вичерпані. Ви наполегливо обстоюєте свою думку, незважаючи на те, як це відіб'ється на вашому становищі, при цьому не виходите за рамки конкретності. За все це вас поважають.
8 і менше балів - ви шукаєте привід для суперечок, велика частина яких зайві, дріб'язкові. Любите критикувати, але тільки тоді, коли це вигідно вам. Ви прагнете нав'язувати свою думку, навіть якщо не впевнені, що праві.
Приклади педагогічних ситуацій для психологічного аналізу
Ситуація перша
На уроці математики вчителька кілька разів робила зауваження учню, який нічого не робив. На зауваження учительки він не реагував, продовжуючи заважати іншим. Учителька припинила урок. Клас зашумів, а винуватець продовжував сидіти на своєму місці. Учителька сіла за стіл і стала писати в журналі. Учні займалися своїми справами. Так пройшло двадцять хвилин. Продзвенів дзвінок, учителька підвелась і сказала, що весь клас залишається після уроків. Усі зашуміли.
Така поведінка учня свідчить про повний розрив взаємин зі вчителем і призводить до ситуації, коли робота вчителя залежить від «милості» учня.
Подібні конфлікти часто відбуваються з учнями, які мають труднощі в навчанні, коли учитель веде предмет у даній групі нетривалий час і стосунки між ним та учнями обмежуються контактами тільки навколо навчальної роботи.
Такі конфлікти можливі через те, що вчителі часто висувають завищені вимоги до засвоєння предмета, а оцінки використовують як засіб покарання тих, хто не підкоряється вчителю, порушує дисципліну на уроці.
Питання й завдання для аналізу ситуації:
Що передувало виникненню ситуації?
Основні причини виниклого конфлікту та його зміст.
Особистісна позиція вчителя у виниклій ситуації (його ставлення до учня), реальні цілі вчителя у взаємодії з учнем (чого він хоче - позбутись учня, допомогти йому чи він байдужний до учня).
Визначте в ситуації момент, коли вчитель міг би попередити її перехід у конфлікт.
Що перешкодило вчителю
По матеріалам: Освіта.ua
|
