Каталог статей

Лекція для батьків

                   Протягом життя  ми пізнаємо навколишній світ, засвоюючи та використовуючи різні види інформації. Вчені вказують на  існування різних типів сприймання: візуальне, слухове, кінетичне, або тактильне.

                   Як правило, у дітей, починаючи з 5 років, провідна система сприймання інформації визначає не тільки особливості засвоєння шкільної програми, а й  чимало інших життєвих стереотипів, типові реакції та ускладнення. Тому важливо, щоб у процесі спілкування вчителя з учнями та їхніми батьками він дізнався про певні особливості їхньої поведінки, щоб надалі визначатися з провідною системою дитини. Для цього вчитель може запитати: Чим найбільше любить займатися дитина? Як контактує з іншими дітьми? Як поводиться, коли приходять гості? Як грається з тваринами? Чи розбірлива в одязі та їжі? Як попереджає невдачу? Як прохає? Що розповідає пр своє шкільне життя? Які предмети найбільш подобаються? Як засинає? Яким покупкам найбільш радіє? Чи любить малювати? Чи допомагає вдома, чи має якісь обов’язки? Чи швидко змінюється настрій? Які ідеї та фантазії їй приходять у голову?

                   Отже, залежно від способу пізнання діти поділяються на три групи: глядачі, слухачі, діячі. Це встановлюється за допомогою наступного тесту.

                                             БЛІЦ – ТЕСТ

            для визначення здібностей у дітей  6 – 7 років

Мета тесту. Встановити тип ( або типи, їх     сполучення та комбінацію) сприймання дитини, який притаманний їй у звичних умовах повсякденної діяльності.

                   Подивіться, які з наведених нижче тверджень найбільш стосуються вашої дитини ( навпроти цих характеристик, якщо вони виявляються у дослідженого, поставте позначку, після аналізу всіх представлених характеристик підрахуйте їх сумарну кількість,  встановивши, яким способом пізнання користується дитина – глядача, слухача, діяча).

                                       1. Спілкування

Коли мій першокласник хоче висловити свої думки...

Глядач

n  Користується простими фразами.

n  Неправильно вимовляє деякі звуки і слова.

n  Мовчить і рідко сам зголошується відповідати на питання.

Слухач

n  Він правильно використовує час дієслів.

n  Йому подобається розмовляти з дорослими.

n  Любить розповідати вигадані історії.

Діяч

n  Розмовляє короткими фразами.

n  Невиразно промовляє деякі звуки.

n  Може розповідати про щось непослідовно.

                                    2. Улюблені іграшки та заняття

Коли мій першокласник грається...

Глядач

n  Йому подобається калькулятори та комп’ютери.

n  Захоплюються рукоділлям та моделюванням.

n  Любить читати та спостерігати за грою інших дітей.

Слухач

n  Йому подобається дивитися телевізор, слухати радіо.

n  Любить читати вголос, подобається, коли йому читають.

n  Подобається придумувати ігри.

Діяч

n  Подобається займатися спортом і гратися в рухливі ігри.

n  Любить кататися на велосипеді та ходити в походи.

n  Любить доглядати за домашніми тваринами.

                                       3. Мікро моторика

Коли мій першокласник працює руками...

Глядач

n  Він правильно виводить  букви точно у межах рядка.

n  Для письмових робіт характерна охайність.

n  Особливо подобається розфарбовувати.

Слухач

n  Акуратно пише друкованими буквами.

n  Диктує або сам собі читає під час занять.

n  Часто просить допомоги під час виконання творчих завдань.

Діяч

n  Йому важко писати на лінійованому папері.

n  Плутає порядок букв і слів.

n  Сильно тисне на олівець або пензлик.

                                      4. Навички поведінки в колективі

Коли мій першокласник спілкується з іншими людьми...

Глядач

n  Почувається самотньо у групи дітей.

n  Рідко сам  починає розмову, але відповідає, коли його спитають.

n  Індивідуальні заняття подобаються більше, ніж групові.

Слухач

n  Він дуже балакучий.

n  Як правило першим починає розмову.

Діяч

n  Більше товариський на ігровому майданчику.

n  Йому легко висловлювати думки за допомогою жестів.

n  Він виступає в ролі лідера.

                                       5. Пам’ять

Коли мій першокласник вчиться...

Глядач

n  Запам’ятовує те, що бачить.

n  Читає, пригадуючи значення слів.

Слухач

n  Легко засвоює математичні правила.

n  Читає, визначаючи слова за їх звучанням.

Діяч

n  Нелегко пригадати те, що він бачив чи  чув.

n  Потрібна допомога, щоб навчитися читати.

                                         6. У школі

Коли мій першокласник знаходиться у школі...

Глядач

n  Охайно вдягається.

n  Відволікається, звертаючи увагу на кольори та звуки.

n  Стежить за порядком на своєму робочому місці.

Слухач

n  Зовнішній вигляд не  є  охайним або неохайним.

n  Легко відволікається на звуки та голоси.

n  Веде дискусію і часто сам викликається відповідати.

Діяч

n  Часто виглядає досить неохайно.

n  Занадто активний і легко відволікається.

n  Йому важко всидіти на одному місці.

                   Ви визначили для себе тип сприйняття у ваших учнів, а отже, тепер потрібно  зрозуміти, як ці результати врахувати в навчальному процесі з метою його гармонізації.

                   У першому класі найскладнішим є урок  письма. Письмо потребує від дитини великого напруження м’язів, а тому може статися письмовий спазм, через який настає втома, а іноді й перевтома.  Руки людини потребують певної уваги. Їх потрібно оберігати від перенапружень під час письма. Спазм  руки під  час письма – це своєрідний  „спазм мозку”, який уповільнює  або блокує його ефективну роботу. Рятуючись від перенапруження, дитина відмовляється писати, заявляючи, що переписувати не буде і взагалі їй це набридло. Учень глядач  потребує схем, каліграфічного зразка на дошці чи в зошиті. Учень – слухач  потребує коментування, проговорення,.  Гарна слухова пам’ять допомагає йому  запам’ятовувати те, що потрібно написати. Учень – діяч  потребує насамперед чіткої інструкції  від учителя, показу  елементів букв у повітрі.

                   На   уроці    математики  найбільшою складністю для дітей є розв’язання задач. Діти по різному сприймають   прочитану умову задачі.

Учень – глядач  під час розв’язання  задачі може легко її умову як у кіно. Це дає їм змогу швидко знайти відповідь. Тим часом пояснити словесно розв’язання задачі  важко.  Тому ці діти потребують  більш вдумливого    вчитування в умови тих задач, які несуть додатковий ступень складності.

                   Учні – слухачі  під час розв’язання задач не бачать образу, вони спираються на словесну оболонку умови,  сприймаючи її на слух. Це звужує можливості дитини. Вчителеві варто пам’ятати, що для учнів – слухачів багаторазове повторення тексту задачі тільки заплутує їх  у словах, а багатослівність ніяк не сприймається їхньою свідомістю. Для слухача  важливо показати образ умови задачі. Учні – слухачі швидко запам’ятовують такі поняття, як „сума”, „перший доданок”, „другий доданок” та ін. Важливо навчити  виділяти в умові задачі інформативні слова.

                   Учень – діяч  , читаючи задачу, може віртуально перенестися до сюжету умови задачі, що відволікатиме  його від розв’язування. Умова задачі, яка спонукає до дії, їм зрозуміліша. Отже, учневі – діячеві  важко відповісти на запитання, що стосуються зовнішніх позицій, критеріїв, обчислень. Він може зав’язнути у своїх почуттях, які викликала умова задачі. Такий учень тільки тоді зможе правильно сприймати і розв’язувати  математичні задачі, коли навчиться переводити кінестетичну ( рухову ) інформацію в зорову.

                   Робота на уроках навчання грамоти  спрямована на освоєння читацьких здібностей через вивчення абетки. Для учнів – глядачів графічне зображення літер – природний матеріал, з яким вони досить вправно свідомо працюють. Для них неважко знайти відмінності між буквами Н і П, Р і Ф, Ц і Ч та ін., тому що візували легко звертають  увагу на зорові образи, розуміють їх та запам’ятовують. Для них головне, щоб навчальний матеріал був яскравим, блискучим і новим.

                   Для учня – слухача   вивчення абетки – досить тривалий процес і не надто простий. Крім того, аудіалам  складно бачити  відмінності у написанні букв. Головне завдання в освоєнні  аудіалом  абетки – це поєднання зорового образу букви з її слуховим аналогом, а для цього потрібні час і тренування.

                   Учень – діяч  потребує, щоб у нього була розрізна абетка,  убики з буквами абетки, які можна складати. Дуже добре, якщо під час вивчення абетки діти – діячи зможуть вирізати ножицями букви, які вони вивчають.

                   За допомогою пропонованих тут діагностичних тестів учитель       по-новому зможе сформулювати свої вимоги до кожного учня, враховувати його психофізіологічні особливості для повсякденної навчальної діяльності та створення умов для найкращого розкриття і розвитку творчих здібностей вихованців.