Каталог статей

Сюрприз

У родині Катрусі всі люблять квіти. На підвіконнях буяють зеленню та квітнуть різнобарвні дивовижні рослини. Мама Катрусі слідкує за ними і дочку привчає. Якось навесні розкішно зацвіли фіалки. Білі, рожеві, бузкові — вони розквітли майже одночасно і виглядали напрочуд красиво.

— Матусю, шкода, що не всі можуть помилуватися ними. Вони такі гарні, — промовила Катруся.

Мама посміхнулася і сказала:

— Це добре, донечко, що ти цінуєш красу, а ще краще, що хочеш потішити нею інших. А давай-но ми з тобою підготуємо сюрприз для твоїх учителів і однокласників!

— Віднесемо квіти до школи?

— Та ні! Скоро фіалочки відцвітуть, ми з кожного горщика відщипнемо по кілька листочків і поставимо їх у склянку з водою. Коли з’являться корінці, ми висадимо їх у інші горщики, а потім віднесемо до твого класу.

Катруся зраділа. Влітку вона щодня пильнувала чи з’явилися на листочках довгоочікувані корінці. А коли вони нарешті з’явилися, Катруся з мамою пішли до спеціального магазину, купили горщики, потрібний ґрунт і, повернувшись додому, обережно висадили рослинки. Катруся була уважною, поливала їх, доглядала. Вдячні рослинки швидко прийнялися, випускали один листочок за іншим, і скоро на балконі яскраво зазеленіли молоденькі кущики. Ось і літо промайнуло. Діти повернулись до школи. Катрусі дуже хотілося розповісти друзям, що вона виростила для них чудовий подарунок. Але ж пам’ятала, що сюрприз — це приємна несподіванка, а тому промовчала. Скоро фіалки вкрилися різнобарвними квітами.

— Матусю, ми вже можемо віднести квіти до школи?

Мама пригорнула доньку до себе і ласкаво промовила:

— Звичайно! Я рада, що Бог нагородив тебе добрим серцем і роботящими руками. Роби, дитино, людям приємність і добро завжди і всюди!

У неділю мама, тато і Катруся поставили горщики з квітами у велику коробку і понесли до школи. Біля дверей їх зустріла техпрацівниця тьотя Паша.

— Ви що, забули, що сьогодні неділя?

— Ні, нам хотілося поставити у класі квіти.

— Будь-ласка, це добре, я зараз відчиню вам двері.

Коли виставили квіти на підвіконня, тьотя Паша аж сплеснула в долоні:

— Яка краса! Які ви молодці! Я б теж хотіла мати такі квіти!

Катруся радісно посміхнулася:

— А я знаю, як їх розмножити, ви будете мати такі квіти!

Уранці діти прийшли до класу і відразу звернули увагу на ніжні фіалки. Вчителька глянула на вікно і запитала:

— Хто це приготував нам сюрприз?

Катруся задоволено посміхнулася, а Миколка пхикнув і сказав:

— А ми з мамою у магазині бачили ще кращу квітку. Скажу мамі, щоб купила, і принесу до класу!

— Купити — не проблема! Ці квіти особливі, вони вирощені чиїмись дбайливими руками, — промовила вчителька.

Двері відчинились і до класу заглянула тьотя Паша.

— Я прийшла полити квіти, шкода, якщо вони пропадуть! Катруся так їх старанно ростила!

— Не пропадуть, не пропадуть, — загукали діти. — Ми самі їх будемо поливати, по черзі!

— От і молодці! А ти, Катрусю, заслуговуєш на особливу подяку! Передай її і батькам своїм, бо вони прищепили тобі не тільки красу, розум, а й найбільшу цінність — любов до ближнього

Л. Глазунова

Чим вам сподобалась Катруся?

Чи хотіли б ви, щоб Катруся навчалась у вашому класі?

Що означають слова вчительки, яка сказала, що найбільша цінність — це любов до ближнього?