Каталог статей

Лiцей родина, а я його дитина

Ведучий. Доброго дня, шановна родино!

Ведуча. Нi, ми не помилилися, сказавши саме так, бо вважаємо, що сьогоднiшнє свято — це свято великої нашої родини.

Ведучий. Нашi щирi вiтання i найкращi побажання усiм, кто завiтав у наш ошатний дiм, щоб підтримати обдаровану, талановиту молодь гуманiтарного лiцею.

Ведуча. Вельмишановнi гостi, шановнi колеги, батьки i дiти! Дозвольте вiдкрити наше родинне дiйство на тему: «Лiцей — родина, а я його дитина». (Лунає пiсня-гiмн «Ще не вмерла Украна» на сл. П.Чубинського,

муз. М. Вербицького).

Ведучий. Навряд чи варто доводити, що кожна нація сильна своїми талантами.

Ведуча. А талант... вiн завжди родом з дитинства...

Ведучий. Кажуть, що кожна людина народжується iз зерням в руцi, тiльки треба знайти поле, де це найкраще проросте.

Ведуча. Є у Василя Сухомлинського оповідання про Колю й Васю, великих друзiв. На контрольнiй з математики Василько не може впоратися iз завданням, а його друг — раз-раз, і все зробив. У Василька — гордощi: хоче зробити сам, без пiдказки. Вчителька оголошує результати: у Миколи — «відмінно», а Васильковi треба ще допрацювати — «задовiльно». А на уроцi працi, в майстернi все навпаки: Миколка нiяк не виструже лiнієчку, Василько ж зробив прямiсiньку, як справжнiй майстер...

Ведучий. Виходить, немає дiтей необдарованих, всі обдарованi, треба лише допомогти вiдшукати цей дар у кожного.

Ведуча. Тому весь свiт нинi займається виявленням у дiтей «iскорки Божої».

Ведучий. Державна програма «Освiта України ХХІ століття», «Комплексна програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді України» в центрi уваги ставлять обдаровану дитину, вбачаючи мету нацiонального навчання та виховання як набуття молодим поколiнням соцiального досвiду, успакування  духовних надбань українського народу,

формування розвиненої духовностi, фiзичної досконалостi, правової, моральної та трудової культури.

Ведуча. Шановнi друзі! У гуманiтарному лiцеї ми ростимо талановиту молодь, яка вплете у національний вiнок суцвiття свого таланту.

Ведучий. Сьогоднiшнє свято — це спiльна праця багатьох людей.

Ведуча. Радiсть нашого родинного дiйства розділяють шановнi гостi, батьки, викладачi.

Ведучий.

Земля — ковчег: наш дiм i справдi диво.

Ми — пасажири, всi кудись пливем,

Нам треба жить єдиним колективом,

Лиш тiльки так мети ми досягнем;

Ведуча.

Ланцюг духовний нас усiх єднає,

Спiвпраця нас гуртує i веде;

Мужi державні нас не забувають,

І допомога завжди в строк прийде.

(Виступ гостей).

Ведучий. Кажуть, що родина — це кришталь суспiльства.

Ведуча. Дозвольте продовжити вашу думку словами чудової пiснi: («Роде наш красний, роде наш прекрасний, не цураймося, признаваймося, бо багацько нас є».

Ведучий. Так, прекрасний i великий наш український рiд. І вiн складається з наших родин.

(Лунає пiсня «Родина», вiршi та музика Назарiя Яремчука.)

Ведуча.

О, наш лiцей величавий

Дивиться вiкнами в світ.

Наче вiнок, пов’язав він

Мрії окрилених літ.

Ведучий.

Першi вiдлунюють кроки,

Тут познайомились ми.

Мріє, ти в небо високе

Нас поманила крильми!

Ведуча. Хай єднає, хай возносить юнь натхненну велична пiсня-гiмн гуманітарного лiцею.

(Учні виконують пісню на сл.. Г.Дяченко, муз. М.Базюка)

1.

Лiцей гуманiтарний

В подільському Прибар’ї —

Науки й щастя дiм.

Вiн дверi вiдкриває,

Випускникiв стрiчає

З далеких й близьких сiл.

Приспiв:

Віват, лiцей! Вiват, лiцей!

Живи й цвiти віднинi!

Навчай, дерзай, готуй, твори

Елiту України!

2.

Поглянь на юнi лиця —

То радiсть в них iскриться

I мудрiстю сiя.

Тут будемо навчатись,

Майбутнє наближати

І вiн, i ти, і я!

Приспiв.

Ведучий. Стаття 10 «Кодексу лiцеїста» наголошує: «Честь лiцею — твоя честь».

Ведуча. А тому настав час вiддати належне учням гуманiтарного лiцею за їх цiлеспрямованiсть, працьовитість виховання.

Ведучий.

Щасливi батьки, чиї iмена,

Прославляють у їх дiтях!

Щасливі й діти, якi не якi не тільки

Не осоромили, а й примножили

І звеличили честь i благородство

Своїх бiтькiв і славних предкiв,

Бо істинне благородство полягає

В доброчестностi.                                 (Платон)

Ведуча. Шановнi батьки! Нехай і надалi вашi дiти будуть яскравими особистостями, здатними реалiзувати свої творчi, науковi, органiзаторськi здiбностi, забезпечити успiх, облагороджувати оточення своєю дiяльнiстю, розбудовувати націю і державу на благо людям!

Ведучий. Щиро бажаємо вашiй родинi мiцного здоров’я, благословенної любовi, душевної здагоди та гарного настрою!

(Виступ батькiв).

Мати. Шановнi гості нашої родини, викладачi та дiти! Приємне хвилювання огортає моє серце. Та й не тiльки моє. Я вважаю, що солодким щемом озивається сьогоднi душа кожного батька, кожної матері, чия дитина навчається в гуманітарному ліцеї. Хочеться низько вклонитися i подякувати усiм, кто причетний до створення цього навчального закладу. Подякувати за те, що нашим дiтям надано можливiсть навчатися i жити у дружнiй лiцейнiй родині.

Батько. Прийміть цей святий хліб як знак великої подяки і пошани від усіх батьків!

Ведуча.

Сьогодні вiд батьків приймiть це диво,

Наш український пишний коровай,

I батько, й мати, й батькiвська родино,

Усiх присутнiх з святом привітай!

(Мати читає молитву вiд iменi всiх батьків).

Молитва Матерi до Дитини

Дитино моя, вiд моєї любові народжена! Любов’ю моєю дарована, небом на щастя послана! Благословляю день і мить, коли перший крик твiй вiдкрив менi свiт материнства, коли сяйво твоїх оченят розбудило мене до нового життя.

Дитино моя!

Надiє i втiхо моя! Радосте і натхнення! Ти рятувала мене від самотності, додавала сили в безнадiї, надихала у відчаї. Не втомлюся дякувати Боговi за тебе, неоцiненний дарунку мiй!

Дитино моя!

Мiсточку між минувшиною і майбуттям, вiсточко з далекої юностi, я освiдчуюсь тобi в безмежнiй любовi, якою я живу. Не потребую відплати чи подяки, я сама щиро вдячна долi за те, що маю кого любити.

Дитино моя!

Краплинка мого життя! День i нiч молю Бога, аби захистив тебе від лихого випадку, од злої руки, од недоброго ока, од поганої мислi, од хибної стежки, злодійського намiру.

І що б не спiткало тебе в життi, знай: моє серце i дiм завжди відкритi для тебе, дитино моя! Хай не затьмарять твою душу докори сумлiння, я прощаю тобi усi твої великi й малі провини на тисячi лiт уперед.

Не карайся! Я все прощаю тобі, любове моя, юносте моя, красо моя, дитино моя!

Скiнчиться колись моя дорога, вiдiйду за вiчну межу. Не сумуй!

Я жива у любові своїй, безсмертна в тобi, вічна в онуках і правнуках своїх. Не журись! Я була щаслива любов’ю до тебе, радістю від тебе, турботою про тебе, дитино моя!

Скiльки б літ не було тобi, скiльки б рокiв не минуло мені, пам’ятай: дивлюся на тебе i молюся за тебе, живу тобою i для тебе, і немає меж моїй любові, дитино моя!

Ведучий.

Ну, що б, здавалося, слова...

Слова та голос - бiльш нiчого.

А серце б’ється — ожива.

Як їх почує!                    (Т. Шевченко)

Ведуча. Дорогi наші батьки! Ми вдячні вам за любов i ласку...

Ведучий. За підтримку й життєву науку...

Ведуча. За все те добре й вічне, що ви безкорисливо вiддаєте нам, своїм дiтям!

Ведучий. Будьте певнi — ми не осоромимо свiй рiд і завжди повернемось до отчого порогу.

(Лунає  «Батькiвська пісня», сл. В. Мельникової, муз. О. Злотника).

Ведуча. У народi кажуть: «Кому честь, тому й слава».

Ведучий. Для вручения номинацiй «Краща учениця ліцею», «Кращий учень» ліцею» запрошуємо на сцену…

Ведуча. Номiнацiя «Краща учениця ліцею»  присвоюється вiдмiнницi навчання …

Ведучий. Номiнацiя «Кращий учень ліцею» присвоюється вiдмiннику навчання …

(Слово номiнантiв).

Кращий учень. Сьогодні, отримавши звання «Кращого учня ліцею», можу гiдно сказати, що заслуговую на життя, адже колись і Кочерга казав: «Тi, кому судилося ще жити, життя трудом повинні заслужити…».  Звання ж — це сила, яка пгговхає тебе у зарево свiтанкового сяйва. Тому, дякуючи, обiцяю не осквернити лiцейного роду!

Краща учениця. Бути кращою — це дуже приємно, а ще бiльше — вiдповідально. Розумію, що присвоєння менi номiнації «Краща учениця ліцею» — це вияв глибокої довiри з боку друзів-ліцеїстiв i викладачiв. Тож обiцяю з честю нести це звання i здобувати лише добру славу для нашого спільного дому — Лiцею!

Ведуча.

Як добре знати, що тебе веде

Твiй власний шлях — єдиний ії можливих,

Що легші є, але нема ніде

Таких упертих і таких щасливих.         (Л.Первомайський)

(Лунає пiсня «Немає України без калини», сл. Г.Клока, муз. Ведмедері).