Каталог статей

Продовження

Ведучий.

У дружньому єднанні

У дружньому змаганнi,

Плекаємо людину —

Майбутнiй цвіт Вкраїни!

Ведуча. Для вручення номінації «Лiдер класу» запрошується …

Ведучий. Номiнацiя «Лiдер красу» присвоюється …

(Слово номiнантам).

Лiдер класу. Лiдер — це сильна, вольова людина, а найсильнiший той, хто має владу над собою.

Ведуча. Що ж, минув час вождiв, настав час лiдерiв, що викликають повагу, заслуговують довiри, забезпечують успiх!

Ведучий. Як відомо, ХХI столiття оголошено людством столiттям освiти i науки.

Ведуча. «Знання — це скарб, а вміння вчитися – ключ до нього».

Ведучий. Цi iстиннi слова дають нам право запросити для вручення номiнації «Відмiнник навчання» …

Ведуча. Номiнацiя «Відмiнник навчання» присвоюється …

(Слово номiнантам).

Вiдмінник навчання. Людина без знань — що птах без крил: не зможе злетiти високо вгору, щоб досягти найвищої мети в життi. Широкi знання, звичка мислити і благородство почуттiв є саме тими трьома якостями, що формують цi крила, і з якими людина є освіченою у повному розумiннi цього слова. Отже, я хочу вiд iменi всiх номiнантiв подякувати тим, хто дав нам цi крила, що з кожним днем підносять нас вище й вище.

(Лунає народна українська пісня «Роде наш красний»).

Ведучий.

Як довго ждали ми своєї волi слова,

I ось воно співа, бринить.

Бринить, співає наша мова,

Чарує, тішить і п‘янить.

Як довго ждали ми...

Уклiн чолом народу,

Що рiдну мову нам зберiг!            (О. Олесь)

Ведуча. Для вручення номiнацiї «Кращий знавець рідного слова» запрошується ...

Ведучий. Номiнація «Кращий знавець рiдного слова» присвоюється …

(Слово номiнантiв).

1-й номiнант. Рiдна мова — це мова моїх батькiв. Для мене вона найкраща в свiтi, а саме поняття стоїть поряд зі словом «Батьківщина».

2-й номінант. Ніякi мови не замiнять нам нашу славну українську -  батькiвську і материнську.

3-й номінант. Великий Вольтер сказав: «Усi європейськi мови можна вивчити за кiлька рокiв — свою ж рiдну треба вчити усе свiдоме життя».

Отож, для вивчення української мови немає меж.

(Лунає пісня «Я — українець» — автор Анатолій Матвiйчук).

Ведуча.

До слова мудрих слухом прихилися,

Де не ступнеш — знанням своїм дiлися,

Навчаючи, не дай думкам заснуть!

Там, де Знання, ти завжди першим будь!   (Фірдоусі)

Ведучий. Ця схiдна мудрiсть є життєвим кредо людей цілеспрямованих, тих, про кого можна сказата — «інтелектуал».

Ведуча. Для вручення номiнацiї  «Інтелектуал ліцею» запрошується …

Ведучий.  Номiнацiя «Інтелектуал ліцею» присвоюється …

(Слова номiнантів).

1-й номiнант. Ще у ХVIII ст. Вольтер повчав: «Май мужнiсть користуватися власним розумом». У стiнах ліцею ми повинні не лише розвивати свій розум, але й відточувати свій інтелект. Адже майбутнє нації залежить від освічених, високоінтелектуальних людей.

Ведуча.

Свою Вiтчизну прагнемо підняти

У ряд цивілізованих країн,

Щоб наш народ і Україна-мати ‚

Із нами досягли святих вершин.

(Лунає пiсня «На калинi мене мати колихала», сл. М’ясткiвського, муз. Верменича).

Ведучий. Про людей, що несуть знання, великий французький письменник Ромен Ролан говорив: «Вони освiтлюють iнших, бо носятьу собi сонце».

Вже встало сонце і торкнуло тихо

Ясним промінням сонних яворiв,

І ранок задзвенiв веселим сміхом,

Щасливим смiхом наших школярiв.

Заходжу в клас — і серце б’ється часто,

Я вiддаюся працi залюбки...

Моє важке, моє тривожне щастя —

Учительське, найбiльше з щасть людських!

Ведучий. Серед нашої лiцейної молоді є тi, хто мрiє про її Величнiсть Вчительську Долю.

Ведуча. Для вручення номiнацiї «Серце вiддаю дітям» запрошується …

Ведучий. Номінацiя «Серце вiддаю дітям» присвоюється …

(Слово номінантiв).

1-й номiнант. Коли б нас запитали: «Кому ви повиннi першу пiсля Бога шану вiддавати?» — то вiдповідь була б така: батькам i вчителям. Батькам за те, що життя нам дали, багато праці заради нас пiдняли; i вчителям — за науку сумлiнну, творчу, натхненну працю. Тож спасибi вам, дорогi батьки, шановнi вчителi!

(Лунає пiсня «Доля моя — це ти?» — автор Микола Балинський).

Ведуча. Серед учнiв гуманiтарного лiцею є тi, хто несе у своєму серцi мрiю — стати юристом.

Ведучий. Тож нехай для всіх юних правознавцiв керiвництвом до дiї станугь слова римського юриста Ульпiана: «Знання права заслуговує найвищої шани».

Ведуча. Для вручення номінації «Юний знавець права») запрошується…

Ведучий. Номiнацiя «Юний знавець права» присвоюється…

(Слово номiнантiв).

1-й номiнант. У свої 16 лiт ми вiдкрили для себе iстину: ми, українцi, повиннi мати свою власну правову державу, вiдстоювати і розбудовувати її. Для цього ми i прийшли у цей свiт. Звичайно, нам ще далеко до диплома юриста, знань і мантiй, але ми вiримо — нас чекає майбутнє!

Ведуча. Палкою любов’ю до рідної землi пройнятi слова наших номiнантiв.

Ведучий.

Як тут не сказати словами поета:

«Патрiоти єсть у нас!

Ще не вмерла Україна!»        (М. Вороний)

1-й читець.

До українців

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззиравюсь на кожній сторінці:

Де той рiк, де той мiсяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми, українці, забули, що ми українцi?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

I що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,

І що ми на Вкраїні — таки український народ,

А не просто населення, як це у звiтах дається.

І що хміль наш — у пiсні, а не у барилах вина.

І що щедрість — в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.

І що є у нас мова, i що українська вона,

Без якої наш край — територiя, а не Вкраїна.

Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори!

Говорiмо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!

Запитаймо у себе: відколи, з якої пори

Почали українцi себе у собі забувати?

Запитаймо й про те, як ми дружно дiйшли до буття,

У якому свiдомостi нашій збагнути незмога,

Чом солодшим од недуг нам видався час забуття

Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.

Українцi мої! То вкраїнці ми з вами — чи як?

 Чи в «мовчалах» і вмерти судила нам доля пихата?

Чи в могили судилось забрати нам наш переляк,

Що розцвiв нам у душах смиренністю «меншого брата»?

Українці мої! Як гiрчать мені власнi слова...

Знаю добре, що й вам вони теж — не солодкі гостинцi.

Але мушу казати,що серце, мов свiчка, сплива,

Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Як вже й сам ладен мовить: «Воно й треба!... Стерпи!»

Тільки ж хочу вкраїнцi спитати у вас нелукаво:

Ради кого Шевченковi йти було в Орськi степи?

Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

Та хiба ж не впаде. Не закотиться наша зоря,

I хіба не зотліє на тлін українство мiж нами,

Коли навiть на згарищi долi й зорi Кобзаря

Ми i досі спокiйно себе почуваєм хохлами?

Українцi мої! Дай вам Боже i щастя, i сил,

Можна жити й хохлом i не згiркне від того хлiбина.

Тiльки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...

                                                                                       (Вiктор Баранов)

Ведуча. Щороку в Києвi у Нацiональному палацi «Україна» Спiлка журналiстiв України проводить Всеукраїнський конкурс «3олоте перо». Сподiваємося, що з часом конкурсантами і переможцями стануть i нашi лiцеїсти.

Ведучий. Для вручення номінації «Золоте перо юного журналiста» запрошується…

Ведуча. Номiнація «Золоте перо юного журналiста» присвоюється…

(Слово номінантiв).

1-й номiнант. Ще Конфуцiй сказав, що людина мiряється не від голови до ніг, а від голови до неба. Ми ж сподiваємося, що наша перша нагорода в галузi журналiстики буде далеко не останньою, бо що може бути цiкавiшим, нiж завжди знаходитись в епiцентрi подiй.

Ведучий.

Ми тут навчаємось уже два роки,

Невпинно йдем в країну свiтлих знань,

Тут нашi радостi i наші першi кроки,

Шляхи шукань, шляхи стрiмких дерзань.

Ведуча. Для вручения номінації «Юний науковець» запрошується…

Ведучий. Номiнація «Юний науковець» присвоюється…

(Слово номінантів).

1-й номінант. Архiмед, Ньютон, Ейнштейн, Платон i Буняковський. Рiзнi iмена i представники рiзних часiв. Їх об’єднувала наука. Вони прагнули пiзнати свiт. Наше завдання — продовжити їхню благородну справу; гасло Френсiса Бекона: «Знання — це сила» освiтить наш шлях до iстини!

Ведуча. За уявленням давніх грекiв, на горi Парнас жили музи та бог поезії, сонця і музики Алоллон. Тут бере початок священне Кастильське джерело — символ поетичного натхнення.

Ведучий.

Поезiє! Моя найкраща втiхо!

Моя сльоза і усмiшка моя.

Якби не ти, поезiє-перлино,

Земне життя не варто було б і гроша...

Ведуча.

Даруєш ти менi крилату мрію,

Душi — красу, осяяну добром,

Думка - безмежний простір плину,

Чолом тобi, поезiє, чолом!

Ведучий. Для вручения номiнації «П’ятеро з Парнасу» запрошується…

Ведуча. Номiнацiя «П’ятеро з Парнасу» присвоюється…

(Слово номiнантів).

1-й номiнант. Свого часу М.С Грушевський сказав: «Заборони треба зняти і дати українцям повну свободу і спроможнiсть розвивати своє письменство, науку i мистецтво... Потрiбно горнутися до свого — українського, заохочувати до нього, розширювати його всякими способами».

У своїх вiршах я прославляю рiдну землю, батькiв, свiй український народ i незалежну Україну.

Який найкращий день!?

На крилах юність пролітає,

Немов ріка, життя пливе,

Та знов і нов нас день вiтає

I світить сонечко ясне.

Поміж дерев вітер гуляє,

Ширяють птахи в небесах.

Життя цвіте, життя буяє,

Несеться стрiмко по літах.

А я радію дню i ночi,

Всьому, що радість нам несе,

І до небес я зводжу очi

Та Богу дякую за все.

Який найкращий день?Не знаю.

Радію я життям своїм,

І кожна днина, я гадю,

Найкраща у житті моїм!

Ведучий. Шановнi друзi! Побажаємо якомога бiльше нашим юним поетам щасливих, творчих хвилин натхнення.