Любіть книги та допомагайте їм
Виховна година
МЕТА: виховувати у дітей любов до книги,
прищеплювати знання та вміння бережливого поводження з нею.
ДЕВІЗ: Книга - джерело знань
УЧИТЕЛЬ: УЧНІ ВІТАЮ ВАС ЗІ СВЯТОМ
Бажаю подружитися з книгою, яка допоможе вам пізнати навколишній світ, розширити ваші знання.
З дитячих років книжка допомагала вам пізнати себе і зрозуміти світ, що вас оточує . Казки, веселі та сумні вірші, оповідання про сміливих людей, які боролися за щастя народу, про таємниці природи, про те, як живуть люди.
Книг - морська глибина,
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
1 учень: Книга - зазвучало
Серед міста, як сигнал.
За годину місто стало
Як один читальний зал.
Учениця: всі читають урочисто – і без вусі й вусачі.
Скільки мешканців у місті,
Скільки в місті читачів.
Учень: лиш з малими читачами
В хаті клопіт вечорами;
Від книжок, хоч треба спати
Їх ніяк не відірвати.
Учениця: за той тиждень розмаїті
Полюбились так книжки,
Що кладуть до нині діти
На ніч їх під подушки.
Учень: Дорогі вчителі і учні
В нас сьогодні книжки свято!
Разом будем відзначати
Книгу-друга шанувати.
Учениця: В кожнім домі, в кожній хаті,
У містах і на селі, - хто навчився вже читати,
Має книгу на столі.
Учень: Дружба з книгою – це свято,
Не було б його у нас,
Ми б не знали так багато
Про новий і давній час.
Учениця: Книгу зрозумілую, чесну і сміливую
Хочуть всі читать.
Учень: Сторінки книжок завітних
Всіх нас доброго навчать -
Працювати і навчитись,
І Вітчизну шанувать!
Учениця: Як краплин у Дніпрі,
Як зірок у горі,
Як листя на гіллі –
Стільки книг на землі!
Є великі і малі
На полицях і столі – ваші друзі – книжки.
( пісня «Нам без книг ніяк не можна»)
Учень: Книжка – добрий, вірний друг,
Книжна знає все навкруг:
Про старі й нові країни
Космос та морські глибини.
Учениця: Хто нам на писав «Кобзар»
І який де правив цар
З чого зроблено намисто,
Чим славетне н наше місто.
Учень : Усе, чим ви цікавитесь,
Ви знайдете в книжках
Та всі питання – відповіді
На їхніх сторінках.
Учениця: Сторінки, немов могутні крила,
Читай, лети на горду висоту.
Відкрили книгу – значить ми відкрили
Нову країну – мрію золоту.
Учень: Ми всі вчимося залюбки
Гартуємось, міцніємо,
Читаєм з захватом книжки
І про майбутнє мріємо.
Учениця: Я – Книга!
Я – товариш твій!
Школярику завжди мене жалій
Завжди я твій найкращий друг,
Та не для брудних рук.
Учень: В кого книжка хвора
Вдома скніє марно,
Для того відкрита « Книжчина лікарня»
Може кицька Мурка здерла палітурку
З хлопчика Незнайка тут сам голов лікар
Дасть їм клею й ліків
І зашиє рани.
(звучить ніжна мелодія, входить Королева – Книга)
Королева: Ну, ось і зустрілись мої маленькі друзі
Рада вітати вас у своєму королівстві.
Куди б ви не прийшли, скрізь з вами будуть друзі – книжки.
А їх у нас багато. Це і «Колобок» і Старик Хотабич, якого люблять діти усього світу.
( вбігає Книга)
Книга: Ой, я втекла від хлопчика, який мене не беріг.
Хлопчик: А, ось ти де, книжечко моя дорогенька. Я тебе шукаю скрізь, а ти ось де. Я ж тобі нічого поганого не зробив, тільки вдарив тобою кілька разів тобою по парті.
Книга: Королево, я не хочу повертатись до цього хлопчика. Заберіть мене до бібліотеки!
Королева: Добре. Ми тебе полікуємо у нашій книжковій лікарні. А потім ти будеш разом з іншими книжками стояти на чистих полицях і читатимуть тебе хороші і добрі діти, які будуть тебе берегти.
Хлопчик: А я буду без книги? Я її дуже люблю!
Королева: Ну, якщо любиш, перш за все полікуєш.
Забирай книжку до лікарні.
Хлопчик: Я все зрозумів ! Обов’язково виправлюсь.
До побачення, діти!
Королева: Любі друзі! Бережіть книгу, любіть її.
Вона вам вірний друг і порадник.
Учень: Мій друже й супутнику,
Книго моя,
Завжди на дозвіллі,
Де ти – там і я.
Ми добре з тобою проводимо час?
Чудова розмова триває у нас.
( звучить пісня « Скарбничка загадкова»)
Королева: Нехай пророчими для вас будуть слова великого сина українського народу Тараса Шевченка:
« … Учитесь, читайте
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють
І не має злому.
На всій землі безконечній веселого дому.
( гумореска кицька – читачка)
Є в школярочки Оленки кошеня маленьке,
Таке жваве, веселеньке,
Гарне, чепурненьке.
Якось воно собі нишком гралося у хаті
А Оленка взяла книжку, почала читати
Раптом кицька – плиг до неї,
Пеститься, муркоче, немов казки також цеї
Прочитати хоче.
Треться носиком об руку, зазирає в книжку…
Аж зненацька на малюнку побачила мишку.
Оченята у кішечки зблиснули азартом:
« З мишенятком , хоч трішечки, погратися варто!»
З’явилась в маленької якась хижа сила: кігтиками гостренькими мишку зачепила – не заважай, шалапутко, казочку читати,
Бо інакше тебе хутко викину із хати!
А кицюня – муркотати,
Мовби відповіла: « Я ж сторіночки гортати помогти хотіла»
( пісня « Марш юних книголюбів»).
ТЕХНОЛОГІЯ НЕЗАКІНЧЕНОГО РЕЧЕННЯ.
З КНИГОЮ ПОДРУЖИШСЯ, РОЗУМУ …
КНИГИ ЧИТАТИ, УСЕ …
КНИГУ ЧИТАЙ, РОЗУМУ …
З КНИГОЮ ЖИТИ – З ДОБРОМ …
СКАРБНИЧКА МУДРОЇ КНИГИ
( ГРА « Мікрофон»).
Книги – ключ до знань.
Золото добувають із землі, а знання з книжок.
З ручаїв – ріки, а з книжок – знання.
Розум без книги, що птах без крил.
ЗАГАДКИ.
Не дерево – а з листочками (книжка)
Не сорочка, а зшита (книжка)
- Що мовчить, а розуму вчить (книжка)
- Хто говорить мовчки (книга)
- Дуже я потрібна всім –і дорослим і малим.
Всіх я розуму учу, а сама завжди мовчу.(книга)
ЕРУДИТ – ЛОТО.
1.Хто з’їв Колобка?
а) коза – дереза,
б) пан Коцький;
в) лисичка.
2. Хто п’ятим уліз до рукавички у казці «Рукавичка»?
а) Кабан – Іклан;
б) Вовчик – Братик;
в) Ведмідь – Набрід.
3. Чим пригощала Лисичка Журавля в казці « Лисичка та Журавель»?
а) кашею;
б) кашею з молоком;,
в) курочкою.
4. На якому дереві ховався Телесик від Відьми у казці «Телесик»?
а) на дубі,
б) на вербі,
в) на яворі.
5. Хто винен у тому, що Лисиця не приятелює з Журавлем?
а )каша з молоком;
б) глечик з вузькою шийкою;
в) Солом’яний Бичок.
Вчитель: Книги – морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить.
Наше заняття закінчилося , дякую за співпрацю.
|
