Каталог статей

Продовження

Вищим органом уч­нівського самовряду­вання в школіє за­гальні збори його членів або учнівська конференція. Виконав­чий орган підзвітний загальним зборам. Учнівські збори бажано проводити не менше двох разів на рік (у вересні визначаються завдання на новий навчальний рік, у травні виконавчий орган учнівського самоврядування (учнівський комітет, рада гімназистів, рада учнівського колективу, парламенту, учнівського представництва тощо) звітується про виконану роботу.

Доцільно напере­додні проведення звіт­но-виборних зборів про­вести з учителями та учнями дебати, дискусії, ділові ігри з проблеми створення умов для ефективного функціонування уч­нівського самовряду­вання, допомогти учням у визначенні структури учнівського самовряду­вання, основних на­прямів діяльності та змісту роботи, прав і обов'язків членів вико­навчого органу.

Кількість членів виконавчого органу уч­нівського самовряду­вання визначається до­вільно учнівським колек­тивом і залежить від видів (змісту)  діяльності та кількості створених комісій. Наявність у ви­конавчому органі учнів­ського самоврядування тих чи інших комісій за­лежить від:

• специфіки умов життєдіяльності школи;

• особливостей струк­тури, на­прямів та видів діяльності (наприклад, може працювати бібліотечна комісія, комісія або сектор науково-тех­нічної творчості тощо);

• досвіду та традицій;

• рівня теоретико-методологічної і практичної підготовленості педагогіч­ного колективу до керівництва учнівським само­врядуванням у школі.

Шкільний банк ідей збагатиться, якщо на­передодні виборів се­ред кандидатів у вико­навчий орган самовря­дування буде проведе­но конкурс їхніх програм.

Ефективність учні­вського самовряду­вання залежить від таких чинників:

• розуміння учнями й активом завдань, змісту та суті самоврядування;

•  вміння не лише розуміти мету своєї діяль­ності, а й визначати, формулювати її;

• здатність самостій­но планувати, організо­вувати роботу, коорди­нувати зусилля різних ланок самоврядування, постійно здійснювати самоконтроль;

• здатність аналі­зувати та регулювати свою діяльність, об'єктивно її оцінювати;

• вміння постійно добирати ефективні форми та методи діяль­ності органів учнівського самовряду­вання, творчо викори­стовувати досвід інших шкіл.

Виконавчий орган планує свою роботу на рік орієнтовно за такими   розділами:

І. Вступ (короткий аналіз роботи виконав­чого органу за минулий навчальний рік, завдан­ня на новий).

II. Організаційна ро­бота (визначення тема­тики загальношкільних конференцій, класних зборів; планування на­вчання активу з різних питань, організація гласності роботи).

III.   Засідання вико­навчого органу учнів­ського самоврядування.

IV.   Робота комісій (секторів тощо).

План роботи має охоплювати лише ті справи шкільного колек­тиву, які проводяться традиційно, в органі­зації яких участь вико­навчого органу є об'єк­тивно необхідною (робота з благо­устрою пришкільної те­риторії, чергування в школі та класах, підго­товка до проведення традиційних шкільних свят, цікавого дозвілля під час ка­нікул, організація ігрової діяльності з молодшими школярами на перервах  тощо).

Широка варіатив­ність самоврядування учнів дає найкращі ре­зультати. За умови органі­зації масштабних та епі­зодичних справ можуть бути поєднані зусилля постійних органів само­врядування з тимчасо­вими (ради, ініціативні групи, клуби, творчі об'єднання тощо).

Рівень розвитку демокра­тичного учнівського самоврядування залежить від допо­моги дорослих, зокрема – адміністрації школи, розуміння педагогами важливості даного процесу для виховання громадянськості як важливої риси особистості дитини. Неправильна організація педагогічного супроводу, відсутність взаємодії педагогічного, батьківського та учнівського колек­тивів у досягненні спільної мети – створенні умов для особистісного зростання кожного школяра є причинами суперечності між педагогіч­ним керівництвом та уч­нівським самоврядуван­ням.

Рішенням педагогіч­ної ради за кожною ко­місією закріплюються вчителі-консультанти. Методична рада вчителів-консультантів на чолі з директором має визначати єдину прин­ципову лінію взаємодії педагогічного колективу та учнів.

Поради педа­гогам-консультантам:

·                     постійно цікавтеся завданнями, які розв'язу­ють органи самовряду­вання;

·                     разом   з   учнями ведіть пошуки шляхів вирішення цих завдань;

·                     допомагайте учням у визначенні мети діяль­ності, складанні плану, аналізу роботи;

·                     не беріть усю відповідальність за роботу органів учнівського само­врядування на себе, намагайтесь зробити так, щоб учні самі знайшли вихід із найскрутніших ситуацій;

·                     залучайте, якщо це необхідно, до вирішен­ня управлінських завдань інших членів педагогічного колективу;

·                     не займайте пози­цію спостерігача, актив­но допомагайте втілювати в життя рішення, прийняті орга­нами учнівського самоврядування;

·                     консультуючи, пос­тійно навчайте актив, готуйте його до само­стійної роботи.

Педагогічне керів­ництводіяльністю органів учнівського са­моврядування безпосе­редньо пов'язане з ро­ботою директора загальноосвітнього навчального закладу. Не випадково Г.Г.Ващенко називав директора школи го­ловним вихователем, а А.С.Макаренко охарак­теризував керівника школи як «вихователя номер один».

Діяльність директора школи передбачає реалізацію таких завдань:

·                     спрямовування й коор­динація зусиль усіх пе­дагогів та органів учнівського самоврядування на вдосконалення на­вчально-виховного процесу, забезпечення єдності їхньої діяльності;

·                     допомога органам учнівського самовряду­вання у піднятті престижу,     , створенні такої атмосфери в колективі, за якої члени педагогічного колективу зважають на думки та рішення органів учнівського са­моврядування, підтримка корисних починань;

·                     безпосередня співпраця з тими учнями-лідерами, які очолюють шкільні органи учнівського самоврядування.

Педагогічні можливості учнівського самоврядування. Самоврядування – це школа колективної діяльності, створення таких життєвих ситуацій, в яких виявляються, виробляються, відточуються кращі якості особистості.

Завдання учнівського самовряду­вання: виробляти в школярів організатор­ські здібності, роз­вивати їхній лідерський потенціал, соціальну ак­тивність, вміння та навички налагоджувати взаємодію, брати на себе відповідальність за прийняття рішення, співпра­цювати на принципах партнерства; виховувати в дітей почуття госпо­даря навчального закладу, класу, власної причетності до розвитку су­спільства, держави; формувати соціальну компетентність учнів, такі якості як принциповість, самостійність, ініціативність, гото­вність знахо­дити правильні рішення, долати труднощі.

Участь у роботі учнівського самоврядування сприяє усвідомленню особистістю творчих потреб, мотивів, цілей як провідних у її життєдіяль­ності; розвитку цілеспрямованості, ініціати­вності, критичного розуму, самостійності, готовності до виправданого ризику, органі­зованості, працелюбності, порядності, відповідальності, спостережливості дослідни­ка, творчої уяви й фантазії, інтуїції, уваги і пам'яті, постійному зростанню потенціалу творчої діяльності – прагненню до систематичного здобування нових знань у сфе­рі учнівського самоврядування, формуванню вміння їх застосовувати, експериментувати, досліджувати, брати участь у вдосконаленні навколишнього середовища, визначати і розв'язувати життєві завдання, розробляти учнівські проекти.

Участь дитини в діяльності органів учнівського самоврядування забезпечує розвиток саморегулятивної компетенції. Вона є тією необхідною роботою особистості над собою, яка сприяє створенню міцного підґрунтя для усвідомленої моральної поведінки в різних життєвих ситуаціях. На­вички приймати самостійні рішення розви­вають внутрішню потребу моральної поведінки без зовнішнього примусу. Здатність насамперед  розмірковувати, а потім діяти спонукає дитину до самоаналізу і, природно, до самовиховання.

Учнівське самоврядування забезпечує ди­тині право на свободу вибору ціннісної по­зиції, формує установку на подолання дисгармонії в досвіді, поведінці, спілкуван­ні, діяльності; сприяє згуртуванню шкільного колективу, розвитку громадської думки, формуванню в учнів організаторських та управлінських умінь, ефективному вхо­дженню в доросле життя. Діти стають не па­сивними спостерігачами життя, а його учас­никами. Шляхом залучення учнів до роботи в органах учнівського самоврядування відбувається підготовка активних громадян держави.

Доцільно організоване за змістом і формою учнівське самоврядування має потужний вихов­ний потенціал, розвиває лідерські якості, формує соціальний досвід та ціннісні орієн­тації, створює простір для самореалізації, сприяє усвідомленню особистістю своїх прав, свобод, обов'язків, задоволенню потреб у спілкуванні з однолітками, самост­вердженню в суспільно-значимій діяльнос­ті, захищає від негативних впливів соціаль­ного середовища, виховує активних громадян держави.

Зазначене вище зумовлює потребу в уз­годженості змісту й методів діяльності учнівського само­врядування в реальній соціальній ситуації.

На сучасному етапі  учнівське самоврядування є самостійним соціальним інститутом, який забезпечує громадянське становлен­ня особистості.

Література

1.                 Байрамова М. Технології учнівського самоврядування // Директор школи. – 2003. – №15. – С. 14-15; № 16. – С. 11-12.

2.                 Байрамова М. Технології учнівського самоврядування // Завуч. – 2004. – №11. – С. 4-12.

3.                 Кравець Р.В. Організація учнівського самоврядування в сучасній школі // Позакласний час. – 2001. – №22. – С. 2-3.

4.                 Григорьев Д.В. Развитие школьного самоуправления и соуправления педагогов, детей, родителей // Научно-методический журнал заместителя директора школы по воспитательной работе. – 2005. – №5. – С. 20-24.

5.                 Дитяче самоврядування // Виховна робота в школі (Основ). – 2005. – №10. – С. 32-34.

6.                 Дольна І.О. Виховати людину: З досвіду роботи класного керівника. Самоврядування // Виховна робота в школі (Основа).– Вересень 2005. – №15. – С. 15-29.

7.                 Доновський С. Самоврядування у школі // Шкільний світ. – 2004. – №35. – С. 7-10.

8.                 Дядюк Т. Принципи організації самоврядування // Завуч (Шкільний світ).– 2006. – №1. – С. 9-10.

9.                 Козинський Е.П. Учнівське самоврядування в класному колективі // Виховна робота в школі (Основа). – 2005. – №5. – С. 37-38.

10.            Коренів В.Д. Розвиток і робота дитячих шкільних об’єднань // Громадсько активна школа: Вісник програми "Школа як осередок розвитку громади". – Січень-березень 2006. – №1. – С. 12.

11.            Корольов В. Розбудова учнівського самоврядування // Завуч (Шк. світ). – 2005. – №11. – С. 7-9.

12.            Кухар В.Л. Модель учнівського самоврядування // Управління освітою (Основа). – 2004. – №1. – С. 2-10.

13.            Левин П. Школьное самоуправление // Народное образование. – 2005. – №2. – С. 170-178.

14.            Лівандовська Л., Кушева Н. Учнівське самоврядування – шлях до самореалізації // Шкільний світ. – 2004. – №7. – С. 6-14.

15.            Лопухівська А. Учнівське самоврядування: участь та співучасть // Завуч (Шк. світ). – 2004. – №11. – Вкладка.

16.            Мистецтво шкільного самоврядування // Упоряд. М.Голубенко. – К.: Ред. загальнопед. газет, 2004. – 120 с.

17.            Оржеховська В., Ковганич Г. Педагогічні роздуми про учнівське самоврядування // Педагогічна газета. – 2005. – №6. – С. 6.

18.            Прибиловська Н.В. Організація учнівського самоврядування // Виховна робота в школі (Основа). – 2006. – №6. – С. 34-44.

19.            Прутченков А.С. Всероссийский конкурс моделей ученического самоуправления образовательных учреждений // Методист. – 2006. – №1. – С. 28-31.

20.            Прутченков А.С., Новикова Т.Г. Школьный город как модель ученического самоуправления // Методист. – 2006. – №2. – С. 21-25.

21.            Розвиток учнівського самоврядування – важливий чинник удосконалення навчально-виховної роботи школи // Рабченюк Т.С. Внутрішкільне управління: Практичний посібник. – К.: Рута, 2000. – С. 78-89.

22.            Руднев Е.А. Возможна ли самоуправляемая школа? // Школьные технологии. – 2005. – №1. – С. 60-63.

23.            Саламан Т. Учнівське самоврядування // Директор школи. – 2001. – №38. – С. 7-10.

24.            Сахневич І.Д. Самоврядування як фактор громадянського самовизначення // Світ виховання. – №6 (7). – С. 20.

25.            Станкевич С.В. Організація учнівського самоврядування // Виховна робота в школі (Основа). – 2005. – №12. – С. 2-4.

26.            Степанов Е. Самоуправление в коллективе класса // Воспитание школьников. – 2006. – №1. – С. 2-7.

27.            Судаков Ю. Нормативные документы, регулирующие деятельность «Школьной республики» // Воспитание школьников. – 2005. – №9. – С. 15-24.

28.            Татаринова Т.В. Организация ученического самоуправления // Научно-методический журнал заместителя директора школы по воспитательной работе. – 2006. – №1. – С. 52-56.

29.            Федорец Л.Б. Структура и содержание деятельности органов ученического самоуправления // Научно-методический журнал заместителя директора школы по воспитательной работе. – 2006. – №1. – С. 57-60.

30.            Черпак Л.М. Організація самоврядування в школі // Управління школою (Основа). – 2004. – №1. – С. 11-19.

31.            Шукевич Ю. Роль адміністрації школи в організації ефективної взаємодії з батьківською та учнівською громадськістю // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2001. – №3. – С. 9-10.

32.            Юпатова Л.Д. Нормативно-правовые (локальные) акты школьного самоуправления // Научно-методический журнал заместителя директора школы по воспитательной работе. – 2003. – №2. – С. 55-84.

33.            Ягоднікова В.В. Учнівське самоврядування як засіб виховання // Управ