Каталог статей

Мультфільми та діти

Не так давно до мене підходила мати з питанням: «Скажіть, будь ласка, це ж нормально, що мій син грає у людину-павука? Це ж добрий герой! Він допомагає скривдженим!». Так, він позитивний герой, але… Подивившись на її трьохрічного хлопчика, можна замислитися… Він увесь одягнутий у цей костюм, з голови до ніг! Щосекунди він промовляє слова «спайдермен» або «людина-павук»! Словниковий запас при цьому дуже малий, пам'ять слабка, висока неуважність і непосидючість, погані результати під час тестування, особливо, порівняно з іншими дітьми. Усе це свідчить про відставання розвитку малюка і педагогічну відсталість. Із ним потрібно займатися: вчити вірші, читати йому різні казки, щоб потім він їх переказував і повторював через деякий час, лічити предмети і коментувати все, що відбувається у природі (похмуро і низька температура – потрібно одягнутися і взяти парасолю, чи розповісти, що таке іній) і у стосунках між людьми (чому люди іноді сваряться, і чому говорити неправду – погано).  Оскільки дитина постійно згадує і говорить лише про одного героя, то можна припустити, що в нього залежність від мультфільму. До речі, «Спайдермен» за сюжетом і діалогами  розрахований на підлітків, малюкам подобаються в ньому лише анімовані герої. В іншої дитини акцентуація на цьому мультфільм не є одним з показників навчальної відсталості, але виявляється у завищеній фізичній агресивності (побитті інших дітей та кусанні їх), тоді як третя дитина схильна до вербальної (словесної) агресії. Звісно, на дитину ще впливає й середовище, що її оточує, проте всюди є остання краплина та «переповнена чаша».

Давайте на мить зупинимося  й послухаємо про що і як говорять діти між собою на ігрових майданчиках та у дитсадках. Мені одразу згадуються такі слова: «Тачки, макквін, війна, злий, вбити, принцеса Ро, покемон, шрек, спайдермен, павуки, монстри, гобліни…» тощо. А де ж слова про дружбу, любов, про ведмежат, зайчиків та лисичок-сестричок. Таких слів залишається все менше та менше.

Проблема впливу телебачення на людину стає гострішою щодня. Із новин люди дізнаються про найважливіші події, про економічне та військове становище своєї країни, про погоду тощо. А діти з мультфільмів (анімації) дізнаються про навколишній світ, про людські стосунки, про добро та зло. Цікавість до відеоматеріалу стає все більшою, бо його краще й легше сприймати. Люди майже ніколи не «відфільтровують» й не дозують інформацію, що надходить з відеоносіїв. Як часто помічають вони, що під час перегляду тієї чи іншої кримінальної передачі або фільму жахів позаду десь ховається їхня дитина і все це бачить. Зараз вже неможна навіть перелічити, скільки виходить на телеекран анімованих «дорослих фільмів» та мультиків-жахів. Діти стають їх споживачами. Згодом це може стати причиною неконтрольованої фізичної чи вербальної агресії дітей дошкільного віку.

Мультфільми мають поповнювати художній словниковий запас дитини, розвивати її фантазію (в межах розумного), «годувати» цікавість, усебічно розвивати малюка і виховувати доброзичливу, ввічливу, чуйну та естетичну особистість.

Насьогодні існує багато анімації, що розвиває дітей. Також є багато відеоігор на дисках. У будь-якому випадку перед тим, як давати малюку чи навіть підлітку щось дивитися, краще переглянути спочатку самому, а після перегляду краще задати декілька ненав’язливих питань, щоб дізнатися, чи правильно дитина зрозуміла сенс переглянутого. Бо навіть вітчизняні мультфільми неоднозначні. Наприклад, у банальному мультику «Вершки и корешки» у підтексті розуміється таке: можна обманювати й ти будеш мати, те, що тобі потрібно, незважаючи на почуття іншого.

Тож перевіряйте, що саме дивиться Ваша дитина і як це на неї впливає! Насправді, без Вашого дозволу (уважного, турботливого, помірного батьківського контролю) дитина не зможе дивитися той чи той мультфільм, гратися тими чи тими іграшками та одягати ті чи ті речі!

Боярченко О.І., психолог-консультант

http://rozumnik.jimdo.com/