Нам без книг ніяк не можна
Свято книги в 4 класі
Мета:
1. Збагачення знань та уявлень про книгу як духовне надбання людства.
2. Систематизація понять про книгу як джерело знань.
3. Розкрити значення бібліотечно-бібліографічних понять.
4. Познайомити з історією, етапами створення книги, створення перших бібліотек.
5. Формування пізнавальних інтересів та читацьких уподобань. Розширення читацького кругозору.
6. Виховання любові до художньо-літературного слова.
7. Удосконалення навичок діалогічного та монологічного мовлення, розвиток активної складної поширено фрази.
8. Дати поняття про професії дорослих, які пов’язані із створенням та випуском книг.
9. Виховання дбайливого ставлення до книги.
10. Сприяти творчій самореалізації та самопрезентації учнів.
Матеріали та обладнання до заняття:
1. Плакати: «Нам без книг ніяк не можна», «Книга – наш друг».
2. Плакати з висловами відомих людей про книгу.
3. Ілюстрації «Створення книги» із серії «Професії твоїх батьків».
4. Виставка улюблених дитячих книжок.
5. Листи-розгортки з видавництва для демонстрації етапів створення книги.
6. Книга для презентації.
7. Книга для інсценізації «Книга скаржилась Мар’яні».
8. Атрибутика для інсценізацій віршів та оповідань: указка, паличка для бабусі, карта, парик, рушниця. хустка для Баби, хустка для сценки «Молодиця повнощока», декорація «кущі», стільці – 2 (декорація для сценки «У транспорті»).
Зал святково оформлено квітами, кольоровими кульками, малюнками учнів за темою свята, плакатами „Нам без книг ніяк не можна”, „ Книга – наш друг”, демонструється книжкова виставка.
Діти вишикувані на сцені.
Звучить музичний вступ.
Вихователь:
Дорогі друзі!
Запрошуємо вас переглянути усний журнал, присвячений важливому помічнику нашого шкільного життя – книзі.
Цей щоденний атрибут нашої освіти на сьогоднішній день для нас необхідний і звичний.
З книгою ми працюємо щодня на уроках.
Книги, які завжди під рукою, тому так і називаються підручниками.
За інформаційними цікавинками та художньою літературою ми прямуємо до бібліотечного фонду.
Ведучий:
Перегорнемо сторінку „Загадкову”
Читці:
Книги
Книги, книги на полицях,
Завше тихо поміж них.
Та яку ти не розкриєш,
То й легенда в кожній з них.
То в одній синіє море,
В іншій криється тайга.
А ось в тій – Північний полюс,
Де морози і пурга.
Все, що серце і що розум
Вік творили не один –
Повизбирувало людство
В книги – перли із перлин.
Загадки:
1. Біле поле, чорне насіння, хто не вміє, той не посіє. (Букви у книзі)
2. Не дерево, а з листочками, не людина, а говорить. (Книга).
3. Дуже я потрібна всім
І дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
(Книга)
4. Бачити – не бачить,
Чути – не чує,
Мовчки говорить,
Дуже мудрує.
Часом захоче –
Правди навчає.
Часом жартує
І звеселяє.
(Книга)
5. Паперовий кораблик щодня
Переводить у трюмах знання.
Після плавання цей корабель
Повертається в рідний
Порт Фель.
(Книга, підручник)
Вихователь:
Сучасній людині важко уявити життя без книги.
Підручники, художня література, словники. Довідники, енциклопедії — всього і не перерахуєш.
Перш ніж набути сучасного вигляду, книга пройшла тривалий час свого розвитку.
Саме життя поставило людину перед необхідністю фіксувати знання про навколишній світ, передавати з покоління в покоління мудрість дідів і прадідів.
Виникла потреба записувати людську думку.
Та не було у ті часи ні олівців, ні паперу. Книжок також ще не було, тому що не вміли їх робити.
Ведучий:
Сторінка „Історична”
Учні:
Писали люди на каменях, на стінах печер, та і письмо буле незвичне — малюнкове.
Вчені називають таке письмо піктографічним.
Воно полягало в тому, що людина висловлювала свої думки за допомогою малюнка.
Пізніше люди додумалися писати на глині гострими паличками. Глину сушили, загартовували у вогні. Утворювалися такі сторінки-цеглинки. Були вони важкі у незручні в користуванні. Щоб перевезти кілька таких книжок, потрібна була підвода.
Йшли роки. Люди не раз задумувалися над тим, як зробити книжку зручною. І почали використовувати з цією метою папірус. До сьогоднішнього дня зберігаються у відомому Британському музеї книги з папірусу.
Що ж таке папірус?
Папірус — це болотна рослина, яка росла вздовж берегів повноводних річок в Африці. Висота стебла досягала 4-5 метрів. Стародавні мешканці називали рослину «папір», тобто «річковий». З неї єгиптяни навчилися виготовляти папірус.
А виготовляли його так. Стебла папірусу розрізали на декілька тонких смужок. Потім склеювали між собою і пресували, просушували.
Написану на папірусі книжку не складали, а згортали у сувій. Така книжка могла бути досить довгою.
Найдовший із сувоїв папірусу має понад 40 метрів довжини.
Писати на папірусі було зручно, але цей матеріал швидко пересихав і ламався. Тому такі книги не могли зберігатися довго.
У Пергамському царстві для письма почали застосовувати вичинені телячі шкіри. Для цього їх старанно обшкрібали з обох боків, вибілювали у ванній, сушили, натягували на раму, а потім обрізали. Оскільки першу таку книжку зробили в стародавньому місті Пергамі, то й назвали матеріал пергаментом.
Порівняно з папірусом пергамент був більш зручний у користуванні. Його можна було згинати. Однак матеріал був надто дорогий. Така книжка була за вартістю така ж, ділянка землі з побудованим на ній будинком.
Слов’яни писали на дешевому матеріалі — на бересті. Виготовляли його з верхнього шару березової кори. Це були так звані берестяні грамоти. Однак для написання книг такий матеріал був непридатний.
Папір, подібний до того, на якому пишемо ми, винайшов китаєць Чай Лунь у ІІ столітті нашої ери. Проте люди ще довго користувалися пергаментом. Він був значно міцніший і не псувався так швидко, як папір.
Спочатку книжки були рукописними, тобто писалися від руки, і дуже розкішними. Сторінки прикрашали вишуканими малюнками-мініатюрами.
Дерев’яні палітурки оздоблювали добре вичиненою шкірою, дорогоцінними каменями.
Така книжка коштувала дуже дорого. За неї можна було виміняти табун коней, стадо корів, купу соболиних шкур. Мати бібліотеку з 4-5 книг — означало володіти великим багатством.
Перша бібліотека на Русі створена Ярославом Мудрим при Софійському соборі. Друкарський верстатів тоді ще не було. Тому книжки переписували у так званих майстернях-скрипторіях, які, як правило, створювалися при монастирях, при княжому домі. Там же і зберігали книги, які переписувалися.
На жаль, книги з бібліотеки Ярослава Мудрого до наших днів не збереглися.
Зрозуміло, що переписування книг вручну займало багато часу і кількість їх була мізерною.
І ось з’явилися спочатку дерев’яні, а потім відлиті з металу букви. З таких окремих букв складали слова, із слів — рядки, потім — сторінки. Таку складену сторінку намащували фарбою і накладали на листок паперу, одержували друкований лист. Таких сторінок можна було віддрукувати багато. Незабаром з’явилися перші друкарські станки.
Першу книгу на Україні надрукував у Львові Іван Федоров. У 1574 році вийшла перша друкована книжка. Називалась вона «Апостол». Обсяг книги складав 268 сторінок. Вперше в книзі слова писалися окремо. Раніше всі слова в реченні писалися разом. Тираж «Апостола» налічував 1000 екземплярів.
Іван Федоров бачив, що більшість народу була неграмотна. Потрібна була книга, яка б допомагала оволодіти основами читання. Потрібен був буквар.
Перший буквар (Азбуку) Іван Федоров творив сам. Старанно писав - малював, знаходив вправи, приклади, щоб можна було навчитися не тільки читання і письма, а і світлих думок. У його букварі багато картинок, що полегшує процес оволодіння грамотою. Тираж першого букваря складав приблизно 2 тис. екземплярів. Так з’явився на світ перший друкований підручник.
Все починається в житті з малого:
З зернини — хліб,
З промінчика — зоря,
І кожен з нас свою до книг дорогу
Почав колись із букваря.
Учні виконують «Пісню про Буквар» (в портфелику букварик).
Вихователь:
Дорогі гості!
Ми знаємо, що у театрі для відпочинку передбачений антракт. На уроці проводяться фізкультхвилинки. А наші юні лектори для відпочинку ідуть на рухливу перерву.
Фізкультхвилинка.
Ведучий:
Сторінка „Сучасне книго виробництво”.
Вихователь:
Давайте зазирнемо у процес сучасного книго виробництва. У ньому беруть участь багато фахівців:
письменники,
поети,
художники,
набірники,
редактори, коректори,
палітурники,
переплітники, —
всіх і не перелічити!
Виходить книга з-під друкувального верстат десь у такому розібраному вигляді. Один великий лист вміщує на собі аж 8 книжних сторінок (демонструється, рахуються сторінки). Потім листи складаються (демонстрація). Один у другий складаються кілька таких листів-складанок. Листи скріплюються між собою, обрізуються. От маємо яскраву кольорову книжку, яку ви так любите читати та розглядати в ній малюнки (демонструвати, гортаючи сторінки).
Ведучий:
А зараз ми зробимо презентацію сучасної книги.
Учні:
Презентація книги.
1. Книга складається з кількох частин.
Палітурка — тверда обкладинка, в яку оправляють книгу. Оберігає книгу від пошкоджень і служить елементом художнього оформлення.
2. Форзац — подвійний аркуш паперу, що з’єднує основну частину книжкового блоку з обкладинкою. Може бути білим, з друкованим малюнком або орнаментом.
3. Книжковий блок — віддруковані паперові аркуші, складені в зошити, скріплені між собою.
4. Корінець книги роблять із тканини чи паперу. На ньому зазвичай пишуть автора чи назву книги.
5. В книзі на початку завжди позначають автора, назву книги, назву видавництва, місто, рік видання. Наприклад, (читає інформацію з книги, яку тримає в руках).
В кінці книги є її зміст. Наприклад, (читає зміст книги. Яку тримає в руках). Іноді на початку книги коротко викладається, про що в ній розповідається. Наприклад, (читає анотацію до книги, яку тримає в руках).
6. Є книги, в яких листочки зшиті між собою. Є книги, в яких у корінці листочки склеєні. Такі книги потребують особливо дбайливого ставлення, тому що швидко розсипаються.
Ведучий:
У видавництві ми підгледіли, як друкували книгу гуморесок.
Запрошуємо на Гумористичну сторінку.
Учні:
Сценка «Знайшов вихід»
Їсти сів малий Альошка,
У руках велика ложка.
Мама часу обмаль має,
На роботу поспішає.
Каже:
— Їж, синочку мій,
Потім ложечку помий.
Той скривився і до мами:
— Краще їстиму руками!
Сценка «Дитина»
Молодиця повнощока
У автобусі встає:
— Поступіться місцем збоку,
Бо дитина в мене є!
— Що ж не видно ту дитину,
Загубилось, може, де?
— Ні, он бачте, з магазину
Із цигаркою іде.
Сценка «Звідки вітер»
Вчив свого онука дід,
Як знайти швиденько схід,
Захід, південь, північ де —
Мов по маслу, діло йде!
Дід нарешті лоба витер.
— Ну ж бо, звідки віє вітер?
Внук у відповідь: «Дива!
Як це звідки?
З-за хліва!»
Сценка «Справжній мужчина»
У тролейбусі стоїть
Згорблена бабуся:
— Ой, рятуйте, упаду,
Як смикне, уб’юся.
А мужчини он сидять,
Як же їм не стидно?
Справжніх, істинних мужчин
Серед них не видно.»
А якийсь патлатий тип
Їй відповідає:
— Ні, мужчини, бабо, є,
Та містов немає!
Сценка «Дичина»
Як торохне із рушниці
Панько біля граба,
А із кущів як вискочить
Налякана баба,
Тай крикне:
— Ти куди-то палиш із рушниці?!
Дать би тобі, паразиту,
По здоровій пиці!
А Панько їй:
— Розкричалась…
Ич, довгоязика!
Звідки знав я, що ти свійська?
А може ти дика?!
Сценка «Порушниця»
Старшина бабусю лає:
— Сорому не маєте!
Ви чого ото з трамваю
На ходу стрибаєте?
А бабуся з переляку,
Як дитя, захлипала:
— То хіба ж то я стрибаю?
Я, синочку, випала…
Ведучий:
Перегорнемо сторінку Бібліотечну
Учні:
Інсценізація «Хороші друзі»
Хороші справжні друзі
У мене поруч є.
Ніяк не уявляю
Без них життя своє.
Лиш пороблю уроки,
До них у гості йду,
Як жить на світі, друзі
Розмову поведуть.
Коли я засумую,
Вони сюди спішать.
І жартами, смішинками
Умить розвеселять.
Коли ж стаю надміру
Безпечним я на мить,
Насуплять друзі брови:
— Негоже так робить!
Розкажуть про будови,
Про мандри, про бої,
Живуть в книжковій шафі
Товариші мої.
О. Пархоменко. «Найперша книжка»
Як краплин у Дніпрі,
Як зірок у небі,
Як листви на гіллі,
Стільки книг на землі!
Є великі й малі,
Є легкі і важкі,
На полицях, в столі
Наші друзі — книжки.
Вихователь:
Слово «книга» дружить із словом «бібліотека». Що ж таке бібліотека? Це слово має багато значень.
Учні:
1. Слово «бібліотека» складається з двох грецьких слів: «бібліос» — «книга», «теке» — «сховище».
2. Бібліотека — установа, де збира.ться і зберігаються книги, газети, журнали для громадського користування. Наприклад: дитяча бібліотека.
3. Бібліотека — спеціально підібрана певна кількість книжок для читання, наукової роботи чи з метою колекціонування. Наприклад: бібліотека першокласника, бібліотека вчителя.
4. Бібліотека — приміщення, кімната для зберігання книжок, книгосховище.
Учні виконують «Пісню юних читачів» («В кожнім домі…»)
Вихователь:
З повагою та шанобливістю відзивається український народ про книгу. Про важливість книги у щоденному житті у народі складено приказки і прислів’я.
Учні:
Приказки та прислів’я про книгу:
1. Книга вчить, як на світі жить.
2. Люби книгу — джерело знань.
3. Любити книгу — це значить любити все передове в світі.
4. Хто багато читає, той багато знає.
Вихователь:
На жаль, серед нас трапляються поодинокі випадки недбайливого ставлення до книги. Ось як це іноді буває.
Учні:
Сценка «Чому постаріли книжки»
Мама Ірочці в книгарні
Книжечки купила гарні,
Ой чого ж там в них немає!
Іра з втіхи аж співає.
День минув — і книги плачуть,
Бо постарілись неначе.
Іра їх як оглядала,
То до рота палець клала.
Став папір такий брудний,
Хоч бери його та мий.
Вихователь:
Діти, а чи можна слинити пальці перед гортанням сторінок книги?
Ситуативні завдання «Як ти вчиниш, коли…»
… менша сестричка порвала твій підручник?
… побачив, що в товариша підручник не обгорнутий?
… помітиш, що хтось хоче зіпсувати підручник?
Вихователь:
Деякі, так звані художники, своє вміння демонстру.ть на сторінках книг.
Учні:
Інсценізація вірша М. Пригари «Про книжку»
Книжка скаржилась Мар’яні:
— Я у тебе не в пошані.
Звідкіля це на мені
Плями сині та масні?
Подивися: от сторінка,
Намальована хатинка,
Під хатинкою — маля,
І підписано: «Це я.»
А за дві сторінки далі
Різні звірі небувалі:
Сині, жовті та рябі,
Що й не снилися тобі.
Люди кажуть: «Ой, чия ти?!
Як тебе тепер читати?
Скільки ми читали книг,
А не бачили таких!»
Вихователь:
Діти, а чи можна малювати на сторінках книг?
Можна читати під час їжі?
Учні:
Цікавинки.
Чи знаєте ви, що…
1. Найбільша книга знаходиться в одній із бібліотек Нью-Йорка її ширина — 3 м, товщина — 1 м. Гортати її можна тільки за допомогою спеціальної апаратури.
2. Найменша книжка видана у 1896 р. в італійському місті Падуя. Її розмір 16 мм х 11 мм. Для порівняння: це розмір нігтя на великому пальці руки. У цій книзі надрукований лист Галілео Галілея.
3. Одна з найбільших бібліотек світу — Національна бібліотека конгресу США. Заснована вона у 1800 році. Хх книжковий фонд налічує 40 млн. примірників.
4. Найменша у світі бібліотека розташована в індійському місті Амрістаре. В ній є … одна книжка.
5. Найбільша бібліотека на Україні — національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського. Заснована вона в 1714 році. Сучасна бібліотека будувалась близько 10 років і налічує у своєму фонді мільйон примірників.
6. Найперший у світі буквар з’явився в Англії в 1491 р. і написаний він був латинською мовою.
Народна мудрість про книгу:
1. Золото добувають із землі, а знання — із книжок.
2. Книга для розуму — що теплий дощ для посівів.
3. Книга — твій друг, без неї — як без рук.
4. Молодому книга — крила, старому — кийок.
5. День без книги — що обід без хліба.
6. Знання — сонце, а книга — вікно.
7. І. я. Франко так писав про книгу:
Книга — морська глибина!
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
8. Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте,
Чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь!
Так писав великий український поет Т. Г. Шевченко.
Правила поводження з книгою:
1. Бережи книжку — свою, бібліотечну чи позичену у товаришів.
2. Мий руки перед читанням.
3. Не пиши на сторінках книги, не загинай куточків.
4. Не слинь пальців, коли перегортаєш сторінки.
5. Загорни книжку в папір.
6. Зберігай книжку в шафі чи на полиці.
7. Користуйся закладкою, не вкладай олівець.
8. Розірвану книжку підклей.
9. Не їж, не пий під час читання.
10. Вчасно повертай книжку до бібліотеки.
Багато мусим знати
Про все, що є навкруг,
То ж слід книжки читати,
Бо книга — вірний друг.
Вона поможе дуже
Обрати вірну путь.
Де б ти не був, мій друже,
Про книгу не забудь.
Учні виконують пісню „Друг наш неразлучный».
|
