Каталог статей

Наша мова- солов’їна

Мета: Формувати розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не можу існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство рідної мови. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Обладнання: вишивані рушники, хліб, калина, прапори України, портрет Т. Г. Шевченка, плакати «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», « Пісня – душа народу», «Кажуть, дитино, що мова наша – солов’їна».

(Виходять ведучі – хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишитому рушнику)

Дівчинка: Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

Хлопчик: Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром,

Для людей відкрита наша хата біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

(Під музику в зал заходять учні, одягнені в український одяг ).

Ведуча: Шановні вчителі, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на бесіду мудру, на свято української мови.

Дівчинка: Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з села чи з міста, з України, де ви народилися. А Україна – це наша Батьківщина.

Хлопчик: У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна – золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

Люблю тебе, моя Вітчизно мила,

Твої поля і небо голубе,

Бо ти дала мені малому крила.

То ж як же не любить мені тебе!

Люблю тебе я, мила Україно!

І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я буду вчитись в школі на «відмінно».

Щоб мною ти пишатися могла!

Люблю твої ліси, струмки, джерельця,

І все-усе, що є в моїм краю!

Тепло долонь, і розуму, і серця

Я  Україні милій віддаю!

Україна моя починається там,

Де доля моя усміхається,

І, як небо, як даль солов’їна

Не кінчається моя Україна.

Пісня: «Квітуча Україна»

Хлопчик: Як  спитають мене люди,

Хто я, тоді скажу їм,

Що я українець щирий,

Український в мене дім!

І для України в мене серце із любові б’ється.

Дівчинка: Ой у саду, у садочку

Квіти процвітають-

То не квіти, ой то діти

По садку гуляють.

Ой в саду і на горочку

Розквітають рожі –

То не рожі – то дівчатка

Українські гожі.

Хлопчик: Ой, у саду-винограду

Черешні та вишні.

То не вишні, то  - хлоп’ята

Українські пишні.

Ой листочки зелененькі,

А синенькі квіти.

Хай на славу молоденькі

Виростають діти.

Дівчинка: Українка я маленька,

Українець батько й ненька,

І сестричка, братик милий

На Україні родились.

Станьмо ж разом, друзі,

Хлопчики, дівчатка,

І, мов птички в лузі,

Співаймо для татка,

Співаймо для неньки

Пісні веселенькі.

Пісня: «Це моя Україна».

Україно, ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

На землі великій

Є одна країна

Гарна, неповторна,

Красна, як калина.

І живуть тут люди

Добрі й працьовиті

І скажу, до речі,

Ще й талановиті.

Землю засівають

І пісні співають,

На бандурі грають.

І вірші складають

Про ліси і гори,

І про синє море,

Про людей і квіти…

То скажіть же, діти,

Що це за країна?

Разом: наша славна Україна.

Мій друже, брате,

Звертаюсь сьогодні до тебе

Мовою землі твоєї,

Мовою матері твоєї,

Народу твого мовою.

Вся історія народу – в мові

Мова – душа народу.

Позбавити народ рідної мови –

Це одначає вбити народ.

Пісня: «Мій рідний край»

Ведучий: кожна людина, яка поважає себе, країну, мову, не буде калічити своєї мови, бо вихована людина говорить грамотно й красиво, навіть про найбуденніші речі, бо мова не ділиться на святкову та буденну.

Зневажати мову мамину – біда

Котра пустими зробить наші душі,

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що корені калині сушить.

Зневажати мову- зрадити себе,

А зрадників хто може поважати?

І стане чорним небо голубе,

Вмиратиме у муках рідна мова.

О, не згуби свого народу,

Безсмертна мово, рідна і терпка,

Ти є душа співучого народу,

Що був і є, і буде у віках.

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

В ній стільки слів, що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову знаючи, здобути

Ти зможеш просто безліч знань.

Учень: прислів’я і приказки відображають споконвічну спостережливість і мудрість українського народу. Недарма їх називають золотими зернами народної мудрості.

Прислів’я про мову.

1. Ділом – як шилом шпигає, а словом – як шовком вишиває.
2. Гостре словечко коле сердечко.
3. Давши слово – держись, не давши – кріпись.
4. У кого рідна мова, в того й душа здорова.
5. Від теплого слова і лід розмерзає.
6. Слів не розкидаєш, добру славу маєш.
7. Мудре слово в громаді – вагоме.
8.  Слово – не горобець, як вилетить, то не впіймаєш.
9. Хто говорить – сіє, хто слухає – жне.
10. 10.  Слово до слова – зложиться мова.

Можеш не впізнати

Голосу діброви,

Та не смій зректися

Маминої мови.

Бо як відречешся,

Кине тебе пісня,

Будеш ти без неї,

Наче вишня пізня.

Любіть свою мовуй ніколи

Її не забудьте в житті.

А хто свою мову забуде –

Той серце забуде своє.

Вона як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот.

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.

                                               Молитва про мову

Всі учні разом:

Боже, Отче милостивий.

Ти нам дав цю мову красну.

Поміж мовами найкращу,

Нашу рідну, нашу власну.

Тою мовою співала

Нам маленьким наша мати,

Тою мовою навчала

Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем

Величатись перед світом.

Бо між мовами ця мова,

Мов троянда поміж світом.

Поможи, Небес Владико,

Хай буде по Твоїй волі,

Щоб та мова гомоніла

Вільно в хаті, в церкві, в школі.

Дай діждатись пошанівку

Рідного, святого слова.

Щоб цвіла на Славу Божу

Наша українська мова.

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!

У барвінки зодягайся, українське слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі.

Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,

Як з дитячої колиски мову покохали.

Пісня: «Мова»

Вже кінчилось свято.

І прощатись нам пора.

Ми бажаємо Вам

Разом: щастя, миру і добра.