Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Загальношкільні заходи | [ Додати статтю ] |
Наша мова солов’їна
Наша мова солов’їна Святково прибраний зал. На стелажі виставка літератури про мову. Епіграф до свята слова із вірша Ю.Шкрумеляка "Молитва за рідну мову”. Боже, Отче милостивий, Ти, нам дав ту мову красну. Поміж іншими найкращу, Нашу рідну, нашу власну. Вчитель. Мова – краса спілкування. Мова – як сонце ясне. Мова – то предків надбання. Мова – багатство моє. Мова – то чиста криниця, Де б’є, мов сльоза джерело. Мова – то наша світлиця, Вона – як добірне зерно. Мова – державна перлина, Нею завжди дорожать. Без мови немає країни, Мову, як матір любіть. Із святом вас, шановні добродії, шанувальники рідного слова. Мова – цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги. Століттями мова народу була тою повноводною річкою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань живе у слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води. "Рідна мова дорога людині як саме життя” – говорить народна мудрість. Адже без мови не може існувати народ та його культура. Рідне слово порівнюють з хлібом, мову називають солов’їною, дивом калиновим. "Бентежна, тополина, калинова, Не випита, не вибрана до дна, Це наша українська рідна мова Немов бандури вічної струна”. Учениця читає вірш "Молитва до мов” К. Мотрич. В зал заходять дві ведучі. Вчитель. Народна пісня – голос невсипущий Душі людської вічне відкриття. Вона ніколи, як і хліб насущний Не вийде з моди сущого життя. Для вас звучить пісня "Наша мова”. І ведуча. Рідна мова! ІІ ведуча. Мудра Берегине! І ведуча. Пресвята Богородице! ІІ ведуча. Судилась їй терниста дорога! І ведуча. Вона як Україна, дивиться у душу кожного з нас очима рідної мами, батьківським словом промовляє до нашого серця. ІІ ведуча. Слово рідної мови, увінчане терновим вінком страждання, не раз топтане і зневажене. І ведуча. Заборонене і зганьблене. ІІ ведуча. Зраджене і забуте. І ведуча. Щоразу воскресало, аби відродитися у терновому вінку страждання, краси і слова. ІІ ведуча. Терниста дорога стелилась нашій мові, але вона піднімалася з колін, розвивалася, квітла. Учениця читає вірш "Наша мати – Україна”. І ведуча. 21 лютого – День Мови. Це свято вшановує вся наша держава. Ми зібралися, щоб вшанувати нашу рідну мову, бо вона – життя духовного основа. Цивілізоване суспільство не може існувати без мови – засобу спілкування між людьми, засобу вираження думки і передачі досвіду сучасникам і наступним поколінням. Опановувати мову людина починає з дня народження. Спочатку прислуховуючись до слів матері, рідних, згодом – вимовляючи звуки, слова. Протягом життя – людину супроводжує мова. Слово – найтонший різець – яким можна доторкнутися до найтонших рис в людському характері, до найпотаємніших куточків людської душі, до найсокровеннішого. Словом можна створити красу, а можна й спотворити. Ви будете чути прекрасну мову кращих синів і дочок України, які своє слово поставили на сторожі честі, совісті. Прекрасна наша мова, бо писалась людьми з незглибимими душами, кров’ю гарячих сердець. Це – мова Кобзаря, якого ми любими і яким ми пишаємось. Слово чисте і міцне геніальної Л. Українки, майстрів поетичного слова – М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри, В. Симоненко, Л. Костенко, С. Воробкевича, О. Підсухи, Д. Білоуса, наших земляків М. Підгорянки, Ю. Шкрумеляка. Вони прагнули, щоб мова, ніби зелено віттям огорнула всю Україну. Учениця читає вірш Ю. Шкрумеляка "Молитва за рідну мову”. ІІ ведуча. Щасливі ми, хто народився і живе на своїй рідній землі, яка має добру і ніжну назву – Україна. Ми з гордістю та радістю можемо заявити усьому світу, що засяяла веселка над нашою землею, нашою державою: Україна здобула волю і незалежність. Перед світом постала держава з співочою, солов’їною мовою, давньою історією, духовною культурою, працьовитим і миролюбним народом. Тут наші державні корені, тут наша земля, яка дала нам горде ім’я – українці. Кожен українець повинен знати як жили наші предки, за що вони боролись, як здобували кращу долю і волю. Тобто знати історію свого народу. Україна є рівною серед рівних держав Європи, але нашому серцю вона наймиліша. Учениця читає вірш Н. Чира "Рідна мова” Вчитель. Мова – найважливіший засіб спілкування. Життя без неї уявити неможливо, це "найбільше є і найдорожче добро кожного народу.” Учениця читає вірш О. Плоскінь "Рідна мова”. Учень читає вірш "Рідна мова” О. Підсухи. Пісня "Мова України”. Вчитель. Мову чудову, глибинне і пружне слово ми будемо свято оберігати, її чистоту, збагачувати і відшліфовувати до блиску, до гостроти разючої. Учениця читає вірш М. Рильського "Мова” Вчитель. Справжня любов до своєї родини, свого народу немислима без любові до рідної мови. (Учень читає вірш "Слова я чую барвінкові...”) Вчитель. Кажуть, що мова наша солов’їна, мова – душа народу, вона буде жити вічно, переходячи з покоління в покоління. Добута з надр деяких поколінь, Ти скарб народу – рідна мово! Учениця читає вірш "Наша мова” Вчитель. Мова... Слово... Здавна люди розуміли велику їхню силу. Ну щоб здавалося слова... Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує... Вірш "Рідне слово” Д. Білоуса. Вірш "Рідна мова”. (Мово рідна, слово рідне...) Вчитель. Рідна мова – каже письменник Б. Антоненко-Давидович, - це невід’ємна частка Батьківщини, голос свого народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші й найніжніші струни людської душі. Учениця читає вірш "Я знаю: мова мамина – свята...” Звучить пісня "Рідна мова” Вчитель. Любов до нашої неньки – України починається з любові до рідного краю, до пам’яті про рідну хатину, до народної мудрості, народної казки. Немає у світі людини, яка б не любила, або не чула казок. Ви, діти, знаєте напевно багато казок, а зараз для вас учні лялькового гуртка "Оленка” з с. Добротів розкажуть казочку "Колобок” на сучасний лад. Керівником гуртка є О. В. Вагилевич. Вчитель. Дотепна, влучна наша мова у веселиках, жартах, гуморесках. Ось послухайте гуморески. Учні розказують гуморески "Мова”, "Кухлик”. Вчитель. Шанує і любити рідну мову весь український народ. Наші діточки старанно готувались до свята і на ньому присутні учасники літературного гуртка "Паросток”, де керівником є Г. М. Дем’янчук. (Виступ учнів літ. Гуртка "Паросток”.) Вчитель. Наша мова наче пісня. А тому й пісень у нас багато. Пісня "Наша мова солов’їна” Виконують учні гуртка "Літ. світлиця”. Вчитель. Що є найцінніше в житті кожної людини? Рідна мати, рідна земля, рідна мова. У рідному слові початок усіх початків людського буття. Пам’ятаймо завжди про це, бережім, плекаймо, збагачуймо примножуймо красу рідної мови. Україна та її культура святкують відродження. Тож побажаємо всім українцям, що свято бережуть українське слово – щастя, натхненя, добра, миру та світлого майбутнього. На цій оптимістичній ноті дозвольте завершити наше свято. Всього вам найкращого! Дякуємо всім хто прийняв участь у його підготовці. Хай вам щастить! | |
| Переглядів: 1601 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |